Рішення № 100868915, 05.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12179/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді – Хамник М.М.

за участю секретаря судового засідання Івашко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4725410, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову посилається на те, що вказаною постановою інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Архіповою В.С. на нього накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн. Так у вказаній постанові зазначено, що 04.09.2021 о 10:28 в с.Баранинці на дорозі М06 806 км позивач керуючи транспортним засобом в населеному пункті рухався зі швидкістю 76 км/год., чим перевищив швидкість на 26 км/год, та порушив п.12.4 Правил дорожнього руху.

З даною постановою позивач не погоджується, зазначає що правил дорожнього руху не порушував, при розгляді справи порушено його права. В оскаржуваній постанові не наведено жодного належного доказу його вини, підстав для її складання не було. Поліцейська не надала йому можливості скористатися правовою допомогою, зазначивши, що не приймає ніякі пояснення. Вказує на грубе порушення його прав та процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права та є необґрунтованою, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою суду від 15.09.2021року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено справу розглядати із врахуванням особливостей провадження, встановлених ст. 286 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.10.2021 залучено Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646; 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3) до участі в адміністративній справі в якості відповідача, а розгляд справи відкладено на 05 листопада 2021 року на 15год. 00 хв.

На адресу суду 24.09.2021 року від відповідача Управління патрульної поліції надійшов відзив на адміністративний позов, до якого долучено докази направлення такого позивачу. У відзиві відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними і такими, що до задоволення не підлягають. Зазначає, що 04.09.2021 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000624, за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, 806 км автодороги Київ-Чоп, М-06 (м. Ужгород), було виявлено порушення правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу «Chevrolet» Kalos з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 76 км/год в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР України. Даний транспортний засіб було зупинено та після представлення інспектор пояснив причину та підставу зупинки, роз`яснено, що на фотозображенні чітко видно дату, час фіксації, марку, модель транспортного засобу та символи номерного знаку.

Інспектор діяв у межах та спосіб передбачені чинним законодавством України, було роз`яснено права, взято до уваги всі усні доводи позивача та встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення було складено оскаржувану постанову, зі змістом якої було ознайомлено позивача.

Перевищення позивачем швидкості підтверджується фотознімком, здійсненним сертифікованим приладом лазерним вимірювачем ТruCam LTI 20/20, який вимірює процес порушення швидкісного режиму, дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Можливість використання виробу ТruCam LTI 20/20, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 №04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних, а також свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/20300, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 14.12.2020 та чинного до 14.12.2021. Крім цього, зазначає, що відповідно до положень ч.4 ст. 258 КУпАП та положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, (далі - Інструкція) інспектором було прийнято рішення по справі на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вважає, що адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення не підлягає до задоволення у зв`язку з тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова відповідає вимогам визначеним у ст. 283 КУпАП та Інструкції, є обґрунтованою та законною, відтак скасуванню не підлягає.

У судове засідання позивач не з`явився, при цьому подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення не поступало.

В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4725410 від 04.09.2021 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 04.09.2021 10:28:45 водій керуючи транспортним засобом дорога М06 806 км, рухався в населеному пункті зі швидкістю 76 км/год. при дозволеній швидкості 50км/год, чим перевищив швидкість на 26 км/год, ТРУКАМ 624, чим порушив п.12.4 ПДР України - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Факт порушення водієм Правил дорожнього руху фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і2 84 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, порушення визначеного п.12.4 ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCam 647.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови у такій у відповідності до вимог ч.3 ст. 283 КУпАП містяться відомості про технічний засіб, яким здійснено фотозапис, а саме прилад TruCam ТС 624.

В ході судового розгляду судом встановлено, що фіксування швидкості руху автомобіля марки «Chevrolet» Kalos з номерним знаком НОМЕР_1 , зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості TrueCam LTI 20/20, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Лазерний вимірювач TrueCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20300, виданого ДП «Укрметртестстандарт» чинне до 14.12.2021, відповідно до якого лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000647 відповідає вимогам технічної документації. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год.

Крім того, можливість використання виробу TruCам LTI 20/20 виробництва Laser Technology Inc. підтверджена експертним висновком від 27.09.2018 № 04/02/03/ -3008 , виданим Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому зазначено, що в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечено конфіденційність, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Термін дії вказаного експертного висновку до 27.09.2021.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху саме в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху, а також, що на зазначеній на фотознімку ділянці дороги М06 806 км діють будь-які обмеження швидкості руху.

Так, згідно Правил дорожнього руху дорожні знаки 5.45-5.46 «Початок населеного пункту», «Кінець населеного пункту» інформують про початок і кінець населеного пункту, в яких діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах, а дорожній знак 5.70 «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Згідно п.8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до Правил дорожнього руху України і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху.

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Як вбачається з долученого до відзиву фотознімку, такий виготовлений за допомогою приладу TrueCam, на ньому зображено автомобіль марки «Chevrolet» Kalos з номерним знаком НОМЕР_1 , вказано дату 04.09.2021, час 10:26:12, координати М06 806 км та швидкість руху вказаного автомобіля 76 км/год., зафіксовано приладом TrueCam, однак на даному фотознімку відсутні відомості щодо руху вказаного автомобіля саме на ділянці дороги М06 806 км, в межах дії дорожнього знаку 5.70 ПДР, а також, що на даній ділянці дороги встановлено обмеження швидкості.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача стосовно відсутності належних доказів на підтвердження викладених у постанові обставин щодо вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Також, згідно п.4 розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Положеннями ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Крім того, згідно норм чинного законодавства, до повноважень та обов`язків поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком працівника поліції відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно така особа вирішує, чи скористається він своїми правами та в який спосіб.

Так, позивач у позові зазначає, що інспектором не було надано можливості скористатися правовою допомогою, та відповідачем жодними доказами не спростовано дане твердження позивача. Крім того у п. 8 оскаржуваної постанови після тексту: «Права за ст. 286 КУпАП мені роз`яснено» особа зазначила «не роз`яснено» та поставила свій підпис, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що такими діями працівника поліції були порушені права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим порушено і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 18.02.2020 року по справі №524/9827/16-а, від 15.04.2020 року по справі №524/3644/17, від 26.05.2020 року по справі №640/16220/16-а, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Виходячи із наведеного та враховуючи, що судом не встановлено, а відповідачами не надано доказів, згідно переліку ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або що інспектором під час розгляду адміністративної справи особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснювались права, відео з нагрудної камери поліцейського в матеріалах справи відсутні та відповідачем не долучено, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови та ставить під сумнів саме порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та не спростували тверджень позивача щодо порушення порядку розгляду справи про вказане адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Беручи до уваги наведене, а також те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечн о свідчили про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем до суду надано не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, а доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно дост.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.2, 3, 5, 9, 72, 75-77, 90, 139, 286, 293 КАС України, ст.122,245, 251,280 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН №4725410 від 04.09.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м.Ужгород, вул. Олега Кошового, 2.

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції, адреса: м.Київ, вул.Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне рішення суду складено 05 листопада 2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник