Ухвала суду № 100882651, 03.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

03 листопада 2021 року Справа № 903/657/21 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали по справі

за позовом Фірми “Волиньфарм” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів: 1) Комунального некомерційного підприємства “Цуманська районна лікарня” Ківерцівського району Волинської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Закупки.Пром.Уа”

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ДП “Прозорро.Продажі”

про скасування аукціону та визнання договору оренди продовженим,

від позивача: Сафулько С. Ф., адвокат, ордер серія АС № 1017563 від 28.09.2021; Дячук В. М.,довіреність від 26.04.2021;

від відповідача-1: Карпюк Л. В., адвокат, ордер серія ВЛ № 000,072933 від 15.09.2021;

від відповідача-2: н/з;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: н/з.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

В с т а н о в и в:

13.08.2021 Фірма “Волиньфарм” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась з позовом до Комунального некомерційного підприємства “Цуманська районна лікарня” Ківерцівського району Волинської області, Товариства з обмеженою відповідальністю “Закупки.Пром.Уа” про скасування аукціону, в електронній торговій системі товариства з обмеженою відповідальністю “Закупки.Пром.Уа”, ідентифікатор заявки: RGLR001-UA-20210517- 81776, щодо оренди приміщення площею 18 кв.м., головного лікувального корпусу (будівлі терапевтичного і дитячого відділень) Комунального некомерційного підприємства “Цуманська районна лікарня”, розміщеного за адресою: вулиця Філатова, 6 в смт. Цумань, Ківерцівський район, Волинська область, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; та визнання Договору оренди приміщення площею 18 кв.м. головного лікувального корпусу (будівлі терапевтичного і дитячого відділень) Комунального некомерційного підприємства “Цуманська районна лікарня”, розміщеного за адресою: вулиця Філатова, 6 в смт. Цумань, Ківерцівський район, Волинська область, від 23.11.2012 року, з існуючим орендарем - фірмою “Волиньфарм” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оголошений аукціон є таким, що порушує права фірми “Волиньфарм” у формі ТзОВ, оскільки позивач має переважне право на продовження договору оренди без проведення аукціону перед іншими особами.

Ухвалою суду від 18.08.2021 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме, подати суду: подати суду докази сплати судового збору у розмірі 2246,00 грн та письмові пояснення, в яких зазначити зміст позовних вимог (спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні) щодо відповідача-2, доказів надіслання на адресу відповідача-2 копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

30.08.2021 позивач подав письмові пояснення № 140 від 28.08.2021 та докази сплати судового збору, які приєднано до матеріалів справи.

Крім того, позивачем зазначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-Державне підприємство “Прозорро.Продажі”.

Ухвалою суду від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.09.2021.

17.09.2021 від Комунального некомерційного підприємства “Цуманська районна лікарня” Ківерцівського району Волинської області надійшов відзив на позов від 17.09.2021, де зазначено, що Фірма “Волиньфарм” використала своє переважне право на продовження договору оренди приміщення за адресою: вулиця Філатова, 6, смт. Цумань, Ківерцівського району, Волинської області. Повідомляє суд, що електронний аукціон відбувся із дотриманням усіх норм чинного законодавства та відповідно до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483. Чинний орендар погодився з найвищою ціновою пропозицією, яка була запропонована у четвертому раунді аукціону та набув статусу переможця аукціону. Чинний орендар не відмовився сплачувати найвищу цінову пропозицію або наступну за величиною цінову пропозицію, тому він не вважався таким, що відмовляється від свого переважного права. В четвертому раунді аукціону, система оголосила переможця аукціону, а саме чинного орендаря - Фірму “Волиньфарм” у формі ТОВ, яка скористалася своїм переважним правом. На сторінці аукціону відбулося розкриття інформації про учасників. Протокол про результати електронного аукціону підписаний електронними підписами переможця, балансоутримувача та оператором електронного майданчику. Документ отримано сторонами для ознайомлення. Дані обставини не спростовуються позивачем та визнаються ним. Відповідач вважає вимогу позивача про скасування аукціону в електронній системі неправомірною, необґрунтованою та такою, що не підтверджується відповідними доказами, у розумінні ст. 73 ГПК України, просить у задоволенні позову відмовити.

28.09.2021 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці відкласти розгляд справи на 06.10.2021.

