Рішення № 100883761, 27.10.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1805/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовомПершого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»простягнення 6 552 000,00 грн.Учасники судового процесу:

прокурор: Дергунов Д.С.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3: Шкурай Н.М.; Бахуринський І.М.;

від відповідача: Мілевська В.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення 6 552 000,00 грн..

Позов подано з підстав неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 1053К від 16.12.2019 в частині вчасної допоставки складових товару належної якості. У зв`язку із цим, Першим заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 6 552 000,00 грн. нарахованої пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1805/21 від 22.06.2021 позовну заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» залишено без руху.

29.06.2021 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 911/1805/21 за правилами загального позовного провадження; зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду); надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Ухвалою суду від 01.07.2021 призначено підготовче засідання у справі на 15.07.2021.

15.07.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про застосування строків давності.

15.07.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

15.07.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.07.2021 в судове засідання прибув представник прокуратури, представники позивача-3 та відповідача; представники позивача-1 та позивача-2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

15.07.2021 в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду; суд повідомив сторони про розгляд клопотання відповідача в наступному судовому засіданні; представник відповідача надав усні пояснення щодо заяви про застосування строків давності; суд протокольно долучив до матеріалів справи заяву відповідача. Ухвалою суду від 15.07.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 25.08.2021.

З метою повідомлення позивача-1 та позивача-2 про дату судового засідання, 15.07.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адресу місцезнаходження сторін.

30.07.2021 до канцелярії суду від позивача-1 надійшло пояснення по справі.

02.08.2021 до канцелярії суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача.

03.08.2021 до канцелярії суду від позивача-3 надійшла відповідь на відзив.

09.08.2021 до канцелярії суду від позивача-3 надійшла заява про збільшення позовних вимог.

16.08.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

25.08.2021 в судове засідання з`явилися представники прокуратури, позивача-3 та представник відповідача; представники позивача-1 та позивача-2 повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином; протокольно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; у судовому засіданні представник позивача-3 підтримав свою заяву про збільшення позовних вимог. Ухвалою суду від 25.08.2021 вирішено закрити підготовче судове провадження та призначити справу № 911/1805/21 до судового розгляду по суті на 15.09.2021, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 25.08.2021 вирішено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Київмедспецтранс» заяву про збільшення позовних вимог з доданими до неї документами на підставі ст. ст. 46, 234 та 235 ГПК України.

З метою повідомлення позивача-1 та позивача-2 про дату судового засідання, 27.08.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адресу місцезнаходження сторін.

31.08.2021 до канцелярії суду від Комунальної організації «Київмедспецтранс» надійшла заява про виправлення помилки допущеної при оформленні ухвали Господарського суду Київської області від 25.08.2021.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 31.08.2021 р., заяву № 964-7 від 30.08.2021 передано на розгляд судді Мальованій Л.Я..

Ухвалою суду від 02.09.2021 заява Комунальної організації «Київмедспецтранс» про виправлення помилки допущеної при оформленні ухвали Господарського суду Київської області від 25.08.2021 р. задоволена; вирішено виправити помилку в ухвалі Господарського суду Київської області від 25.08.2021 у справі № 911/1805/21, та зазначити: - в п 1 резолютивної частини: Повернути Комунальній організації «Київмедспецтранс» заяву про збільшення позовних вимог з доданими до неї документами. - в п. 2 резолютивної частини: Повернути Комунальній організації «Київмедспецтранс» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25; код ЄДРПОУ 014993807) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. сплачений на підставі квитанції № 2376 від 09.08.2021 р.

09.09.2021 до канцелярії суду від позивача-3 надійшла заява про виправлення описки у судовому рішенні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021 року, для розгляду цієї заяви визначено суддю Грабець С.Ю..

