Рішення № 100882737, 05.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2021м. ДніпроСправа № 904/6576/21

За позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №17", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 182 022 грн. 25 коп. за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за наявності приладу обліку від 14.01.2004 № 176-С

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 20.07.2021 № 168, в якому просить стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №17" заборгованість в сумі 182 022 грн. 25 коп., з яких: 128 048 грн. 87 коп. - основний борг, 7 830 грн. 22 коп. - пеня, 13 281 грн. 91 коп. - 3% річних, 32 861 грн. 25 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за наявності приладу обліку від 14.01.2004 № 176-С.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 02.03.2020, що направлялась відповідачу, з відміткою відділення поштового зв`язку “Повернуто за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства та враховуючи перебування судді Рудь І.А. тривалий час на лікарняному, суд розглянув справу в межах розумного строку

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2004 між Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" по транспортуванню покупної теплової енергії "Теплотранс", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом №17, правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №17" (споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за наявності приладу обліку від 14.01.2004 № 176-С (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення та вентиляції згідно зі СниП 2.04.07-86 “Теплові мережі” та здійснює централізоване гаряче водопостачання згідно із СниП 2.04.01-85 “Внутрішній водопровід та каналізація споруд”, по об`єктам споживача, розташованим за адресами: вул. Героїв Сталінграда, 20В, від джерела постачання ТЕЦ ЮМЗ.

Нарахування плати за теплову енергію, гарячу та холодну воду здійснюється постачальником на підставі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.2. договору інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживача письмово або через засоби масової інформації протягом одного місяця з дня затвердження нових тарифів.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем згідно із двостороннім актом звіряння показів приладів обліку споживання теплової енергії.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що споживач здійснює оплату за теплову енергію у триденний строк з моменту отримання рахунку від постачальника. У випадку несплати рахунку споживачем в строк більше десяти днів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

За змістом п. 8.1. договору цей договір укладений на строк з 14.01.2004 по 31.12.2004. Строк дії договору автоматично пролонгується, якщо жодна зі сторін не виявить бажання розірвати його, повідомивши іншу сторону у письмовому вигляді не пізніше одного місяця до закінчення строку дії договору.

Припинення дії договору не призупиняє обов`язку споживача від повного розрахунку за спожиту теплову енергію (п. 8.2 договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору у період з січня по березень 2018 своєчасно поставляв відповідачу теплову енергію, проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергію виконував із порушенням умов договору у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 128 048 грн. 87 коп.

При цьому, відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 30.10.2017 заборгованість відповідача складала 59 402 грн. 79 коп. У подальшому, з урахуванням вартості теплової енергії, поставленої позивачем у січні-березні 2018 та часткових оплати, здійснених відповідачем, утворилася заборгованість у спірній сумі.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із претензіями, направляв листи, акти звірки та пропозиції щодо реструктуризації боргу. Проте, відповідач відмовлявся отримувати кореспонденцію від позивача, не відповідав на звернення та телефонні дзвінки, у зв`язку із чим заборгованість в сумі 128 048 грн. 87 коп. залишена несплаченою відповідачем.

На підставі п. 5.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 830 грн. 22 коп. за період з 01.01.2021 по 16.06.2021.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13 281 грн. 91 коп. за період з 01.01.2018 по 16.06.2021, а також інфляційні втрати у розмірі 32 861 грн. 25 коп. за період з січня 2018 по квітень 2021.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт постачання теплової енергії; строк оплати; наявність прострочення оплати; наявність підстав для штрафних санкцій за порушення зобов`язання.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази:

- копію договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за наявності приладу обліку від 14.01.2004 № 176-С з додатками;

- копію акту звірки взаємних розрахунків від 30.10.2017;

- копію претензії про стягнення заборгованості від 21.05.2021 № 109, листа від 21.05.2021 № 110, акту звірки взаємних розрахунків та докази їх направлення відповідачу;

- супровідний лист від 11.06.2021 № 133 про направлення копій рахунків та довідки про заборгованість на адресу відповідача;

- копії рахунків-фактур, складений позивачем у спірному періоді;

- копії банківських виписок про часткове погашення заборгованості відповідачем;

- розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень; доказів на спростування заявлених позовних вимог до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за наявності приладу обліку, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Господарський суд констатує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів виконання сторонами умов п. 5.1. договору, а саме: двосторонніх актів звіряння показів приладів обліку споживання теплової енергії до спірного договору.

За нормами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що на виконання умов п. 5.3. договору позивач направив на адресу відповідача виставлені до сплати у спірному періоді рахунки-фактури, що підтверджується супровідним листом від 11.06.2021 № 133, описом вкладення у цінний лист та накладною від 11.06.2021.

Інших доказів направлення вказаних рахунків відповідачу матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на умови п. 5.3. договору та наявні докази, строк оплати вартості теплової енергії, поставленої позивачем у період з січня по березень 2018 є таким, що настав лише у червні 2021.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію у загальному розмірі 128 048 грн. 87 коп., у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки пені за період з 01.01.2021 по 16.06.2021, інфляційних втрат за період з січня 2018 по квітень 2021 та 3% річних за період з 01.01.2018 по 16.06.2021, господарський суд зазначає, що з огляду на встановлений судом строк настання оплати спірної вартості теплової енергії (з урахуванням відправлення листа від 11.06.2021 № 133 рекомендованою кореспонденцією та строки пересилання поштових відправлень, визначених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 (зі змінами) – після 16.06.2021), вказані нарахування виконані позивачем передчасно та безпідставно.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 128 048 грн. 00 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №17" (49061, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 20-В, код ЄДРПОУ 23066102) на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, буд. 32, код ЄДРПОУ 32560611) 128 048 грн. 87 коп. (сто двадцять вісім тисяч сорок вісім грн. 87 коп.) заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 920 грн. 73 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять грн. 73 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 05.11.2021

Суддя І.А. Рудь