Рішення № 100886184, 08.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 р. Справа№200/12251/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Овчаренко Олег Олексійович в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058, 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, 86) про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2020 рік у кількості 25 днів та додаткової відпустки у кількості 42 дня, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2021 роки; стягнення грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2020 рік у кількості 25 днів у розмірі 13404,75 грн. та додаткової відпустки у кількості 42 дня, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2021 роки у розмірі 22519,98 грн.; стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги у сумі 17835,22 грн., зобов`язання нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2020 рік, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування зазначено, що під час звільнення зі служби управлінням повного розрахунку не проведено. А саме не здійснено виплату грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснена не у повному розмірі. Невиплата належних сум має наслідком нарахування та виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні згідно ст.116 КЗпП України.

27 вересня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Враховуючи те, що позивача звільнено у 2020 році, виплата компенсації за невикористану відпустку у 2020 році не здійснюється. Зазначає, що чинним законодавством не передбачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за 2017 – 2018 та 2021 роки як учаснику бойових дій. Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена у повному обсязі у розмірі 106822,82 грн. із розрахунку [2950 грн. (посадовий оклад) + 2000 грн. (оклад за спеціальне звання) + 1485 грн. (надбавка за стаж служби в поліції) + 3861 грн. (надбавка за специфічні умови проходження служби) + 3946,97 грн. (премія)] х 50% х 15 років. Щодо стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку відповідач зазначає про пропущення процесуального строку звернення до суду та приводить доводи щодо навмисного затримання звернення задля збільшення суми компенсації. Просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши заяви по суті суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином, що підтверджується; учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 перебував на службі в Національній поліції України та з 12.02.2021 звільнений згідно з наказом від 07.11.2015 №13 о/с. Вислуга років на 12.02.2021 складає у календарному обчисленні 15 років 03 місяці 10 днів, у пільговому обчисленні – 22 роки 02 місяці 16 днів.

Не погодившись із проведеним розрахунком при звільненні позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Щодо компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, а саме за 2020 рік у кількості 25 днів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби наказом ГУНП в Донецькій області 07.11.2015 №13 о/с за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції із зазначенням невикористаної відпустки за 2021 рік у кількості 03 діб.

З довідки від 26.08.2021 вбачається, що невикористана частина чергової оплачуваної відпустки за 2020 рік станом на день звільнення складала 25 діб. Виплата компенсації при звільненні не здійснена.

Відповідно до частин 10, 11 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Аналізу змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані основні відпустки. Обов`язок обліку таких відпусток та дотримання пов`язаних із ними гарантій покладається на роботодавця.

Разом з тим, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Суд погоджується з неврегулюванням положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядком №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки", Порядку № 100.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відтак, суд не приймає до уваги аргументи відповідача про те, що компенсація за невикористані дні щорічної відпустки обмежується тільки роком звільнення поліцейського та не поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19 згідно якої здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16 та висловлено позицію, що правильним є правовий висновок, який було викладено у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 826/8185/18.

Щодо компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік та 2021 рік у кількості 42 діб суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, позивачу у 17.01.2017 надано статус учасника бойових дій. У відповіді від 31.08.2021 №77аз/26/02-2021 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області повідомлено, що за обліком кадрового підрозділу додаткову відпустку, як учасник бойових дій, за 2019 та 2020 року позивач використав. Рапорти щодо надання додаткової відпустки за 2017, 2018 та 2021 роки до підрозділів кадрового забезпечення не надано. Грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 та 2021 роки не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Положеннями статті 16-2 Закону України «Про відпустки» встановлено зокрема, що учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до положень статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», яка регулює питання обчислення тривалості відпусток, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (ч.ч. 1, 2, 8, 11 ст. 93 Закону).

Тобто, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому законом не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

Згідно частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 розд. III Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 жовтня 2018 року у справі №806/829/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №806/277/16.

Таким чином, з огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2019 року в справі №826/8185/18.

Положеннями частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Також, згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

При цьому, згідно статті 4 Закону України «Про відпустки» до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В разі невикористання такої відпустки особою, яка має право на таку відпустку, їй повинна виплачуватися грошова компенсація.

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Разом з тим, суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Крім того, на позивача поширюється дія Закону України «Про Національну поліцію», який містить в собі аналогічні норми законодавства щодо виплати грошової компенсації у разі звільнення зі служби в Національній поліції.