Ухвалою суду від 13.09.2021 судом вирішено внести виправлення до другого абзацу резолютивної частини ухвали суду від 25.08.2021 року, виклавши його в наступній редакції: «Повернути комунальній організації «Київмедспецтранс» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд 25; код ЄДРПОУ 01993807) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. сплачений на підставі квитанції № 2376 від 09.08.2021 року»; внести виправлення до другого абзацу п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 02.09.2021 року, виклавши його в наступній редакції: «- в п. 2 резолютивної частини: Повернути комунальній організації «Київмедспецтранс» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, буд. 25; код ЄДРПОУ 01993807) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. сплачений на підставі квитанції № 2376 від 09.08.2021 року»

Ухвалою суду від 13.09.2021 судом вирішено виправити описку, допущену в ухвалі Господарського суду Київської області від 27.08.2021 по справі № 911/1805/21; вважати вірним по тексту ухвали «про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 911/1805/21 на 15.09.2021 о 17:00 для розгляду по суті».

15.09.2021 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-3 та відповідача та надали усні пояснення по суті спору; представники позивача-1 та позивача-2 втретє не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином. У судовому засіданні винесено ухвалу про перерву в судовому засіданні на 07.10.2021, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача-1 та позивача-2 про дату судового засідання, 16.09.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адресу місцезнаходження сторін.

07.10.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків на долучення доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

07.10.2021 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-3 та відповідача та надали усні пояснення по суті спору; представники позивача-1 та позивача-2 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином. У судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо клопотання про поновлення строків на долучення доказів та долучення доказів до матеріалів справи; судом повідомлено сторін про розгляд клопотання в наступному судовому засіданні, в зв`язку з тим, що сторони просили надати час для ознайомлення з доказом та підготовкою письмових заперечень. У судовому засіданні винесено ухвалу про відкладення судового засідання у справі № 911/1805/21 на 21.10.2021, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача-1 та позивача-2 про дату судового засідання, 11.10.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адресу місцезнаходження сторін.

13.10.2021 до канцелярії суду від позивача-3 надійшло заперечення на клопотання про поновлення строків на долучення доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

19.10.2021 до канцелярії суду від прокуратури надійшло заперечення на клопотання відповідача.

21.10.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків на долучення доказів та долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

21.10.2021 в судове засідання прибули представники прокуратури позивача-3 та відповідача та надали усні пояснення по суті спору; представники позивача-1 та позивача-2 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином; судом повідомлено сторін про розгляд клопотання відповідача у наступному судовому засіданні. У судовому засіданні винесено ухвалу про перерву в судовому засіданні на 27.10.2021, що занесено до протоколу судового засідання.

22.10.2021 до канцелярії суду від позивача-3 надійшла заява про видачу ухвали.

23.10.2021 до канцелярії суду від позивача-3 надійшло заперечення на клопотання про поновлення строків на долучення доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

25.10.2021 до канцелярії суду від представника прокуратури надійшло заперечення на клопотання відповідача.

З метою повідомлення позивача-1 та позивача-2 про дату судового засідання, 25.10.2021 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом на адресу місцезнаходження сторін.

26.10.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

27.10.2021 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-3 та відповідача та надали усні пояснення по суті спору; представники позивача-1 та позивача-2 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином. У судовому засіданні 27.10.2021 суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача вх. № 23402/21 від 07.10.2021 про долучення доказів до матеріалів справи, оскільки подані докази не стосуються сторін у справі; суд протокольно задовольнив клопотання відповідача вх. № 24427/21 від 21.10.2021 та долучив до матеріалів справи, оскільки у відзиві на позовну заяву було заявлено, що докази настання форс-мажорних обставин будуть надані суду пізніше.

У судовому засіданні 27.10.2021 представники прокуратури та позивача-3 надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Позов подано з підстав неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 1053К від 16.12.2019 в частині вчасної допоставки складової товару належної якості. У зв`язку із цим, Першим заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 6 552 000,00 грн. нарахованої пені.

У свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. За твердженнями відповідача, нарахування пені прокурором є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що він повідомляв позивача-3 про відсутність можливості заміни обладнання у зв`язку із обставинами непереборної сили та виконав допоставку складової товару належної якості після закінчення форс-мажорних обставин. За таких обставин, на думку відповідача, посилання представника прокуратури є безпідставними та нормативно недоведеними.

Наразі, суд наголошує, що представники позивача-1 та позивача-2, в судові засідання жодного разу не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 27.10.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-3 та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, –

ВСТАНОВИВ:

За результатами аудиту Київською міською прокуратурою ефективності використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, спрямованих на розвиток системи екстреної медичної допомоги, затвердженого рішенням Рахункової палати від 27.10.2020 № 28-1 було складено Звіт та встановлено низку порушень при постачанні автомобілів екстреної медичної допомоги та відсутності належного реагування на такі факти.

Зі звіту вбачається, що в містах Києві, Вінницькій та Тернопільській областях 76 автомобілів екстреної медичної допомоги, поставлених ТОВ «Автоспецпром», не укомплектовані передбаченими договорами редукторами для підключення портативних балонів з киснем до апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т, що унеможливлює їх автономне використання для надання екстреної медичної допомоги поза межами санітарних автомобілів.

Київською міською прокуратурою встановлено, що за результатами проведеної публічної закупівлі за бюджетні кошти (ідентифікатор закупівлі UA-2019-08-29-000090-b) між Комунальною організацією «Київмедспецтранс» (далі – позивач-3) та ТОВ «Автоспецпром» (далі – відповідач) 16.12.2019 укладено договір поставки № 1053К спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С із відповідним обладнанням.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна поставленого товару становить 19 950 000,00 грн..

На виконання умов договору відповідачем упродовж 16-18 березня 2020 року поставлено позивачу-3 сім автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С із відповідними обладнанням згідно з додатком 1 до договору, в тому числі з портативним апаратом штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т для дорослих, дітей та новонароджених з вбудованим позитивним тиском на кінці видиху та спірометром.

Під час здійснення експлуатації зазначених транспортних засобів, КО «Київмедспецтранс» встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідачем поставлені транспортні засоби недоукомплектовані шлангами подачі газу О2 та конекторами для підключення портативних кисневих балонів, що виключає можливість використання апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т за межами зазначених транспортних засобів.

Київською міською прокуратурою було встановлено, що 14.05.2021 КО «Київмедспецтранс» направляло претензію № 550-3 на адресу відповідача щодо необхідності належного виконання взятих на себе зобов`язань за договором в частині вчасної поставки товару належної якості.

За ствердженням прокуратури, 20.05.2021 КО «Київмедспецтранс» прийнято товари за договором, а саме: шланги подачі газу О2 та конектори для підключення портативних кисневих балонів, про що складено відповідний акт. Тобто, лише в травні 2021 року, зазначені порушення умов договору, усунуто відповідачем. Умовами договору та вимогами законодавства передбачено відповідальність сторін за неналежне виконання зобов`язань за договором, у тому числі за невчасну поставку товару та поставку неякісного товару.

З огляду на встановлені порушення, Київською міською прокуратурою на адресу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та КО «Київмедспецтранс» скеровано низку листів в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання інформації та необхідності вжиття заходів реагування, в тому числі цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Автоспецпром» обов`язків за договором поставки № 1053К (у тому числі щодо необхідності примусового стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зазначених обов`язків за договором поставки відповідно до умов договору).

Зі змісту отриманих відповідей зазначених органів вбачається, що дієвих заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в даному випадку (звернення до суду щодо стягнення передбачених договором штрафних санкцій з позовом зобов`язального характеру тощо) упродовж тривалого часу не вживалося та більш того, підстав для таких заходів не вбачалося.

Неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором щодо вчасної поставки товару належної якості, а також, враховуючи бездіяльність позивача-1, позивача-2 та позивача-3, як представницького органу від держави в даних правовідносинах щодо стягнення в примусовому порядку штрафних санкцій за договором, стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача-1, позивача-2 та позивача-3 з позовом про стягнення з відповідача 6 552 000,00 грн. нарахованої пені.

Щодо наявності підстав для звернення саме прокурора до суду в інтересах позивача, господарський суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» до Господарського суду Київської області.

Відповідно до п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів та на принципі цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування – виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Фінансування за договором здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету, власником яких є територіальна громада в особі відповідної ради – Київської міської ради.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та схвалення прогнозів відповідних бюджетів, підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави, в даному випадку, є також Київська міська державна адміністрація.

Згідно п. 1.1 Положення КО «Київмедспецтранс» затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.01.2014 № 17 Комунальна організація «Київмедспецтранс» є бюджетною (неприбутковою) організацією, що заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва, віднесена до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядковується Апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Таким чином, у даному випадку інтереси держави порушено внаслідок незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки за невчасне постачання товару належної якості, внаслідок чого на користь територіальної громади не стягнуто відповідні кошти, які могли бути використані на задоволення її потреб.

Зважаючи на викладене, суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких належить вжиття заходів реагування на виявлені порушення є Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація та Комунальна організація «Київмедспецтранс».

Так, відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»).

По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська прокуратура листом від 21.04.2021 № 15/2-300вих-21 звернулася до Київської міської ради та КО «Київмедспецтранс», та листом від 14.05.2021 № 15/2-401вих-21 звернулося до Київської міської державної адміністрації з проханням надання інформації щодо вживання позивачами-1, 2 та 3 самостійних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Автоспецпром» обов`язків за договором поставки № 1053К від 16.12.2019 (в тому числі, щодо необхідності примусового стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання ТОВ «Автоспецпром» зазначених обов`язків за договором поставки відповідно до умов договору).

З відповідей позивачів-1, 2 та 3 вбачається, що підстави для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутні, оскільки шкоди інтересам держави не заподіяні.

Як зазначає прокурор, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що позивачами-1, 2 та 3 вжито недостатні заходи, спрямовані на захист інтересів держави, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Автоспецпром» обов`язків за договором поставки № 1053К від 16.12.2019 (в тому числі, щодо необхідності примусового стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання ТОВ «Автоспецпром» зазначених обов`язків за договором поставки відповідно до умов договору).

Абзацом 2 частини 5 статті 53 ГПК України унормовано, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України, при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані.

Як вже було встановлено судом та зазначено вище, прокурор звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача 6 552 000,00 грн. нарахованої пені, з огляду на що, суд встановив наступне.

16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (далі – постачальник, відповідач) та Комунальною організацією «Київмедспецтранс» укладено договір поставки № 1053К (далі – договір) та додатки до нього.

Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити у власність дорожні (колісні) транспортні засоби, а саме ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу В з обладнанням) далі – товар, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Постачальник гарантує, що товар новий, майнові права на товар належать йому та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Згідно п. 1.3 договору, найменування товару (кількість та ціна) наведені у Додатку № 1 до цього договору (специфікація), який є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторонами погоджено ціну, яка становить 19 950 000,00 грн. (дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 7% – 1 305 140,19 грн..

Ціна товару згідно договору включає в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником згідно вимог чинного законодавства України, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, навантаження, розвантаження, транспортування товару, а також всі інші витрати постачальника пов`язані з виконанням цього договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що здійснення попередньої оплати здійснюється на строк не більше 3 (трьох) місяців в порядку та на умовах постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» у розмірі 100% (сто) відсотків від ціни договору на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору.

Відповідно до п. п. 4.2-4.6 договору, форма розрахунків: безготівкова. Вид безготівкового розрахунку: платіжне доручення. Моментом здійснення оплати за поставлений товар вважається факт перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунка-фактури. Розрахунки проводяться з урахуванням та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 р. № 425.

