Рішення № 100883686, 03.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р. м. Київ

Справа № 911/2500/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства “Володимир-Волинськтеплоенерго” Володимир-Волинської міської ради до Приватного підприємства “ОІЛ СТРАТЕЙДЖИК” про стягнення 31 019,84грн, за участю представників від:

позивача – Лесик Б.Б. (ордер серії ВЛ 031896 від 27.10.2021);

відповідача – не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Володимир-Волинськтеплоенерго” Володимир-Волинської міської ради (далі – КП «Володимир-Волинськтеплоенерго») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “ОІЛ СТРАТЕЙДЖИК” (далі – ТОВ «ОІЛ СТРАТЕЙДЖИК») про стягнення 31 019,84грн, з яких: 14 214,67грн – збитки; 16 805,17грн – штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається те, що відповідачем не зареєстровано податкову накладну від 06.07.2021 №9180873893 щодо податку на додану вартість, який сплачено у складі ціни товару, переданого згідно договору №02/03/2021 від 02.03.2021, у зв`язку з чим він втратив право на отримання суми податкового кредиту в розмірі 14 214,67грн, чим йому заподіяно збитків у відповідному розмірі. Вимоги в частині штрафу мотивовані встановленням такої відповідальності умовами договору за порушення відповідачем зобов`язання з реєстрації податкової накладної (а.с.1-4).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті – відповіді на відзив та заперечення (а.с.45-46).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 06.09.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103279675561 (а.с.48); поштове відправлення №0103279675553, у якому така копія направлена відповідачу, повернуто суду 05.10.2021 Відділенням поштового зв`язку м. Бориспіль з довідкою ф.20 від 02.10.2021, у якій причиною повернення зазначено: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.51-54).

22.09.2021 від позивача надійшла заява, підписана електронним цифровим підписом представника, щодо вирішення питання про подання доказів понесення витрат на оплату правничої допомоги після ухвалення судом рішення. Подана заява мотивована тим, що на момент подання заяви у позивача відсутні всі докази понесення ним таких витрат (а.с.49-50).

Ухвалою від 06.10.2020 судом призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16:00 03.11.2021, визнано явку позивача та відповідача в судове засідання обов`язковою, роз`яснено наслідки неявки в судове засідання, а також зобов`язано позивача надати для огляду оригінали документів, які долучені до позовної заяви у копіях (а.с.56-57).

Копія вказаної ухвали отримана позивачем – 11.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103280020102 (а.с.59); поштове відправлення №0103280019996, у якому така копія направлена відповідачу, повернуто суду 16.10.2021 Відділенням поштового зв`язку м. Бориспіль з довідкою ф.20, у якій причиною повернення зазначено: «адресат відсутній» (а.с.60-62).

У відповідності до пп. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ухвала від 06.10.2021 вважається врученою сторонам: позивачу – 11.10.2021, відповідачу – 16.10.2021.

20.10.2021 від позивача надійшла заява, підписана електронним цифровим підписом, про участь його представника в судовому засіданні, яке призначене на 16:00 03.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.64-65).

Ухвалою від 22.10.2021 судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи відсутність технічної можливості провести судове засідання в режимі відеоконференції у відповідний день та час, оскільки майданчик для проведення відеконференцзв`язку заброньовано (а.с.70-71).

Також, 22.10.2021 від позивача надійшли оригінали документів, витребувані для огляду ухвалою суду від 06.10.2021, які після огляду в судовому засіданні 03.11.2021 повернуті представнику позивача.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, з клопотанням про поновлення йому такого строку до суду не звертався.

В судовому засіданні 03.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

02.03.2021 між КП “Володимир-Волинськтеплоенерго” (замовник) та Приватним підприємством «Нафто торгова компанія «Укр-Петроль» (учасник) укладено договір №02/03/2021 про спрощену закупівлю через систему електронних закупівель (а.с.15-17, далі – договір).