04.10.2021 від ДП “Прозорро. Продажі” надійшли пояснення на позов, в яких представник зазначив, що ДП “Прозорро. Продажі” звертає увагу суду, що вимоги чинного законодавства не дають підстав адміністратору електронної торгової системи здійснювати будь-які дії, щодо організації, проведення та оформлення результатів та/або відміни, скасування результатів аукціону, зупинення проведення електронних торгів, зміни та/або корегування лоту аукціону в будь-якому вигляді тощо. Адміністратор ETC (ДП “Прозорро. Продажі”) здійснює виключно функції з технічної підтримки та адміністрування Центральної бази даних системи (ETC). з 01 липня 2020 року договори оренди державного та комунального майна повинні продовжуватись у порядку, визначеному Законом, зокрема, але не виключно - відповідно до положень ст.18 Закону та відповідного розділу Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483 (далі-Порядок).

Представник зазначає, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік дій, які необхідно вчинити для участі в електронному аукціоні з оренди державного і комунального майна і позивач виконав усі дії передбачені законом та Порядком. Твердження позивача щодо протиправності та незаконності оголошення та проведення електронного аукціону не відповідають діям позивача, так як ним були здійснені всі дії та виконанні вимоги Порядку, визначені для участі у зазначеному електронному аукціоні з передачі в оренду державного та комунального майна, відповідно до положень закону та Порядку, тобто здійсненні всі дії для виконання вказаних НПА у повному обсязі. Просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ “Волиньфарм” до Комунального некомерційного підприємства “Цуманська районна лікарня”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Закупки.Пром.Уа”, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державне підприємство "Прозорро. Продажі" про скасування результатів електронного аукціону № LLP001-UA-20210729-61781 від 19.08.2021 та визнання Договору оренди від 23.11.2012 укладеним - відмовити у повному обсязі та розгляд справи проводити без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ДП "Прозорро. Продажі".

05.10.2021 від позивача, на підставі ч. 3 ст. 184 ГПК України, надійшла заява про визнання недійсною Додаткової Угоди №4 від 17.09.2021 до Договору оренди приміщення головного лікувального корпусу Цуманської районної лікарні Ківерцівського району Волинської області (зі змінами) від 23.11.2012, яка укладена між Комунальним некомерційним підприємством “Цуманська районна лікарня” Ківерцівського району Волинської області та Фірмою “Волиньфарм” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору. Заяву обґрунтовує тим, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Разом з тим, позивач звертає увагу суду, що 19.08.2021йому нам стало відомо, що в електронній торговій системі ТзОВ “Закупки.Пром.Уа”, ідентифікатор заявки: RGLR001-UA-20210517-81776, визнано переможцем електронного аукціону, при наявності переважного права - ТзОВ “Волиньфарм”, при цьому, максимальна ставка, яку було зроблено ТзОВ “Волиньфарм”, складає 505,00 грн. За результатами аукціону, визначено, щомісячний розмір орендної плати 6200 грн., при цьому, за умовами Договору оренди приміщення, від 23.11.2012 середній розмір орендної плати складав 360,00 грн. Отже, ціна за договором є істотною умовою договору, при цьому, при проведенні аукціону, максимальна ціна запропонована ТОВ “Волиньфарм” складала 505,00 грн, а при заключенні додаткової угоди на наше товариство покладено обов`язок по сплаті 6200,00 грн. Позивач вважає Додаткову угоду №4 від 17.09.21р., такою, що не відповідає вимогам закону та порушує права ТОВ “Волиньфарм”.

До заяви позивачем долучено відповідь на відзив на позовну заяву № 158 від 30.09.2021, в якому позивач не погоджується із доводами відповідача та просить суд позов задовольнити повністю, яка прийнята судом.

06.10.2021 з метою повного та об`єктивного розгляду справи для встановлення фактичних обставин справи, суд з власної ініціативи залучив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ДП “Прозорро.Продажі”, оскільки ДП “Прозорро.Продажі” є адміністратором електронної торгової системи і рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки та ухвалив на місці відкласти підготовче засідання на 28.10.2021.

28.10.2021 від відповідача-1 надійшло клопотання про визнання позовної заяви зловживанням процесуальними правами на підставі п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України.

Заява обґрунтована тим, що дії Фірми “Волиньфарм” у формі ТзОВ носять цілеспрямований характер зловживання процесуальними правами, також про безпідставність позову можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.

Відповідач-1 вважає, що позивачем подано завідомо безпідставний позов, який має штучний характер і є окремою підставою для повернення позовної заяви відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України. Звертає увагу суду, що відповідач-1 вчинив усі необхідні дії для законної передачі приміщення комунальної власності в оренду, дотримавшись усіх вимог, викладених в законі. Відповідач-1 просить суд визнати подання позовної заяви зловживанням процесуальними правами та залишити її без розгляду.

В судовому засіданні 28.10.2021 суд на місці задовольнив клопотання представника позивача та постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 01.12.2021.

Ухвалою суду від 28.10.2021 повідомлено учасників справи про проведення підготовчого засідання 03.11.2021 та запропоновано відповідачу та третій особі у справі подати суду пояснення з приводу заяви позивача про визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 17.05.2021.

02.11.2021 позивач подав заперечення № 164 від 01.11.2021 на клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, в якому вказує, що дане клопотання є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказуючи нібито на зловживання позивачем процесуальними правами, при цьому відповідач-1 не вказав у чому саме полягає факт подання завідомо безпідставного позову або позову за відсутності предмета спору або наявність спору, який має очевидно штучний характер. Зазначає, що відповідачем-1 не вказано у чому саме полягає штучність подання позову та яка його мета. Окрім того, питання штучності позову не може вирішуватися на стадії подання позову без з`ясування обставин справи, що у сукупності свідчить про безпідставність висновку Цуманської районної лікарні щодо штучності поданого позову та зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами. З врахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1.

03.11.2021 відповідач-1 подав заперечення на заяву позивача про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 17.09.2021 в якому вказує, що правова позиція позивача свідчить про те, що підписання додаткової угоди відбувалося добровільно, за взаємною згодою сторін, тобто відповідно до положень договору оренди і законодавства, яким регулюється порядок внесення змін до договорів. Тобто сторони діяли в межах принципу свободи договору, за взаємною згодою. Дані заперечення з додатками приєднано до матеріалів справи.

Відповідач-2 та 3-я особа в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 03.11.2021 представники позивача заперечили проти задоволення клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.2 ст.43 ГПК України; представник відповідача-1 підтримав заявлене клопотання.

Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.2 ст. 43 ГПК України суд зазначає таке.

Згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Тобто, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Так, положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Судом враховано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Водночас, право подання позовної заяви, як будь-яке суб`єктивне право, яким є міра свободи, тобто міра можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах, має межі свого здійснення. Об`єктивним критерієм визначення межі здійснення суб`єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права є зловживання ним, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон - ст. 43 ГПК України.

За приписами частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства. До таких дій, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Штучний - значить схожий на справжній. Отже, незважаючи на наявність формальних характеристик та дотримання обов`язкових вимог, які є зовнішніми критеріями легітимності позову у процесуальному сенсі як зверненої до суду вимоги, саме мета, як складова матеріального сенсу позову, буде тим критерієм, що розмежовуватиме його дійсний від штучного характери.

Очевидно штучний характер позову є нерозривно пов`язаний з його завідомою безпідставністю, що є необхідним для застосування п. 3. ч. 2 ст. 43 ГПК України.

Така вказівка закону свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.

Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач завчасно (заздалегідь наперед) усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також завдання господарського судочинства, звернувся з таким позовом.

Про цілеспрямований характер зловживання своїми процесуальними правами, а також завчасне усвідомлення безпідставності позову можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.

Водночас, суд звертає увагу, різне тлумачення та розуміння сторонами матеріального сенсу позову, як права на задоволення позовних вимог, не є обставиною, за якою позов можна кваліфікувати як завідомо безпідставний та штучний.

Також, статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Рішеннями ЄСПЛ у справах „Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.1993 (п. 33), та „Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні „справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 15 ГПК України).

Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом запобігання зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.

Так, подача Фірмою “Волиньфарм” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

позову про скасування аукціону, визнання договору оренди продовженим та визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 17.09.2021 до договору оренди є реалізацією його права на судовий захист зазначеним способом.

В свою чергу, відповідачем-1 не наведено фактичних даних про те, що поданий позов є безпідставним та носить характер зловживань процесуальними правами.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що ГПК України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

За приписами статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України, визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

При цьому норми ГПК України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а однозначно встановити, що позов є штучним або свідомо безпідставним, суд не може виключно на підставі внутрішнього переконання та позиції інших зацікавлених учасників справи.

Отже, це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні ст. 43 ГПК України та залишення позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову, а тому відмовляє в задоволені клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 03.11.2021 представники позивача заявили клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитись із запереченнями відповідача-1, оскільки отримали їх лише в судовому засіданні.

З метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання.

Згідно із ч. 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 234 ГПК України, господарський суд,-

у х в а л и в :

Повідомити відповідача-2 та 3-тю особу про те, що підготовче засідання відбудеться "16" листопада 2021 р. на 12:30 год.

Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана 08.11.2021.

Суддя А. С. Вороняк