Рішення № 100881495, 01.11.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3078/20

Провадження № 2/504/1103/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді-Барвенко В.К.,

секретаря - Мельниковій В.М.,

за участі представника позивача - адвоката Шепель В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Кіріченко В.М. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року у розмірі 132 395,89 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2102 грн.

Рух справи у суді:

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.09.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, перше судове засідання призначено на 10:10 годину 08.02.2021 року.

25.03.2021 року до суду надійшла заява представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Кіріченко В.М. про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року в розмірі 58 718,58 гривень.

20.05.2021 року до суду надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи від адвоката Шепель В.С., який за дорученням Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає ОСОБА_1 безоплатну вторинну правову допомогу у справі № 504/3078/20.

20.05.2021 року також надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідачем вимоги позову не визнаються в повному обсязі, просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

28.07.2021 року до суду надійшла заява відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача, у зв`язку із пропуском ним строку позовної давності, яка на його думку, сплила у лютому 2020 році, в той час як позов було подано до суду 21.09.2020 року.

Мотиви з яких виходить суд:

Розглянувши доводи позову, розглянувши доводи відзиву на позов, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного:

ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, та підписала заяву № б/н від 04.03.2011 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, та зобов`язався здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами.

Відповідно до умов укладеного договору № б/н від 04.03.2011 року, договір складається із заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті ПАТ «ПриватБанк».

Свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі, 15.03.2013 року відповідачу був відкритий позичковий рахунок № НОМЕР_1 на підставі заяви ОСОБА_1 з лімітом кредитних ресурсів 15 000 грн., який згодом було збільшено до 18700 гривень. Згідно поданої позивачем довідки строк дії карткового рахунку встановлено до травня 2016 року.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.07.2020 року має заборгованість - 1364986,46 грн., яка складається з наступного: 19100 грн. - заборгованість за кредитом, 1343407,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2479,28 грн. - заборгованість за пенею.

В первісній редакції позову позивач просив стягнути загальну суму у розмірі 132 395,89 гривень, яка складається з наступного: 19100,00 гривень - заборгованість за кредитом; 113 295,89 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом з 04.03.2011 року по 28.04.2017 рік.

В клопотанні про зменшення позовних вимог від 17.02.2021 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Кіріченко В.М. зазначив, що позивач бажає зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року в розмірі 58 718,58 гривень, яка складається з наступного: 19100,00 грн. - заборгованість за кредитом; 39618,58 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - це будь - яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь - яка гарантія, будь - яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь - яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не виходить із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. В свою чергу зобов`язання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В порушення умов кредитного договору щодо порядку та строків погашення кредитного зобов`язання, вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідач ОСОБА_1 не виконує умови договору, не погашає кредит.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання позичальником договірних зобов`язань з повернення кредиту за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року, та сплати процентів за користування кредитними коштами, скориставшись наданим договором позивачу правом, представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача загальної заборгованості у розмірі 58 718,58 гривень, яка складається з наступного: 19100,00 грн. - заборгованість за кредитом; 39618,58 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, керуючись наведеними вище умовами кредитного договору, кредитор має право вимагати повернення кредиту, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 лише заборгованості по кредиту за період з 15.03.2013 року по 31.05.2016 року, тобто за період дії картки № НОМЕР_1 .

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано Заяву відповідача, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт; копію паспорта відповідача; відомості з ЄДРПОУ; копії банківської ліцензії та витягу з Статуту.

З вказаної заяви відповідача ОСОБА_1 вбачається, що в заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також не визначено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних в позовній заяві обставин.

При ухваленні рішення, суд враховує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві, яка безпосередньо підписана позичальником.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд зазначає про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено факту укладення кредитного договору, на умовах зазначених в позовній заяві.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості по кредиту, а відсотки стягненню не підлягають з вищевказаних підстав.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року здійснений банком за картковим рахунком № НОМЕР_1 .

Згідно довідки (а.с. 9) дата відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 - 15.03.2013 року, термін дії вказано - 05/16, тобто травень 2016 року.

Відтак, трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом прав банку слід відраховувати з 31.05.2016 року, кінцева дата - 31.05.2019 року.

Позовна заява банку надійшла до суду 22.09.2020 року, що свідчить про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Окрім цього, суд вважає необхідним надати оцінку положенню п. 1.1.7.31 витягу з умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого строк позовної давності вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки становить 50 років.

Суд звертає увагу, що підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідач фактично приєдналася до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

Разом з тим, суд нагадує, що відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Крім того, ці умови та правила не підписані ОСОБА_1 , тому підстав для їх застосування не має.

Тобто, положеннями ст. 259 ЦК України визначено конкретну форму договору про збільшення позовної давності.

Відтак, оскільки сторонами не було укладено договір у письмовій формі про збільшення позовної давності, як це передбачено статтею 259 ЦК України, тому положення пункту 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг про збільшення строку позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) збільшений до 50 років не підлягають застосуванню.

Суд враховує, що представником відповідача було вчасно подано заяву про застосування позовної давності, однак суд має зазначити, що адвокат відповідача помилково встановив кінцевий строк спливу позовної давності як лютий 2020 року, оскільки це є трирічний строк з моменту закінчення терміну дії карткового рахунку № НОМЕР_2 , відповідно до довідки (а.с.9), а Позивач подав довідку-розрахунок заборгованості саме за картковим рахунком № НОМЕР_1 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27.05.2021 року у справі № 569/14514/17 зазначив наступне:

«За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач».

Окрім цього, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 дійшов висновку про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).

Оскільки, позивачем суду не надано доказів поважності причини пропуску строку позовної давності, клопотання про поновлення строку позовної давності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволені позову в частині стягнення тіла кредиту у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору - відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

У зв`язку із набранням чинності Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) з 05.10.2021 року апеляційні скарги подаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Одеський апеляційний суд, 65078, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а, м. Одеса).

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.К. Барвенко