Рішення № 100881919, 03.11.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6714/21

Провадження № 2/750/1723/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Лось А.Ю.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Святної О.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,

в с т а н о в и в:

22.06.2021 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 11389 грн. 47 коп. за кредитним договором № б/н від 18.02.2013 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

15.07.2021 ОСОБА_3 подав письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що його мати - ОСОБА_5 на померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він особисто в листопаді 2018 року звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанк» та надав копію свідоцтва про смерть для закриття рахунку матері.

15.07.2021 ОСОБА_2 подав письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що він прийняв спадок після смерті дружини, про існування заборгованості перед позивачем дізнався від сина вже після смерті дружини.

02.08.2021 представник позивача подав відповідь на відзив в якому просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором та за позовними вимогами та відповідно розмір ціни позову складає 11389 грн. 47 коп., і не викликає сумнівів про те, що успадковане майно та звичайні побутові речі як спадок, які залишилися в родині після смерті позичальника, вартують не менше ціни позову.

05.08.2021 ОСОБА_2 подав письмові заперечення до суду в яких зазначив, що банк підтвердив інформацію, що про смерть ОСОБА_5 стало відомо 08.11.2018 року, а лист претензію було направлено лише 16.01.2021 року.

05.08.2021 ОСОБА_3 подав письмові заперечення до суду в яких зазначив, що банк дає суду неправдиві відомості щодо дати направлення листа-претезії, хоча він взагалі такого листа не отримував.

19.08.2021 представником позивача подано уточнену позовну заяву в якій представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11389 грн. 47 коп. за кредитним договором № б/н від 18.02.2013 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

25.08.2021 представник позивача подав доповнення до відповіді від 22.07.2021 на відзив відповідача від 13.07.2021 року.

28.08.2021 представник позивача подав письмові пояснення на заперечення відповідача від 03.08.2021 року, в яких просив позов задовольнити.

22.09.2021 представник позивача подав уточнену позовну заяву в якій просив залишити позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без розгляду. Стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 11389 грн. 47 коп. за кредитним договором № б/н від 18.02.2013 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.09.2021 року позовну заяву в частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця, залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

ОСОБА_5 (далі - Позичальник) звернулася до AT КБ «Приватбанк» (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 18.02.2013 року.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

ОСОБА_5 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» додаються до позовної заяви.

ОСОБА_5 була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом останньої у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено ОСОБА_5 , копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви додається до позовної заяви).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) AT КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг; для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується Відповідач.

Заявою ОСОБА_5 підтверджується той факт, що остання була повністю проінформована про умови кредитування в AT КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані для ознайомлення в письмовій формі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.11.2018 року.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором №б/н від 18.032.2013 становить 11389 грн. 47 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11389 грн. 47 коп.

На виконання вимог вищезазначеної норми закону Позивачем 12.06.2020 року була направлена претензія кредитора до Першої чернігівської державної нотаріальної контори та 30.06.2020 року отримана відповідь Другої чернігівської державної нотаріальної контори.

З наданої Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою копії спадкової справи вбачається, що спадщину після померлої ОСОБА_5 прийняв її чоловік ОСОБА_2 .

В даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується копіями паспортів Позичальника та Відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .

28.07.2021 позивач отримав копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у відповідності до якої за параметрами запиту: адреса/місцезнаходження: АДРЕСА_2 Друга чернігівська державна нотаріальна контора, Чернігівський міський нотаріальний округ, Чернігівська обл. Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, видавник: державний нотаріус Другої чернігівської державної нотаріальної контори Панченко О.Т.; Форма власності: приватна; Вид спільної власності: спільна часткова; Розмір частки: 1/4; Власники: ОСОБА_2 .

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки первісного боржника на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не є тотожним поняттю «позовна давність». Так, у частині четвертій статті 1281 ЦК України визначено наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Іншими є правові наслідки, що передбачені у частині четвертій статті 267 ЦК України, за якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тобто у наданні судового захисту порушеному цивільному праву.

Визначені у статті 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними за своєю правовою природою та наслідками строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін та відсутні поважні причини пропущення позовної давності.

Верховний Суд врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 688/353/15-ц (провадження № 61-14285св18), відповідно до якого саме дата прийняття спадщини спадкоємцями є початком перебігу позовної давності, оскільки з цієї дати настали одночасно обов`язкові умови для початку перебігу позовної давності, передбачені у частині першій статті 261 ЦК України: банку на цей момент вже могло бути відомо про порушення його права, а також він мав можливість отримати відомості про особу, яка його порушила.

Таким чином, саме з моменту прийняття спадщини почався перебіг позовної давності у спірних правовідносинах.

Судом враховується, що АТ КБ «ПриватБанк» дізналося про смерть боржника 08.11.2018 року, оскільки у своїх запереченнях Банк зазначав, що син померлої повідомив банк про смерть боржника у листопаді 2018 року, проте лише в червні 2020 року Банк висунув вимогу до спадкоємців шляхом направлення претензії до нотаріальної контори, проте нотаріусом вказана претензія не була прийнята саме з підстав пропущення строків встановлених ст. 1281 ЦК України, а лист-претензія Банком була направлена ОСОБА_2 16.01.2021 року, що підтверджується конвертом з поштовим штампом відправки 16.01.2021 (а.с. 160). Первісна позовна заява у цій справі до суду про звернення стягнення на спадкове майно до відповідачів як спадкоємців поданана 18.06.2021. Отже, банк звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності.

Станом на момент звернення банку до нотаріуса із зазначеним листом-претензією існувала прострочена заборгованість за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_5 перед позивачем.

Проте суд відхиляє доводи позивача про те, що початок перебігу позовної давності пов`язується з моментом повідомлення кредитора нотаріусом про коло спадкоємців. Банк не був позбавлений реальної можливості виявляти розумну обачність та професіоналізм і цікавитися рухом спадкової справи, направляти відповідні звернення до нотаріуса з метою з`ясування кола спадкоємців боржника, проте таких дій банк після смерті ОСОБА_5 не вчиняв.

Разом з тим, суд враховує поведінку банку, який не виявляв розумної зацікавленості у забезпеченні своїх прав та охороні інтересів, не вживав будь-яких розумно очікуваних дій задля з`ясування кола спадкоємців, а також не скористався своїм процесуальним правом подати обґрунтовану заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Виходячи з вищевикладеного, пред`явлений позов не підлягає задоволенню оскільки не підтверджується належними та беззаперечними доказами.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 08.11.2021.

Суддя Л.В. Карапута