Рішення № 100882851, 08.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021р. Справа № 904/3463/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», м. Одеса

До: гр. Шусєва Олексія Сергійовича , м. Нікополь.

Про: стягнення 12 229, 92 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Тедіс Україна» (позивач) звернувся з позовом до гр. Шусєва О.С. (відповідач) про стягнення 12 229, 92 грн. (в т.ч.: 9 913, 25 грн. - основна заборгованість; 1 861, 81 грн. - штраф; 371, 28 грн. -пеня та 83, 58 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором №3711-ЗП/20 від 27.02.20р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою суду від 31.05.21р. було відкрите провадження у справі №904/3463/21 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами. Копії цієї ухвали були своєчасно направлені на юридичну адресу позивача та поштову адресу відповідача, зазначену у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області від 19.04.21р.( 53222, м. Нікополь, вул. Лапинська, буд. 99 "а"). Від органів зв`язку надійшло поштове повідомлення направлене на адресу відповідача з посиланням «За закінченням терміну зберігання».

Ухвалою суду від 16.08.21р. повторно направлено на адресу гр. Шусєва О.С. ( АДРЕСА_1 ) копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2021 року у справі №904/3463/21.

Гр. Шусєв О.С. (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням направленим на адресу відповідача (зазначену у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області від 19.04.21р.) та повернутим органами зв`язку з посиланням «за закінченням терміну зберігання» ( а.с.64-67, 72-76).

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також,як наголосив ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.21 р. по справі № 911/3142/19 : «…Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а , у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Отже, доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення на адресу Товариства рішення суду першої інстанції, спростовуються наведеним вище. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду цієї справи та необхідність надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.21р. №855 продовжено період карантину до 01.10.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21р. №981 продовжено період карантину до 31.12.2021р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Одночасно, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.20р. між ТОВ «Тедіс Україна» (постачальник) та ФОП Шусєв О.С. (покупець) укладено договір поставки №3711-ЗП/20 від 27.02.20р., відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити товарів у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбані покупцем за цим договором тютюнові вироби і ТВЕН будуть в подальшому реалізовуватись через торгівельні об`єкти покупця на території України. (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору платежі в рахунок оплати покупцем товару зараховуються постачальником на закриття видаткових накладних за хронологією граничної дати платежу, що вказана в цих видаткових накладних, починаючи з видаткової накладної з найбільш ранньою датою платежу; гранична дата платежу, це дата, яка встановлюється по кожній накладній, виходячи з дати її виписки та максимального строку відтермінування вказаного у п. 4.15 договору; постачальник залишає за собою право зараховувати оплату за товар на власний розсуд чи виходячи із можливостей автоматичного рознесення оплат в системі обліку, що використовується в господарській діяльності.

Умовами п. 4.7. договору встановлено, що поставка здійснюється на умовах відтермінування оплати за отриманий товар ; у випадках , передбачених цим договором або за рішенням постачальника товар покупцеві може відпускається на умовах повної передплати; якщо дата оплати за товар припадає на святковий або неробочий день (встановлений законодавством та з урахуванням роботи банківської системи в такі дні), вона автоматично переноситься на перший робочий банківський день.

Максимальний строк відтермінування оплати за товар становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки видаткової накладної постачальником. День, наступний за днем виписки видаткової накладної , є першим днем при підрахунку строку на який надано відстрочку. Останнім днем оплати є шостий календарний день (п. 4.15. договору).

У відповідності до п. 5.1.1. договору постачальник має право вимагати від покупця оплати фактично поставленого товару в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний оплачувати фактично поставлений товар в порядку та на умовах, визначених договором .

У відповідності до п. 6.1. договору : у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договором, сторона, що допустила невиконання або неналежне виконання, відшкодовує іншій стороні нанесені збитки в повному обсязі.

У разі прострочення покупцем строків оплати товару, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.6 договору).

У випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарних дні постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами (п. 6.7. договору).

Відповідно до п. 9.8. договору визначено, що невід`ємною частиною даного договору є додаток № 1, який підписується одночасно з договором, відповідальність за інформацію, зазначену в цьому додатку несе покупець. Кількість укладених сторонами додатків № 1 до договору не обмежується. На кожен торгівельний об`єкт можливим є оформлення окремого додатку № 1, або кількох додатків № 1 на окремий об`єкт. У випадку доповнення матеріально - відповідальних осіб за отримання товару сторонами укладається додаток № 1 до договору. В разу не повідомлення продавця про зміну інформації зазначеної у додатку № 1 відповідальність за будь-які наслідки несе покупець. Покупець гарантує і підтверджує, що в будь - якому разі, видаткова накладна, підписана від імені покупця і передана покупцем (безпосередньо чи через представника) продавцю (представнику продавця) - є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені покупця, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов`язок (і всі ризики, пов`язані з неналежним виконанням цього обов`язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені покупця уповноваженою особою покладається на покупця, а продавець звільняється від обов`язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної, від імені покупця уповноваженою особою. За продавцем залишається право прийняти в односторонньому порядку рішення про перехід на відпуск товарів покупцю на підставі довіреностей, ж формою та порядком заповнення погоджених з продавцем. (а.с.15-18).

