Рішення № 100877088, 24.09.2021, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3120/18

Провадження № 2/505/400/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2021 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Павловської Г.В.

при секретарі - Шевчук С.В.

за участю представника позивача - Осадчого А.В.

представника позивача - ОСОБА_2

за участю відповідача - ОСОБА_3

у відсутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області - Жосан Т.В.

у відсутності відповідачів, ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Управління Служби безпеки України в Одеській області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та до ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим житлом та виселення

В С Т А Н О В И В:

Позивач Управління Служби безпеки України в Одеській області звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та до ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим житлом та виселення і просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 . Виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнути з ОСОБА_3 а на користь Управління СБУ в Одеській області судовий збір у розмірі 1762 гр.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Управлінню Служби безпеки України в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16.12.2004 приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й., зареєстрованого в реєстрі за №2048 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 26,2 кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від №6071602 право власності УСБУ в Одеській області зареєстроване Котовським міським бюро технічної інвентаризації номер запису 5624 в книзі 2, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 28.12.2004.

30.12.2004 року начальник Управління звернувся до міського голови м.Котовська Одеської області з листом з проханням про включення зазначеної квартири до числа службових, закріплення її за Управлінням та видачі правових документів на службове жиле приміщення ОСОБА_3 зі складом сім`ї 4 особи.

Рішенням виконкому Котовської міської ради Одеської області від 27.01.2005 року №34 вказану квартиру включено до числа службових жилих приміщень Управління.

Наказом начальника Управління від 01.02.2005 №25/дск вищезазначена службова квартира була надана на той час співробітнику Управління ОСОБА_3 на склад сім`ї 4 особи ( ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на період проходження ним військової служби в Котовському міжрайвідділі Управління.

Рішенням виконкому Котовської міської ради Одеської області від №78 затверджено витяг з наказу УСБУ №25/дск від 01.02.2005 року про надання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 складом сім"ї - 4 особи, житловою площею - 26,2 кв.м., загальною площею 49,8 кв.м.

У 2010 році склад сім`ї ОСОБА_3 збільшився до п`яти осіб у зв`язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 .

Реєстрація відповідачів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вказаною адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується довідкою від 20.12.2013 № 923.

Наказом Голови СБУ від 17.10.2013 №1228-ОС ОСОБА_3 було звільнено з військової служби в СБУ в запас ЗС України через службову невідповідність. Наказом начальника Управління від 22.10.2013 №323-ОС ОСОБА_3 був виключений зі списків особового складу Управління. Втім, після звільнення ОСОБА_3 не відреагував на неодноразові пропозиції з боку посадових осіб Управління у добровільному порядку вивільнити службову квартиру та знятися з відповідних реєстраційних обліків, хоча і надав письмову заяву від 22.11.2013, якою зобов`язався добровільно виписатися разом із сім`єю із вказаної вище службової квартири та передати її Управлінню.

Згідно п.21 Порядкузабезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 встановлено, що при звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім`ї, якщо інше не передбачено законодавством,.

Позивач зазначив, що 03.08.2018 під час обстеження уповноваженими особами Управління житлового приміщення - службової двокімнатної квартири Управління АДРЕСА_1 на предмет її використання за призначенням, з`ясовано, що з серпня 2017 року в зазначеній службовій квартирі ОСОБА_3 та члени його сім`ї відсутні, не проживають, оскільки ОСОБА_3 здав її в оренду сторонній особі - ОСОБА_10 , що підтверджується актом обстеження житлового приміщення від 03.08.2018 та поясненнями ОСОБА_10 від 03.08.2018.

У своїх поясненнях ОСОБА_10 зазначає, що у серпні 2017 року він через рієлтера зустрівся з ОСОБА_3 у м. Одесі, де вони уклали договір оренди житла в м. Подільську Одеської області за адресою: АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_3 передав йому ключі від зазначеної квартири і з серпня 2017 року по теперішній час ОСОБА_10 зі своєю сім`єю (дружиною та двома доньками) безперервно проживає у вказаній службовій квартирі Управління. При цьому, після укладення договору оренди квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_10 з ОСОБА_3 та членами його сім`ї жодного разу не бачився, а орендну плату в розмірі 3500 грн. на місяць перераховував на картку Приватбанку» № НОМЕР_1 .

Таким чином, щонайменше з вересня 2017 року службове житлове приміщення Управління - квартира АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_3 та його сім`єю не за призначенням, тому останні підлягають виселенню з неї без надання іншого житлового приміщення.

Позивач крім того зазначив, що факт непроживання ОСОБА_3 та його сім`ї у спірній службовій квартирі Управління крім наведеного вище підтверджується їх проживанням у місті Одесі. А саме, з початку 2018 року ОСОБА_3 проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на посаді курсового офіцера Військової академії (м.Одеса) МО України.

В свою чергу, неповнолітні діти ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з серпня 2014 року навчалися в Одеській гімназії №9 (м.Одеса, пр-кт Ак.Глушка, 1-Г), останній на теперішній час навчається в Державному вищому навчальному закладі «Одеське морське училище рибної промисловості ім. Олексія Соляника», розташованому у м.Одесі вул. І.Мечникова, 130, ОСОБА_7 з вересня 2017 навчається в Одеській спеціалізованій школі №119 (м.Одеса, вул. Жуковського, 39).

Таким чином, наслідком відсутності (непроживання) без поважних причин відповідачів у зазначеній вище службовій квартирі Управління щонайменше з серпня 2017 року, тобто понад встановлені законом строки (шість місяців) є визнання їх відповідно до ст.72 ЖК в судовому порядку такими, що втратили право користування цим приміщенням.

Позивач зауважив, що за відповідачами: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровано право приватної спільної сумісної власності по 1/4 частці на кожного на квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка у 2006 році виконкомом Кодимської міськради Одеської області була розподілена (безоплатно) для постійного проживання сім`ї ОСОБА_3 як співробітнику-військовослужбовцю Управління зі зняттям з квартирного обліку.

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що існують достатні правові підстави для виселення ОСОБА_3 разом з членами його сім`ї зі службового жилого приміщення Управління - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а також для визнання відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним службовим житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

16.05.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Жмуд О.В. надав відзив на позовну заяву, який зареєстрований в канцелярії Котовського міськрайонного суду Одеської області за вх.. №6861, в якому просив продовжити строк для подачі відзиву відповідачу ОСОБА_3 долучити даний відзив з додатками до матеріалів справи, застосувати позовну давність до позовних вимог Управління Служби безпеки України в Одеській області та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зазначив, що відповідно до п. 21 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1081, при звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім`ї, якщо інше не передбачено законодавством. В свою чергу, вказаний пункт Порядку було виключено постановою Кабінету Міністрів України № 1160 від 27.12.2018 р., а тому, факт звільнення зі служби не може бути підставою для задоволення позову.

Більше того, вимога про звільнення службового приміщення на підставі п. 21 вищевказаного Порядку, заявлена з пропуском позовної давності, адже про те, що його звільнено зі служби, позивачу стало відомо в день звільнення, а саме 22.10.2013 р., а позов подано 25.09.2018 р.

Як вбачається з п. 28 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 р., при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім 'ї службове жиле приміщення зберігається за ними у випадках і в строки, вказані в статті 71 Житлового кодексу УРСР (5464-10). Дійсно відповідач та члени його родини тимчасово не проживають в спірній квартирі, але їхнє не проживання викликано збройною агресією Російської Федерації, адже відповідача ОСОБА_3 27.05.2014 р. було призвано на військову службу під час мобілізації. На даний час він проходить службу у Військовій Академії в м. Одесі, що підтверджується наданими до відзиву копіями документів та матеріалами справи.

Враховуючи вищевказані обставини, діти також тимчасово проживають разом із ним в м. Одеса де відповідно і навчаються.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 та члени його родини з поважних причин тимчасово не проживають за місцем реєстрації.

Відповідно до п. 27 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 р.. наймач вправі вселити в займане ним службове жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 , тимчасово не проживає в спірній квартирі з поважних причин, за згодою усіх членів сім`ї, тимчасово дозволив проживати знайомому на безоплатній основі, при цьому жодних договорів вони не укладали.

Факт укладення договору найму спірної квартири може бути підтверджений лише відповідним письмовим договором.

Представник відповідача ОСОБА_11 у відзиві зазначив, що підстав для задоволення позову немає, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження здавання відповідачем ОСОБА_3 в оренду службової квартири.

Відповідач ОСОБА_3 є військовослужбовцем, пропрацював в СБУ більше 10-ти років (до звільнення) та разом з ним проживають неповнолітні діти.

Так, відповідно до ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст.ст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено, крім іншого, сім`ї військовослужбовців та осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Крім того, відповідно до сі. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Представник відповідача ОСОБА_11 у відзиві зазначив, що з вищевказаних норм діючого законодавства вбачається, що відповідача ОСОБА_3 разом із членами його сім`ї не може бути виселено зі службової квартири без надання іншого житла.

17.05.2019 представник позивача через канцелярію Котовського міськрайонного суду Одеської області за вх. № 6897 надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відзив, наданий представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Жмуд О.В. необґрунтованим та незаконним.

Зазначив, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦПК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння. Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 березня 2018 року у справі 607/15489/15-ц позовна давність до вимог за негаторинм позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позовом може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане володіє ним незаконно і власник має право вимагати усунення перешкод в користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Отже, позов про виселення є негаторним. Навіть якщо власник службового житла не висловлював продовж певного часу вимогу звільнити це житло, проживання у ньому після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин. Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді коли таке майно протиправно використовує інша особа. Допоки особа є власником нерухомого майна вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Аналогічного висновку щодо застосування відповідних норм права дійшла Велика Палата ВСУ у постанові від 04.07.2018 року, справа №663/1096/16.

Таким чином позов, поданий Управлінням, як власником службової квартири є негаторним та може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, тому строки позовної давності Управлінням не пропущено.

Враховуючи, що ОСОБА_3 22.10.2013 був звільнений та виключений зі списків особового складу Управління, тому до спірних правовідносин, що існують між Управлінням та відповідачами не може бути застосовний п.2 ч.3 ст. 71 ЖК України, як зазначено у відзиві оскільки він втратив службові стосунки з організацією, яка є власником квартири і надала йому її для користування, як службовою.

Натомість до відповідачів застосовується положення ст.. 124 ЖК України та п.34 Положення-37, відповідно до яких робітники та службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку.

Також п.2 ч.3 ст. 71 ЖК України не може бути застосований до відповідача, оскільки його переїзд до м.Одеси для подальшого проходження військової служби не є тимчасовим виїздом з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо) у розумінні цієї норми.

Таким чином, ОСОБА_3 не надано до суду доказів поважності не проживання у спірній квартирі відповідачів понад встановлені законом строки шість місяців наслідком якого є визнання їх відповідно до ст.. 72 ЖК України в судовому порядку такими, що втратили право користування цим приміщенням.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Жмуд О.В. через канцелярію Котовського міськрайонного суду Одеської області за вх..№ 7911 подав заперечення.Зазначив, що з доводами позивача викладеними у відповіді на відзив не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Відповідач ОСОБА_3 правомірно разом із членами своєї родини користується спірною квартирою, оскільки більше 10 років пропрацював в СБУ, а тому не може бути виселений згідно ст. 125 ЖК України без надання іншого приміщення. В спірній квартирі є його речі та речі членів родини і відповідач продовжує використовувати квартиру для проживання коли приїжджає в м.Подільськ, постійно проживати в квартирі він не може з поважних причин, оскільки проходить службу в м.Одесі. Посилання позивача на те, що квартира використовується не за призначенням є безпідставним адже окрім проживання в ній, іншим чином вона не використовується.

Ухвалою суду від 15.11.2019 року залучено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до участі у справі у якості відповідача, відповідно до ч.1 ст. 47 ЦПК України. Визнано обов`язкову явку в судове засідання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідка ОСОБА_10 , долучено до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування Подільської міської ради Одеської області №2953 від 14.11.2019 року.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті. Витребувано з архіву Котовського міськрайонного суду Одеської області копію рішення від 07.06.2019 року по справі 505/3480/18 про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та долучено його до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року до відповідача ОСОБА_3 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме: інформації про реєстрацію місця проживання відповідачів.

В судовому засіданні представники позивача Осадчий А.В. та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбулось 24.09.2021 року позовні вимоги УСБУ в Одеській області визнав у повному обсязі та не заперечував у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не зявились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені за місцем реєстрації в м.Подільську Одеської області, за місцем проживання та навчання в м.Одеса, судові повістки повернулися на адресу суду із штемпелем «Укрпошти» та відміткою листоноші «За закінченням терміну зберігання», «Інші причини, що не дали змоги вручити судові виклики».

Третя особа, представник органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не зявився, але надав клопотання про розгляд справи без участі представника. Наданий висновок органу опіки та піклування з зазначеного питання підтримують у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, фактичні обставини, встановив наступне.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16.12.2004 приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й., зареєстрованого в реєстрі за №2048 Управлінню Служби безпеки України в Одеській області на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 26,2 кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6071602 право власності УСБУ в Одеській області зареєстроване Котовським міським бюро технічної інвентаризації номер запису 5624 в книзі 2, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 28.12.2004.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності та нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №137230504 від 11.09.2018 року власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 26,2 кв.м. є Управління Служби Безпеки України в Одеській області, адреса власника: АДРЕСА_5 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі продажу ВВО №870394, р.№2048, 16.12.2004, Приватний нотаріус Сівун Ф.Й.

Рішенням виконкому Котовської міської ради Одеської області від 27.01.2005 рокцу №34 квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових квартир для Котовського міжрайвідділу СБУ.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області від 01.02.2005 №25/дск вищезазначена службова квартира була надана ОСОБА_3 на склад сім`ї 4 особи.

Рішенням виконкому Котовської міської ради Одеської області від №78 від 24.02.2005 року "Про виділення службової жилої площі співробітникам СБУ" вирішено затвердити витяг з наказу УСБУ №25/дск від 01.02.2005 року про надання вищевказаної двокімнатної квартири ОСОБА_3 , складом сім"ї 4 особи, житловою площею - 26,2 кв.м., загальною площею 49,8 кв.м.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області від 22.10.2013 №323-ОС ОСОБА_3 був виключений зі списків особового складу Управління.

Згідно довідки про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №923 від 20.12.2013 року за адресою: АДРЕСА_2 до складу сім`ї входять ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - уповноважений власник (співвласник, наймач), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син. Усього п`ять осіб.

Згідно письмової заяви ОСОБА_3 , від 22.11.2013 року він зобов`язався добровільно виписатися разом із сім`єю із вказаної вище службової квартири та передати її Управлінню.

Згідно акту обстеження жилого приміщення - службової квартири на предмет використання за призначенням від 03.08.2018 року комісія дійшла висновку, що вказана квартира ОСОБА_3 та членами його сім`ї використовується не за призначенням про що свідчить факт постійного проживання у вказаній квартирі сторонніх осіб та їх пояснення про передачу їм в оренду вказаної квартири на підставі договору оренди, укладеного з ОСОБА_3 , а також факт не проживання у ній самого ОСОБА_3 та членами його сімї понад строки тимчасової відсутності, встановлені ст.. 71 Житлового кодексу УРСР, а саме: з серпня 2017 року та на час складання цього акту.

Згідно пояснень ОСОБА_10 , які були надані 03 серпня 2018 року останній зазначив, що у серпні 2017 року він через ріелтера зустрівся з ОСОБА_3 у м. Одесі, де вони уклали договір оренди житла в м. Подільську Одеської області за адресою: АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_3 передав йому ключі від зазначеної квартири і з серпня 2017 року по теперішній час ОСОБА_10 зі своєю сім`єю (дружиною та двома доньками) безперервно проживає у вказаній службовій квартирі Управління. При цьому, після укладення договору оренди квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_10 з ОСОБА_3 та членами його сім`ї жодного разу не бачився, а орендну плату в розмірі 3500 грн. на місяць перераховував на картку Приватбанку» № НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення т.в.о. начальника Військової академії (м.Одеса) полковника Клят Ю.О., капітан ОСОБА_3 проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на посаді курсового офіцера 2 курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військової академії (м.Одеса), до Військової академії призначений наказом Міністра оборони України від 20.01.2018 року №41.

Відповідно до листа №01-18-4/3349/3688 від 19.07.2018 року Департаментом освіти і науки Одеської міської ради повідомлено, що ОСОБА_5 , 27.06.2001 року навчався в Одеській гімназії №9 з 27.08.2014 по 30.08.2016 року. Вибув до ДВНЗ «Одеське мореходне училище рибної промисловості ім..Олексія Соляника», ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 навчалась в Одеській гімназії №9 з 26.08.2014 року по 27.09.2017 року. Вибула з Одеської гімназії №9 до Одеської ЗОШ №107 на підставі довідки, виданої цим закладом 27.09.2017 року №286. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з вересня 2017 навчається в Одеській спеціалізованій школі №119.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності та нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №137230691 від 11.09.2018 року за відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровано право приватної спільної сумісної власності по 1/4 частці на кожного на квартиру АДРЕСА_4 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності ЯЯЯ/281331, 03.05.2006, орган приватизації Кодимської міської ради, розпорядження №956, тому вони є забезпеченими житлом.

Згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2019 року, справа № 505/3480/18 провадження 2/505/896/2019 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 розірвано.

Управління СБУ в Одеській області зверталося до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , лист № 65/25/3405 від 22.08.2018 р. з пропозицією у місячний строк звільнити службову квартиру Управління АДРЕСА_1 , знятися з реєстраційних обліків за вказаною адресою та передати її у встановленому порядку Управлінню з метою її подальшого використання за призначенням. До теперішнього часу відповідачі добровільно зазначену службову житлову квартиру не звільнили.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради №2953 від 14.11.2019 року, останній дійшов висновку, що визнання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 не порушить їх інтереси та майнові права.

Відповідно до архівної довідки в.о. начальника Одеського морехідного коледжу рибної промисловості імені Олексія Соляника, Мозолєва В. №14/195 від 13.05.2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 закінчив коледж згідно наказу №102-ОД від 30 червня 2020 року.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами (стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із частиною другою статті 121 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Положеннями пункту 7 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. №1081 визначено, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Відповідно до статті 122 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Пунктом 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 №37 передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Положення №37 визначає, що службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов`язків, які потре бувають проживання в такому приміщенні.

Квартира АДРЕСА_1 є службовою квартирою Управління СБУ в Одеській області, у встановленому порядку була надана відповідачу як службове житло сім`ї співробітника-військовослужбовця Управління СБУ в Одеській області на період проходження ним військової служби в органах СБУ.

Шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_8 розірвано 07.06.2019 року, на теперішній час вони з ОСОБА_3 не проживають, але зареєстровані у службовій квартирі, хоча вони забезпечені іншим житлом на праві приватної спільної сумісної власності у м.Кодима Одеської області, малолітні та інші члени родини відповідачів у квартирі не проживають.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що законодавець прямо вказує на суб`єктів правовідносин щодо отримання у користування службового житла та на їх трудові або службові відносини між особою, в тому числі на належність особи, яка отримує житло, до відповідного підприємства, установи, організації, що його виділяє, а метою виділення службового житла є необхідність проживання особи, яка отримує житло, за місцем роботи чи служби або поблизу від нього. При цьому, правовою основою для проживання у службовій квартирі членів сім`ї наймача, є факт проживання членів сім`ї разом з військовослужбовцем. Право користування службовим приміщенням члена сім`ї (або колишнього члена сім`ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період її роботи. Судом враховується, що відповідачі не проживають разом з ОСОБА_3 якому була надана службова квартира Управління СБУ в Одеській області.

Суд вважає обґрунтованими посилання позивача, на наявність підстав для виселення відповідачів зважаючи на наступне.