Пунктом 5.1 договору сторонами погоджено місце поставки (передачі) товару: поставка (передача) товару здійснюється на склад покупця на умовах DDP згідно з правилами INCOTERMS в редакції 2010 р. за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16 В.

Відповідно до п. 5.2 договору, строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати, відповідно до пункту 4.1.

Згідно п. 5.3 договору, передача товару здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої вповноваженому представникові покупця з обов`язковим складанням і підписанням уповноваженими представниками сторін відповідних документів, передбачених п. 5.4 цього договору.

Пунктами 5.4 та 5.7 договору сторонами погоджено, що датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та акту приймання-передачі товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару.

Із позовної заяви вбачається, що, на виконання умов договору, відповідачем упродовж 16-18 березня 2020 року поставлено позивачу-3 сім автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С із відповідним обладнанням згідно з додатком 1 до договору, в тому числі з портативним апаратом штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т для дорослих, дітей та новонароджених з вбудованим позитивним тиском на кінці видиху та спірометром.

Зазначені дорожні (колісні) транспортні засоби були прийняті позивачем-3 без будь-яких зауважень і заперечень, що не заперечується сторонами.

Під час здійснення експлуатації зазначених транспортних засобів позивачем-3 було виявлено, що в порушення умов вказаного договору відповідачем поставлені транспортні засоби недоукомплектовані шлангами подачі газу О2 та конекторами для підключення портативних кисневих балонів, що виключає можливість використання апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т за межами зазначених транспортних засобів. 07.05.2020 позивач-3 звернувся до відповідача з листом № 1127-5 про доукомплектування автономних апаратів штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів.

Відповідно до п. 2.12 договору, за результатами звернення покупця до постачальника щодо наявності недоліків товару або його складових постачальником проводиться діагностика, що оформлюється рекламаційним актом, який є підставою для усунення таких недоліків або несправностей товару або його складових. Строк виконання робіт з усунення недоліку або несправності товару або його складових не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту передачі товару або його складових на ремонт, без письмової згоди покупця на інший термін.

Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що у разі виявлення невідповідності товару, зокрема, окремо кожної його складової вимогам договору, видаткова накладна та акт приймання-передачі товару, уповноваженим представником покупця не підписується, при цьому постачальник зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника покупця скласти акт про невідповідність товару у двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін по одному для кожної із сторін. У випадку відмови представника постачальника від підписання відповідного акту про невідповідність покупець складає цей акт самостійно. Сторони домовились, що акт про невідповідність, зокрема, складений покупцем самостійно (одноособово) є підставою для усунення дефектів та недоліків або заміни товару. Постачальник зобов`язаний усунути всі виявлені дефекти та недоліки протягом 10-ти календарних днів з дати підписання (отримання) акту про невідповідність або інший термін письмово погоджений сторонами.

Таким чином, суд, проаналізувавши умови договору, укладеного між сторонами, встановив, що сторонами передбачені певні дії реагування на виявлені недоліки, невідповідності, недоукомплектування товарів.

В матеріалах справи відсутні докази виклику постачальника, проведення діагностики складання на вимогу вищенаведених умов договору рекламаційного акту, акту про невідповідність складеного двома сторонами або акту про невідповідність, що складений покупцем самостійно. Доказів складання одного з вищенаведених документів суду не надано.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами, скріплений відбитками печаток сторін та діє до 31.03.2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 1053К від 16.12.2019 та додатки до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як зазначалося судом раніше, на виконання умов договору відповідачем упродовж 16-18 березня 2020 року поставлено позивачу-3 сім автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С із відповідним обладнанням згідно з додатком 1 до договору, в тому числі з портативним апаратом штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т для дорослих, дітей та новонароджених з вбудованим позитивним тиском на кінці видиху та спірометром.

Зазначені дорожні (колісні) транспортні засоби були прийняті позивачем-3 без будь-яких зауважень і заперечень, що не заперечується сторонами.

Під час здійснення експлуатації зазначених транспортних засобів позивачем-3 було виявлено, що в порушення умов вказаного договору відповідачем поставлені транспортні засоби недоукомплектовані шлангами подачі газу О2 та конекторами для підключення портативних кисневих балонів, що виключає можливість використання апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т за межами зазначених транспортних засобів.

Цивільним кодексом України врегульовано правовідносини щодо правових наслідків передання товару неналежної якості.

Так, статтею 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Стаття 678 ЦК України передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

З положень статті 680 ЦК України витікає, що у зв`язку з недоліками товару покупець набуває право пред`явити вимогу продавцеві.

Правовідносини щодо правових наслідків передання некомплектного товару визначено Законом у такий спосіб.

Відповідно до ст. 682 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Статтею 684 ЦК України врегульовано, що у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов`язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Як було зазначено судом раніше та передбачено сторонами в п. 2.12 договору, за результатами звернення покупця до постачальника щодо наявності недоліків товару або його складових постачальником проводиться діагностика, що оформлюється рекламаційним актом. Який є підставою для усунення таких недоліків або несправностей товару або його складових. Строк виконання робіт з усунення недоліку або несправності товару або його складових не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту передачі товару або його складових на ремонт, без письмової згоди покупця на інший термін.

Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що у разі виявлення невідповідності товару, зокрема, окремо кожної його складової вимогам договору, видаткова накладна та акт приймання-передачі товару, уповноваженим представником покупця не підписується, при цьому постачальник зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника покупця скласти акт про невідповідність товару у двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін по одному для кожної із сторін. У випадку відмови представника постачальника від підписання відповідного акту про невідповідність покупець складає цей акт самостійно. Сторони домовились, що акт про невідповідність, зокрема, складений покупцем самостійно (одноособово) є підставою для усунення дефектів та недоліків або заміни товару. Постачальник зобов`язаний усунути всі виявлені дефекти та недоліки протягом 10-ти календарних днів з дати підписання (отримання) акту про невідповідність або інший термін письмово погоджений сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази складання, на вимогу вищенаведених умов договору, виклику представника постачальника, проведення діагностики, складання рекламаційного акту, акту про невідповідність за підписом двох сторін або акту про невідповідність, що складений покупцем самостійно. Доказів складання одного з вищенаведених документів суду не надано.

Одночасно, судом встановлено, що позивач-3 листом № 1127-5 від 07.05.2020 звертався до відповідача з проханням доукомплектування автономних апаратів штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів.

11.08.2020 позивач-3 листом № 1816-5 повторно звернуся до відповідача з проханням доукомплектування автономних апаратів штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів.

03.09.2020 відповідач листом вих. № 153 проінформував позивача-3 про відсутність можливості замінити обладнання, а саме шлангу подачі газу до портативного балону до апарату ШВЛ, виробництва Siare, Італія, у зв`язку із обставинами непереборної сили.

Крім того, позивач-3 листами № 2128-5 від 29.10.2020 та № 202-5 від 03.02.2021 просив відповідача доукомплектувати автономні апарати штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів.

04.02.2021 відповідач листом вих. № 6 у відповідь на лист позивача-3 № 202-5 від 03.02.201 повідомляв, що ним було розміщено замовлення в компанії Siare Engіneering International Group s.r.l, Італія, на придбання шлангів подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів. Та повідомив, що в найближчі терміни надасть інформацію щодо строків постачання даних комплектуючих.

30.03.2021 позивач-3 листом № 421-5 звернувся до відповідача з повторним проханням терміново вжити всіх необхідних заходів для вирішення питань комплектації апаратів ШВЛ.

14.05.2021 позивач-3 листом № 550-3 звернувся до відповідача з претензією терміново, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання претензії поставити замовнику комплектуючі до апаратів ШВЛ SIRIO S2/Т для використання їх за межами автомобілів ЕМД тип С: шлангів подачі газу О2 та конекторів для підключення портативних кисневих балонів для 7 автомобілів ЕМД тип С.

