Вирок № 100868803, 05.11.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/328/17

Провадження № 1-кп/307/222/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

з участі: секретаря Ком`яті Н.А.

прокурора Баник С.Ю.

захисника Немеш І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження, за № 12016070160001815, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця в АДРЕСА_1 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, сезонного робітника, не одруженого, не судимого, у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Дванадцятого грудня 2016 року, близько 05.26 год., ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись напроти дворогосподарства АДРЕСА_2 , після сварки з ОСОБА_3 , яка виникла на ґрунті раптових неприязних відносин, наздогнав останнього та діючи умисно, дерев`яною палицею, ногами і руками, наніс потерпілому численні удари по голові та по тулубу, завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 відмовився давати відповідь на запитання чи визнає себе винуватим, а також від давання показань, від виступу в судових дебатах та від останнього слова.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися. Надали суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України доведена повністю. Це підтверджується наступними доказами.

Із протоколу огляду місця події та фото таблиць до нього від 12.12.2016 р. вбачається, що об`єктом огляду являється частина вулиці 50 років Жовтня у с. Грушово, біля будинку № 42. На узбіччі, біля бетонної електроопори, на снігу наявні речовини бурого кольору схожі на кров, розміром 30х30 см. та 10х10 см. На момент проведення огляду речовина перебуває у замерзлому стані. Дана вулиця 50 років Жовтня знаходиться у напрямку вулиці Центральної, з лівого боку знаходиться будинок жовтого кольору, з правого боку знаходиться струмок, русло якого протікає теж до вулиці Центральної. Напроти, де розташовані плями бурого кольору, розташована будівля хлібопекарні, біля якої продуктовий магазин. На території хлібопекарні, напроти плям бурого кольору, в сніговому покрові, виявлено та вилучено дерев`яну палку сироростучого дерева, довжиною 1.20 м.

Актом медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння № 67 від 12.12.2016 стверджено, що в освідчуваного ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.12.2016 свідок ОСОБА_6 розповіла, що вона може впізнати особу на ім`я ОСОБА_7 , який 12.12.2016 біля 04.30 год., в селі Грушово, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3 , по рисах обличчя. Після попередження свідка про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та дачу завідомо неправдивих показань свідок ОСОБА_6 впізнала із чотирьох осіб, особу під номером 3, на ім`я ОСОБА_7 . На фото № 3 зображений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта № 1054 від 17.01.2017 р. у ОСОБА_3 , 1988 р.н., наявні тілесні ушкодження у вигляді синців обох орбітальних ділянок, множинних багатоуламкових переломів лобної, потиличної, обох тім`яних і обох скроневих кісток з переходом ліній перелому на основу черепа, над- і підоболонкових гематом справа, а також забою головного мозку важкого ступеню, що супроводжується важкою мозковою комою. Інших видимих тілесних ушкоджень на день огляду експертом не виявлено. Вказані вище тілесні ушкодження могли виникнути від локальної дії тупих твердих предметів з обмежено контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути дерев`яна палиця і взута нога. Строку події – 12 грудня 2016 року – відповідають. Вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так-як являються небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення. Тілесні ушкодження які б могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту, або ж в результаті падіння після придачі тілу попереднього прискорення на день огляду експертом на тілі потерпілого не виявлено. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися як в горизонтальному так і в вертикальному положенні, причому в область голови було нанесено не менше 3-4 ударів.

