Ухвала суду № 100883092, 08.11.2021, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.11.2021 Справа № 908/3224/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В., розглянувши без виклику та повідомлення учасників справи заяву (вих. № б/н від 01.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Трейд» про забезпечення позову у справі № 908/3224/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Трейд» (вул. Гоголівська, буд. 39, оф. 5, м. Київ, 04053)

до відповідача: Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» (вул. Героїв України, буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319)

про стягнення 431 315,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

05.11.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 01.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Трейд» до Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» про стягнення 431315,94 грн., із яких: 390672,14 грн. основного боргу, 25463,25 грн. пені, 10235,61 грн. інфляційних збитків, 4944,94 грн. 3% річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 06/02/2019 від 06.02.2019.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3224/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Разом із вказаною позовною заявою від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Трейд» надійшла заява (вих. № б/н від 01.11.2021) про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.11.2021 заява про забезпечення позову у справі № 908/3224/21 передана на розгляд судді Ярешко О.В.

Згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на рахунки Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» до розгляду справи та ухвалення рішення.

Заява мотивована таким. На час звернення до суду, загальна сума заборгованості з врахуванням штрафних санкцій АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» перед ТОВ «Юні Трейд», що виникла за договором поставки № 06/02/2019 від 06.02.2019, становить 431315,94 грн. Станом на жовтень 2021 Господарським судом Запорізької області ухвалено більше десяти рішень щодо стягнення заборгованості з АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» на користь юридичних осіб за надані товари та послуги. Розмір заборгованості за даними судовими рішеннями АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» складає більше 4000000,00 грн., що складає значну суму. Згідно даних Державної податкової служби України у АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» станом на 27.10.2021 мається податковий борг та відповідно до п. 88.2 ст. 88 ПК України, у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника. Враховуючи наявність вказаних об`єктивних обставин, на думку заявника, існують підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити реальне виконання рішення суду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Трейд» про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.ч. 1, 4 ст. 116 ГПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Згідно приписів ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об`єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Із змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Зокрема, вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі і дій, спрямованих на надмірне витрачання грошових коштів, реалізацію належного відповідачу майна, тощо.

Заявник зазначив про наявність заборгованості у відповідача за десятьма судовими рішеннями. При цьому, у заяві не зазначено та до заяви не додано будь-яких доказів на підтвердження даних обставин, зокрема, наявності відкритих виконавчих проваджень, тощо.

За приписами ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Так, у позовній заяві зазначено, що позивачем на підставі договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 494950,24 грн. у період із 19.04.2021 по 16.09.2021. Відповідачем була здійснена часткова оплата товару у сумі 104278,10 грн.

Тобто, навпаки, відповідачем вчиняються дії з виконання грошового зобов`язання за договором від 06.02.2019 № 06/02/2019, що покладений у підставу позову у справі № 908/3224/21. Остання оплата у сумі 25000,00 грн. була здійснена відповідачем по поставці від 13.07.2021.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. Сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вих. № б/н від 01.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Трейд» про забезпечення позову – відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 08.11.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя О.В. Ярешко