Вирок № 100867096, 03.11.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6650/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря Масної К.О.

з участю прокурора Щербакова О.В.

захисника Чернянського Р.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12021141090000597 від 09.07.2021 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова Окницького району м. Клокушна, українця, громадянина України, з середньою освітою, працевлаштованого в ПП «ЛЕВ-6», раніше неодноразово судимого, останній раз 09.10.2017 року Сихівським районним судом м.Львова за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_1 , 08 липня 2021 року, приблизно о 17 год. 20 хв., перебуваючи на вулиці Єрошенка у м.Львові, поблизу спортивного комплексу «СКА», що за адресою: м.Львів, вул. Клепарівська, 39А, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, помітив потерпілу ОСОБА_2 та застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, а саме, наніс один удар долонею руки в область обличчя ОСОБА_2 , повалив останню на землю та почав душити за шию, чим спричинив відповідно до висновку експерта №851 від 19.07.2021 року наступні тілесні ушкодження: садна обличчя та передньої поверхні шиї, набряк м`яких тканин, синці та садна в ділянках обох колінних суглобів. Вказані тілесні ушкодження утворилися внаслідок контактів вказаних ділянок тіла із тупими предметами та при контакті з такими під час падіння на коліна, та відносяться до легкого ступеня тяжкості, після того ОСОБА_1 відкрито заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 200 гривень, із викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 200 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України визнав повністю та пояснив, що він дійсно 08 липня 2021 року, приблизно о 17 год. 20 хв., перебуваючи на вулиці Єрошенка у м.Львові, поблизу спортивного комплексу «СКА», що за адресою: м.Львів, вул. Клепарівська, 39А, помітив потерпілу ОСОБА_2 та застосував насильство, а саме, наніс один удар долонею руки в область обличчя ОСОБА_2 , повалив останню на землю та почав душити за шию, чим спричинив наступні тілесні ушкодження: садна обличчя та передньої поверхні шиї, набряк м`яких тканин, синці та садна в ділянках обох колінних суглобів. Після того, він відкрито заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 200 гривень, із викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Від потерпілої ОСОБА_2 надійшла на адресу суду заява про розгляд справи без участі потерпілої, міру покарання ОСОБА_1 призначити на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.

Оцінюючи покази обвинуваченого суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину повністю і об`єктивно доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід вірно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

При обранні виду та строку покарання обвинуваченому суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до статті 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Відповідно до ст.65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, зокрема за ч.2 ст. 186 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття обвинуваченого та відшкодування шкоди потерпілій, обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка перебувала в стані вагітності та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 - закінчився.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя О. І. Ковальчук