Рішення № 100883656, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2021Справа № 910/13007/21

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/13007/21

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 312 709,82 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича про стягнення 312 709,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 2578 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (зі змінами) від 27.12.2017, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в сумі 181 716,51 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 12 232,26 грн, 3% річних у розмірі 3240,78 грн, інфляційні втрати - 11 548,31 грн. Також, у відповідача існує заборгованість з відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою в сумі 6838,98 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 91 681,48 грн, нараховану на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 4.2.20 договору, у зв`язку з неповерненням об`єкту оренду за актом прийому-передачі у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач ухвалу суду отримав 29.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

27 грудня 2017 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Бабичем Дмитром Борисовичем (далі - орендар) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - підприємство-балансоутримувач) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2578 (далі - договір).

04 листопада 2019 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Бабичем Дмитром Борисовичем (орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (підприємство-балансоутримувач/позивач) укладено Договір № 1 про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.12.2017 № 2578, згідно з яким відбулася заміна підприємства-балансоутримувача у договірних відносинах на КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та внесено зміни до деяких пунктів договорів.

Згідно п.1.1. договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 02 листопада 2017 року №68 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 40-A, літ. «Б» на КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

У п. 2.4. договору зазначено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, і затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.20215 р. № 415/1281 (зі змінами) та:

згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною Договору (додаток 1.1.) та становить без урахування ПДВ: 123 гривні 32 копійки за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку травень 2019 року - 15402,25 грн, починаючи з 01 травня 2019 року до 03.11.2019;

згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною Договору (додаток 1.2.) та становить без урахування ПДВ: 49 гривень 38 копійок за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку травень 2019 року - 6 167,81 грн, починаючи з 04 листопада 2019 року.

Крім того, орендар відшкодовує підприємству витрати, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт оренди, з ПДВ. Розмір відшкодування витрат, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою, змінюється з вимогою підприємства в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів цього податку згідно з чинним законодавством України, про що орендарю повідомляється письмово.

Черговість зарахування орендної плати та інших платежів відбувається відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з п. 3.10 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Відповідно до п. 3.15. договору, у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує плату за фактичне користування об`єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем або іншими документами, передбаченими законодавством включно:

у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди, - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди;

у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди, - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання) договору оренди.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі . сплачувати орендну плату та інші платежі.

Відповідно до п. 4.3.2. договору, підприємство-балансоутримувач зобов`язане здійснювати контроль за виконанням орендарем умов цього договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів вжити заходів щодо погашення заборгованості, в тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу.

Відповідно до п. 4.2.20. договору, орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27 грудня 2017 року до 25 грудня 2020 року.

Факт передачі та, відповідно, прийняття відповідачем об`єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.01.2018.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором № 2578 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.12.2017, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в сумі 181 716,51 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 12 232,26 грн, 3% річних у розмірі 3240,78 грн, інфляційні втрати - 11 548,31 грн, та заборгованість зі відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою в сумі 6838,98 грн.

З метою погашення вказаної заборгованості КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на адресу ФОП Бабич Д.Б. направлено листи щодо погашення заборгованості, а саме: № 28АУ/06/1y/1/1125 від 25.03.2020; № 28АУ/06/1y/1/1643 від 07.05.2020; № 28АУ/06/1y/1/3203 від 04.09.2020; № 28АУ/06/1y/1/4663 від 08.12.2020; № 28АУ/06/1y/1/987 від 05.03.2021; № 28АУ/06/1y/1/2030 від 17.05.2021.

Вказані листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Департаментом комунальної власності м. Києва КМДА прийнято рішення про відмову орендарю у продовженні Договору оренди у зв`язку з порушенням його умов в частині непогашення заборгованості з орендної плати та прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців, про що ФОП Бабичу Д.Б. та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було повідомлено відповідним листом від 24.11.2020 № 062/05/14-7240.

На виконання п. 4.2.20. та п. 7.5. Договору оренди, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надіслано орендарю (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням) лист від 18.12.2020 № 28АУ/06/1y/1/4844 про необхідність прибуття ФОП Бабича Д.Б. на об`єкт оренди 28.12.2020 о 10:30 для передачі орендованого майна підприємству-балансоутримувачу та підписання відповідного акта приймання-передачі.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600002845056 зазначений лист отримано відповідачем 22.12.2020.

