Рішення № 100882876, 27.10.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2021м. ДніпроСправа № 904/5236/21

за позовом Сливинського Михайла Володимировича , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Ніке", м. Дніпро

про витребування безпідставно збереженого майна загальною вартістю 67 500 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

від позивача: Скиба В.В. ордер серія ДП № 269/032 від 26.05.2021;

від відповідача: Монастирьов В.В. довіреність від 14.06.2021

РУХ СПРАВИ.

Сливинський Михайло Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Ніке" про витребування безпідставно збереженого майна загальною вартістю 67 500 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2021 позовну заяву Сливинського Михайла Володимировича №б/н від 26.05.2021 залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/5236/21 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 13.07.2021 справу № 904/5236/21 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 10.08.2021.

Ухвалою суду від 19.07.2021 призначено підготовче судове засідання на 05.08.2021.

Ухвалою суду від 05.08.2021 відкладено підготовче засідання на 06.09.2021.

Ухвалою суду від 06.09.2021 продовжено строк підготовче провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 05.10.2021.

Ухвалою суду від 05.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.10.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач вказав, що в кінці липня 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ЛЕКОН" та Фізична особа-підприємець Сливинський М.В. поставили Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "НІКЕ" з адреси м.Дніпро, вул.Мандриківська, 44 на адресу м.Дніпро, вул.Ударників, 27 таке обладнання:

1. Установка для нанесення клею, 12 валів, b=1600 мм - 1 шт;

2. Пристрій для різання з пультом керування, b-1600 мм - 1 шт;

3. Пристрій для розмотування, 2 бабіни, р=2т, b=1600 мм - 1 шт;

4. УБП-1.00.00.000 - установку намотки, яка складається з наступних частин: барабан (8 граней, розмір граней 1700-1350 мм) - 1 шт.

станина установки барабана - 1 шт.

редуктор приводу барабана з шестернею - 1 шт.

редуктор Ч160 з електродвигуном і гальмами - 1 шт.

5. Прижим для барабана (під розмір пакету 1600х1350 мм) - 1 шт.

6. Вали ребристі з гумовими дисками, діаметром, довжиною 1700 мм-5 шт.

Позивач наполягає на тому, що зазначене в пунктах 1-3 обладнання належить Сливинському М.В. Зазначене в пунктах 4-6 обладнання належить ТОВ НВП "ЛЕКОН".

За твердженням позивача, в Красногвардійському відділенні поліції Дніпропетровського відділу поліції в Дніпропетровській області в 2015 проводилось досудове розслідування кримінального провадження №12015040680001745 від 13.07.2015 за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Позивач вказав, що 18.01.2016 слідчим винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ст.284 КПК України.

Позивач зазначив, що слідчим по даному кримінальному провадженню встановлено таке.

В кінці липня 2014 ТОВ НВП "ЛЕКОН" в особі директора Сливинського М.В. та Фізична особа-підприємець Сливинський М.В. поставили Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "НІКЕ" в особі директора ОСОБА_4 з адреси м.Дніпро, вул.Мандриківська, 44 на адресу м.Дніпро, вул.Ударників, 27 таке обладнання:

1. Установка для нанесення клею, 12 валів, b=1600 мм - 1 шт;

2. Пристрій для різання з пультом керування, b-1600 мм - 1 шт;

3. Пристрій для розмотування, 2 бабіни, р=2т, b=1600 мм - 1 шт;

4. УБП-1.00.00.000 - установку намотки, яка складається з наступних частин: барабан (8 граней, розмір граней 1700-1350 мм) - 1 шт.

станина установки барабана - 1 шт.

редуктор приводу барабана з шестернею - 1 шт.

редуктор Ч160 з електродвигуном і гальмами - 1 шт.

5. Прижим для барабана (під розмір пакету 1600х1350 мм) - 1 шт.

6. Вали ребристі з гумовими дисками, діаметром, довжиною 1700 мм-5 шт.

Зазначене в пунктах 1-3 обладнання належить Фізичній особі-підприємцю Сливинському М.В.

Зазначене в пунктах 4-6 обладнання належить ТОВ НВП "ЛЕКОН".