Судом встановлено, що відповідач 20.05.2021 на вимогу претензії № 550-3 від 14.05.2021 поставив позивачу-3 недопоставлені складові товару, що підтверджується актом здачі-приймання товарів від 20.05.2021 та підписаний сторонами (копія акту наявна в матеріалах справи).

У зв`язку з вищенаведеним, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» звернувся з даним позовом посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за договором та невчасну поставку товару та поставку товару неналежної якості.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строків поставки товару, в тому числі прострочення усунення недоліків товару згідно п. 2.12, 2.14.3, 5.5 з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% (однієї десятої відсотка) вартості не поставленого, чи невчасно поставленого, чи неякісного товару, або його складової, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості.

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» за прострочення строків виконання зобов`язання за договором в частині допоставки товару нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6 552 000,00 грн..

З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про стягнення з відповідача нарахованої пені ґрунтуються на умовах п. 7.2 договору.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строків поставки товару, в тому числі прострочення усунення недоліків товару згідно п. 2.12, 2.14.3, 5.5 з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% (однієї десятої відсотка) вартості не поставленого, чи невчасно поставленого, чи неякісного товару, або його складової, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості.

Згідно з п. 2.12 договору, за результатами звернення покупця до постачальника щодо наявності недоліків товару або його складових постачальником проводиться діагностика, що оформлюється рекламаційним актом. Який є підставою для усунення таких недоліків або несправностей товару або його складових. Строк виконання робіт з усунення недоліку або несправності товару або його складових не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту передачі товару або його складових на ремонт, без письмової згоди покупця на інший термін.

Відповідно до п. 2.14.3 договору, усунення недоліку або несправності товару або його складових, пов`язане із непропорційними затратами часу/великими витратами праці й часу – такий прояв неналежної якості товару або його складових, для усунення якого необхідний строк становить понад 30 календарних днів.

Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що у разі виявлення невідповідності товару, зокрема, окремо кожної його складової вимогам договору, видаткова накладна та акт приймання-передачі товару, уповноваженим представником покупця не підписується, при цьому постачальник зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника покупця скласти акт про невідповідність товару у двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін по одному для кожної із сторін. У випадку відмови представника постачальника від підписання відповідного акту про невідповідність покупець складає цей акт самостійно. Сторони домовились, що акт про невідповідність, зокрема, складений покупцем самостійно (одноособово) є підставою для усунення дефектів та недоліків або заміни товару. Постачальник зобов`язаний усунути всі виявлені дефекти та недоліки протягом 10-ти календарних днів з дати підписання (отримання) акту про невідповідність або інший термін письмово погоджений сторонами.

Як вже зазначалося судом раніше, в матеріалах справи відсутні докази виклику представника постачальника, проведення діагностики, складання на вимогу вищенаведених умов договору рекламаційного акту, акту про невідповідність складений та підписаний двома сторонами або акту про невідповідність, що складений покупцем самостійно. Доказів складання одного з вищенаведених документів суду не надано.

Судом досліджено посилання Першого заступника керівника Київської міської прокуратури у позовній заяві на листи КО «Київмедспецтранс» № 1127-5 від 07.05.2020, № 1816-5 від 11.08.2020, № 2128-5 від 29.10.2020, № 202-5 від 03.02.2021 та № 421-5 від 30.03.2021, як на підтвердження порушення умов договору з боку відповідача, а саме неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором щодо вчасної поставки товару належної якості та виконання позивачем-3 належним чином умов договору.

