Рішення № 100883342, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2021Справа № 910/12332/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ"

про стягнення 379 528, 21 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення 379 528, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди № 287/20 від 30.04.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.08.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

25.08.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.08.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12332/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

13.10.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

01.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 31.08.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З відомостей веб сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що ухвала суду від 31.08.2021 не вручена під час доставки: інші причини.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 між Публічним акціонерним товариством "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ" (орендар) був укладений договір оренди №287/29 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування без права викупу приміщення загальною площею: 161,30 (сто шістдесят один цілих і три десятих) кв. м, розміщені у цоколі корпусу № 1 (152,20 кв, м) та на 1 поверсі корпусу № 1 (9,10 кв, м) на виробничому майданчику №1, - надалі «Майно».

У відповідності до п. 1.2. договору, майно знаходиться у власності ПАТ «НТК «Електронприлад» (м. Київ - 116, вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29) і розташоване за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 8/10.

Фактичний розмір майна та його вартість вказується в Акті приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору. Майно буде використовуватись для діяльності згідно Статуту орендаря (п.п. 1.3., 1.4. договору).

За змістом п. 2.1. договору майно вважається переданим в оренду з дня підписання Акту приймання-передачі майна.

01.05.2020 позивач передав за актом приймання-передачі майна, а відповідач прийняв майно загальною площею: 161,30 (сто шістдесят один цілих і три десятих) кв. м, розміщені у цоколі корпусу № 3 (152,20 кв. м) та на 1 поверсі корпусу № 1 (9,10 кв. м) на виробничому майданчику № 1 за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 8/10. Майно перебуває у задовільному стані. Ринкова вартість майна (площею 161,30 кв. м), що передається в оренду, становить: 1 195 844,41 грн.

У відповідності до п. 3.1. договору, у перший місяць оренди орендна плата складає: 16 130,00 грн. (шістнадцять тисяч сто тридцять грн. 00 коп.), помножені на індекс інфляції за попередній перед першим місяць оренди, з розрахунку 100,00 грн. за 1 кв.м майна. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індекса інфляції за попередній місяць. Крім того, орендар сплачує ПДВ у розмірі, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 3.2. орендар щомісячно сплачує орендодавцю комунальні послуги - за спожиту електроенергію, водоспоживання, водовідведення, каналізацію та опалення, за виставленими орендодавцем рахунками. Орендар щомісячно сплачує орендодавцю компенсацію плати за користування земельною ділянкою (компенсація земельного податку) у розмірі 19,01 грн. за 1 кв. м майна і крім того ПДВ у розмірі, встановленому законодавством України, розмір плати за користування земельною ділянкою коригується відповідно до зміни нормативно-правових актів України, актів органів місцевого самоврядування з питань плати за землю, про що зазначається у рахунках, які виставляються орендодавцем.

24.02.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою сторони змінили п. 3.2 договору, виклавши його у наступній редакції: « 3.2. орендар сплачує комунальні послуги за спожиту електроенергію, водоспоживання, водовідведення, каналізацію та опалення за виставленими орендодавцем рахунками. Орендар щомісячно сплачує орендодавцю компенсацію плати за користування земельною ділянкою (компенсація земельного податку) у розмірі 19,01 грн. за кв. м орендованих приміщень і крім того ПДВ (20%), а також компенсацію податку на нерухоме майно (компенсацію податку на майно) у розмірі 7,50 грн. за кв. м для орендованих приміщень площею 9,1 кв, м (корпус № 1) та 5,00 грн. за кв. м для орендованих приміщень площею 152.2 кв, м (корпус № 3) і крім того ПДВ (20%). Розмір плати за користування земельною ділянкою та податку на нерухоме майно коригується відповідно до зміни, нормативно-правових актів України, актів органів місцевого самоврядування з питань плати за землю та податку на нерухоме майно, про що зазначається у рахунках-фактурах, які виставляються орендодавцем.». Дана Додаткова угода № 1 набуває чинності з 01 лютого 2021 на підставі ч. 3 ст, 631 Цивільного кодексу України.

Платежі, обумовлені в п. 3.1 та 3.2 даного договору, перераховуються орендарем орендодавцю щомісяця протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунків (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.6. договору передбачено, щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться розрахунок, сторони підписують Акт здачі-приймання наданих послуг.

У випадку несвоєчасного чи не в повному обсязі перерахування платежів, вказаних в п. 3.1 та п. 3.2 договору, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день сплати пені, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки (включаючи день сплати) (п. 6.3. договору).

Згідно із п. 9.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) Акту приймання-передачі майна і дійсний до 31 грудня 2022 року.

У зв`язку з виникненням заборгованості, позивач направив відповідачу претензію вих. №510/958 від 01.10.2020, в якій просив відповідача добровільно сплатити заборгованіть та штрафні санкції.

У відповідь на вимогу позивача вих. №510/958 від 01.10.2020, відповідач листом вих. №2910/01 від 29.10.2020 просив розглянути питання щодо реструктуризації існуючої заборгованості та зменшення орендної плати.

У подальшому, відповідач направив лист вих. №0112/01 від 01.12.2020 з графіком погашення заборгованості.

Позивачем направлено відповідачу відповідь №510/1285 від 09.12.2020 про неможливість прийняття запропонованого графіку реструктуризації заборгованості та просив у найкоротший термін сплатити існуючу заборгованість.

Позивачем у матеріали справи надані копії актів здачі-приймання послуг за період з травня 2020 року по червень 2021 року, підписані з боку відповідача.

Позивач зазначає, що у зв`язку із неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором у період з травня 2020 року по червень 2021 року, враховуючи часткову оплату заборгованість у розмірі 41 060,98 грн, у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 331 231,39 грн., з яких: заборгованість за користування приміщенням у сумі 240 698,55 грн, заборгованість з компенсації витрат за комунальні послуги у сумі 34 043,36 грн., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у сумі 56 489,48 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань позивачем нараховані пеня у сумі 22 294,19 грн, 3% річних у сумі 6 242,10 грн, інфляційні втрати у сумі 19 760,53 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з травня 2020 року по червень 2021 року відповідач користувався нежилими приміщеннями, які знаходяться у цоколі корпусу № 3 (152,20 кв. м) та на 1 поверсі корпусу № 1 (9,10 кв. м) на виробничому майданчику № 1 за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 8/10, переданими у користування на підставі договору оренди №287/20 від 30.04.2020.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами договору передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити позивачу орендну плату, компенсацію плати за користування земельною ділянкою, комунальні послуги, а також оплату пені (штрафу) за наявності, в строк згідно п. 3.3 даного договору ( п. 6.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з плати за користування приміщенням за період з травня 2020 року по червень 2021 року становить 240 698,55 грн, заборгованість з компенсації витрат за комунальні послуги - 34 043,36 грн., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою - 56 489,48 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 240 698,55 грн, заборгованості з компенсації витрат за комунальні послуги у сумі 34 043,36 грн., заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у сумі 56 489,48 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору оренди №287/20 від 30.04.2020 у загальному розмірі 331 231,39 грн. відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з оплати платежів на виконання договору, а саме: 240 698,55 грн заборгованість по сплаті орендної плати, заборгованість з компенсації витрат за комунальні послуги у сумі 34 043,36 грн., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у сумі 56 489,48 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 22 294,19 грн, 3% річних у сумі 6 242,10 грн, інфляційні втрати у сумі 19 760,53 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З розрахунку позивача вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за кожен місяць заборгованості окремо та включено нарахування пені до рахунків-фактур на момент виставлення рахунку починаючи з 09.06.2020 по 01.07.2021.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Згідно із п. 6.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасного чи не в повному обсязі перерахування платежів, вказаних в п. 3.1 та п. 3.2 договору, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день сплати пені, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки (включаючи день сплати).

За змістом пункту 6.3. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 17 012,03 грн., у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок нараховані 3% річних у сумі 6 242,10 грн. та інфляційних втрат у сумі 19 760,53 грн. є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач у позовній заяві просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (ч. 10 ст. 238 ГПК України).

Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Однак наразі, враховуючи обставини справи суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач заявлено про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №19/01-21-4626/21 від 19.01.2021; додаткову угоду № 2 до договору від 19.01.2021, копії ордеру серії ВА №1017679 на надання правової допомоги від 26.07.2021; акт прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2021 та платіжне доручення №1861 від 08.06.2021 про сплату витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінивши надані позивачем докази витрат на правову допомогу, судом встановлено, що згідно із актом прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2021 та платіжним дорученням №1861 від 08.06.2021 підтверджуються витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Отже, позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі на суму 30 000,00 грн.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки у позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 29 582,47 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ГРУП ІНТЕРНЕШНЛ" (01024, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 3-Б, 4 поверх, ідентифікаційний код 43462303) на користь Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" (04116, місто Київ, вулиця Богдана Гаврилишина, будинок 27/29; ідентифікаційний код 14312134) заборгованість у сумі 331 231,39 грн, пеню у сумі 17 012,03 грн, 3% річних у сумі 6 242,10 грн, інфляційні втрати у сумі 19 760,53 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 29 582,47 грн та судовий збір у розмірі 5 692,93 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.11.2021.

Суддя О.В. Гулевець