Рішення № 100876121, 01.10.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/3008/21

Провадження № 2/237/1226/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.21 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо невиплати коштів, що увійшли до складу спадщини та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Мар?їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про визнання протиправними дій щодо невиплати коштів, що увійшли до складу спадщини та зобов?язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_3 , батька позивача відкрилась спадщина на недоотриману пенсію, на яку померлий мав право за життя. Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, однак отримати спадок після сперті батька у вигляді недоотриманої пенсії у позасудовому порядку не має можливості.

У судове засідання з?явився представник позивача, подану до суду заяву підтримав, просив задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій в задоволенні позову просили відмовити посилаючись на наступне. Звернення позивача до суду з вказаним позовом є передчасними, оскільки позивач не звертався до органів пенсійного фонду з вимогою про сплату недоотриманої пенсії спадкодавця. Відповідно до ст. 46 ЗУ «Про заганообов?язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки, що передують зверненню. Крім цього відповідач звертає увагу на те, що виплата пенсії пенсіонеру буда призупинена у зв?язку з не підтвердженням фактичного місця проживання, оскільки пенсіонер був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, за життя пенсіонер за поновленням виплати пенсії не звернувся.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що 03.09.2019 року Вугледарським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено відповідний актовий запис за № 290, відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 .

Відповідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або проголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день проголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на

- недоотриману пенсію у розмірі 187 783,12 грн. за період з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Померлий на випадок своєї смерті заповіт не залишив.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту має місце спадкування за законом. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкодавці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 - син померлого.

Так, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 12.05.1961 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками вказано: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Інші спадкоємці першої черги у померлого відсутні.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Щодо твердження відповідача про призупинення нарахування пенсії, у зв?язку з не підтвердженням фактичного місця проживання пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зокрема не визначено підстав для призупинення виплати пенсій зазначеним категоріям осіб.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Щодо твердження відповідача про виплату пенсії не більше ніж за три роки з дня звернення спадкоємця.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач як спадкоємець має право на виплату відповідної суми.

Відповідно до положень статті 46 Закону № України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується до вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу або своєчасно не отриманих пенсіонером, на виплату яких він мав право, з власної вини.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов`язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Отже, норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини, що регулюються нормами ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених норм матеріального права, правові підстави для обмеження виплати недоотриманої спадкодавцем пенсії за період три роки до дня звернення спадкоємця за отриманням пенсії відповідно до ст. 46 наведеного Закону у відповідача були відсутні.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 6, 10, 12, 19, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 182, 321, 328, 331, 1217, 1219, 1220, 1227, 1258, 1261 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо невиплати коштів, що увійшли до складу спадщини та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 у вигляді недоотриманої суми пенсійних витрат у розмірі 187 783,12 грн. за період з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області провести виплати грошових коштів на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), які увійшли до складу спадщини як недоотримана сума пенсійних виплат за життя ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року, у розмірі 187 783 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 12 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 01.10.21 року