В результаті проведеного 28.07.2015 обшуку за адресою: м. Дніпро, вул.Ударників, 27 (прим. літ. Я-1, корп.№17, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "НІКЕ") виявлено вищевказане обладнання. Документальне підтвердження про походження та власника вищевказаного майна представником ТОВ НВП "НІКЕ" слідчому не надано.

Сливинським М.В. слідчому добровільно надані завірені копії документів на підтвердження виробництва Фізичною особою-підприємцем Сливинським М.В. та Позивачем, придбання, платіжні, документи, висновок про вартість обладнання, креслення, фототаблиці та інші документи.

Позивач вказав, що, згідно розписки від 13.01.2016, обладнання, перераховане в пунктах 1-6, передано слідчим на відповідальне зберігання за адресою: м.Дніпро, вул.Ударників, 27 директору Відповідача - ОСОБА_4. Подальшу долю описаного майна та зазначеного в пунктах 1-6 слідчим не вирішено.

Факт передачі обладнання від Фізичної особи-підприємця Сливинського М.В. та ТОВ НВП "ЛЕКОН" до ТОВ НВП "НІКЕ" додатково підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вказує позивач, допитаний по справі в якості свідка директор Відповідача ОСОБА_4. пояснив, що обладнання, вказане в пунктах 1-6 не буде повернуте Позивачу, поки Сливинським М.В. не буде відшкодована завдана шкода ТОВ НВП "НІКЕ" по кримінальному провадженні №12014040690002555 від 11.07.2014 за ознаками ч.5 ст.191 КК України, яка направлені Ленінському районному суду м. Дніпропетровська.

Позивач наполягає на тому, що станом на момент подання цього позову документи на поставку обладнання представником відповідача не підписані, оплату за поставлене обладнання відповідачем не проведено, безпідставне отримане майно позивачу не повернуто, що і є причиною виникнення спору.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вказав, що позивачем не доведено, що обладнання у тій комплектації, що вказана у позовній заяві, взагалі існувало і передавалось ТОВ НВП "Ніке".

Відповідач зауважив, що на підтвердження права власності на спірне обладнання позивачем надані: рахунок, квитанцію та видаткову накладну від 26.12.2012. Відповідач наполягає на тому, що, по-перше, невідомо, чи мала місце реальна господарська операція (придбання позивачем у ФОП Левадного О.А. обладнання). По-друге, надані документи не дають можливості індивідуалізувати майно, що поставлялось.

Відповідач вказав, що позивачем не доведено факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Ніке" саме обладнання, придбаного у ФОП Левадного О.А. за видатковою накладною від 26.12.2012.

Відповідач звернув увагу на те, що додана до позову претензія від 08.08.2014 жодним чином не стосується предмету цього спору. Оскільки така претензія надана ТОВ НВП «Лекон», а не ФОП Сливинським М.В. та містить інший перелік обладнання, ніж є предметом цього спору.

Також відповідач зауважив, що на наданому позивачем екземплярі претензії від 08.08.2014 міститься підпис директора ТОВ НВП "Ніке" ОСОБА_4 про отримання цього листа нарочно. Тобто, на думку відповідача, претензія від 08.08.2014 була вручена ОСОБА_4. особисто, а не направлена засобами поштового зв`язку, як вказано позивачем. За наданими позивачем описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 27.05.2015 були направлені якісь інші документи, а не як не претензія від 08.08.2014.

Відповідач заперечив проти твердження позивача про відсутність у ТОВ НВП "Ніке" документальних підтверджень походження обладнання, що було виявлено слідчими при обшуку. Відповідач наполягає на тому, що він використовував лінію для виробництва стільникових паперових заповнювачів на підставі договорів оренди з ПАТ «УкрНДІТМ» (про що зазначено на стр. 7 постанови від 18.01.2016 про закриття кримінального провадження, починаючи з абз. 7). І станом на початок липня 2014 року ця лінія зникла (внаслідок дій Сливинського М.В. , який станом на той час займав посаду директора ТОВ НВП "Ніке").

