Рішення № 100870917, 30.09.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2466/21

Провадження № 2/444/960/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сагаль Д.А.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Рава-Руської міської ради Львівського району, Львівської області, третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку спадкового майна колишнього колгоспного типу двору та частку в майні двору як члена колишнього колгоспного типу двору,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності на частку спадкового майна та частку члена двору, мотивуючи позовні вимоги тим, що станом на 30.06.1990 року будинковолодіння в АДРЕСА_1 відносився до колгоспного типу двору, головою якого був ОСОБА_5 , а членами двору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що стверджено випискою з погосподарської книги.

При житті ОСОБА_5 склав заповіт яким все належне йому майно заповів дочці (Позивачу) ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Річківської сільської ради 10.12.2009 року.

Зазначають, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після смерті батька ОСОБА_5 прийняла його дочка ОСОБА_1 (Позивач) відповідно до ст. 1268 ЦК України, оскільки вона проживала з спадкодавцем на день смерті.

Крім цього вказують, що мають право на частку і в майні двору, яка є рівною, тобто то 1/ 5 частині, однак такі частки не можуть зареєструвати у зв`язку із тим, що з 01.01.2013 року реєстрація права власності на нерухоме майно можлива лише за рішенням суду.

Просять позов задоволити.

Позивачі в підготовче засідання не з`явились, однак подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять такі задоволити.

Представник відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з`явились, хоч про час та місце розгляду справи належно повідомлені, що стверджено повідомленням про вручення повістки, однак представником відповідача та третьої особи надіслано листи в яких вказали, що заперечень щодо позовних вимог позивача у них немає. Окрім цього у даних листах просили розгляд справи проводити у відсутності їх представників, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки сторони в підготовче засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація підготовчого засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що будинковолодіння в АДРЕСА_1 , станом на 30.06.1990 року та 15.04.1991 року відносився до колгоспного типу двору, головою якого був ОСОБА_5 , членами двору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( позивачі по справі).

Станом на 15.04.1991 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що а) спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15.04.1991 року поширюється трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право власності на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

З копії заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Річківської сільської ради 10.12.2009 року., вбачається, що ОСОБА_5 все належне йому майно він заповів дочці, позивачу по справі - ОСОБА_1 . Такий не змінено і не скасовано.

Спадщину після смерті батька ОСОБА_1 прийняла, оскільки проживала з спадкодавцем на день смерті. ЇЇ батько ОСОБА_5 мав право на 1/5 частки будинковолодіння, тому позивач ОСОБА_1 також має право на 1/5 частки в порядку спадкування за заповітом.

Крім того позивачі мають право на частку в майні двору, яка є рівною, тобто по 1/5 частині кожний, як члени двору. Однак такі частки вони не можуть зареєструвати в зв`язку із тим що з 01.01.2013 року реєстрація права власності на нерухоме майно можлива лише за рішенням суду. Член двору ОСОБА_6 відмовився від оформлення частки в майні двору за пропуском строку давності, про що подав суду заяву.

Окрім цього з матеріалів справи вбачається, що з приводу спадкування після смерті ОСОБА_5 спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 із заявою звернулась до Рава-Руської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Львівській області, де відкрито спадкову справу № 72/2021, що стверджено витягом з спадкового реєстру.

Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.06.2021р, вбачається, що державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на 1/5 житлового будинку та 1/5 господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , оскільки нею не подано необхідних документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно.

Із довідки № 372 від 02.04.2021 р. виданої Рава - Руською міською радою вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.

Із довідки № 662 від 22.06.2021 р. виданої Рава - Руською міською радою вбачається, що малолітні та неповнолітні в житловому будинку по АДРЕСА_1 не проживають та не зареєстровані .

Житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , побудований в 1973 р. та складається з приміщень: житлової (площею 17,6 кв.м.); житлової (площею 13,4 кв.м.); житлової (площею 20,2 кв.м.); коридор (площею 12,6 кв.м.); коридор (площею 14,4 кв.м.); вітальня (площею 19,5 кв.м.); санвузол (площею 4,7 кв.м.); кладова (площею 2,9 кв.м.); сходи (площею 4,1 кв.м.); житлова (площею 11,5 кв.м.); житлова (площею 19,1 кв.м.)

Загальна площа житлового будинку 140,0 кв.м. (житлова площа 101,3 кв.м., допоміжна площа 38,7 кв.м.) та господарські будівлі, що підтверджується технічним паспортом б/н від 01.04.2021р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи чи оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Отже позивач ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після смерті батька.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Отже всі члени колгоспного двору, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 формально мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/5 частині нерухомого майна колгоспного двору та по 1/5 частині господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.

На підставі вищевикладеного та відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оскільки господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.

Діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в по господарських книгах підтверджується власність.

Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 3 ст. З Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди.

З врахуванням встановленого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що право позивачів підлягає захисту в судовому порядку.

Зібрані по справі докази та оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів.

Керуючись ст. 12, 13, 23, 76, 268, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 24.09.1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ):

в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/5 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 140,0 кв.м. (житлова площа 101,3 кв.м., допоміжна площа 38,7 кв.м.)) та 1/5 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

право власності на 1/5 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 140,0 кв.м. (житлова площа 101,3 кв.м., допоміжна площа 38,7 кв.м.)) та 1/5 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 23.06.1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), право власності на 1/5 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 140,0 кв.м. (житлова площа 101,3 кв.м., допоміжна площа 38,7 кв.м.)) та 1/5 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_3 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_6 , виданого 26.06.2019 року органом 4628, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ), право власності на 1/5 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 140,0 кв.м. (житлова площа 101,3 кв.м., допоміжна площа 38,7 кв.м.)) та 1/5 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_4 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_8 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 22.03.2005 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 ), право власності на 1/5 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 140,0 кв.м. (житлова площа 101,3 кв.м., допоміжна площа 38,7 кв.м.)) та 1/5 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Мікула В. Є.