За твердженням позивача, він на виконання п. 1.1. договору 24.11.20р. здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № ЗП20-000190909 від 24.11.20р. на суму 11 636,33грн. та №ЗП20-000190910 від 24.11.20р. на суму 2 478,00 грн. (а.с.19-21).

Крім того, станом на 24.11.20р. покупцем було не оплачено раніше поставлений товар на загальну суму 16 398,92 грн.

З метою виконання взятих на себе зобов`язань на рахунок постачальника в період з 26.11.20р. по 15.02.21р. покупцем перераховано 20 600,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків: 26.11.20р. - 6 940,00 грн. 26.11.20р. - 2 900,00 грн. 27.11.20р.- 2 100,00 грн. 30.11.20р.-3 460,00грн. 30.11.20р.-1000,00 грн. 04.12.20р.- 2 000,00 грн. 08.12.20р. - 2 000,00 грн. 05.02.21р.-100,00 грн. 15.02.21р.-100,00 грн. (а.с.22).

Отже, із сплачених 20 600,00 грн. за товар 16 398,92 грн. було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка утворилась станом на 24.11.20р., 2 478,00 грн.- зараховано на погашення заборгованості за видатковою накладною № ЗП20-000190910 від 24.11.20р. , а решта - 1723,08 грн. зарахована на погашення заборгованості за видатковою накладною № ЗП20-000190909 від 24.11.20р.

Всі видаткові накладні, в т.ч. № ЗП20-000190909 від 24.11.20р. та № ЗП20-000190910 від 24.11.20р. із сторони покупця підписувала продавець ОСОБА_2 , яка не вписана в додаток № 1, як особа и, повноважена отримувати ТМЦ.

Повна оплата видаткової накладної № ЗП20-000190910 від 24.11.20р. та часткова оплата видаткової накладної № ЗП20-000190909 від 24.11.20р. вказує на те, що покупець підтверджує повноваження свого представника ОСОБА_2. на отримання товарно - матеріальних цінностей за вказаною видатковою накладною. Позивач зазначає , що представник покупця ОСОБА_2. неодноразово отримували товар, поставлений продавцем згідно видаткових накладних № ЗП20-000186390 від 17.11.20р., № ЗП20-000186391 від 24.11.20р., № ЗП20-000189153 від 20.11.20р. та № ЗП20-000189154 від 20.11.20р. (а.с.23-26). Отриманий товар за вказаними видатковими накладними був оплачений покупцем, що підтверджується наданим актом звірки взаєморозрахунків та довідкою позивача про надходження платежів. Отже, факт оплат видаткових накладних від 17.11.2020р., 20.11.20р. та 24.11.20р. та часткова оплата видаткової накладної № ЗП20-000190909 від 24.11.20р. свідчать про схвалення відповідачем вчинених ОСОБА_2 правочинів та прийняття зобов`язань, які з цього правочину виникли.

З урахуванням вищезазначеного, позивач зазначає, що станом на 15.03.21р. за відповідачем рахується заборгованість з оплати поставленого позивачем за видатковими накладними № ЗП20-000190909 від 24.11.20р. та №ЗП20-000190910 від 24.11.20р. товару на загальну суму 9 913,25 грн.

Окрім того, позивач відповідно до пунктів 6.6. та 6.7 договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 1 861, 81 грн. - штрафу; 371, 28 грн. - пені та 83, 58 грн. - 3% річних. На час винесення рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості (з урахуванням штрафу, пені та 3% річних) не надано.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно до ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (ст.610 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до інформації, що міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 13.01.21р. реєстратором здійснено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Шусєвим О.С. за власним рішенням (а.с.36). Але враховуючи ту обставину , що поставка товару за вищенаведеним договором відбувалась позивачем на користь відповідача в той час, коли відповідач був приватним підприємцем, цей позов підлягає розгляду саме в господарському суді.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки відповідач на спростування цих обставин не надав жодного доказу. За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - гр. Шусєва Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (65044, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 4-а; код ЄДРПОУ 30622532) : 9 913, 25 грн. - заборгованості за договором; 1 861, 81 грн. - штрафу; 371, 28 грн. - пені; 83, 58 грн. - 3% річних та 2 270, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 08.11.21р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.