Рішення № 100883544, 01.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2021Справа № 910/12562/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургкомплект Автоматизація», м. Запоріжжя

про стягнення 4 357 040,68 грн,

Представники сторін:

від позивача: Мустафаєв Ю.Н.;

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургкомплект Автоматизація» (далі - ТзОВ «Металургкомплект Автоматизація»/відповідач) про стягнення 4 357 040,68 грн, у тому числі: 3 721 028,64 грн - суми сплаченої попередньої оплати, 234 271,89 грн - пені, 324 101,59 грн - інфляційних втрат та 77 638,56 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №16/05-1 від 14.05.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.08.2021 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 06.09.2021.

Крім того, разом із позовною заявою ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» подало заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Металургкомплект Автоматизація», які обліковуються на його банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 4 357 040,68 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.08.2021 у задоволенні заяви ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.

10.08.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних.

06.09.2021 суд відклав підготовче засідання на 04.10.2021 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

04.10.2021 представник ТзОВ «Металургкомплект Автоматизація» вдруге не з`явився у підготовче засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.11.2021.

01.11.2021 у судове засідання з`явився представник ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ТзОВ «Металургкомплект Автоматизація» у судове засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, відповідач неодноразово повідомлявся про розгляд справи у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 між Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургкомплект Автоматизація» (далі - постачальник) укладено договір поставки №16/05-1, відповідно до якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах визначених цим договором, здійснити поставку обладнання, перелік якого вказано у додатку № 1 до договору, а покупець зобов`язався, на умовах та в порядку, визначеним договором, прийняти товар та оплатити його.

Згідно п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1, загальна вартість договору встановлюється в сумі 4 155 399,55 грн, в тому числі ПДВ 692 566,60 грн, що дорівнює еквіваленту в 127 791,99 євро, в тому числі ПДВ 21 298,66 євро.

У відповідності до п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди №1, покупець сплачує постачальнику за поставку товару, який зазначений у специфікації №1, додатку №1, на підставі цього договору решту суми у розмірі 1 755 399,55 грн з ПДВ, рівними частинами у наступні строки:

1-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 09.09.2020;

2-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 16.09.2020;

3-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 23.09.2020;

4-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 30.09.2020;

5-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 07.10.2020;

6-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 14.10.2020;

7-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 21.10.2020;

8-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ - протягом 5-ти банківських днів з дати здійснення поставки товару, підписання сторонами акту приймання-передачі товару та видаткової накладної на товар, але не раніше реєстрації постачальником оформленої належним чином податкової накладної.

Сторони домовились вважати передоплатою грошові кошти у розмірі: 2 400 000,00 грн, які були перераховані постачальнику згідно договору поставки № 16/05-1 від 16.05.2019 (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди №1, поставка товару здійснюється відповідно до умов поставки DDP Інкотермс 2020, силами та за рахунок постачальника, протягом 60 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Покупець здійснює 8-й платіж на користь постачальника після поставки товару в повному обсязі, передбаченому умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати здійснення поставки.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що товар передається у власність покупця відповідно до Специфікації №1 (додаток №1), рахунком-фактурою, актом приймання-передачі товару, видаткової накладної, експлуатаційної та монтажної документації.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків поставки партії товару або поставку товару із порушенням умов щодо якості (комплектності) товарів, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору, яка діяла у період невиконання зобов`язань.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.03.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором ( п. 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 3).

На виконання умов п. 3.4. договору позивач перерахував на користь відповідача передоплату в сумі 2 400 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 7586 від 19.06.2019 на суму 200 000,00 грн, № 8333 від 01.07.2019 на суму 100 000,00 грн, № 8380 від 02.07.2019 на суму 100 000,00 грн, № 6642 від 10.06.2019 на суму 350 000,00 грн, № 6739 від 11.06.2019 на суму 350 000,00 грн, № 6847 від 12.06.2019 на суму 350 000,00 грн, № 8438 від 03.07.2019 на суму 100 000,00 грн, № 8648 від 04.07.2019 на суму 100 000,00 грн, № 8796 від 05.07.2019 на суму 100 000,00 грн, № 8837 від 08.07.2019 на суму 100 000,00 грн, № 9213 від 15.07.2019 на суму 50 000,00 грн, № 9337 від 16.07.2019 на суму 50 000,00 грн, № 14658 від 01.10.2019 на суму 50 000,00 грн, № 15027 від 04.10.2019 на суму 50 000,00 грн, № 15209 від 08.10.2019 на суму 50 000,00 грн, № 15292 від 11.10.2019 на суму 50 000,00 грн, № 16248 від 18.10.2019 на суму 50 000,00 грн, № 16971 від 29.10.2019 на суму 50 000,00 грн, № 11316 від 12.08.2019 на суму 50 000,00 грн, № 9572 від 16.07.2019 на суму 50 000,00 грн, № 19975 від 11.12.2019 на суму 50 000,00 грн.

Крім того, на виконання п. 3.3. договору позивач згідно наведеного графіку перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 535 974,54 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 37861 від 01.10.2020 на суму 219 424,94 грн, № 37434 від 23.09.2020 на суму 219 424,94 грн, № 38888 від 13.10.2020 на суму 219 424,94 грн, № 39452 від 21.10.2020 на суму 219 424,94 грн, № 36772 від 11.09.2020 на суму 219 424,94 грн, № 37001 від 16.09.2020 на суму 219 424,94 грн, № 38463 від 07.10.2020 на суму 219 424,94 грн.