У подальшому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.6-14), найменування учасника - ПП «Нафто торгова компанія «Укр-Петроль» змінено на ПП «ОІЛ СТРАТЕЙДЖИК», що є відповідачем у справі.

Укладеним сторонами договором передбачена поставка відповідачем позивачу бензину А-92, бензину А-95, дизельного палива (ДК 021-2015 – 09130000 – нафта та дистиляти)» (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору учасник зобов`язується протягом 2021 року та відповідно до умов, зазначених у договорі, передати замовнику товар, вказаний у додатку №1, а замовник – прийняти і оплатити цей товар. Найменування, номенклатура, асортимент та ціна товару наводяться у специфікації, що є додатком №1 до договору (п.1.3 договору).

Як погоджено сторонами п. 3.1 договору, ціни та товар, що надається за даним договором, визначаються у додатку №1 до договору.

Розрахунок за наданий товар здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок учасника з моменту виставлення рахунку учасника, а оплату вартості товару замовник проводить протягом 10 календарних днів з моменту отримання накладної із зазначенням марки пального, ціни, кількості та вартості (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.4 договору загальна сума договору складає 85 450грн, у т.ч. ПДВ - 14 241,67грн.

Відповідно до п. 10.1 договору вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань за ним; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 10.2 договору).

Також сторонами підписано специфікацію (додаток №1, а.с.18), згідно якої сума вартості товару становить 71 208,33грн без ПДВ, ПДВ - 14 241,67грн, а разом – 85 450грн.

Додатковою угодою №1 від 03.03.2021 сторонам внесено зміни до специфікації шляхом викладення її у новій редакції (а.с.19). Відповідно до внесених змін вартість одиниці товару та його кількість змінені (а.с.19, зворот).

Згідно видаткової накладної №7 від 04.03.2021 відповідачем передано позивачу талони на пальне на загальну суму 85 450грн, у т.ч. ПДВ - 14 241,67грн.

Платіжним доручення №5812 від 03.03.2021 позивачем в рахунок оплати товару перераховано 85 450грн, у т.ч. ПДВ – 14241,67грн (а.с.31).

Позивачу видано податкову накладну №11 від 03.03.2021, яку зареєстровано 06.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних за №91180873893, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (а.с.32). Однак, відповідна податкова накладна прийнята, проте реєстрація такої накладної зупинена з посиланням на те, що платник податків відповідає п. 8 критеріїв ризикованості платника податку. Окрім того податковим органом запропоновано надати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в такій податковій накладній.

24.06.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою №389/02-021/2-21 щодо реєстрації податкової накладної та сплати штрафу (а.с.20), яка отримана відповідачем 25.06.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.21).

26.07.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №532/02-02/2-21 (а.с.22) щодо реєстрації податкової накладної та сплати штрафу, що підтверджується описом вкладення у поштові відправлення (а.с.23), які прийняті згідно накладних №№4470242672756, 4470242672764 (а.с.24) та фіскальних чеків (а.с.25). Проте, як вбачається з даних з сайту Ат «Укрпошта» (а.с.26), а також копії конверту (а.с.27), відправлення №4470242672756 не вручено відповідачу.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу збитки у розмірі 14 214,67грн, заподіяні порушення вимог щодо здійснення господарської діяльності, що призвело до втрати позивачем можливості отримати податковий кредит, а також застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, встановленої договором за порушення зобов`язань в частині реєстрації податкової накладної.

Заявлені вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір, що є двостороннім, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

На даний час відповідні зобов`язання з поставки товару та його оплати, що виникли у сторін у справі в силу факту укладення такого договору, припинені.

Так, в силу ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як визначено ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, відповідна норма встановлює відповідальність у вигляді зобов`язання відшкодувати збитки не лише за порушення господарського зобов`язання, але й у випадку порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Із змісту відповідних норм вбачається, що для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідно встановити наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); наявності збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. При цьому, відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних збитків.

Суд вважає, що відповідач допустив порушення вимог щодо здійснення господарської діяльності з наступних підстав.

