Рішення № 100873978, 08.11.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13369/20

пр. № 2/759/6859/21

08 листопада 2021 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року зазначену вище справу передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 8 326, 30 грн. в відшкодування шкоди та судовий збір.

Посилається в позові на те, що 04 липня 2019 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту АС №013162, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Сіtгоеn», д/н НОМЕР_1 .

12 липня 2019 року на пр-ті Перемоги, 60 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ««Сіtгоеn», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2 , яким керував відповідач.

Відповідно до довідки УПП у м. Києві № 3019198402712162 про ДТП, відповідача, за порушення ним вимог Правил дорожнього руху, були складені адміністративні матеріали та направлені до Шевченківського районного суду м. Києва для подальшого прийняття рішення.

5 серпня 2019 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, відповідач є винним у спричиненні пошкоджень автомобілю «Сіtгоеn», д/н НОМЕР_1 .

16 серпня 2019 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулася ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9.01/2215.19 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

30 серпня 2019 року позивач на підставі Страхового акту № 4199 від 27 серпня 2019 року, враховуючи Рахунок № ЕСеС-0013473 від 16 серпня 2019 року та наряд-замовлення № ЕСеСА- 019287 від 17 вересня 2019 року, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 8 326, 30 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 3975 від 30 серпня 2019 року.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦКУ до страховика позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування ( ОСОБА_2 ), має до особи, відповідальної за завдані збитки відповідач).

Таким чином у зобов`язанні відбулася заміна кредитора: потерпіла ( ОСОБА_2 ) передала страховику (позивачу) своє право вимоги до особи відповідальної за спричинення шкоди відповідачу. Внаслідок чого позивач виступає замість потерпілої особи, ОСОБА_2 , у відносинах пов`язаних з отриманням відшкодування шкоди заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу «Сіtгоеn», д/н НОМЕР_1 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується листом МТСБУ вих. № 9-02/18781 від 15 червня 2020 року.

Виходячи з цього, вини відповівдача в дорожньо-транспортній пригоді, просить задовольнити позов.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.10.2021 року відкрито провадження у справі в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відзив(ас.37-38).

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 980 цього кодексу предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, в тому числі, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 4 Закону страхування транспортного засобу належить до майнового страхування.

За змістом п. 3 ст. 20 Закону при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Судом встановлено, що 04 липня 2019 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту АС №013162, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Сіtгоеn», д/н НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 12 липня 2019 року на пр-ті Перемоги, 60 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ««Сіtгоеn», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2 , яким керував відповідач.

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди застрахований позивачем транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Судом встановлено, що 5серпня 2019 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу(ас. 12).

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Такими чином, вина відповідачки в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Судом встановлено, що 16 серпня 2019 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулася ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9.01/2215.19 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування(ас.13).

Судом встановлено, що 30 серпня 2019 року позивач на підставі Страхового акту № 4199 від 27 серпня 2019 року, враховуючи Рахунок № ЕСеС-0013473 від 16 серпня 2019 року та наряд-замовлення № ЕСеСА- 019287 від 17 вересня 2019 року, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 8 326, 30 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 3975 від 30 серпня 2019 року(ас.17).

Як зазначено вище, відносини позивача з застрахованою ним особою виникли на підставі договору майнового страхування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким же чином врегульовано дане питання і в статті 27 Закону України «Про страхування».

Згідно з пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування.

У порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-2809ц15, яка, з точки зору ст.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Враховуючи викладене вище, виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП за умовами укладеного з ним договору добровільного страхування, яка мала місце з вини відповідача, а також з урахуванням отриманої суми страхового відшкодування, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 15,16, 979, 980, 993 ЦК України, ст.ст.4, 9, 20, 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" / код ЄДРПОУ 35429675, адреса: 08131 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56/ суму відшкодування шкоди в розмірі 8 326,30 грн.( вісім тисяч триста двадцять шість гривень 30 копійок) та витрати з оплати судового збору в сумі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Л.М. Шум