Таким чином, загалом позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 3 935 974,58 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору здійснив поставку товару частково на суму 214 945,94 грн.

02.07.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію-повідомлення за вих. №2730 про негайне повернення попередньої оплати, в якій вимагав до 14.07.2021 повернути на рахунок ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» суму попередньої оплати у розмірі 3 935 974,58 грн.

Однак, ця претензія повернута позивачу з відміткою АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Отже, відповідачем не поставлено товар на суму 3 721 028,64 грн (3 935 974,58 грн - 214 945,94 грн).

За таких обставин, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення поставки товару, позивач звернувся до суду з цим позовом про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 3 721 028,64 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 6.2. договору у розмірі 234 271,89 грн, а також 3% річних в сумі 77 638,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 324 101,59 грн, нараховані на суму боргу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що 14.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №16/05-1, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар.

У пунктах 3.3. та 3.4. договору сторони погодили порядок оплати товару. Зокрема, у відповідності до п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди №1, покупець сплачує постачальнику за поставку товару, який зазначений у специфікації №1, додатку №1, на підставі цього договору решту суми у розмірі 1 755 399,55 грн з ПДВ, рівними частинами у наступні строки: 1-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 09.09.2020; 2-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 16.09.2020; 3-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 23.09.2020; 4-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 30.09.2020; 5-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 07.10.2020; 6-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 14.10.2020; 7-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ у строк до 21.10.2020; 8-й платіж - 219 424,94 грн, з ПДВ - протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з дати здійснення поставки товару, підписання сторонами акту приймання-передачі товару та видаткової накладної на товар, але не раніше реєстрації постачальником оформленої належним чином податкової накладної.

Також, сторони домовились вважати передоплатою грошові кошти у розмірі: 2 400 000,00 грн, які перераховані постачальнику згідно договору поставки №16/05-1 від 16.05.2019.

Судом також встановлено, що позивачем перераховано на рахунок відповідача передоплату згідно з умовами п. 3.4. договору та здійснено оплату згідно графіку, наведеному у п. 3.3. договору на загальну суму 3 935 974,58 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди №1 від 09.09.2020, поставка товару здійснюється відповідно до умов поставки DDP Інкотермс 2020, силами та за рахунок постачальника, протягом 60 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Покупець здійснює 8-й платіж на користь постачальника після поставки товару в повному обсязі, передбаченому умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати здійснення поставки.

Отже, останнім днем поставки товару є 08.11.2020, проте відповідач поставив товар 02.03.2021 і частково на суму 214 945,94 грн.

Відтак, відповідачем не здійснено поставку оплаченого позивачем товару на загальну суму 3 721 028,64 грн, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.07.2021 направив на адресу відповідача претензію-повідомлення про повернення суми попередньої оплати у строк до 14.07.2021.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо поставки оплаченого товару, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Металургкомплект Автоматизація» порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення попередньої оплати у розмірі 3 721 028,64 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 6.2. договору, у розмірі 234 271,89 грн, яка нарахована на суму договору за період з 09.11.2020 по 09.05.2021, а також 3% річних у розмірі 77 638,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 324 101,59 грн, нараховані на суму боргу за період з 09.11.2020 по 20.07.2021.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків поставки партії товару або поставку товару із порушенням умов щодо якості (комплектності) товарів, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору, яка діяла на період невиконання зобов`язань.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що її розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно ця вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» невірно визначило початок нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Зокрема, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено за період з 09.11.2020 (перший день прострочення виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару) по 20.07.2021.

Разом із тим, судом вище встановлено, що 02.07.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення суми передньої оплати, встановивши строк до 14.07.2021, відтак прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати почався з 15.07.2021, відповідно обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є: з 15.07.2021 по 20.07.2021.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 1 835,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 721,03 грн, що має наслідком часткове задоволення цих вимог.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 21.07.2021 до моменту виконання рішення за наведеною формулою.

Так, згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 ГПКУкраїни у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За змістом частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до положень ч.10 ст.238 ГПК України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, пені та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 3 721 028,64 грн з 21.07.2021 до моменту виконання рішення суду за формулою, наведеною позивачем.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургкомплект Автоматизація» (69037, місто Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок 18В, кімната 316; ідентифікаційний код 37526594) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 37; ідентифікаційний код 04737111) 3 721 028 (три мільйони сімсот двадцять одну тисячу двадцять вісім) грн 64 коп. - основного боргу, 234 271 (двісті тридцять чотири тисячі двісті сімдесят одну) грн 89 коп. - пені, 1 835 (одну тисячу вісімсот тридцять п`ять) грн 03 коп. - 3% річних, 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 03 коп. - інфляційних втрат та 59 412 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста дванадцять) грн 85 коп. - судового збору.

Нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургкомплект Автоматизація» (69037, місто Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок 18В, кімната 316; ідентифікаційний код 37526594) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 37; ідентифікаційний код 04737111) 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: борг * кількість днів прострочення * 3 / 100% /365 днів з 21.07.2021 до дня виконання рішення суду в частині основного боргу.

Нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургкомплект Автоматизація» (69037, місто Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок 18В, кімната 316; ідентифікаційний код 37526594) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 37; ідентифікаційний код 04737111) інфляційні втрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 21.07.2021 до дня виконання рішення суду в частині основного боргу за такою формулою: сума збитку (за 1 місяць) = сума боргу * індекс інфляції / 100 - сума боргу, загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 08.11.2021.

Суддя В.В. Бондарчук