Рішення № 100883221, 01.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2021Справа № 910/7828/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Державного підприємства Завод "Арсенал"

про стягнення 601 047,20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Завод "Арсенал" (відповідач) про стягнення 601 047,20 грн., з яких 574 038,50 грн. основного боргу, 11 988,26 грн. пені, 2 719,67 грн. 3% річних, 6 412, 37 грн. інфляційних втрат, 5 888,40 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про відшкодування витрат за використану теплову енергію № 1/23-12-21 від 25.01.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги у період з січня 2021 по березень 2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 відкрито провадження в справі №910/7828/21, вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив не подав, тобто процесуальними правами, передбаченими ст. 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

27.08.2021 від відповідача надійшла заява про залишення позову без руху, з посиланням на те, що позивачем не направлено на адресу відповідача всіх додатків до позовної заяви та позивачем не зазначено інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Розглянувши вказану вище заяву відповідача, суд зазначає, що остання задоволенню не підлягає, оскільки при відкритті провадження судом було перевірено дотримання позивачем процесуальних вимог законодавства, зокрема, щодо сплати судового збору та зарахування його до спеціального фонду, а також перевірено наявність повноважень особи, що підписала позов, з урахуванням чого постановлено ухвалу про відкриття провадження в даній справі.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021 між Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» (надалі - сторона-1/позивач) та Державним підприємством завод «Арсенал» (надалі - сторона-2/відповідач) укладено Договір про відшкодування витрат за використану теплову енергію № 1/23-12-21 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору сторона-2 зобов`язується відшкодувати стороні-1 витрати за використану теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання приміщень, що знаходяться за адресою: м Київ, вул. Московська, 8 та вказані у Додатку № 1 до Договору.

Згідно з п. 3.1.-3.2. Договору кількість використаної теплової енергії визначається щомісячно розрахунковим методом згідно розрахунків викладених в Додатках № 1 та № 2 до Договору. Кількість використаної теплової енергії вказується в актах приймання - передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін. Вартість використаної теплової енергії визначається згідно тарифу затвердженому КМДА, НКРЕКП в установленому порядку згідно чинного законодавства. Тарифи можуть змінюватись згідно розпоряджень органів державної влади і є обов`язковим для сторін за цим договором з моменту введення їх у дію та не потребують додаткового погодження їх сторонами.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що авансовий платіж за теплову енергію наступного місяця в розмірі 50% сторона-2 здійснює до 20 числа діючого місяця за результатами використаної теплової енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 робочих днів наступного місяця після надання послуг на підставі виставленого рахунку та підписаного сторонами акту приймання-передавання енергоресурсів.

Відповідно до п. 3.6.-3.7. Договору кількість використаної теплової енергії вважається погодженою сторонами після підписання акту приймання-передавання енергоресурсів, з урахуванням п. 3.7. сторона-2 зобов`язується протягом 5 робочих днів після отримання акту приймання-передавання енергоресурсів підписати його та направити 1 примірник стороні-1. У разі не підписання стороною-2 акту приймання-передавання енергоресурсів, остання повинна письмово надати мотивовану відмову від підписання акту приймання-передавання енергоресурсів протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови сторони-2 стороною-1 у вказаний строк, акт приймання-передавання енергоресурсів вважається підписаним, кількість використаної теплової енергії вважається такою, що використана стороною-2, а рахунок підлягає обов`язковій оплаті стороню-2.

Згідно з п. 3.9. Договору орієнтовна вартість договору на 2021 р. становить 809 713,80 грн. з урахуванням ПДВ. Орієнтовна кількість теплової енергії на 2021 р. становить 450 Гкал.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Згідно з п. 8.2. Договору відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення з 01 січня 2021 року.

У додатку № 1 до Договору № 1/23-12-21 від 25.01.2021 визначено перелік опалювальних приміщень ДП завод «Арсенал».

У додатку № 2 до Договору № 1/23-12-21 від 25.01.2021 визначено розрахунковий метод для визначення спожитої теплової енергії.

Додатком № 3 до Договору № 1/23-12-21 від 25.01.2021 визначено межі відповідальності на тепловій мережі.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом січня-березня 2021 року на виконання умов Договору сторонами підписано акти приймання-передавання енергоресурсів, в яких сторонами зафіксовано кількість та вартість спожитої теплоенергії, зокрема від 31.01.2021 на суму 235 749,07 грн., від 28.02.2021 на суму 219 022,19 грн., від 31.03.2021 на суму 119 267.24 грн.

За твердженням позивача, останнім на виконання умов Договору виставлено відповідачу рахунку-фактури на оплату за спожиті енергоресурси в січні, лютому та березні 2021, проте стороною-2 вказані рахунки так і не були оплачені, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 574 038,50 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 793/70-12/04 від 29.04.2021 щодо погашення заборгованості за Договром з урахування пені, 3% річних інфляційних втрат та штрафу, проте заборгованість не погашена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи умовами Договору 1/23-12-21 від 25.01.2021 відповідач зобов`язався відшкодовувати позивачу витрати за використану теплову енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин зобов`язані виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору протягом січня-березня 2021 року сторонами підписано акти приймання-передавання енергоресурсів, в яких сторонами зафіксовано кількість та вартість спожитої теплоенергії, зокрема від 31.01.2021 на суму 235 749,07 грн., від 28.02.2021 на суму 219 022,19 грн., від 31.03.2021 на суму 119 267.24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані Акти були підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Також матеріалами справи підтверджено факт виставлення та направлення відповідачу рахунків-фактур, а саме № 9032/01 від 04.02.2021, № 9072/02 від 03.03.2021, № 9114/03 від 01.04.2021.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у період з січня по березень 2021 року на суму 574 038,50 грн. підтверджене наявними у справі належними доказами, а відповідачем не надано доказів, які такі висновки суду спростовують.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору відповідач взяв на себе обов`язок здійснити остаточний розрахунок протягом 5 робочих днів наступного місяця після надання послуг на підставі виставленого рахунку та підписаного сторонами акту приймання-передавання енергоресурсів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості наданих послуг, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 574 038,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 719,67 грн. 3% річних, 6 412, 37 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що останній є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 988,26 грн. та штрафу у розмірі 5 888,40 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3. Договору сторонами узгоджено, що за прострочення строків оплати за надані послуги, що зазначені в Договорі, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, до повного розрахунку за надані послуги.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у розмірі 11 988,26 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 року «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 № 42/563; від 20.12.2010 № 06/113-38).

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, підставі для стягнення штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні.

Отже, позовні вимоги про стягнення 5 888,40 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Державного підприємства Завод "Арсенал" підлягають частковому задоволенню у розмірі 574 038,50 грн. основного боргу, 11 988,26 грн. пені, 2 719,67 грн. 3% річних, 6 412, 37 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Державного підприємства Завод "Арсенал" про стягнення 601 047,20 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства завод «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; ідентифікаційний код 14310520) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; ідентифікаційний код 14307357) 574 038 (п`ятсот сімдесят чотири тисячі тридцять вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 11 988 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. пені, 2 719 (дві тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн. 67 коп. 3% річних, 6 412 (шість тисяч чотириста дванадцять) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 8 927 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн. 38 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.11.2021.

Суддя С. В. Стасюк