Відповідно до п.5.17 Інструкції №792, підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого службового житлового приміщення колишні члени сім`ї співробітника, які проживають з ним після розірвання шлюбу. У випадку, якщо вказані особи в добровільному порядку не звільнять службове житлове приміщення, їх виселення провадиться у судовому порядку.

Пунктом 5.14 Інструкції №792,визначено, що службові житлові приміщення повинні використовуватися тільки за призначенням.

Пункт 21 Порядку №1081 встановлює, що при звільнення з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім`ї, якщо інше не передбачено законодавством.

Так, наказом Голови СБУ від 17.10.2013 року №1228-ОС ОСОБА_3 було звільнено з військової служби в СБУ в запас ЗС України через службову невідповідність. Наказом начальника Управління від 22.10.2013 року №323-ОС ОСОБА_3 був виключений зі списків особового складу Управління. Втім, після звільнення ОСОБА_3 не відреагував на неодноразові пропозиції з боку посадових осіб Управління у добровільному порядку вивільнити службову квартиру та знятися з відповідних реєстраційних обліків.

Аналізуючи норми статті 125 ЖК Української РСР суд дійшов висновку, що закріплені в ній гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення зі службового приміщення відповідачів які не перебували чи не перебувають з Управлінням СБУ в Одеській області у трудових (службових) відносинах.

Крім того, гарантії, визначені положеннями ЖК Української РСР щодо неможливості виселення особи без надання іншого жилого приміщення, законодавцем встановлені з метою недопущення позбавлення особи єдиного житла.

Суд також приймає до уваги посилання представника позивача про забезпеченість відповідачів іншим житлом для постійного проживання, а саме наявність у кожного з відповідачів права приватної спільної сумісної власності по 1/4 частці на кожного на квартиру АДРЕСА_4 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності ЯЯЯ/281331, 03.05.2006, орган приватизації Кодимської міської ради, розпорядження №956.

Разом з тим судом враховано, що спірна квартира рахується, як службова квартира Управління СБУ в Одеській області та потреба у її подальшому використанні, як службової квартири, у зазначеного Управління не відпала, у зв`язку із необхідністю забезпечення службовим житлом військовослужбовців, які проходять військову службу в Управління СБУ в Одеській області.

На виконання ухвали суду від 21.07.2021 року судом були отримані відповіді щодо місця реєстрації відповідачів.

Так, згідно відповіді виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області №07-14-789/2725/6 від 17.09.2021 року відповідно до Реєстру територіальної громади та діючої картотеки карток з реєстрації особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 13.06.2006 року.

Згідно відповіді виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області №07-14-789/2725/15 від 17.09.2021 року відповідно до діючої картотеки карток з реєстрації особи, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 14.05.2019 року.

Згідно відповіді виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області №07-14-789/2725/14 від 17.09.2021 року відповідно до діючої картотеки карток з реєстрації особи, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 13.06.2006 року.

Згідно відповіді виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області №07-14-789/2725/13 від 17.09.2021 року відповідно до архівної картотеки карток з реєстрації особи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знято з реєстрації місця проживання 19.02.2021 року з адреси: АДРЕСА_2 до м.Одеса.

Згідно відповіді виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області №07-14-789/2725/16 від 17.09.2021 року відповідно до Реєстру територіальної громади та діючої картотеки карток з реєстрації особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 13.06.2006 року.

Таким чином суд, дослідивши в сукупності та оцінивши докази в межах їх допустимості, прийшов до переконання про те, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знявся з реєстрації місця проживання 19.02.2021 року з адреси: АДРЕСА_2 до м.Одеса.

Крім того, суд зазначає, що дане рішення суду після набрання законної сили є підставою для зняття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з реєстрації за адресою службового жилого приміщення Управління СБУ в Одеській області - квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 118 ЖК Української РСР, п. п. 5.14, 5.17 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБУ та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ № 792 від 06.11.2007 р., ст.ст. 13, 76-81, 141,258,259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Одеській області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та до ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим житлом та виселення - задовольнити частково.

Визнати відповідачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Управління Служби безпеки України в Одеській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Павловська Г.В.

Повне судове рішення складено 04.10.2021 року.