Однак, ФОП Бабич Д.Б. не прибув на об`єкт оренди в назначені дату та час, що підтверджується Актом про неявку орендаря для підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від 28.12.2020, складеним працівниками КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Листом від від 11.01.2021 № 28АУ/06/1y/1/52 на адресу ФОП Бабич Д.В. було направлено Вимогу про сплату неустойки, в якому повідомляло що у зв`язку з порушенням Відповідачем пункту 4.2.20. Договору оренди, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» нараховує неустойку у подвійному розмірі орендної плати та вимагає її сплатити на рахунок підприємства.

Цінним листом з описом від 20.01.2021 № 28АУ/06/1y/1/224 на адресу ФОП Бабича Д.Б. КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надіслано Акт приймання-передачі нерухомого майна в трьох екземплярах для підписання їх орендарем та повернення підприємству-балансоутримувачу. Крім того, цим листом ФОП Бабичу Д.Б. повідомлено про його обов`язок звільнити нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 40-A, літ. «Б» та передати ключі від об`єкта оренди КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та продовження нарахування плати за фактичне користування об`єктом нерухомості у вигляді неустойки у розмірі подвійної орендної плати вже після закінчення строку дії Договору до моменту його повернення за Aктом з оренди.

Зазначений лист ФОП Бабич Д.Б. також було залишено без відповіді та належного реагування.

З огляду на викладене, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, в період з 26 грудня 2020 року (перший день припинення строку дії договору) по 01 липня 2021 року, нарахувало неустойку у розмірі подвійної орендної плати за фактичне користування ФОП Бабич Д.Б. зазначеними орендованими приміщеннями, яка станом на 01.07.2021 становить 91 681,48 грн.

З метою погашення вказаної заборгованості КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на адресу ФОП Бабич Д.Б. направлено лист щодо погашення заборгованості № 28АУ/06/1y/1/987 від 05.03.2021, вказаний лист відповідач також залишив без відповіді та належного реагування.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 91 681,48 грн, нараховану на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 4.2.20 договору, у зв`язку з неповерненням об`єкту оренду за актом прийому-передачі у встановлений договором строк.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи, а саме актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.01.2018, підтверджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 40-A.

Також, факт користування орендованим приміщенням підтверджується підписаними сторонами актами приймання передачі, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умов договору, строки оплати орендної плати за користування орендованого приміщення у період з листопада 2019 року по грудень 2020 року та відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період з липня 2020 року по грудень 2020 року є такими, що настали.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендної плати та відшкодування податку за користування земельною ділянкою.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 181 716,51 грн та заборгованості з відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою в сумі 6 838,98 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати орендних платежів.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання за договором зі сплати орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення з останнього пеню в сумі 12 232,26 грн, штраф в сумі 5 451,50 грн, 3% річних у розмірі 3 240,78 грн, інфляційні втрати - 11 548,31 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, судом встановлено, що вони є вірними, відтак, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 12 232,26 грн та штрафу в сумі 5 451,50 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 27 Закону «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 4.2.20. договору, Орендар зобов`язаний після припинення дії цього Договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Як встановлено судом, договір оренди припинив свою дію 26.12.2020.

Таким чином, в силу приписів ст. 785 Цивільного кодексу України та до ст. 25 Закону «Про оренду державного та комунального майна» відповідач зобов`язаний був після припинення договору оренди негайно повернути орендоване майно позивачу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що орендоване нерухоме майно не було повернуто відповідачем позивачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з повернення орендованого майна, у зв`язку із припиненням договору оренди.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем, відповідно до п. 4.2.20. договору, нарахована неустойка за час прострочення повернення об`єкту оренди з 26 грудня 2020 року по 01 липня 2021 року у розмірі 91 681,48 грн.

Суд, перевіривши правильність нарахування неустойки, визнав її обґрунтованою та задовольняє позовні вимоги про стягнення 91 681,48 грн неустойки.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 181 716 грн 51 коп., заборгованість з відшкодування податку на землю в розмірі 6 838 грн 98 коп., пеню в сумі 12 232 грн 26 коп., 5 451 грн 50 коп. штрафу, 11 548 грн 31 коп. інфляційних втрат, 3 240 грн 78 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 690 грн 65 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.11.2021.

Суддя А.І. Привалов