Рішення № 100883622, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2021Справа № 910/10530/21

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/10530/21

за позовом Державного підприємства "Дирекція будинку державних художніх колективів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат"

про стягнення 110 108,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство "Дирекція будинку державних художніх колективів" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" про стягнення 110 108,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (до 200 кв.м.) № 5/200 від 01.09.2016, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в сумі 69128,76 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 14655,30 грн, пеня - 17392,36 грн і штраф.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 010-УОМіКП про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві від 01.09.2016, у нього утворилась заборгованість у загальній сумі 2018,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 позовну заяву Державного підприємства "Дирекція будинку державних художніх колективів" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

22.07.2021 до суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 89-А.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Державним підприємством "Дирекція будинку державних художніх колективів" (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Просат" (за договором - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (до 200 кв.м.) № 5/200 (далі - договір оренди), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення на технічному поверсі (далі - Майно) площею 2 кв. м. за адресою: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 50-52, в будівлі Будинку державних художніх колективів, що перебуває на балансі Державного підприємства «Дирекція будинку державних художніх колективів» (далі - Орендодавець) вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на "11"липня 2016р. і становить за незалежною оцінкою 169 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 2.1. договору оренди, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2016 р. 5 633,33 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору оренди).

Пунктом 3.3. договору оренди встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.

У п. 3.5. договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Орендодавця у співвідношенні 30% та 70% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних до кінця періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7. договору оренди встановлено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі ураховуючи санкції, до державного бюджету та Орендодавцю (Балансоутримувачу).

Орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягуванню до бюджету та Орендодавця у визначеному п.3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки, уключаючи день проплати (п. 3.8. договору оренди).

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.9. договору оренди).

Згідно п. 3.11. договору оренди орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Відповідно до п. 5.12. договору оренди орендар зобов`язаний договору Здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат Орендодавцю на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Договір укладено строком на два роки і 11 місяців , що діє з 01.09.2016 до 01.08.2019 (п. 10.1. договору оренди).

У п. 10.10. договору оренди зазначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Пунктом 10.11. договору оренди встановлено, що майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Факт передачі та, відповідно, прийняття відповідачем об`єкту оренди підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 01.09.2019.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (до 200 кв.м) № 5/200 від 01.09.2016, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в сумі 69128,76 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 14655,30 грн, пеня - 17392,36 грн і штраф в сумі 6 912,88 грн.

01.09.2016 між Державним підприємством "Дирекція будинку державних художніх колективів" (за договором - баланоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Просат" (за договором - орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві № 010-УОМіКП (далі - договір про відшкодування витрат), відповідно до п.1.1 якого балансоутримувач забезпечує комунальними послугами, та обслуговування, експлуатацію і ремонт будівлі Будинку державних художніх колективів, що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-52, (надалі - Будівля), загальною площею12 314.4 кв. м, експертною вартістю 161 514 100 грн, а також утримання прибудинкової території, а Орендар, бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної Орендарем площі в цій Будівлі. Орендар користується нежилим приміщенням на технічному поверсі площею 2 кв.м.

У п. 2.1. договору про відшкодування витрат зазначено, що Балансоутримувач Будівлі зобов`язується забезпечити: 2.1.1. Виконання всього Комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням Будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його працівникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. (Перелік таких робіт та послуг (Додаток 2 до цього Договору), порядок та умови їх оплати встановлюються цим Договором. (Додаток 3 до цього Договору). 2.1.2. Надання Орендарю Комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами. 2.1.3. Інформування Орендаря про зміни витрат на утримання Будівлі і тарифу на послуги.

Згідно п. 4.1. договору про відшкодування витрат розрахунки між Балансоутримувачем і Орендарем за виконані роботи та надані Послуги, передбачені пунктом 2.1 цього Договору, провадяться щомісячно за виставленими Балансоутримувачем рахунками після складення та підписання Сторонами акта про фактично виконані Балансоутримувачем роботи та надані ним Послуги за цим Договором протягом звітного місяця.

Цей Договір укладено строком з 01 вересня 2016 року по 01 серпня 2019 року включно (п. 6.1. договору про відшкодування витрат).

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за Договором № 010-УОМіКП про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві від 01.09.2016, внаслідок чого виникла заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача в сумі 1 993,40 грн та заборгованість з відшкодування податку на землю в сумі 25,30 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За приписами ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 69 128,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 69 128,76 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 993,40 грн за відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та в розмірі 25,30 грн з відшкодування земельного податку, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаної заборгованості, а саме передбачених п. 4.1. договору про відшкодування витрат виставлених Балансоутримувачем рахунків та підписаних Сторонами актів про фактично виконані Балансоутримувачем роботи та надані ним послуги, з наявністю яких договором пов`язаний обов`язок відповідача здійснити відповідні відшкодування витрат.

Щодо заявлених до стягнення сум пені по орендній платі в розмірі 17 392,36 грн та штрафу в розмірі 6 912,88 грн, суд відзначає наступне.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 17 392,36 грн, нараховану за період з 01.11.2019 по 30.06.2021 на суму боргу 69 128,76 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що він неправильний, оскільки пеня має бути нарахована в межах шестимісячного строку з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та окремо по кожному зобов`язанню.

Крім того, позивачем не подано всіх доказів щодо здійснення відповідачем та порядку зарахування часткових оплат, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування пені.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення 17 392,36 грн пені.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що він є вірним, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача за період з листопада 2019 року по травень 2021 року, суд дійшов висновку, що він є невірним.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 7 832,41 грн, у зв`язку із чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 89-А; ідентифікаційний код 33689783) на користь Державного підприємства "Дирекція будинку державних художніх колективів" (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-52; ідентифікаційний код 21608289) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 69 128 грн 76 коп., 6 912 грн 88 коп. - штрафу, 7 832 грн 41 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 729 грн 17 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.11.2021.

Суддя А.І. Привалов