Відповідач зазначив, що перелік майна, наведений у постанові Красногвардійського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 18.01.2016 та у позовній заяві, наведений за версією Сливинського М.В. З цим переліком відповідач за його твердженням ніколи не погоджувався.

Крім того, відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про скасування реєстраційної дії/запису про витребування безпідставно збереженого майна загальною вартістю 67 500 грн.

Для правильного вирішення цього спору первісно необхідно встановити наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, а саме встановити факт наявності чи відсутності між сторонами договірних відносин щодо поставки спірного обладнання.

Потім необхідно встановити, чи є обладнання, яке позивач просить витребувати у відповідача, індивідуально визначеним та чи є позивач належним власником майна, що знаходиться у відповідача.

Також необхідно надати оцінку тому, чи наявні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18.

З аналізу змісту наведених вимог чинного законодавства вбачається, що первісно необхідно встановити факт наявності чи відсутності між сторонами договірних відносин щодо поставки спірного обладнання.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав до суду жодних доказів існування між сторонами договору (укладеному у письмовому вигляді або у спрощений спосіб) про поставку ФОП Сливинським Михайлом Володимировичем Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Ніке" обладнання.

За таких обставин, твердження позивача про існування між сторонами цього спору договору/домовленості про поставку Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Ніке" спірного обладнання є голослівними.

В Красногвардійському відділенні поліції Дніпропетровського відділу поліції в Дніпропетровській області в 2015 проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 12015040680001745 від 13.07.2015 за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Постановою Красногвардійського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 18.01.2016 закрито кримінальне провадження №12015040680001745 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.

Згідно з постановою від 18.01.2016, в результаті проведеного 28.07.2015 обшуку за адресою: м. Дніпро, вул.Ударників, 27 (прим. літ. Я-1, корп.№17, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "НІКЕ") виявлено, зокрема, таке майно:

1. Установка для нанесення клею, 12 валів, b=1600 мм - 1 шт;

2. Пристрій для різання з пультом керування, b-1600 мм - 1 шт;

3. Пристрій для розмотування, 2 бабіни, р=2т, b=1600 мм - 1 шт.

У якості доказів того, що вищеперелічене майно належить саме Сливинському М.В. позивач надав до суду: рахунок на оплату № 2612 від 26.12.2012, банківські квитанції, видаткову накладну № 2612 від 26.12.2012.

Подані документи підтверджують факт придбання позивачем у ФОП Ливадного Олександра Анатолійовича товару, а саме:

1. Установки для нанесення клею, 12 валів, b=1600 мм - 1 шт;

2. Пристрою для різання з пультом керування, b-1600 мм - 1 шт;

3. Пристрою для розмотування, 2 бабіни, р=2т, b=1600 мм - 1 шт.

Разом з цим слід зазначити, що, згідно зі ст. 387 ЦК України, на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Ані обладнання, виявлене у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "НІКЕ", ані обладнання, що було придбане позивачем, не визначене індивідуальними ознаками.

Надані позивачем до суду рахунок на оплату № 2612 від 26.12.2012, банківські квитанції та видаткова накладну № 2612 від 26.12.2012 підтверджують факт придбання позивачем обладнання, подібного тому, що виявлено у відповідача. Разом з цим, неможливо стверджувати, що це є одне й те саме обладнання.

Тобто, позивачем не доведено факту того, що саме він є власником спірного майна.

Крім того, слід звернути увагу на таке.

В постанові Красногвардійського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 18.01.2016 не встановлено факту поставки позивачем відповідачу спірного обладнання, факт належності такого обладнання Сливинському М.В. або навіть походження обладнання, виявленого у відповідача.

За текстом такої постанови тільки викладаються пояснення Сливинського М.В. , ОСОБА_4 та двох свідків.

Натомість, заступником начальника СВ Красногвардійського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області встановлено відсутність у діях директора ТОВ НВП "Ніке" ОСОБА_4 складу злочину.

Так само і позивач у позову стверджує про добровільність передання ним відповідачу спірного обладнання.

Тобто, неможливо встановити факт набуття відповідачем спірного обладнання у протиправний спосіб.

