Рішення № 100885960, 05.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 р. Справа№200/11794/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який поданий адвокатом Пікуліним Романом Миколайовичем, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення №2239 від 14 квітня 2021 року Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії;

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу періодів його роботи та навчання у Донецькому політехнічному інституті з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року та з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 6 квітня 2021 року про призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати записи в трудовій книжці позивача періодів його роботи та навчання в Донецькому політехнічному інституті з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року та з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати архівну довідку Державного національного університету від 8 квітня 2021 року №28 з урахуванням періодів роботи та навчання позивача в Донецькому політехнічному інституті з 1листопада 1983 року по 29 травня 1986 року та з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від9 липня 2003 року №1058.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявність у трудовій книжці запису, коректність якого відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, ставиться під сумнів відповідачем, не може бути наслідком виключення періодів роботи при зарахуванні страхового стажу.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року, оскільки відтиск печатки, в записі, нечіткий та є виправлення в даті наказу про звільнення. Також відповідач вказав, що за повторним зверненням позивача, йому призначено пенсію з 15 квітня 2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання в аспірантурі з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року. Вважає вимогу щодо зобов`язання призначити пенсію безпідставною.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 15 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувати у відповідача докази у справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копіює паспорта серії НОМЕР_1 .

6 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернуся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням №2239 від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.

Так, згідно вказаного рішення, відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 08 місяців 27 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди: з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року, так як відтиск печатки, в записі, нечіткий та є виправлення в даті наказу про звільнення, уточнюючу довідку заявником не надано; та з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року, так як при прийомі в аспірантуру відсутня назва ВНЗ, уточнюючу довідку заявником не надано.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , що видана на ім`я ОСОБА_1 позивач у спірні періоди:

- з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року працював у Донецькому політехнічному інституті на посаді інженера НІСа (запис №1-2 містить посилання на накази про прийняття та звільнення (№06-917 від 1 листопада 1983 року, Наказ №961-02 від 27 травня 1986 року відповідно) містить підпис відповідальної особи та печатку підприємства (нечітку), виправлень, закреслень судом не встановлено);

- з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року навчався в очній аспірантурі (запис №3-4, Наказ №490/1 від 13 червня 1986 року, Наказ №641/1 від 1 серпня 1989 року відповідно) При цьому запис не містить посилання на навчальний заклад, у якому позивач проходив навчання.

Не погодившись з рішеннями відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Положеннями статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Станом на час оформлення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20 червня 1974 року № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункти 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 162).

Відповідно до п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу вказаних норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зауважує, що запис про спірний період роботи у трудовій книжці позивача містить печатку (хоча і нечітку) та підпис відповідальної особи, виправлень чи дописок судом не встановлено, тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З огляду на наведене, нечіткий відтиск печатки у трудовій книжці не може бути підставою для відмови в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи.

До того ж суд ураховую інформацію наявну в архівній довідці Донецького Національного технічного університету від 23 квітня 2021 року №19-15/154, яка видана на підставі архівного фонду ДонНТУ №1087 та особової справи №539, про те, що ОСОБА_1 з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року працював інженером НІСа Донецького політехнічного інституту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року, що зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

На підставі викладеного вище, суду вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року, тому в цій частині позов слід задовольнити та зобов`язати відповідача зарахувати вказаний період до страхового стажу.

Стосовно позовних вимог щодо урахування періодів навчання в Донецькому політехнічному інституті з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року та зобов`язання призначити пенсію ОСОБА_1 суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено призначення позивачу пенсії з 15 квітня 2021 року (наступного дня після досягнення 60 річного віку) з урахуванням до страхового стажу навчання в аспірантурі з 10 червня 1986 року по 6 вересня 1989 року, що підтверджується рішенням про призначення пенсії №056650005429 від 29 квітня 2021 року та розрахунком стажу до нього.

Таким чином, оскільки пенсію позивачу призначено та спірний період навчання зараховано до страхового стажу, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року та зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу позивача з дня призначення пенсії.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача врахувати архівну довідку Державного національного університету від 8 квітня 2021 року №28 задоволенню не підлягає, оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права позивача у даній справі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанцій про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування при призначені пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б.3, код ЄДРПОУ: 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) період роботи з 1 листопада 1983 року по 29 травня 1986 року з дня призначення пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв