Ухвала суду № 100878018, 04.11.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13976/21

Провадження №1-кс/263/5065/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Соловйов О.Л., при секретарі Кирилюк В.В., за участі прокурора Чумбаша О.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Трофимчука В.В., Косенка С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Албот А. Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42021050000000006 від 20.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч .2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 42021050000000006 від 20.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч .2 ст. 364 КК України.

18.10.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч .2 ст. 364 КК України, відповідно до якої вбачається, що наказом № 3-к від 01.03.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Богучарская», код ЄДРПОУ 38471688 (далі ТОВ «ЗФ Богучарская»).

Згідно Статуту (з подальшими змінами та редакціями), затвердженого 22.11.2012 рішенням загальних зборів учасників, ТОВ «ЗФ Богучарская» є юридичною особою приватної власності одним із основних видів діяльності якої є агломерація, видобуток та збагачення кам`яного вугілля. Відповідно до положень Статуту та ст. 81, 87 ЦК України ТОВ «ЗФ Богучарская» є юридичною особою приватного права.

Відповідно до Статуту ТОВ «ЗФ Богучарская» та посадової інструкції головного інженера Товариства ОСОБА_1 здійснює контроль за ходом виробничого процесу, дотримання затвердженої технології, норм якості на сировину, проміжні і кінцеві продукти збагачення, вживає заходів щодо виконання приписів органів Держпромгірнагляду, ДВГРС, санітарної інспекції, Держпромгірнагляду та інших контролюючих органів, має право давати обов`язкові для виконання службами розпорядження по дотриманню та усуненню порушень правил техніки безпеки і протипожежної безпеки, охорони природи та інших питань, які належать до його компетенції.

Отже, перебуваючи на посаді головного інженера та виконуючи організаційно-розпорядчі та організаційно-технічні функції, ОСОБА_1 був службовою особою юридичної особи приватного права.

Під час перебування на посаді директора ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 07.12.2016 відбулось засідання технічної ради ВП «Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля» (на цей час ВП «Шахта 5/6» ДП «Мирноградвугілля») з питань заповнення об`єму піщаного кар`єру та подальшої можливості розміщення ТОВ «ЗФ Богучарская» в ньому породи, що утворюється в процесі вуглезбагачення. На вказаному засіданні були присутні головний інженер ТОВ «ЗФ Богучарская» ОСОБА_1 . За результатами засідання технічною радою прийнято рішення про припинення права ТОВ «ЗФ Богучарская» насипання гірничої породи у відпрацьований піщаний кар`єр, який використовувався ВП «Шахта «Димитрова», та рекомендовано ТОВ «ЗФ Богучарская» здійснювати складування своєї породи в іншому місці при наявності дозвільних документів. Вказане рішення було письмово доведено до відома ОСОБА_2 .

Після рішення технічної ради від 07.12.2016 у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне розміщення відходів ТОВ «ЗФ Богучарская» від вуглезбагачення вздовж відпрацьованого піщаного кар`єру ВП «Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля» на території м. Мирноград Донецької області та на території Гродівської об`єднаної територіальної громади (далі – ОТГ). У зв`язку із цим він, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та учасників ТОВ «ЗФ Богучарская» всупереч законних інтересів даної юридичної особи з метою мінімізації виробничих витрат вступив у попередню змову з головним інженером ТОВ «ЗФ Богучарская» ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення.

Згідно розподілу функцій у вчиненні злочину ОСОБА_2 мав забезпечувати фінансування вивозу та незаконного розміщення відходів вуглезбагачення та прикриття незаконної діяльності від контролюючих органів, в свою чергу ОСОБА_1 здійснював координацію та контроль вивозу відходів вуглезбагачення та вибір місця для їх розміщення.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи з єдиним умислом, в порушення вимог ст.ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 33 Закону України «Про відходи», ст.ст. 96, 125, 126, 164 Земельного кодексу України без отримання дозвільних документів на користування земельними ділянками та розміщення віходів в період з 07.12.2016 по 15.07.2021 організували незаконне розміщення гірничої маси, яка є відходами від вуглезбагачення ТОВ «ЗФ Богучарская», на землях Мирноградської ОТГ та землях Гродівської ОТГ. Зокрема, у вищевказаний період часу внаслідок умисних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на території земельної ділянки з кадастровим номером 1411300000:01:016:0125, що знаходиться на території Мирноградської ОТГ, на площі 2,4301 га було розміщено 28 789, 3 м3 гірничої маси, яка є відходами від вуглезбачачення. Внаслідок засмічення даної земельної ділянки відходами державі в особі Мирноградської ОТГ заподіяно шкоду на суму 2 268 085, 23 грн та заподіяно шкоду в сумі 217 358, 17 грн внаслідок забруднення даної земельної ділянки.

Окрім того, внаслідок умисних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поміж земельними ділянками з кадастровими номерами 1422755300:08:000:1326, 1422755300:08:000:1324 та 1411300000:01:016:0125 на території Гродівської ОТГ, на площі 1,2826 га було розміщено 15 353,3 м3 гірничої маси, яка є відходами від вуглезбачачення. Внаслідок засмічення даної земельної ділянки відходами державі в особі Гродівської ОТГ заподіяно шкоду на суму 1 197 089, 06 грн та заподіяно шкоду в сумі 114 721, 04 грн внаслідок забруднення даної земельної ділянки.

Всього державі в особі Мирноградської ОТГ та Гродівської ОТГ внаслідок вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кримінального правопорушення заподіяно шкоду на загальну суму 3 797 253, 5 грн, що відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

01.11.2021 до суду надійшло клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просили обрати більш м`який запобіжний захід – особисте зобов`язання.

Заслухавши думку прокурора та сторони захисту, дослідивши матеріали клопотання та докази, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному у вигляді домашнього арешту, прихожу до наступного висновку.

Виходячи з ст.ст.1, 8 Конституції України Україна є правова держава, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до чч.1, 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства України, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, що може переконати об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч .2 ст. 364 КК України, за викладених в клопотанні обставин та доданих до нього доказів.

Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, у судовому засіданні прокурор не обґрунтував необхідність застосування цілодобового домашнього арешту.

Згідно з чч.1, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частинами 1, 2 статті 181 КПК України, передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Отже прокурором не доведено у процесуальний спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме особисте зобов`язання, не забезпечить від ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 , враховуються вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, враховуючи викладене та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що наданими доказами не була доведена необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурором у судовому засіданні не доведені всі зазначені ним ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також неможливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, законним та обґрунтованим обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як особисте зобов`язання з покладенням на нього передбачених ч.5 ст.194 КПК України обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-179, 193, 194, 196, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Албот А. Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 – відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч .2 ст. 364, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 45 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.12.2021.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого та/або до суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, а саме АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Строк дії ухвали до 18 грудня 2021 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Албот А. Г.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.Л.Соловйов