Рішення № 100883000, 26.10.2021, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/155/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Карабак В. А. - ордер від 18.02.2021 ( в режимі відеоконференції)

від відповідача: Олянюк В.Л. - наказ № 123-ОД від 11.05.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про зобов`язати повернути майно

ТОВ "Промелектроніка" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ДП "Житомирський бронетанковий завод" в якому просить суд зобов`язати ДП "Житомирський бронетанковий завод" повернути ТОВ "Промелектроніка" майно, а саме:

- 10 штук приладів ТНП-350, поставлених за видатковою накладною №РН-0000845 від 17.05.2018;

- 30 штук СБ61 наглазників без обігріву, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018;

- 10 штук СБ60 наглазників з обігрівом, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018.

22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/155/21 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

18.03.2021 ухвалою суду строк підготовчого провадження продовжено.

22.03.2021 та 29.03.21 до суду до суду надійшли заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 11 000,00 горн.

Ухвалою суду від 13.07.2021 закрито провадження у справі № 906/155/21 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, але просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2018 року між ДП "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (постачальник/позивач) укладено договір № 14, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Згідно п.2.1 договору кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

За умовами п.2.4 договору якість продукції, що є предметом договору перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформляються актом вхідного контролю, на кожну окрему партію продукції.

Приписами п.2.5 договору визначено, що у разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам договору постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування покупця (за письмовою згодою покупця) протягом 15 календарних днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. В разі неможливості усунути виявлені недоліки, продавець здійснює заміну продукції на таку, що відповідає вимогам договору, протягом 15 календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. Продукція, відносно якої проводиться заміна, вважається не поставленою та зберігається в умовах не змішування з іншими однорідними вантажами. Витрати по заміні продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок постачальника, в тому числі, витрати пов`язані з транспортуванням продукції.

Приписами п.3.2 договору сторонами погоджено, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки.

Загальна сума договору складається із сум специфікацій до договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.5.2 договору, покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами в відповідній специфікації.

Пунктом 10.5 договору сторони узгодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору.

До договору №14 від 12.03.2018 сторонами підписано специфікації, зокрема № 6 від 02.05.2018, № 9 від 06.06.2018, в яких погоджено перелік товару, загальну суму вартості товару, а також термін поставки та умови оплати.

Як вказує позивач, на виконання умов договору №14 від 20.08.2015 на адресу відповідача було здійснено ряд поставок за видатковими накладними, зокрема, № № РН-0000845 від 17.05.2018 на суму 215471,57 грн (12 шт ТНП-350Б прибор), № РН-0001021 від 08.06.2018 на суму 95332,92 грн ( 50 шт СБ61 наглазник без обігріву та 10 шт СБ60 наглазник з обігрівом) .

Враховуючи, що умовами договору було передбачено проведення вхідного контролю покупцем, останній після фактичного отримання товару було здійснено такий вхідний контроль за результатами якого було повернуто частину товару у зв`язку із не проходженням вхідного контролю, а саме було повернуто 20 шт СБ61 наглазників без обігріву на суму 31 200 грн через перевізника ТОВ "Нова пошта" за накладною повернення постачальнику №81 від 27.06.2018.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.05.2019 у справі №906/1097/18, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, встановлено, зокрема, що у відповідача не виникло обов`язку щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними № № РН-0000845 від 17.05.2018 та № РН-0001021 від 08.06.2018, оскільки за результатами перевірки товар не пройшов вхідного контролю, що підтверджується актами вхідного контролю № 665 від 11.06.2018 та № 631 від 31.05.2018 щодо заявленої заборгованості за видатковими накладними № РН-0001021 від 08.06.2018 на суму 64132,92 грн, № РН-0000845 від 17.05.2018 на суму 179759,64 грн, тому у відповідності до умов специфікацій строк проведення розрахунків не настав.

Отже, при розгляді справи № 906/1097/18 судом встановлено, що 10 штук із 12 поставлених відповідачу за видатковою накладною №РН-0000845 приладів ТНП-350 не прийняті відповідачем за якістю, що підтверджується актом вхідного контролю № 631, відповідно, строк на оплату за ці 10 штук не настав, тому в частині позовних вимог про стягнення боргу за такі 10 штук відмовлено; товар, поставлений за видатковою накладною №РН-0001021 весь непридатний для подальшого використання, тобто всі 50 штук СБ61 наглазників без обігріву та всі 10 штук СБ60 наглазників з обігрівом є неприйнятими покупцем і не підлягають оплаті. При цьому, судом було встановлено, що повернуто відповідачем не весь товар, а тільки 20 штук СБ61 наглазників без обігріву на суму 31 200,00 грн.

