Рішення № 100883299, 02.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2021Справа № 910/10937/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі

секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального

позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз

України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова»

про стягнення 141 092 550, 28 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма

«Технова»

до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»

про визнання недійсним пункту 9.3 договору від 25.09.2019,

за участі представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Піун С.П.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Янович-Бунь І.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» про стягнення 141 092 550, 28 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач повністю не виконав свої грошові зобов`язання за договором постачання природного газу № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10937/21 в порядку загального позовного провадження та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено підготовче засідання на 03.08.2021.

Відповідачем 02.08.2021 надано суду відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю.

До Господарського суду міста Києва 02 серпня 2021 року надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним пункту 9.3 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019.

Представник позивача подав до суду клопотання про оголошення перерви, яке суд задовольнив.

За результатами підготовчого засідання 03.08.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження строком на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 14.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/10937/21. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) 11 серпня 2021 року подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що наведені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) у відзиві підстави невиконання зобов`язань за договором № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 не звільняють його від відповідальності.

Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) 16.08.2021 надано суду відзив на зустрічний позов, яким заперечено зустрічні позовні вимоги повністю.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) 25.08.2021 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду.

До Господарського суду міста Києва 14.09.2021 від представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшли письмові заперечення.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) 14.09.2021 подав до суду клопотання про оголошення перерви, яке суд задовольнив.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи у підготовчому засіданні 14.09.2021 оголошено перерву до 12.10.2021.

За результатами підготовчого засідання 12.10.2021 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 02.11.2021.

До Господарського суду міста Києва 02.11.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого суд відмовив у зв`язку з відсутністю підстав для відкладення, передбачених частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 02.11.2021 підтримав вимоги, викладені у первісній позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Вимоги зустрічного позову ним заперечувались повністю.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечував повністю.

У судовому засіданні 02.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 25.09.2019 укладено договір № 6100/1920-ЕЕ-39, за яким позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язався поставляти відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) природний газ, а відповідач (позивач за зустрічним позовом) - приймати та оплачувати його вартість.

Пунктом 3.1 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 право власності на природний газ переходить від позивача (відповідача за зустрічним позовом) до відповідача (позивача за зустрічним позовом) після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач (позивач за зустрічним позовом) несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) протягом періоду часу жовтень 2019 року - вересень 2020 року поставив відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) природний газ на загальну суму 579 734 931, 81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020.

Про належне виконання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) своїх зобов`язань за договором № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 також свідчить відсутність з боку відповідача (позивача за зустрічним позовом) претензій та повідомлень про порушення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) умов даної угоди.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа включно місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Судом встановлено, що строк оплати за договором № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 є таким, що настав.

З долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку позивача (відповідача за зустрічним позовом) вбачається, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) оплатив поставлений природний газ несвоєчасно та тільки частково, у результаті чого, прострочена заборгованість складає 111 804 801, 47 грн.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти позову заперечує, посилаючись на те, що у нього відсутня вина з неналежного виконання умов договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019, оскільки заборгованість виникла у зв`язку з невиконанням Державним підприємством «Енергоринок» грошових зобов`язань перед відповідачем (позивачем за зустрічним позовом).

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наведеного вбачається, що кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами. Крім того, вступаючи у договірні відносини, боржник несе ризики можливої відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, та відсутності у нього необхідних коштів.

Таким чином, невиконання Державним підприємством «Енергоринок» грошових зобов`язань перед відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не є підставою для невиконання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) своїх грошових зобов`язань перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) вимога про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) основного боргу є правомірною і підлягає задоволенню у розмірі 111 804 801, 47 грн.

Крім того, позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 4 133 288, 40 грн. - пені, нарахованої за період часу 26.11.2019 - 17.04.2020, 7 182 056, 87 грн. - 3 % річних та 16 789 130, 64 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 26.11.2019 - 30.04.2021.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 передбачено, що у разі прострочення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) пеню у розмірі 17, 8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти позовної вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат заперечує, посилаючись на те, що пунктом 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (від 13.04.2020 № 553-ІХ) відповідач (позивач за зустрічним позовом) звільнений з 12.03.2020 від нарахування пені та штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (від 13.04.2020 № 553-ІХ) тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.

З урахуванням наведених положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (від 13.04.2020 № 553-ІХ), а також беручи до уваги Постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020, якою з 12.03.2020 на усій території України було установлено карантин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заперечень відповідача щодо безпідставності нарахування пені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (від 13.04.2020 № 553-ІХ).

Разом з цим, суд не погоджується з твердженням відповідача (позивача за зустрічним позовом) про те, що згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020 пеня не повинна нараховуватись починаючи вже з 12.03.2020, оскільки цей Закон набрав чинності 18.04.2020. Прямої вказівки про надання нормам цього Закону зворотної сили у часі в законі не міститься.

З розрахунку позивача (відповідача за зустрічним позовом) вбачається, що нарахування пені здійснено за період часу 26.11.2019 - 17.04.2020, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (від 13.04.2020 № 553-ІХ).

Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) про безпідставність нарахування позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) пені.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3 % річних, не є штрафними санкціями, тому їх нарахування не обмежується Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (від 13.04.2020 № 553-ІХ).

У відзиві відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваних неустойки (штрафу, пені), відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, відсотків річних, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи, що заява відповідача (позивача за зустрічним позовом) про зменшення розміру штрафних санкцій невмотивована, жодних належних та допустимих доказів в розумінні статтей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та винятковості даного випадку матеріали справи не містять, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) про зменшення розміру штрафних санкцій.

Здійснивши перевірку розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 4 133 288, 40 грн. - пені, нарахованої за період часу 26.11.2019 - 17.04.2020, 7 182 056, 87 грн. - 3 % річних та 16 789 130, 64 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 26.11.2019 - 30.04.2021.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав зустрічний позов, у якому просить суд визнати недійсним пункт 9.3 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019, у зв`язку з тим, що даний договір укладено під впливом тяжкої для відповідача (позивача за зустрічним позовом) обставини.

Пунктом 9.3 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить 5 років.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини першої статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Основною ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те, що він повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.

Для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, необхідна наявність таких обставин: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Проте, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не надано доказів щодо наявності реальної тяжкої обставини та причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину і не зазначено, яким чином внаслідок вчинення спірного правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину.

Крім того, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи. Усупереч зазначеному, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено, що умови правочину, а саме пункту 9.3 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 були вкрай невигідними для нього та те, що договір був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини.

Враховуючи наведене, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено належними та допустимими доказами, що договір № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 укладено саме під впливом тяжких для нього обставин, проти його волі та на вкрай невигідних умовах.

За відсутності фактичних та правових підстав позовних вимог про визнання недійсним пункту 9.3 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову повністю.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 02.11.2021 усно заявив клопотання про відстрочення виконання судового рішення.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не було подано до суду відповідного клопотання про відстрочення виконання рішення суду у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України, з обґрунтуванням підстав його відстрочення та долученням відповідних доказів на його обґрунтування, суд дійшов висновку, що усно заявлене представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні клопотання підлягає залишенню без розгляду.

Суд звертає увагу, що після набрання рішенням законної сили відповідач (позивач за зустрічним позовом) не позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням про відстрочення виконання судового рішення в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» про стягнення 141 092 550, 28 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 31/11, офіс 87, ідентифікаційний код 24100060) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 111 804 801 (сто одинадцять мільйонів вісімсот чотири тисячі вісімсот одна) грн. 47 коп. - основного боргу, 4 133 288 (чотири мільйони сто тридцять три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 40 коп. - пені, 7 182 056 (сім мільйонів сто вісімдесят дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 87 коп. - 3 % річних, 16 789 130 (шістнадцять мільйонів сімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто тридцять) грн. 64 коп. - інфляційних втрат та 794 500 (сімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним пункту 9.3 договору № 6100/1920-ЕЕ-39 від 25.09.2019 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 08.11.2021.

Суддя Т.Ю.Кирилюк