Ухвала суду № 100880540, 28.10.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 757/45047/20-ц

провадження №: 2/752/7895/21

У Х В А Л А

Іменем України

28.10.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Луценко А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва за підсудністю.

У липні 2021 року вищезазначена цивільна справа надійшла на адресу Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2021 відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на адресу суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій також просив стягнути з позивача в дохід державного бюджету штраф у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст. 148 ЦПК України.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У клопотанні представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» посилається на те, що в листопаді 2020 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору. 10.06.2021 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/22248/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 позивачем подано апеляційну скаргу. Справа розглядається Київським апеляційним судом.

Дослідивши матеріали даного позову, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2020 у цивільній справі № 752/22248/20 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2021 у цивільній справі № 752/22248/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

Суб`єктний склад учасників вказаного спору, відповідає сторонам, які брали участь у справі № 757/22248/20.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 256 ЦПК України).

Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Крім того, заборона розгляду тотожного позову випливає і з принципу правової визначеності.

Так, з рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 8553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

У даному разі, суд зазначає, що у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03) від 03.04.2008, суд нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Подання позивачем нового позову про той же предмет і з тих же підстав, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Очевидно, що в силу наведеного вище принципу такий перегляд є неприпустимим.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі № 752/22248/20, суд дійшов висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі № 757/45047/20-ц є тотожними, при цьому ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2020 набрало законної сили.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому, в силу принципу res judicata відшукання стороною, яка програла судовий спір, нового доказу після набуття рішенням законної сили, не повинне тягнути перегляд такого рішення.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 752/45047/20-ц, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи факту існування рішення 10.06.2021 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Враховуючи висновки суду про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі, заява про застосування строку позовної давності судом не розглядається.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу ОСОБА_1 вимоги частини 2 статті 256 ЦПК України, згідно з якими у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 1-22, 255 Цивільного процесуального кодексу України суд,

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним - закрити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.Ю. Мазур