При цьому, як встановлено судом вище, з матеріалів справи не вбачається факту існування між сторонами спору господарських відносин з купівлі-продажу, міни, безоплатного використання тощо обладнання. Відтак, у відповідача відсутній обов`язок з повернення такого обладнання або сплати за обладнання грошових коштів.

Слід звернути увагу на той факт, що поставивши, за твердженням позивача, відповідачу обладнання в кінці 2014 року, позивач до 02.03.2021 не звертався до відповідача з вимогами про оплату чи повернення спірного обладнання.

Тільки 02.03.2021 представником позивача була направлена на адресу відповідача письмова вимога від 01.03.2021 (том 1, а.с. 22 - 23) про повернення обладнання, що є предметом цього спору.

Лист від 08.08.2014, наданий позивачем до суду, жодним чином не стосується предмету спору. Адже за таким листом директор ТОВ НВП «Лекон» (яке не є стороною у цьому спорі) просить ТОВ НВП "Ніке" підписати акти прийому-передачі обладнання (яке не є предметом цього спору).

За таких обставин, позовні вимоги Сливинського Михайла Володимировича про витребування безпідставно збереженого майна загальною вартістю 67 500 грн. є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться постановою про закриття кримінального провадження (т. 1 а.с. 9 - 14), розпискою (т. 1 а.с. 15), рахунком на оплату (т. 1 а.с. 16), банківськими квитанціями (т. 1 а.с. 17), видатковою накладною (т. 1 а.с. 18), листом від 08.08.2014 (т. 1 а.с. 19), актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 20), поштовим чеком та описом вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 21), письмовою вимогою з доказами направлення (т. 1 а.с. 22 - 23).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 60 - 65), договором оренди № 648 з додатками (т. 1 а.с. 66 - 68), листуванням з приводу виконання договору № 648 (т. 1 а.с. 69 - 70), договором оренди № 739 з додатками (т. 1 а.с. 71 - 73), листуванням з приводу виконання договору № 739 (т. 1 а.с. 74), листуванням між сторонами (т. 1 а.с. 75 - 80), зауваженнями до протоколу обшуку (т. 1 а.с. 81 - 83), заявою до Слідчого відділу ГУНП (т. 1 а.с. 84 - 86), супровідним листом ГУНП (т. 1 а.с. 87), адвокатськими запитами з доказами направлення та відповідями (т. 1 а.с. 88 - 95).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки під час розгляду цього спору судом було встановлено відсутність порушеного права позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме з підстави відсутності порушеного права.

Разом з тим, у даному випадку доцільно зазначити про такі обставини.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки право власності, про порушення якого заявляє позивач, на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності Сливинського Михайла Володимировича у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила. У цьому випадку, з моменту поставки у липні 2014 року спірного обладнання.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.

За таких обставин, строк позовної давності для звернення позивача до суду з цим позовом сплив у липні 2017 року. З цим позовом позивач звернувся до суду тільки 27.05.2021.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Щодо твердження позивача про те, що останній сподівався захистити свої права в рамках кримінального провадження, слід зазначити про таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Помилкова кваліфікація позивачем правовідносин, що виникли між сторонами, яка мала наслідком закриття кримінального провадження, не є підставою для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності.

Крім того, постанова про закриття ініційованого позивачем кримінального провадження була винесена 18.01.2016.

Позивач звернувся до суду з цим позовом більше, ніж через 5 років з дня закриття кримінального провадження.

Щодо твердження позивача про ознайомлення ним з матеріалами кримінального провадження тільки у грудні 2020 року слід зазначити, що нездійснення позивачем, як ініціатором такого кримінального провадження, жодних дій, направлених на отримання інформації щодо стану кримінального провадження, на протязі майже 5 років є виключно наслідком бездіяльності позивача.

А отже, відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Сливинського Михайла Володимировича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Ніке" (місце реєстрації: вул. Ногинська, 13, кв. 2-а, м. Дніпро, 49064, ідентифікаційний код: 19430364) про витребування безпідставно збереженого майна загальною вартістю 67 500 грн.

Витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.11.2021.

Суддя М.О. Ніколенко