Рішення № 100869572, 22.10.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2173/21 2/335/1450/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету – заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 26.10.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

28.01.2019 року між банком та ОСОБА_1 була підписана Додаткова угода.

Відповідно до укладеної Додаткової угоди від 28.01.2019 Банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 Додаткової угоди, якщо Клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 Додатковій угоді. Строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 Додаткової угоди.

Відповідно п. 1.6 Додаткової угоди ця угода відповідно до ст. 212 ЦК Україні укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, які передбачені договором та п. 1.5 Угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, умова про зміну процентної ставки передбачене п. 1.4 Угоди. Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/чи будь-якої із зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частин заборгованості, передбачене п. 1.2 Умова про зміну процентної ставки передбачене п. 1. Угоди не поширюються.

Відповідно до п. 1.7 в разі порушення Клієнтом термінів по погашенню кредиту зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31- день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3. Угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою, зазначено п. 1.7. Угоди.

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК Україні, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів, позивач просить суд стягнути суму заборгованості за кредитним договором у сумі 36 420 грн. 36 коп., яка складається з наступного: 0,00 грн. – заборгованість за кредитом; 712,52 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн. – заборгованість за комісією; 35 707,84 грн. – заборгованість за пенею, а також судові витрати.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2021 року відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судове дебати не проводяться.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, разом з позовом подав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає, та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву суду щодо позову не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету – заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 26.10.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

28.01.2019 року між банком та ОСОБА_1 була підписана Додаткова угода SAMDN50000049069117.

Згідно преамбули вищевказаної додаткової угоди, вона укладена з метою створення сприятливих умов для виконання клієнтом зобов`язань за кредитним договором SAMDN50000049069117 від 23.08.2011 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди сума заборгованості, що виникла в період з дати укладання Договору до дати підписання цієї Угоди складає 47101,36 грн.

Пунктом 1.2. додаткової угоди визначено, що банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла в період з дати надання Клієнтові кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на 0 грн., комісії на 0 грн., пені на 33530,15 грн., штрафу на 0 грн.

Згідно з п. 1.3., 1.4. додаткової угоди строк повернення кредиту до 25.01.2020 року. Відсоткова ставка за кредитом становить 0,01 %.

Відповідно до п. 1.5 додаткової угоди клієнт зобов`язується здійснювати погашення кредиту шляхам здійснення платежів на картку № НОМЕР_1 у такому порядку: Клієнт зобов`язується здійснити платіж на погашення заборгованості по Договору у розмірі не менше 2400 грн., у строк не пізніше 28.01.2019. Подальше погашення заборгованості здійснюється Клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 955,93 грн. до 25 числа місяця протягом 12 місяців. Розмір останнього щомісячного платежу складає 955,98 грн.

З розрахунку заборгованості за договором SAMDN50000049069117 від 28.01.2019 року, укладеним між Приватбанком та ОСОБА_1 , вбачається, що на думку позивача, станом на 10.12.2020 року заборгованість відповідача у загальній сумі становить 36 420,36 грн., яка складається з наступного: 0,00 грн. – заборгованість за кредитом; 712,52 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн. – заборгованість за комісією; 35 707,84 грн. – заборгованість за пенею.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 викладена правова позиція, яка зводиться до того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.

Тобто, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору.

Проте, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Із урахуванням правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку про те, що надана позивачем анкета-заява від 26.10.2010 року сама по собі не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору. В цій анкеті-заяві відсутня будь-яка позначка щодо бажання відповідача отримати кредит, а також відсутній розмір бажаного кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом, порядок та розмір нарахування штрафів за невиконання кредитних зобов`язань, порядок та строки повернення кредиту тощо.

Надана до суду копія додаткової угоди стосується кредитного договору SAMDN50000049069117 від 23.08.2011 року. До суду було надано лише копію анкети-заяви від 26.10.2010 року. Стягнення боргу за договором SAMDN50000049069117 від 23.08.2011 року взагалі не входить до підстав позову згідно тексту позовної заяви.

Крім того, з наданої до суду копії додаткової угоди неможливо встановити, який саме розмір заборгованості зі сплати відсотків узгодили сторони. В тексті додаткової угоди не вказано, з чого складається заборгованість та чи входять до цієї заборгованості відсотки.

Також, зі змісту банківського розрахунку та виписки неможливо встановити, за який період були нараховані відсотки, виходячи з якої відсоткової ставки, відносно якої суми основного боргу. Позивач не просить стягнути будь-яку суму фактично отриманих відповідачем коштів та не надає доказів дійсного отримання відповідачем будь-яких коштів від банку.

Фактично, позивач просить стягнути з відповідача відсотки без будь-яких доказів їх законного нарахування, без будь-яких доказів погодження сторонами розміру відсоткової ставки, який є відмінним від 0,01 %, без будь-яких доказів фактичного отримання відповідачем грошових коштів, відносно яких мав би розрахуватися розмір відсотків.

За таких обставин суд вважає, що заявлена банком до стягнення сума відсотків є повністю необґрунтованою. Позивачем не надано до суду достатніх доказів обґрунтованості вимог про стягнення відсотків.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею в сумі 35 707,84 грн., суд зазначає, що зі змісту наданих до суду документів неможливо встановити у зв`язку із невиконанням якого зобов`язання була нарахована пеня, виходячи з якої відсоткової чи фіксованої ставки, відносно якої суми боргу тощо. Надана до суду копія додаткової угоди стосується кредитного договору SAMDN50000049069117 від 23.08.2011 року. Також суду було надано копію анкети-заяви від 26.10.2010 року. Стягнення боргу за договором SAMDN50000049069117 від 23.08.2011 року взагалі не входить до підстав позову згідно тексту позовної заяви.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Підводячи підсумок суд зазначає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі у зв`язку із їх повною необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не вбачає судових витрат, які підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Геєць