Ухвала суду № 100868072, 02.11.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/8037/21

2/264/1762/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Мирошниченко Ю.М., ознайомившись із заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

01.11.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 25.09.2008 року укладено кредитний договір № 38.3ДС/022/2008-НВклн, відповідно до умов якого останній отримав кредит на суму 45600 доларів США. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання 25.09.2008 року укладено договір поруки з ОСОБА_2 .

Одночасно з пред`явленням вказаного позову позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , 1/4 частка якої належить відповідачу ОСОБА_2 та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна, а також заборони органам реєстрації місця проживання здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирах, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору у справі є стягнення з відповідачів 434101, 84 грн. заборгованості, яка утворилась внаслідок недобросовісності та фінансової неспроможності ними виконувати зобов`язання, а тому єдиним можливим засобом задоволення вимог позивача залишається реалізація майна боржників в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 , а саме трикімнатна квартира вже перебуває в іпотеці, іпотекодержателем виступає позивач. Заставна вартість вказаного нерухомого майна складає 278434, 00 грн. Таким чином, реалізація предмета іпотеки не дозволить позивачу задовольнити позовні вимоги.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_5 з метою ухилення від виконання кредитних зобов`язань може позбавитись права власності на належне йому нерухоме майно або зареєструвати в квартирі інших осіб, в тому числі неповнолітніх, створюючи перешкоди у продажі квартири, примусовому виселенні сторонніх осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладені кредитний договір та договір поруки. З відповідачем ОСОБА_1 також укладено іпотечний договір.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 . Інша частка належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зазначене майно перебуває в іпотеці, держателем якої виступає АКБ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки від 21.03.2011 року. Строк виконання – 07.05.2021 року, розмір зобов`язання – 43452, 32 доларів США.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Незважаючи на те, що належне ОСОБА_3 майно перебуває в іпотеці, існує достатньо обґрунтоване припущення, що останній може задовольнити інтереси іпотекодержателя та згодом розпорядитися майном, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити задоволення інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості не можуть бути поза законом та повинні бути забезпечені в силу наявних обставин.

Застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту не може вплинути й на права іпотекодержателя майна ОСОБА_3 у разі невиконання ним зобов`язань, забезпечених іпотекою, оскільки іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами цього боржника одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Вказаний захід забезпечення позову також дозволить превентивно задовольнити інтереси позивача від ймовірного зловживання з боку відповідача.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливістю розпоряджатися ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає, що арешт майна не порушуватиме прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки його майно перебуває в іпотеці, що вже позбавляє останнього права розпоряджатись квартирою, та не вплине на право на переважне право задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, суд вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо майна ОСОБА_3 спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Захід забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в квартирі є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25 вересня 2020 року у справі №201/12570/18.

Водночас, заборона здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в квартирі, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та іншим особам порушуватиме права інших співвласників, які володіють більшою часткою нерухомого майна.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, наявність між сторонами спору, суд вважає, що до закінчення розгляду цивільної справи необхідно накласти арешт на спірне майно, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , якій належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 .

Заборонити іншим особам, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, втому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , окрім дій, пов`язаних із зверненням стягнення на зазначений об`єкт нерухомого майна як предмета іпотеки.

Заборонити іншим особам, будь-яким суб`єктам – органам реєстрації місця проживання здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити для виконання до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, органу реєстрації місця проживання осіб та для відома сторонам по справі.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко