Рішення № 100882660, 02.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2021 року Справа № 903/714/21 Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., секретар судового засідання Коритан Л.Ю. розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт"

до відповідача: Фізичної особи підприємця Більського Олександра Андрійовича

про стягнення 115261,20 грн,

за участю представників:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Суть спору: 02.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулися до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи підприємця Більського Олександра Андрійовича про стягнення 115261,20 грн, з них за договором поставки № РЕ/ВО/0033/20 від 03.01.2020: 91699,25 грн основного боргу, 18339,85 грн штрафу; за договором поставки № РЕ/ВО/0032/21 від 04.01.2021: 4351,75 грн основного боргу, 870,35 грн штрафу.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач вказує, що 03.01.2021 між ТзОВ "Ферозіт" та ФОП Більським О. А. було укладено договір поставки товарів № РЕ/ВО/0033/20 на виконання умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 238233,25 грн, однак відповідач здійснив лише часткову оплату товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 91699,25 грн, на яку на підставі п. 5.3 договору нараховано штраф в сумі 18339,85 грн. Також 04.01.2021 між ТзОВ "Ферозіт" та ФОП Більським О. А. було укладено договір поставки товарів № РЕ/ВО/0032/21 на підставі якого позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 4351,75 грн, проте відповідач не здійснив оплати даного товару, внаслідок чого утворилась заборгованість на яку позивач на підставі п. 5.3 договору нарахував штраф в сумі 870,35 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.10.2021 повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 20.10.2021.

20.10.2021 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.11.2021.

02.11.2021 в судове засідання сторони не прибули.

Відповідач належним чином повідомлений про дату й час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4526300249821 від 29.10.2021. Відзиву на позов на подав.

22.10.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

03 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (далі постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Більським Олександром Андрійовичем (далі покупець, відповідач) було укладено договір № РЕ/ВО/0033/20 поставки товарів (далі Договір-1) (а.с. 4-5).

Відповідно до п. 1.1 Договору-1 постачальник зобов`язується постачати і передати у власність покупцю будівельні матеріали (товар) для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п. п. 1.2., 1.3. Договору-1 асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних накладні, ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні мають силу Протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 Договору-1 розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

На виконання умов Договору 1 постачальником в період з 03 листопада 2020 року по 23 грудня 2020 року було поставлено та передано у власність покупця товар на суму 238233,25 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 9-28).

26 березня 2021 року фізична особа-підприємець Більський О. А. повернув позивачу товару на суму 7488 грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 26.03.2021 на повернення товару згідно видаткової накладної № ВО000004542 від 14.12.2020 (а.с. 29).

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання згідно Договору-1, оплатив отриманий товар на суму 139 046,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 11.12.2020 по 14.06.2021 (а.с. 33-37).

Однак решта суми - 91 699,25 грн. відповідачем не оплачена, протилежного суду не доведено.

04.01.2021 року між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (далі постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Більським Олександром Андрійовичем (далі покупець, відповідач) було укладено договір № РЕ/ВО/0032/21 поставки товарів (далі Договір-2) (а.с. 6-7).

Відповідно до розділу 1 Договору №-2 постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (далі-товар) для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Асортимент товару його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних. Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні мають силу Протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків доданого Договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 Договору-2 розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

На виконання умов Договору-2 постачальником було поставлено та передано у власність покупця в період з 25.02.2021 по 24.02.2021 товар на суму 4351,75 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 30-32).

Проте, фізичною особою-підприємцем Більським Олександром Андрійовичем після отримання товару по Договору-2 не проводилося жодної оплати.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між ними Договори предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірваними не були.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи укладення між сторонами Договорів поставки, часткову оплату коштів відповідачем на виконання Договору-1, отримання товару відповідачем, часткове повернення товару та невиконання, при цьому зобов`язання з повної оплати отриманого товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення 96051 грн. заборгованості, з них: 91699,25 грн. згідно Договору №РЕ/ВО/0033/20 від 03.01.2020 та 5351,75 грн. боргу згідно Договору №РЕ/ВО/0032/21 від 04.01.2021 підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 19210,20 грн. штрафу, з них: 18339,85 грн. штрафу згідно Договору № РЕ/ВО/0033/20 від 03.01.2020 та 870,35 грн. штрафу згідно Договору №РЕ/ВО/0032/21 від 04.01.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.3. Договорів поставки у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару.

Судом встановлено, що остання поставка товару за Договором-1 відбулась 23.12.2020, а згідно Договору -2 - 24.02.2021, оскільки відповідачем не надано доказів повної оплати отриманого товару, а також беручи до уваги строк оплати товару, встановлений п. 4.1. Договорів (30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця), суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача штрафу за прострочення оплати товару більше, ніж на 30 календарних днів, в розмірі 19210,20 грн. (18339,85 грн. штрафу згідно Договору № РЕ/ВО/0033/20 від 03.01.2020 та 870,35 грн. штрафу згідно Договору №РЕ/ВО/0032/21 від 04.01.2021) підставна та підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи обов`язок покупця оплатити отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати товару покупцем, господарський суд, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: із відповідача слід стягнути 115261,20 грн заборгованості, з них: 91699,25 грн. основного боргу, 18339,85 грн. штрафу згідно Договору № РЕ/ВО/0033/20 від 03.01.2020 та 4351,75 грн. основного боргу та 870,35 грн. штрафу згідно Договору №РЕ/ВО/0032/21 від 04.01.2021.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2270 грн. судового збору.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Фізичної особи підприємця Більського Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (вул. Шевченка, 171, м. Теребовля, Тернопільська область, Теребовлянський район, код 37961273) 115261,20 грн (сто п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят одну грн. 20 коп.) заборгованості, з них: 91699,25 грн. основного боргу, 18339,85 грн. штрафу згідно Договору № РЕ/ВО/0033/20 від 03.01.2020, 4351,75 грн. основного боргу та 870,35 грн. штрафу згідно Договору №РЕ/ВО/0032/21 від 04.01.2021, а також 2270 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено

08.11.2021

Суддя А. С. Вороняк