Рішення № 100869672, 05.11.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1638/21

Провадження № 2-а/323/19/21

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

05.11.2021 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Мірошниченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження

адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №4 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Тат`яненка Євгена Вікторовича, Пологівського регіонального відділу поліції ГУНП в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, який у подальшому уточнив, та вказав, що 20.06.2021 року відповідачем була складена постанова серії ЕАН № 4379643, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

В даній постанові зазначено, що позивач 20.06.2021 року о 22.40 у м. Оріхів, по вул. Правди керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього вітла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України.

Інспектор не надав доказів вчинення ним правопорушення, йому не було роз`яснено його прав та обов`язків, не було надано можливості подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою.

Тому просить постанову серії ЕАН № 4379643 від 20.06.2021 року у справі про адміністративне правопорушення скасувати та визнати протиправною. Понесені судові витрати та витрати на професійну правову допомогу стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 05.07.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач до судового засідання не з`явився, з невідомих суду причин, належним чином повідомлявся про слухання справи, до суду не надав відзив на адміністративний позов.

Згідно до ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних обставин.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4379643 від 20.06.2021 року, 20.06.2021 року о 22.40 у м. Оріхів, по вул. Правди водій керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3.в ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

До даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, норми Закону України «Про Національну поліцію» та норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно пункту 31.4.3в Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Згідно частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

Водночас, відповідно ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Згідно з п.1 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 31.07.2018 у справі № 712/5675/17.

В матеріалах справи така фіксація відсутня. Відповідач у встановлений судом строк відзив до суду не подав та не надав доказів щодо скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Крім цього, оскаржена постанова не містить відомостей про роз`яснення позивачу прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також, позивач стверджує, і відповідачами це не спростовано, що інспектором не було надано доказів вчинення позивачем правопорушення, позивачу не було роз`яснено його прав та обов`язків, не було надано можливості подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відсутні будь які достовірні, належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Таким чином, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становить 2270,00 гривень.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00грн., що в два рази перевищує встановлений Законом України «Про судовий збір», а саме при оскарженні до суду постанов про притягнення до адміністративної відповідальності позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 0,2 % прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що складає 454,00грн. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі - 908 грн. 00 коп. Тому суд вважає необхідним повернути ОСОБА_1 з Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій областінадміру сплачений судовий збір у розмірі 454,00грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Згідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у розмірі 454 грн. 00 коп. у вигляді судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №61-3416св18.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано копію акту –прийому –передачі виконаних робіт від 23 червня 2021 року на підставі Договору про надання правової допомоги від 20 червня 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №52 на суму 1500 грн., копію акту –прийому –передачі виконаних робіт від 05 липня 2021 року на підставі Договору про надання правової допомоги від 24 червня 2021 року.

Враховуючи, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат та стягнення на користь позивача суми сплачених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст. 2, 9, 72-78, 132, 139, 245, 246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №4 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Тат`яненка Євгена Вікторовича, Пологівського регіонального відділу поліції ГУНП в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі– задовольнити.

Визнати недійсною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4379643 від 20.06.2021 року відносно ОСОБА_1 .

Стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 454,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 37941997, повернути ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , надміру сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн., сплачений згідно квитанції №N1EKZ4090M від 02.07.2021 року на р/р UA958999980313181206000008397 , отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Оріхів/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача: 37941997 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду м. Дніпро шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2021 року.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В.Фісун