Як визначено п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент оплати та поставки товару), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, як передбачено п.201.4 відповідної норми, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

В силу п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як установлено п.201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до змісту вищевказаної норми продавець зобов`язаний скласти та зареєструвати відповідну податкову накладну у будь-якому випадку, навіть за відсутності відповідної вимоги, а покупець має право вимагати надання такої накладної. Таким чином, реєстрація відбувається не за умови наявності вимоги покупця; вимога покупця стосується лише надання відповідної накладної.

Як визначено відповідною нормою, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також вказаною нормою передбачено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

При цьому, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як визначено відповідною нормою, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Як визначено п.201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, як вбачається з квитанції про реєстрацію податкової накладної (а.с.32), реєстрацію вказаної податкової накладної зупинено та платник податку мав надати додаткові документи.

Отже, реєстрація податкової накладної фактично не здійснена.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів у підтвердження факту реєстрації у встановленому порядку податкової накладної щодо поставки товару, який переданий позивачу та оплачений ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, у порушенням вимог п.201.10 ст. 201 ПК України у встановлений строк не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач позбавлений права включити суму ПДВ, яка сплачена ним у складі вартості товару, до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 14 214,67грн.

Крім того, положення п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідні висновки щодо застосування пункту 201.10 статті 201 ПК України у відповідній редакції викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 у справі 917/877/17.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у не здійснені ним реєстрації податкової накладної (не подання документів при зупинені реєстрації) призвела до неможливості позивача включити суму ПДВ, яка ним сплачена у складі вартості товару, до податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, чим позивачу заподіяно збитків.

За таких обставин, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 214,567грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 16 805,17грн штрафу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6.3.2 договору, який укладено сторонами, у разі не реєстрації учасником (платником ПДВ) податкових накладних протягом терміну, встановленого ПК України, та/або реєстрації податкової накладної в ЄРПН з помилками, та/або такої, що містить дані, які не відповідають умовам договору, внаслідок чого замовник втратив право на податковий кредит згідно ст. 198.6 ПК України, замовник нараховує, а учасник сплачує замовнику штраф протягом 5 календарних днів з дати відправлення замовником відповідної вимоги учаснику за його місцезнаходженням (вказаним у договорі) у розмірі, що розраховується за визначеною у такому пункті договору формулою.

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення штрафу в розмірі 16 805,17грн, нарахованого позивачем у відповідності з вказаним пунктом договору, з огляду на наступне.

Складання та реєстрація податкової накладної, не є господарським зобов`язанням, відповідальність за порушення якого може врегульовуватись умовами договору, а за своєю правовою природою це зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства, та за порушення якого Податковим кодексом України передбачена, зокрема, відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №902/380/17, 02.05.2018 у справі №908/3565/16.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення 16 805,17грн штрафу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених у даній справі позовних вимог, а саме у розмірі 1040,21грн.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000грн (а.с.33), а у подальшому - 22.09.2021 подав заяву, в якій повідомив про те, що докази понесення судових витрат з поважних причин не можуть бути надані, оскільки гонорар не сплачений у повному обсязі та не є готовим остаточний акт виконаних робіт, у зв`язку з чим просив суд вирішити питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Таким чином, суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати (в частині витрат на правову допомогу) та, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, роз`яснює позивачу, що відповідні докази мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 221, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ОІЛ СТРАТЕЙДЖИК” (ідентифікаційний код 32215743; 08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 65) на користь Комунального підприємства “Володимир-Волинськтеплоенерго” Володимир-Волинської міської ради (ідентифікаційний код 05384488; 44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Сагайдачного, 19) 14214,67грн збитків, а також 1040,21грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 16805,17грн штрафу відмовити.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14:00 17.11.2021, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м.Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108.

5. Явка учасників в судове засідання не є обов`язковою.

6. Докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу Комунальним підприємством “Володимир-Волинськтеплоенерго” Володимир-Волинської міської ради мають бути подані у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України – протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.11.2021.

Суддя А.Р. Ейвазова