Проте наявні в матеріалах справи листи КО «Київмедспецтранс» № 1127-5 від 07.05.2020, № 1816-5 від 11.08.2020, № 2128-5 від 29.10.2020, № 202-5 від 03.02.2021 та № 421-5 від 30.03.2021 містять лише прохання доукомплектувати автономні апарати штучної вентиляції легень Sirio S 2/T шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів та не можуть розцінюватися судом, в розумінні п. п. 7.2, 2.12, 2.14.3 та 5.5 договору, як рекламаційний акт, акт про невідповідність складеного двома сторонами або акт про невідповідність, що складений покупцем самостійно.

Таким чином, суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, п. п 7.2, 2.12, 2.14.3 та 5.5 договору, які б підтверджували виконання умов договору з боку позивача (Комунальної організації "Київмедспецтранс") щодо складання документів та повідомлення відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що Першим заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» здійснено розрахунок пені в розмірі 0,1% від вартості неякісного товару (19 950 000,00 грн.), у той час, як п. 7.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару, в тому числі прострочення усунення недоліків товару згідно п. 2.12, 2.14.3, 5.5 з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% (однієї десятої відсотка) вартості не поставленого, чи невчасно поставленого, чи неякісного товару, або його складової, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості.

Одночасно, суду не надано розрахунок вартості всіх недопоставлених складових, що підтверджувало б обґрунтований та правомірний розрахунок розміру пені в загальній сумі 6 552 000,00 грн..

Судом досліджені пояснення відповідача щодо неможливості виконати допоставку товару, в зв`язку з настанням дії та поширенням COVID-19 на території України та Італійської Республіки з посиланням на те, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили та встановлено наступне.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що він листом вих. № 153 від 03.09.2021 повідомив позивача-3 про відсутність можливості заміни обладнання у зв`язку із обставинами непереборної сили та виконав допоставку складової товару належної якості після закінчення форс-мажорних обставин.

Згідно пунктів 8.1 та 8.2 договору сторони погодили, що сторони цього договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.

Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Зазначене повідомлення повинно бути підтверджено довідкою (сертифікатом) Торгово-промислової палати чи документами інших компетентних органів, що уповноважені посвідчувати обставини непереборної сили відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом вих. № 153 від 03.09.2021 повідомив позивача-3 про відсутність можливості замінити обладнання, а саме шлангу подачі газу до портативного балону до апарату ШВЛ, виробництва Siare, Італія, у зв`язку із обставинами непереборної сили.

19.10.2021 Київською торгово-промисловою палатою виданий сертифікат № 3000-21-0823 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на підтвердження настання форс-мажорних обставин у постачальника медичного обладнання (шлангів подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів у кількості 7 шт. для подачі кисню до портативного апарату штучної вентиляції легень у період з 31.01.2020 по 25.03.2021.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

За приписами статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За висновками суду, в розумінні вищенаведених вимог сертифікат, який виданий Київською торгово-промисловою палатою № 3000-21-0823 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.10.2021, приймається судом як доказ настання форс-мажорних обставин у період з 31.01.2020 по 25.03.2021 саме щодо обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» з передачі покупцю шлангів подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів у кількості 7 шт. для подачі кисню до портативного апарату штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т виробництва компанії SIARE ENGINEERING INTERNATIONAL GROUP SRL (Італія) відповідно до п. 1.3 договору та п. 2.2 таблиці 2 до п. 5.9 договору та п. 3.6 специфікації на обладнання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за наслідками розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» про стягнення з відповідача нарахованої пені в загальній сумі 6 552 000,00 грн. за несвоєчасну поставку або непоставку товару у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення за період з 19.06.2020 по 20.05.2021 за наведених у позові доводів та обґрунтувань – задоволенню не підлягають, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечення юридичної визначеності і остаточності, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігання несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі N 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі N 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі N 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі N 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах N 522/2202/15-ц, N 522/2201/15-ц та N 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі N 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі N 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі N 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц).

Таким чином, приймаючи висновки суду про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, в суду відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, відтак суд відхиляє клопотання відповідача від 15.07.2021 (вх. № 17088/4) про застосування строку позовної давності.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, з урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко