Рішення № 100864879, 28.10.2021, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/10/21

Єдиний унікальний №733/112/20

Рішення

Іменем України

28 жовтня 2021 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді: Карапиш Т.В.

при секретарі: Литвиненко В.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

та представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Парафіївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та відновлення меж земельної ділянки, що перебуває в користуванні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Прилуцької районної державної адміністрації та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Парафіївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та відновлення меж земельної ділянки, що перебуває в користуванні. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він являється користувачем земельної ділянки площею 27,0 га, що знаходиться на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0678, згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого 25 березня 1998 року на підставі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 1997 року № 2-322, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30. У 2013 році відповідно до Постанови КМУ № 513 від 23 травня 2012 року «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» проводилась інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності. Згідно повідомлення Ічнянської міської ради від 28 жовтня 2019 року № 03-07/2813 площа наданої позивачу у користування земельної ділянки зменшена з 27,0 га до 24,9195 га. Відповідно до відповіді Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» від 18 листопада 2019 року № 1146 при проведенні інвентаризації відбулося зменшення вищевказаної земельної ділянки у зв`язку з ненаданням інформації та відповідних документів на земельну ділянку, що перебуває в його користуванні, та за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019, тобто вказані земельні ділянки накладаються одна на одну. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876832 від 18 грудня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396, земельна ділянка площею 3,64 га з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019 належить відповідачу ОСОБА_3 . Позивачу не було відомо про дане накладення, оскільки фактично межу земельних ділянок ніхто не порушував та у відповідача намірів захопити його земельну ділянку не було. Вказуючи на те, що порушено його право постійного користування земельною ділянкою, яка передана йому ще у 1997 році із дотриманням вимог чинного на той час законодавства, змушений звернутися з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивача адвокат Коваленко О.Ю. в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , вказуючи на те, що позивач являється користувачем земельної ділянки площею 27,0 га, що знаходиться на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0678, згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого 25 березня 1998 року на підставі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 1997 року № 2-322, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30. Відповідно до Постанови КМУ № 513 від 23 травня 2012 року «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» у 2013 році була проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності, в результаті чого площа наданої ОСОБА_1 у користування земельної ділянки з невідомих підстав зменшена з 27,0 га до 24,9195 га. Згідно відповіді ДНВП «Картографія» зменшення вищевказаної земельної ділянки відбулось в зв`язку з ненаданням інформації та відповідних документів на земельну ділянку, що перебуває в його користуванні, та за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019, тобто вказані земельні ділянки накладаються одна на одну. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019 являється відповідач ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 18 грудня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396. Отже, в 2007 році ОСОБА_3 виготовили та видали Державний акт на право власності на земельну ділянку без встановлення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки та межі обмежень на використання земельної ділянки, інакше б було встановлено порушення первісного права позивача користування земельною ділянкою. Таким чином, виділення земельної ділянки відповідачу фактично відбулось за рахунок земельної ділянки, що первісно надана ОСОБА_1 у постійне користування, чим порушені права останнього як користувача. В зв`язку з чим просив задовольнити вимоги позивача, визнавши недійсними та скасувавши Державний акт на право власності на земельну ділянку серії АР № 576832 від 18 грудня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396; розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396, а також зобов`язати Парафіївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019, відновити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), привівши її до меж, що відповідають земельній ділянці площею 27 га, яка перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 та стягути судовий збір.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 проти позову заперечували, надали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, виданого 25 березня 1998 року, позивач отримав у постійне користування земельну ділянку площею 27,0 га із земель запасу на території Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області. 21 жовтня 1998 року відповідним актом межі даної земельної ділянки були перенесені в натурі. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876832 від 18 грудня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396, він отримав у власність земельну ділянку площею 3,64 га із земель колективної власності КПСП « Бережівка». До обох державних актів був доданий план меж земельних ділянок. Відповідно до Кадастрового плану належної ОСОБА_3 земельної ділянки, який було затверджено Державним агентством земельних ресурсів, земельна ділянка площею 3,64 га з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019 межує із землями загального користування (проїздом), а не з земельною ділянкою, якою користується позивач.

У 2013 році у зв`язку з проведенням інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності відбулось зменшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0678 з 27,0 га до 24,9195 га по причині ненадання інформації та відповідних документів на дану земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача, та за рахунок частини земельної ділянки, що належить відповідачу, тобто вказані земельні ділянки накладаються одна на одну. Крім того, в матеріалах справи є відповідь Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» щодо зменшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0678 з 27,0 га до 24,9195 га за рахунок накладення частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 . Однак даний аналіз проведений графічно, оскільки до Державного акту відсутній каталог координат кутів повороту межі земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 у 1998 році. Вважає, що земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 , отримана останнім у власність на законних підставах та жодним чином не порушує та не обмежує права позивача. До того ж, за дії органів державної влади, які призвели до зменшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0678, відповідач не повинен нести відповідальність. Також просив застосувати строки позовної давності, яка встановлюється тривалістю у три роки, оскільки позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки інвентаризація земель була проведена ще у 2013 році, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник Прилуцької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими сторонами доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України, у редакції на час набуття права власності на земельну ділянку позивачем, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється користувачем земельної ділянки площею 27,0 га, що розташована на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 25 березня 1998 року згідно рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 1997 року № 2-322, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30, кадастровий номер 7421781200:02:000:0678 (а.с.10,13). Дану земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського ) господарства.

Згідно Акту від 21 жовтня 1997 року на виконання рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 1997 року № 2-322 проведено перенесення в натуру меж вищевказаної земельної ділянки площею 27,0 га із земель запасу Бережівської сільської ради у постійне користування ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно ст. 7 ЗК України ( в редакції від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ) постійне користування земельною ділянкою - це право користування землею без заздалегідь установленого строку.

Відповідно до ст. 22 ЗК України право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 23 ЗК України передбачено, що право постійного користування землею посвідчується державними актам, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими районними радами народних депутатів.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Колективному пайовому сільськогосподарському підприємству «Бережівка» 31 січня 1996 року було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН № 000003, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 3 (а.с.93).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876832 від 18 грудня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396, земельна ділянка площею 3,64 га, що розташована на території Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності КПСП «Бережівка», з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019 належить відповідачу ОСОБА_3 (а.с.9,92).

В 2013 році відповідно до Постанови КМУ № 513 від 23 травня 2012 року «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» була проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Інвентаризація земель проводилась з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу і ін.

Відповідно до Порядку проведення інвентаризації земель, за результатами проведення виконавцем робіт розроблялась технічна документація. Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягали внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

22 листопада 2013 року в результаті інвентаризації площа наданої ОСОБА_1 у постійне користування земельної ділянки зменшена з 27,0 га до 24,9195 га. Даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7421781200:02:000:0678 (а.с.12).

Згідно відповіді Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» від 18 листопада 2019 року № 1146 при проведенні інвентаризації відбулося зменшення вищевказаної земельної ділянки у зв`язку з ненаданням інформації та відповідних документів на земельну ділянку, що перебуває в його користуванні, та за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019, тобто вказані земельні ділянки накладаються одна на одну (а.с.16).

Отже, при проведенні інвентаризації земель не було враховано вихідні матеріали на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні позивача, в зв`язку з чим були порушені вимоги до проведення інвентаризації земель, встановлені п. 7 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого Постановою КМУ від 23 травня 2012 року № 513. А провівши реєстрацію до Державного земельного кадастру про зменшену земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні позивача, порушив вимоги до ведення Державного земельного кадастру, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року за № 1051. За результатами такої інвентаризації було складено технічну документацію із землеустрою, яка не відповідає дійсності в частині зменшення площі вищевказаної земельної ділянки з 27,0 га до 24,9195 га.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25 березня 2021 року порівнявши переобчислені координати до системи (SC63) земельної ділянки ОСОБА_1 з координатами земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019 виявлено накладення площею 1,4428 га. Порівнявши координати земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0678, що внесені в базу національної кадрової системи з пере обчисленими в систему (SC63) координатами, що входять до Державного акту на право постійного користування землею, виданого 25 березня 1998 року, встановлено зменшення площі на 2,1736 га. Порівнявши надані на дослідження координати земельних ділянок з кадастровими номерами 7421781200:02:000:0678 та 7421781200:02:000:0019 за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою накладень чи перетинів не виявлено. Між земельними ділянками відстань 6,4 м для проектної польової дороги (а.с.173-180).

Норми ст. 125 ЗК України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналізуючи надані докази, суд встановив, що хоча і Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН № 000003 виданий 31 січня 1996 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 3, але відповідач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 3,64 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876832 від 18 грудня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396, з моменту державної реєстрації даного Акту - 18 грудня 2008 року. Тоді як позивач отримав Державний акт на право постійного користування землею 25 березня 1998 року.

А тому суд прийшов до висновку, що позивач первісно отримав у постійне користування частину тієї земельної ділянки, яка відповідно до судової земельно-технічної експертизи накладається із земельною ділянкою з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019, що належить ОСОБА_3 , таким чином, порушивши права ОСОБА_1 як землекористувача.

До того ж суд констатує, що не може існувати два державні акти на одну й ту ж земельну ділянку з різними формами власності - право приватної власності на землю та право постійного користування землею.

Згідно зі статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Норми ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Норми ст.158 ЗК України вказують що, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку (постанова Верховного Суду від 31.01.2019 року справа № 303/813/14-ц).

Межі земельних ділянок в натурі закріплюються межовим знаками. Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (зареєстровано в Мінюсті України 16 червня 2010 року № 391/17686. Тобто, встановлення еж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодження, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п.4.1 Інструкції).

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ст. 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу по наявних у ній доказах.

Проаналізувавши все в сукупності, суд прийшов до остаточного висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 беручи до уваги вищенаведене, оскільки дійсно судом встановлено порушення прав останнього на вільне та безперешкодне користування земельною ділянкою, яка перебуває в його постійному користуванні.

Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне.

Позовна давність відповідно до положень статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності на підставі положень частини першої статті 261 ЦК України, починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб`єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що речове право на земельну ділянку площею 24,9195 га, кадастровий номер 7421781200:02:000:0678, зареєстровано позивачем 01 грудня 2017 року , номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 23764372 (а.с.14), з часу якого останній дізнався про порушення його прав та що й стало причиною звернення до суду 24 січня 2020 року, тобто в межах строків позовної давності.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про порушення своїх прав з 2013 року матеріали справи відповідних доказів не містять.

З урахуванням вищезазначеного слід вважати строк позовної давності таким, що не є пропущеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, Конституцією України, ст. 7,22,23 Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ), ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 158 ЗК України ( в редакції від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ), ч. 2 р. VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», ч. 2 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Парафіївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та відновлення меж земельної ділянки, що перебуває в користуванні задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року за № 396, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,64 га за цільовим призначенням – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, та надання її у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії АР № 576832, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 3,64 га за цільовим призначенням – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, виданий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Зобов`язати Парафіївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області скасувати реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, та виключити відомості з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, що знаходиться на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, та скасувати відповідні записи у поземельній книзі.

Зобов`язати Парафіївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області відновити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), привівши її до меж, що відповідають земельній ділянці площею 27 га, яка перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , згідно Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів від 25 березня 1998 року № 30.

Стягнути із Прилуцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст повного рішення складено 05 листопада 2021 року.

Суддя Т. В. Карапиш