Згідно висновку експерта № 6 від 27.01.2016 року смерть ОСОБА_3 , настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Тячівської РЛ № 1, від відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася множинними уламковими переломами лобної, потиличної та обох тім`яних кісток з переходом ліній перелому на основу черепа; над- і під оболонковими крововиливами і забоєм головного мозку. Дані тілесні ушкодження ускладнилися гнійним запаленням мозкових оболонок та речовини головного мозку, що і призвело до безпосередньої причини смерті потерпілого. При судово-медичному дослідженні трупа, а також згідно даним медичної документації у потерпілого були наявні тілесні ушкодження у вигляді слабо вираженого жовтуватого кольору синців обох орбітальних ділянок; темно-червоного кольору крововиливів в лобно-тім`яно-скроневій області справа, в тім`яно-скроневій області зліва та в потиличній області справа; множинних багато уламкових переломів лобної і потиличної, а також обох тім`яних кісток з переходом ліній перелому на основу черепа; епі- і субдуральної гематоми справа, а також зливних вогнищ коркового геморагічного некрозу в лобно-тім`яно-скроневій області справа, в тім`яно-скроневій області зліва; на полюсах правої скроневої і лобної долей, а також на базальних поверхнях обох півкуль головного мозку, більше справа. Синці обох орбітальних ділянок могли виникнути від дії якого-небудь тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею предмету, внаслідок нанесення удару в перенісся. Не виключена можливість виникнення подібного характеру тілесних ушкоджень в результаті перелому основи черепа з послідуючим натьоком крові в орбітальні ділянки. Темно-червоного кольору крововиливи в лобно-тім`яно-скроневій області справа, в тім`яно-скроневій області зліва, а також в потиличній ділянці справа; множинні багато-уламкові переломи лобної, потиличної, обох тім`яних і скроневих кісток з переходом ліній перелому на основу черепа, епі- і субдуральні крововиливи справа, а також зливні вогнища забоїв головного мозку в лобно-тім`яно-скроневій області справа, тім`яно-скроневі області зліва, на полюсах і на базальних поверхнях обох півкуль, більше справа могли виникнути по ударному механізму від дії якого-небудь (яких-небудь) тупого твердого з обмеженою контактуючою поверхнею предмету (предметів), яким могла бути дерев`яна палиця та взута нога. Відмежувати конкретно, які з вищевказаних ушкоджень були спричинені дерев`яною палицею, а які взутою ногою не представляється можливим. Дані тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілого. Вказані тілесні ушкодження строку події – 12 грудня 2016 року – відповідають і в сукупності відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як потягли за собою смерть потерпілого.

З відеозапису з камери спостереження виданого ОСОБА_8 , власницею відеокамери та будинку на якому вона була встановлена, убачається, що 12.12.2016, о 05.26.29 год., ОСОБА_1 наздоганяє ОСОБА_3 , який разом із ОСОБА_6 йде по вулиці і наносить йому дерев`яною палицею перший удар в область голови. Не зупиняючись на цьому він наносить потерпілому ще кілька ударів тією ж палицею, які влучають у руки, по плечах і по голові, від яких ОСОБА_9 падає на узбіччя дороги. ОСОБА_6 , захищаючи потерпілого стримує Тиводара, відштовхує його, однак він, долаючи її опір, відштовхує її і з великою силою, що вбачається із його ОСОБА_10 , наносить ОСОБА_9 ще 6 ударів палицею в область голови. Мацола знову відштовхує обвинуваченого на деяку відстань від потерпілого, намагається вирвати від нього з рук палицю, але ОСОБА_11 , відпустивши палицю, підбігає до ОСОБА_9 , який непорушно лежить на землі і з розгону, взутою ногою, наносить йому один удар в область голови. Мацола викидає палицю за огорожу, на територію хлібопекарні і знову намагається перешкодити обвинуваченому наносити удари, однак він рукою, тричі наносить потерпілому удари в голову, після чого втікає з місця події.

Оглянувши речовий доказ - палицю, якою ОСОБА_11 наносив удари ОСОБА_9 , яка згідно протоколу огляду місця події та відеозапису, була вилучена з того місця куди її кинула ОСОБА_6 , суд встановив, що вказана палиця, не дивлячись на те, що є сухою, має значну вагу, що скоріше за все пов`язано із породою деревини, не оброблена, із слідами виламування на обох кінцях, за формою нагадує бейсбольну биту, довжиною 120 см., із приблизно потрійним потовщенням на кінці.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставину, яка його пом`якшує: вчинив злочин у молодому віці; а також обставину, яка обтяжує покарання: вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. з послідуючими змінами звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину.

