Рішення № 100881138, 03.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/68/21

Справа № 760/25961/19

У Х В А Л А

МЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Букіна О.М., при секретарі Конішевському Б.О., за участю заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_2 зі скаргою на дії приватного округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, в якій просить:

- скасувати постанову приватного виконавця округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2018 , винесену в рамках виконавчого провадження №57074640 з примусового виконання виконавчого листа №760/22144/15-ц, виданого 13.05.2016.

Свої вимоги мотивує тим, що у провадженні приватного виконавця округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, перебувало виконавче провадження №57074640 з примусового виконання виконавчого листа № 760/22144/15-ц, виданого 13.05.2016, де ОСОБА_2 зазначена боржником, а стягувачем ТОВ «Кредитні ініціативи».

23.08.2018 приватним виконавцем на підставі заяви стягувача від 13.08.2018 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57074640.

Заявник посилається, що про відкриття виконавчого провадження їй не було відомо, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження остання не отримувала, лише 03.09.2019 ознайомилася зі змістом постанови після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №57074640 .

Заявник вважає, що дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №57074640 є незаконними та такими, що порушують її права, як боржника у виконавчому провадженні та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Так, вказує, що 13.05.2016 Солом`янським районним судом було видано виконавчий лист зі строком пред`явлення один рік.

Разом з тим, заявник посилаючись на ч.ч.1, 2 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначає. що строк пред`явлення зазначеного виконавчого документа до виконання закінчився 15.03.2017.

На думку заявника, приватний виконавець повинна була прийняти рішення та винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з пропуском пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заявниця вважає, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ, строк пред`явлення якого до виконання сплив, в зв`язку з чим прийнята постанова державного виконавця підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та пропуском річного строку.

Разом з цим вказує, що у заяві стягувача неправдиво вказано дату видачі виконавчого документу замість 13.05.2016, зазначено 13.06.2016.

Крім того, не вірно вказано суму боргу, що на думку заявника також свідчить про порушення її прав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.09.2019 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

18.12.2019 приватним виконавцем на виконання вимог суду надано матеріали виконавчого провадження № 57074640.

Також 18.12.2019 приватним виконавцем Шмідт К.В. надано відзив на скаргу, згідно якого просила залишити без розгляду скаргу, внаслідок пропуску заявником строку на звернення до суду.

Разом з цим, вважає, що скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні ОСОБА_2 подану скаргу підтримала та просила її задовольнити. Додатково зазначила, що заочне рішення від 03.03.2016 на підставі якого було видано виконавчий лист скасовано ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 31.08.2020,що на її думку також свідчить про наявність у діях суб`єкта оскарження порушення її прав.

Інші сторони, які беруть участь у справі, не з`явились, повідомлялись вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.05.2016 Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №760/22144/15-ц, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КС-202 від 22.11.2007, яка станом на 14.10.2015 складає 906820,40 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. 22.11.2007 за реєстровим №9087, та визначити спосіб реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

23.08.2018 на підставі заяви стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи», постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. від 23.08.2018 відкрито виконавче провадження № 57074640 з примусового виконання виданого вище даного виконавчого листа.

Вбачається, що приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», за результатом чого того ж дня приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено рекомендованими листами з повідомленням сторонам виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому документі.

23.08.2018приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (іпотечної квартири).

Того ж дня приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Враховуючи заяву стягувана від 23.08.2018 про неможливість дійти згоди щодо вартості майна із боржником, 27.08.2018 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

30.08.2018на адресу приватного виконавця надійшов звіт про оцінку квартири.

30.08.2019приватним виконавцем сформовано заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна для ДП «СЕТАМ», якою передано для реалізації на прилюдних торгах квартиру із стартовою ціною 617 741,00 грн. Перші прилюдні торги не відбулися 01.10.2018.

Відповідно до протоколу №369808, сформованого ДП «СЕТАМ» 15.11.2018, квартира була продана на других прилюдних торгах.

27.11.2018приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

27.11.2018винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.15 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконане провадження».

Відповідно до ст. ст. 447, 449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження заявник отримувала лише 03.09.2019, тобто після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №57074640, а скаргу подано до суду через засоби поштового зв`язку 13.09.2019, суд вважає, що останньою 10-денний строк на звернення до суду з даною скаргою пропущено не було.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами) роз`яснено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 6 Інструкції з організації про примусове виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно ч. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист №760/22144/15-ц, виданий 13.05.2016 Солом`янським районним судом м. Києва вже пред`являвся до виконання.

Так, 07.12.2017 головним державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Пішковцій О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55330695 з примусового виконання виконавчого листа №760/22144/15-ц, виданого 03.03.2016 Солом`янським районним судом м. Києва.

У подальшому, вказаний вище виконавчий лист 11.07.2018 було повернуто стягувачу на підставі ч.1 п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 10.12.2019 у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу виконавчої служби м. Києва Пішковцій Оксани Вікторівни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи" щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим листом було відмовлено.

Як вбачається зі змісту ухвали суду від 10.12.2019 ОСОБА_2 оскаржувала дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, вважаючи, що строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання було пропущено.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ, на підставі якого була винесена оспорювана постанова, вже пред`являвся до виконання та відповідно, строк пред`явлення його до виконання був перерваний.

Пунктом 21 Розділу III Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 встановлено, при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Відповідно до норм статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1)пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2)надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м.Києві №760/22144/15-ц, виданого 13.05.2016, становить три роки з дня його повернення стягувану Солом`янським райвідділом ДВС м.Києва Головного територіального відділення управління юстиції у м.Києві від 11.07.2018, тобто до 11.07.2021.

Таким чином, суд вважає, що приватним виконавцем Шмідт К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік дій, які виконавець має право та зобов`язаний вчиняти.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За умовами ч.3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене вище та оцінюючи матеріали справи, суд вважає, що доводи заявника в обгрунтування поданої скарги є недоведеними.

Що стосується посилань заявника про відсутність підстав для продовження виконавчих дій внаслідок скасування заочного рішення, слід зазначити.

Так, дійсно відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 31.08.2020 заочне рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 03.03.2016 було скасовано та призначено розгляд справи по суті.

Проте, на час відкриття виконавчого провадження, вказане заочне рішення від 03.03.2016 було чинним, а тому у державного виконавця не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Щодо доводів заявника про те, що їй не було належним чином вручено оспорювану постанову про відкриття виконавчого провадження, слід зазначити.

Як свідчать матеріали справи, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2018 боржнику направлялася рекомендованим листом за місцем її проживання, вказану у виконавчому документі.

Та, обставина, що остання за вказаною адресою не проживає чи відповідно фактична її адреса знаходиться за іншим місцем проживання, жодним чином не свідчить про наявність у діях приватного виконавця порушення прав боржника, як сторони виконавчого провадження.

Доказів того, що на момент відкриття виконавчого провадження місце знаходження боржника було відмінне від адреси вказаної у виконавчому листі, матеріали справи не місять.

За вказаних обставин, суд вважає, що в діях приватного виконавця відсутні порушення вимог чинного законодавства.

Оскільки відкриття виконавчого провадження здійснюється на підставі виконавчого документу, а тому, та обставина, що у заяві стягувача не вірно вказано суму заборгованості та дата видачі виконавчого листа, жодним чином не призвела до порушення прав боржника.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подана скарга є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, керуючись Конституцією України,Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 18, 76-81, 258-260, 268, 273, 353, 447-453 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відмовити.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 5 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Букіна