Ухвала суду № 100880432, 08.11.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2245/21

№ пров. 2/697/709/2021

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 листопада 2021 року м. Канів

Cуддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович до Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2021 позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області до Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175 і 177 ЦПК України.

За змістом пунктів 3 та 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, позивачем на 1 арк. позовної заяви зазначено ціну позову 540 000 грн. Також, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує розмір стягнення з відповідача на суму 540 000 грн.

Проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з обох відповідачів матеріальну та моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в загальній сумі 1 080 000 грн. (по 40 000 грн. з кожного відповідача – сума матеріальної шкоди та по 500 000 грн. з кожного відповідача – сума моральної шкоди).

Таким чином, позивачу необхідно конкретизувати позовні вимоги до кожного з відповідачів та вказати підстави для стягнення окремої суми відшкодування з кожного із відповідачів та надати відповідний розрахунок на підтвердження вимог позову.

Крім цього, позивачем в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позову, що передбачено п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Також, частиною четвертою статті 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В даному випадку, вказане положення ЦПК України позивачем не виконано, документ про сплату судового збору до матеріалів позовної заяви не долучено. Проте, разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ознайомившись з вказаним клопотанням, дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні такого клопотання, з огляду на наступне.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір – це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є правом суду та таке клопотання сторони повинно бути обґрунтоване та документально підтверджене.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Тобто, основним у вирішенні питання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору є встановлення майнового стану сторони, яка заявила відповідне клопотання. Дані обставини встановлюються судом на підставі доказів (наприклад, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), що видається органами Пенсійного фонду України, та/або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, що видається органами Державної податкової служби України, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка звертається до суду з позовною заявою.

Так, з наданих позивачем доказів не встановлено такого майнового стану, який би перешкоджав сплатити судовий збір у справі.

Суд звертає увагу на те, що однією з умов для звільнення від сплати судового збору, визначеної статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є перевищення розміру цього збору п`яти відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, на підтвердження наявності умов для звільнення від сплати судового збору на підставі наведених вище законодавчих приписів, позивач - фізична особа повинна надати документи на підтвердження розміру його доходу саме за попередній календарний рік.

В даному випадку, позовна заява подана у 2021 році, а відтак позивачу необхідно надати документально підтверджені відомості про розмір її доходу за увесь 2020 календарний рік, тобто з січня по грудень 2020 року включно.

Натомість, позивачем надані лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, відповідно до яких розмір його доходу отриманого за І-ІІ квартали 2021 року становить 11 132,40 грн. (5578,80 грн. – за І квартал 2021 року та 5553,60 грн. – за ІІ квартал 2021 року), що не є достатніми доказами тяжкого майнового стану.

На підтвердження свого тяжкого матеріального становища позивачем до матеріалів позовної заяви додано копію посвідчення матері багатодітної сім`ї.

Разом з тим, судом не можуть бути прийняті до уваги зазначене посвідчення, як підстава для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки позивач може мати джерела доходу, які можуть дозволити їй сплатити судовий збір.

Відмова у відстроченні сплати судового збору не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає позивачу у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

Оскільки позивачем не додано жодних доказів, що підтверджують його річний дохід за попередній календарний рік чи наявність інших обставин для відстрочення сплати судового збору, підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору – відсутні.

Крім цього, суд звертає увагу позивача й на те, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі є майновою вимогою.

Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з обох відповідачів матеріальну та моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в загальній сумі 1 080 000 грн. (по 40 000 грн. з кожного відповідача – сума матеріальної шкоди та по 500 000 грн. з кожного відповідача – сума моральної шкоди) та заявляє в прохальній частині шість позовних вимог майнового характеру, а не три позовні вимоги, як зазначає в своєму клопотанні про відстрочення сплати судового збору.

З огляду на зазначене, помилковим також є зазначення в клопотанні про відстрочення сплати судового збору, що позивачем підлягає сплаті судовий збір за три вимоги майнового характеру, тобто в розмірі 5400 грн.

Слід зазначити, що заявник не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із клопотанням про розстрочення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, надавши суду належні докази його незадовільного майнового стану та неспроможності сплатити судовий збір або ж сплатити судовий збір за визначеними Законом України «Про судовий збір» ставками за шість позовних вимог майнового характеру.

Згідно з ст. 185 ЦК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані висновки не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка справи до судового розгляду спрямована, в першу чергу, на захист прав самого позивача та має на меті забезпечення розгляду справи без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого є економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов`язаних із безпосереднім розглядом справи.

З огляду на вказане та відповідно до положень частини першої статті 185 ЦПК України, подану представником позивача позовну заяву слід залишити без руху та надати строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович до Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – залишити без руху.

Вказані в ухвалі недоліки позовної заяви позивачу слід усунути протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали у визначений в ухвалі спосіб.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, то позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Б. К. Скирда