Враховуючи наведені пом`якшуючу та обтяжуючу обставини, особу обвинуваченого, відсутність його каяття, про що свідчить відмова від давання показань, відмова від участі у судових дебатах та відмова від останнього слова, обставини за яких він вчинив інкримінований йому злочин, а також спосіб яким ОСОБА_11 наносив потерпілому тілесні ушкодження та кількість нанесених дерев`яною палицею у область голови ОСОБА_9 ударів, суд вважає за необхідне призначити йому максимальну, передбачену ч. 2 ст. 121 КК України, міру покарання.

Доводи сторони захисту про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ст. 124 КК України не заслуговують на увагу і не можуть бути прийняті, як надумані з метою уникнення обвинуваченим покарання за вчинений злочин, які повністю спростовуються вище зазначеними доказами. Не дивлячись на обставини, які передували нанесенню ОСОБА_11 тілесних ушкоджень Лемену, підстави кваліфікувати як необхідна оборона, дії особи, яка наздоганяє потерпілого і важким, зручним для нанесення тілесних ушкоджень предметом, наносить більше 10 ударів в область голови, відсутні.

Крім цього злочину сторона обвинувачення обвинувачує ОСОБА_11 і у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене за попередньою змовою групою осіб. Згідно обвинувального акту, в період з 01.25 год. по 02.43 год. 28.06.2016 р., ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_12 , (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, яке на даний час закрито в зв`язку зі смертю останнього), з метою незаконного заволодіння транспортним засобом – квадроциклом марки «Hammer ATV -250», без н/з, який належить ОСОБА_4 , вартістю 29100 грв., шляхом вільного доступу проникли на територію дворогосподарства АДРЕСА_3 , звідки виштовхали вказаний транспортний засіб, та в подальшому продав його ОСОБА_13 за 370 доларів США.

У підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину до матеріалів справи додано наступні докази. Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.06.2016, з якого вбачається, що ОСОБА_4 просить прийняти міри до невідомих йому осіб, які 28.06.2016 незаконно заволоділи його квадроциклом. Заяву ОСОБА_14 про надання згоди на огляд місця події в АДРЕСА_3 . Протокол огляду місця події від 28.06.2016 року. Заяву ОСОБА_15 про добровільну згоду на огляд її майна за адресою АДРЕСА_4 . Протокол огляду місця події від 15.07.2016 з якого вбачається, що на подвір`ї виявлено квадроцикл чорного кольору на двигуні якого є номер НОМЕР_1 . Висновок експерта про вартість квадроциклу.

Розглянувши матеріали кримінального провадження в цій частині обвинувачення, оцінивши досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України не доведена, і приходить до висновку, що його слід виправдати із під цього обвинувачення. До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ч.ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 1, 2 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

З частини 1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

В пунктах 12, 21, постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» пленум роз`яснив, що тільки після розгляду всіх доказів, як тих, що є в справі, так і поданих в судовому засіданні учасниками судового розгляду, головуючий повинен опитати учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. Доповнення судового слідства може полягати, зокрема, в постановці додаткових запитань підсудному, потерпілому, свідкам, поданні і оголошенні документів, яких не було в справі, та виконанні інших, передбачених законом судово-слідчих дій. Судам слід мати на увазі, що виправдувальний вирок постановляється за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним. Вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Частиною 1 ст. 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку, чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України, чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування, чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами обвинувачення та захисту в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України його необхідно визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю вчинення цього злочину.

Із матеріалів справи убачається, що ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 13.12.2016 відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по цьому кримінальному провадженню.

22.01.2021 обвинуваченого було звільнено з під варти у зв`язку із відмовою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Суд вважає що цей строк слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_11 у відбуту частину покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

Визнати невинуватими ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та виправдати його за недоведеністю його вини.

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 10 (десять) років.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

Строк ув`язнення ОСОБА_1 з 12.12.2016 до 22.01.2021 зарахувати у відбуту частину покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 повторно не обирався.

Речові докази: квадрацикл марки «Hammer ATV -250», без н/з – залишити у потерпілого ОСОБА_16 ; DVD - диск з відеозаписами із камери відеоспостереження – залишити при матеріалах кримінального провадження; дерев`яну палицю, яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий В.І. Гримут