Тобто, неповернутим товаром є :

- 10 штук приладів ТНП-350, поставлених за видатковою накладною № РН-0000845 від 17.05.2018;

- 30 штук СБ61 наглазників без обігріву та 10 штук СБ60 наглазників з обігрівом, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Однак, як зазначає позивач, вказаний товар відповідачем повернутий не був, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом в якому просить суд зобов`язати ДП "Житомирський бронетанковий завод" повернути ТОВ "Промелектроніка" майно, а саме:

- 10 штук приладів ТНП-350, поставлених за видатковою накладною №РН-0000845 від 17.05.2018;

- 30 штук СБ61 наглазників без обігріву, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018;

- 10 штук СБ60 наглазників з обігрівом, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання умов договору №14 від 12.03.2018 укладеного між сторонами, позивачем було зокрема поставлено відповідачу товар за видатковим накладними №РН-0000845 від 17.05.2018 та № РН-0001021 від 08.06.2018.

Згідно акту вхідного контролю №631 встановлено, що 10 із 12 штук приладів ТНП-350Б, які були поставлені за видатковою накладною № РН-0000845, не придатні

для подальшого використання та підлягають поверненню постачальнику.

Згідно акту вхідного контролю № 665 встановлено, що товар, що був поставлений за видатковою накладною №РН-0001021, а саме наглазник без обігріву СБ61 в кількості 50 шт та наглазник з обігрівом СБ60 в кількості 10 шт, не придатне для подальшого використання за призначенням та підлягає поверненню постачальнику.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було повернуто позивачу лише частину товару, а саме СБ61 наглазники без обігріву у кількості 20 шт на загальну суму 31 200,00 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 81 від 27.06.2018.

Розрахунок за вказаний товар між сторонам не проводився.

Позивачем не однократно направлялись на адресу відповідача вимоги (від 24.10.2019 №176, від 01.11.2019 №178, від 25.09.2020 №421) у яких повідомлялось про необхідність повернення непридатного для використання товару постачальнику. Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Таким чином, не повернутим та неоплаченим залишився товар , а саме :

- 10 штук приладів ТНП-350, поставлених за видатковою накладною №РН-0000845 від 17.05.2018;

- 30 штук СБ61 наглазників без обігріву, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018;

- 10 штук СБ60 наглазників з обігрівом, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів повернення вказаного товару суду не надав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн, які останній просить стягнути на свою користь з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На обґрунтування відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем було надано договір-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 укладений між Адвокатським бюро "Сергія Жечева" та ТОВ "Промелектроніка", додаткову угоду № 1 від 01.02.2021 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021, акт №ОУ-0000057 приймання-передачі від 18.03.2021 на загальну вартість робіт 8 000,00 грн, рахунок-фактура №СФ-0000057 від 18.03.2021 на суму 8 000,00 грн, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на 8 000,00 грн (додаток № 1 до акту приймання-передачі №ОУ-0000057 від 18.03.2021), платіжне доручення №7971 від 18.03.2021 на суму 8 000,00 грн, ордер серія АР №1037467 від 18.02.2021 на надання правової допомоги адвокатом Карабак Вікторією Андріївною у господарському суді Житомирської області Товариству з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", ордер серія АР №1040576 від 01.02.2021 на надання правової допомоги адвокатом Жечев Сергієм Олександровичем у господарському суді Житомирської області Товариству з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001567 від 28.02.2018 видане Карабан Валерії Андріївні, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №864 від 27.04.2011 видане Жечев Сергію Олександровичу, рахунок-фактуру №СФ-0000059 від 24.03.2021 на суму 3 000,00 грн, акт №ОУ-0000059 приймання-передачі від 24.03.2021 на загальну вартість робіт 3 000,00грн, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на 3 000,00 грн ( додаток №1 до акту приймання-передачі №ОУ-0000059 від 24.03.2021), платіжне доручення №7979 від 24.03.2021 на суму 3 000,00 грн.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04). У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачу при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів позивача під час розгляду даної справи, зважаючи, що відповідачем не було подано до суду письмового обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої позивачем до відшкодування, господарський суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів,1, код ЄДРПОУ 07620094) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, код ЄДРПОУ 24510970) майно, а саме:

- 10 штук приладів ТНП-350, поставлених за видатковою накладною №РН-0000845 від 17.05.2018;

- 30 штук СБ61 наглазників без обігріву, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018;

- 10 штук СБ60 наглазників з обігрівом, поставлених за видатковою накладною №РН-0001021 від 08.06.2018.

3.Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, код ЄДРПОУ 24510970) 11 000,00 грн витрат на правничу допомоги та 2 270,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.11.21

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек)