Ухвала суду № 100863887, 05.11.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/2635/21

№ провадження 4-с/647/4/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Степанюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бериславі скаргу ОСОБА_1 на дії заступника начальника Бериславського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кісільова О.Ю.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

представник заявника – адвокат Шилін Є.Ю.

представник ВДВС ОСОБА_2

стягувач ОСОБА_3 ,

встановив:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою посилаючись на те, що на примусовому виконанні у Бериславському відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 11177462 з примусового виконання виконавчого листа №2-1-176/2009, виданого Бериславським районним судом Херсонської області 21.01.2009 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.12.2008 року і до досягнення дітьми повноліття. Згідно із розрахунком по сплаті аліментів за період з 18.12.2008 року по 31.08.2021 року у боржника виникла заборгованість по аліментам у сумі 125 251,85 гривень. На підставі цього державним виконавцем Кисільовим О.Ю. було винесено постанову про накладення на останнього штрафу в розмірі 62 625,93 грн. ОСОБА_1 вважає дії державного виконавця щодо накладення штрафу та визначення розміру заборгованості неправомірними, а винесену постанову незаконною, оскільки з 11.09.2014 року по 27.08.2020 року перебував під вартою в слідчому ізоляторі при ДУ «Дар`ївська виправна колонія №10», у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, в статусі обвинуваченого, після звільнення з СІЗО до червня 2021 року перебував на домашньому арешті, а тому не забезпечувався роботою та не мав можливості отримувати заробіток та сплачувати аліменти. У зв`язку з чим, скаржник просить визнати дії заступника начальника Бериславського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кісільова О.Ю., щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та постанови про накладення штрафу неправомірними, скасувати постанову про накладення штрафу від 27.09.2021 року у виконавчому провадженні №11177462, а також зобов`язати останнього здійснити перерахунок заборгованості за сплати аліментів за виконавчим листом №2-1-176/2009, виключивши з нього період з 11.09.2014 року до 22.06.2021 року.

Заявник та його представник у судовому засіданні вимоги скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник ВДВС Кісільов О.Ю. в судовому засіданні скаргу не визнав та просив у її задоволенні відмовити. Зазначив, що розрахунок заборгованості по аліментам та постанова від 27.09.2021 року відповідають вимогам чинного законодавства.

Стягувач ОСОБА_3 у судовому засіданні просила у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість. Також зазначила, що виконавче провадження було відкрито у 2009 році, з того часу ОСОБА_1 сплачував аліменти періодично, у зв`язку з чим почала виникати заборгованість.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження № 11177462, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 03.02.2009 року на виконанні у Бериславському відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 11177462, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.12.2008 року і до досягнення дітьми повноліття, відкрите заступником начальника Бериславського ВДВС Кісільовим О.Ю. відповідно до виконавчого листа №2-176/2009, виданого 21.01.2009 року Бериславським районним судом Херсонської області.

Відповідно до постанови заступника начальника Бериславського ВДВС Кісільова О.Ю. про накладення штрафу від 27.09.2021 року, на ОСОБА_1 за ухилення від сплати аліментів, що спричинило виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено штраф у розмірі 62 625,93 грн.

За розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за період з 18.12.2008 року та до досягнення дітьми повноліття, заборгованість боржника ОСОБА_1 по сплаті аліментів за період з 18.12.2008 року по 31.08.2021 року становить – 125 251,83 грн.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За ч. 1 ст. 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

За ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п.а ч.1 ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

З матеріалів справи вбачається, що заявник дізнався про наявність оскаржуваної постанови 30.09.2021 року, до суду звернувся 08.10.2021 року, отже скарга вважається поданою у встановлений законом строк.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок стягнення аліментів, підстави для притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності боржника з аліментів, а також підстави певних обмежень, що застосовуються до боржника по аліментам до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу (ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною четвертою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

При розгляді даної скарги, піддаючи аналізу дії державного виконавця та оскаржувану постанову на предмет їх відповідності вимогам закону, суд виходить з того, що станом на день її постановлення за даним виконавчим листом рахувалась заборгованість, яка як за сумою, так і за періодом її утворення значно і суттєво перевищувала заборгованість за три роки. Тому державний виконавець при вчиненні виконавчих дій та при прийнятті рішення, мав керуватись саме даним фактом та вживати всі передбачені законом заходи, направлені на виконання рішення суду.

Суд не приймає до уваги посилання заявника на те, що він не ухилявся від сплати аліментів, а не міг їх сплачувати, оскільки не мав можливості отримувати заробіток, та зазначає, що аналіз норм права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, дає підстави дійти висновку, що достатньою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та в певному розмірі. Більше того, боржник, будучи обізнаним про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів, заходів до їх виплати у визначеному розмірі не вживав. Тому посилання боржника, що заборгованість виникла з поважних причин, - не має значення для застосування статті 71 закону.

Посилання заявника на положення статті 194 СК України про стягнення аліментів за минулий час тільки у випадках розшуку боржника та його перебування за кордоном, є необґрунтованими, оскільки частиною 1 вказаної норми визначено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість по аліментам, нарахування якої заперечує ОСОБА_1 , обчислена з 11.09.2014 року по 22.06.2021 року, тобто менше визначеного законом періоду.

Згідно з частиною другою статті 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Тобто у частині другій статті 195 ЦПК України чітко визначено: заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Вказані висновки підтверджуються постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року справа № 759/1727/16.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пункти 1, 2 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Аналіз наведених норм свідчать про те, що інтереси дитини (весь їх обсяг) превалюють над інтересами їхніх батьків. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Права дитини, в тому числі і на належне матеріальне забезпечення від їхніх батьків, та конституційний принцип обов`язковості виконання судового рішення є домінуючими при встановленні справедливого балансу між інтересами батьків та дітей.

Судом встановлено, що боржник був обізнаний зі змістом рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, знав про свій обов`язок щодо їх сплати, проте виконував його не регулярно та не у повному обсязі ще до того часу, коли відносно нього було застосовано запобіжний захід.

Перебування ОСОБА_1 під вартою та знаходження під домашнім арештом не звільняє його від обов`язку сплачувати аліменти на утримання дітей.

Зважаючи на відсутність відомостей про працевлаштування боржника, розрахунок заборгованості по аліментам було визначено, виходячи із середньої заробітної плати для Бериславського району Херсонської області.

Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за три роки, заступник начальника Бериславського ВДВС Кісільов О.Ю. в порядку ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про накладення штрафу.

Посилання представника заявника на правову позицію, висловлену Верховним судом у справі № 464/6206/18 від 05.08.2020 року, відповідно до якої питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконання судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, суд не бере до уваги, оскільки у вказаній справі було встановлено, що оскаржуваний розрахунок заборгованості по аліментах було проведено з порушенням вимог законодавства (ч.2 ст.195 СК України).

Разом із тим, у даній справі вимоги ОСОБА_1 зводяться до зобов`язання заступника начальника Бериславського ВДВС Кісільова О.Ю. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-1-176/2009, виключивши з нього період застосування до заявника запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту з 11.09.2014 року до 22.06.2021 року, що не можливо у межах даної справи.

Зазначені вимоги підлягають вирішенню в порядку ч.2 ст.197 СК України, якою визначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

За встановлених обставин, перевіривши, чи діяв заступник начальника Бериславського ВДВС Кісільов О.Ю. відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення відповідних дій; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , а тому у задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 447-452 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії заступника начальника Бериславського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кісільова О.Ю. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2021 року.

Суддя О. О. Корсаненкова