Рішення № 100887267, 05.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2021 року Справа № 280/6132/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд (згідно уточненої позовної заяви від 17.08.2021):

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області, щодо винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф - 4126 - 49 від 11.06.2021 та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4126-49 від 09.08.2021;

скасувати Вимогу Головного Управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу(недоїмки) №Ф-4126-49 від 11.06.2021 року про заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 28193,44 грн. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4126-49 від 09.08.2021 у розмірі 28193,44 грн.;

скасувати Рішення №86192405/830 від 17.06.2021 про накладання штрафу у розмірі 1100грн. за несплату позивачем ЄСВ за період з 10.02.2018 до 29.12.2020 та нараховану пеню у розмірі 5 611,1 грн.;

скасувати Рішення №65412405 від 11.05.2021 яким застосовані по відношенню до позивача штрафні санкції у розмірі 680 грн. за несвоєчасне подання Декларації про майновий стан і доходи за 2018 та 2019 роки.

Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачка, ОСОБА_1 , була зареєстрований як фізична особа – підприємець 25.12.2014.

Як свідчать інформаційні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.09.2020 проведено запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням за № 2001030060002081717.

Крім того, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , була зареєстрований як фізична особа – підприємець 16.09.2020 та 16.12.2020 проведено запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням за № 2001030060001109733.

11.06.2021 Головним управління ДПС у Запорізькій області була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4126-49 з якої вбачається, що станом на 31.05.2021 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 28193,44 грн.

09.08.2021 Головним управління ДПС у Запорізькій області була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4126-49 з якої вбачається, що станом на 31.07.2021 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 34904,54 грн.

Крім того, 17.06.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено рішення №86192405/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача, застосовано штрафні санкції в розмірі 1100 грн. за період з 10.02.2018 до 29.12.2020 та нараховано пеню в розмірі 5611,1 грн.

Також, контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасного подання звітності з податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складено акт №2803/08-01-24-05/ НОМЕР_2 від 13.04.2021. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №65412405 від 11.05.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 680,00 грн.

Позивач не погодившись із зазначеними рішеннями відповідача, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов`язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.

Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що за даними інтегрованих карток АІС «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000 обліковується борг, а саме: за 2017 рік автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці в сумі 8448,00 грн. +нарахування за 2018 рік 9828,72 грн. + нарахування за 2019 рік 11016,72 грн. +за 1 квартал 2020 року 2078,12 грн.+ за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн.+ за 3 квартал 2020 року 1100,00 грн. Сплачено єдиного внеску 5500,00 грн. Сума боргу на 31.12.2020 складає 28193,00 грн.

09.02.2021 року в інтегрованій картці платника єдиного внеску нараховано 182,82 грн. згідно поданого звіту №9356973991 від 11.01.2021 року. Згідно даних ITC «Податковий Блок» в інтегрованій картці платника єдиного внеску винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №86192405/830 від 17.06.2021 року в 6711,10 грн. Станом на 15.09.2021 року за даними інтегрованих карток ITC «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_1 обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 34 904,54 грн. Також, згідно даних AI «Податковий Блок» за період 2017-2019р.р. та ліквідаційного звіту за 2020 рік встановлено неподання платником ФОП ОСОБА_1 Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Форма додаток №5 , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №;435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 05.11.2020р. № 670), зареєстрованого в Міністерстві юстиції в частині строків подання звітності.

Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Відповідно до відомостей з Трудової книжки позивача НОМЕР_3 , позивач з 30.01.2018 по 21.04.2020 працював на TOB «МКЮ РІТЕЙЛ». Отже, позивач є найманим працівником та роботодавець сплачує за працівника ЄСВ.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач у відзиві на позов про наявність таких доходів також не зазначав.

Суд зауважує, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період з липня 2017 року, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

За таких підстав, ураховуючи все зазначене вище, суд дійшов висновку, що оскаржена вимога від 11.06.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 16787,32 грн. (за період 30.01.2018 по 21.04.2020) є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, є протиправною та підлягає скасуванню також вимога від 09.08.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 23498,42 грн. (за період 30.01.2018 по 21.04.2020).

Також, враховуючи, що позивач в період з 30.01.2018 по 21.04.2020 був найманим працівником та роботодавець сплачував за працівника ЄСВ, а з розрахунку наданого відповідачем неможливо розрахувати штраф та пеню за зазначений період, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.06.2021 №86192405/830 є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Натомість, оскільки з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020 відсутні відомості про сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ураховуючи те, що запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено 16.12.2020, а особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, суд дійшов висновку про обов`язок сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020.

Враховуючи, що позивачем не було надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що позивач в період з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020 був найманим працівником або доказів сплати роботодавцями за працівника ЄСВ за зазначений період, тому суд доходить висновку, що позивачем не спростовано обов`язку щодо сплати ЄСВ.

За таких обставин, оскаржувана вимога від 11.06.2021 №Ф-4126-49 та від 09.08.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 11406,12 грн. (за період з 01.01.2017 по 29.01.2018 та з 22.04.2020 по 01.10.2020) є правомірною та скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №65412405 від 11.05.2021, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасного подання звітності з податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складено акт №2803/08-01-24-05/ НОМЕР_2 від 13.04.2021. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №65412405 від 11.05.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 680,00 грн.

Відповідно до п.177.11 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. ст. 49.18.5 п. 49 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно акту перевірки №2803/08-01-24-05/ НОМЕР_2 від 13.04.2021 позивачем 03.03.2021 подано до контролюючого органу податкову декларацію:

№9322 про майновий стан та доходи за 2018 рік (термін подачі декларації 11.02.2019);

№9323 про майновий стан та доходи за 2019 рік (термін подачі декларації 10.02.2020).

Відповідальність за порушення граничних строків подання податкової декларації про майновий стан і доходи передбачена п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що така декларація не повинна подаватися, а зазначена декларація була подана позивачем з порушенням встановлених строків подання такої декларації, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Згідно ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663)- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.06.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 16787,32 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.08.2021 №Ф-4126-49 в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 23498,42 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.06.2021 №86192405/830.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 901,20 грн. (дев`ятсот одну гривню 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.11.2021.

Суддя О.В. Конишева