Оскільки під час проходження служби позивачу додаткову відпустку учасника бойових дій за 2017 рік, 2018 рік та 2021 рік не використовував, грошову компенсацію не отримував, тому, на час прийняття наказу про звільнення позивача, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік, 2018 рік та 2021 рік.

Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі №826/8185/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2021 роки, із зобов`язанням відповідача нарахувати та виплатити відповідну компенсацію.

Щодо стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 17835,22 грн.

Згідно зі статтею 102 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною другою статті 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 4 розділу IV Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260 визначено, що виплата одноразової грошової допомоги поліцейським, звільненим із служби безпосередньо з посад, займаних у державних органах, установах та організаціях, здійснюється за рахунок коштів відповідних державних органів, установ та організацій, у яких вони працювали, з підстав та в розмірах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з урахуванням цього Порядку та умов.

Згідно ч.6 розділу VI вказаного Порядку нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивача звільнено зі служби за станом здоров`я, одноразову грошову допомогу при звільненні обчислено виходячи з 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 106822,28 грн. (14242,97 грн. *50 %*15 років).

З довідки від 30.08.2021 №1192 вбачається, що місячне грошове забезпечення у лютому 2021 року складає 14242,97 грн., в т.ч. 2950 грн. - посадовий оклад; 2000 грн. - оклад за спеціальне звання; 1485 грн. - надбавка за стаж служби в поліції; 3861 грн. - надбавка за специфічні умови проходження служби; 3946,97 грн. – премія. За фактично відпрацьований час грошове забезпечення складає – 6104,13 грн.

Позивач зазначає, що розрахунок одноразової грошової допомоги повинен проводитися виходячи з місячного грошового забезпечення що дорівнює 16621,81 грн. (згідно довідки від 30.08.2021 №1193) замість 14242,97 грн.

Суд вважає таке твердження безпідставним, з огляду на те, що порядок та умови нарахування одноразової грошової допомоги при звільнені унормовані в Порядку, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260, а визначення грошового забезпечення - «16621,81 грн.» (довідка від 30.08.2021 №1193) здійснено з урахуванням вимог Постанови КМУ від 08.02.1995 №100.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо компенсації за затримку розрахунків зазначених вище складових грошового забезпечення поліцейського суд зазначає наступне.

З позовної заяви вбачається, що фактично позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити кошти за весь час затримки розрахунку є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки у цій справі визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати відповідних компенсацій, а дії щодо нарахування та виплати коштів за весь час затримки розрахунку (донарахованих надбавок, індексації) пов`язані з фактом набрання законної сили рішенням у даній справі, а тому наразі у суду відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права в цій частині.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання до суду в установлений судом термін з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості заявленої вимоги про встановлення судового контролю, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі відсутні.

Крім того, у позовній заяви позивач просив вирішити питання щодо витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до заяви долучено:

- договір про надання юридичних адвокатських послуг від 26.07.2021, який укладено з адвокатом Овчаренко О.О.;

- акт надання юридичних (адвокатських) послуг від 17.09.2021;

- акт здійснення розрахунку за надані юридичні (адвокатські) послуги за договором про надання юридичних (адвокатських) послуг.

З наданих документів вбачається, що вартість юридичних послуг складає 5250 грн., в т.ч. ознайомлення з документами, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, оцінка правової позиції судів України, підготування та направлення адвокатського запиту - 2 год. (1500 грн); підготування та направлення адвокатського запиту та копій необхідних документів – 1 год. (750 грн.); складання позовної заяви, її друк та підготування копій документів – додатків, підготування копій матеріалів для сторін, складання акту надання юридичних послуг, акту здійснення розрахунку, направлення позову до Донецького окружного адміністративного суду - 4 год. (3000 грн).

Акт здійснення розрахунку за надані юридичні (адвокатські) послуги за договором містить запис про сплату узгодженого сторонами гонорару у розмірі 5250 грн.

Частинами 1,2,3 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд звертає увагу, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Надаючи оцінку документам, поданим на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи дублювання послуг, а саме: підготування та направлення адвокатського запиту та копій необхідних документів, суд вважає, що заявлений позивачем розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 5250 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі необхідно зменшити до 4500,00 грн. (5250 грн. – 750 грн.).

Частинами 1 та 3 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позов задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягає 2250 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік та 2021 рік; грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058, 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд. 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки у загальній кількості 42 доби, як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік та 2021 рік; грошову компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2020 рік у кількості 25 діб.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058, 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, 86) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош