Рішення № 100883234, 28.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2021Справа № 910/8280/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будівельних Матеріалів"

про стягнення 4 770 260,94 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Осадчий О.М. (ордер серія АА № 0010716 від 23.06.2021);

від відповідача: Орлова О.В. (ордер серія КВ № 814422 від 18.09.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будівельних Матеріалів" (відповідач) про стягнення 4 770 260,94 грн., з яких 3 647 070,48 грн. основного боргу, 413 827,84 грн. пені, 182 353,52 грн. штрафу у розмірі 5% від суми неоплаченого товару, 162 302,31 грн. 3% річних, 364 706,79 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 730219КРП від 12.03.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 відкрито провадження у справі № 910/8280/21, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.06.2021.

22.06.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ані Договором, ані специфікацією не передбачена поставка товару партіями та відповідно оплата за кожну окрему партію. Оскільки товар за Специфікацією в повному обсязі позивачем не поставлений, то строк оплати товару за Специфікацією не настав. Крім того, згідно п. 3.4. Договору поставки зобов`язання з оплати товару виникає з моменту отримання рахунку-фактури, а оскільки рахунки позивачем виставлені не були, строк виконання грошового зобов`язання для відповідача не настав. Відповідач зазначає, що п. 5.2. Договору поставки від 13.02.2019, яким передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, було змінено сторонами шляхом підписання Специфікації № 8173 від 29.10.2019, яка не передбачає такого виду неустойки як пеня, а передбачає лише штраф. Крім того, відповідач просив зменшити розмір неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 24.06.2021 розгляд справи відкладено на 22.07.2021.

19.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечував проти доводів, викладених відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 19.08.2021.

02.08.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 19.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.09.2021.

22.09.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 23.09.2021 розгляд справи відкладено на 28.10.2021.

У судовому засіданні 28.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім Будівельних Матеріалів" (покупець) укладено Договір поставки № 730219КРП (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних або в інших додатках до цього Договору, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (як що вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника оригіналу рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що загальна ціна (сума) цього Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних, за якими був поставлений товар постачальником по даному Договору.

Згідно з п. 3.6 Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100 % вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100 % оплати за поставлений товар, або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

29.10.2019 між сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію № 8173 на поставку товару загальною вартістю 4 230 800,00 грн.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 8173 від 29.10.2019 року, умови оплати - покупець сплачує вартість товару протягом 21 календарного дня від дати поставки, що вказана у видатковій накладній.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 647 070,48 грн., що підтверджується підписаними видатковими накладними:

№ 184127 від 01.11.2019, на загальну суму - 613 224,24 грн.,

№ 184294 від 01.11.2019, на загальну суму - 613 224,24 грн.,

№ 184486 від 04.11.2019, на загальну суму - 580 949,28 грн.;

№ 185026 від 05.11.2019, на загальну суму - 613 224,24 грн.,

№ 185143 від 05.11.2019, на загальну суму - 580 949,28 грн.;

№ 186745 від 11.11.2019, на загальну суму - 645 499,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 3 647 070,48 грн., однак відповідач не здійснив оплати поставленого позивачем товару.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати за Договором та наявність у відповідача заборгованості у сумі 3 647 070,48 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3 647 070,48 грн. основного боргу, 413 827, 84 грн. пені, 182 353,52 грн. штрафу у розмірі 5% від суми неоплаченого товару, 162 302, 31 грн. 3% річних, 364 706, 79 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 3 647 070,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 Специфікації № 8173 від 29.10.2019 року, умови оплати - покупець сплачує вартість товару протягом 21 календарного дня від дати поставки, що вказана у видатковій накладній.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами Договору, враховуючи, що виконання обов`язку позивача з поставки товару підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором в частині повної оплати отриманого товару є таким що настав.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставлено позивачем товару у встановлений Договором строк.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов`язання з повної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 3 647 070,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом відхиляються твердження відповідача стосовно того, що строк оплати поставленого товару за Специфікацією не настав, враховуючи що специфікацією не передбачена поставка товару партіями та відповідно оплата за кожну окрему партію, оскільки відповідач мав право відмовитися від прийняття партії товару у разі незгоди з загальною кількістю поставленого товару.

Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (як що вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника оригіналу рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних товар за кожною партією був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Суд зазначає, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 413 827, 84 грн. пені, 182 353,52 грн. штрафу у розмірі 5% від суми неоплаченого товару, 162 302, 31 грн. 3% річних, 364 706,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару в зазначені в даному Договорі та додатках до нього строки.

Пунктом 4 Специфікації № 8173 від 29.10.2019 року до Договору сторони погодили відповідальність: при відвантаженні товару на умовах відстрочення платежу покупець, в разі порушення прийнятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару на строк більше ніж 5 календарних днів сплачує штраф в розмірі 1 % від суми заборгованості, якщо прострочка більше ніж 10 календарних днів - 3 %; якщо більше ніж 15 календарних днів - 5 %.

Відповідно до п. 10.1. Договору усі додатки, зміни і доповнення до цього Договору дійсні і є його невід`ємними частинами тільки в тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками обох сторін, крім випадків, передбачених у цьому Договорі.

Згідно з п. 6 Специфікації № 8173 від 29.10.2019 року даний додаток набирає юридичну силу після підписання обома сторонами та є невід`ємною частиною зазначеного вище Договору.

Оскільки сторони не передбачили в умовах Специфікації № 8173 від 29.10.2019 року стягнення неустойки у вигляді пені, підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем 413 827, 84 грн. пені відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 413 827, 84 грн. пені задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що розрахунок штрафу є арифметично правильним, відповідає умовам Специфікації, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 5% від суми неоплаченого товару в розмірі 182 353,52 грн. суд визнає обґрунтованими.

Разом з тим, стосовно поданої відповідачем заяви про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Таким чином, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданої відповідачем заяви, суд не вбачає правових підстав для її задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично правильним, у зв`язку із чим суд вважає вимоги позивача про стягнення 162 302, 31 грн. 3% річних, 364 706, 79 грн. інфляційних втрат обґрунтованими.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будівельних Матеріалів" в розмірі 3 647 070,48 грн. основного боргу, 182 353,52 грн. штрафу, 162 302, 31 грн. 3% річних, 364 706, 79 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будівельних Матеріалів" про стягнення 4 770 260,94 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будівельних Матеріалів" (03680, місто Київ, вул. Пшенична, будинок 9, офіс 402, ідентифікаційний код 38590110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (01033, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 24/1, ідентифікаційний код 24942675) 3 647 070 (три мільйони шістсот сорок сім тисяч сімдесят) грн. 48 коп. основного боргу, 182 353 (сто вісімдесят дві тисячі триста п`ятдесят три) грн. 52 коп. штрафу, 162 302 (сто шістдесят дві тисячі триста дві) грн. 31 коп. 3% річних, 364 706 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 65 346 (шістдесят п`ять тисяч триста сорок шість) грн. 49 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 03.11.2021.

Суддя С. В. Стасюк