Рішення № 100863757, 27.10.2021, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/243/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р. м.Бережани

Бережанський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Шміло В.І.,

за участю секретаря судового засідання Макійчук Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

До Бережанського районного суду Тернопільської області 16 березня 2021 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТКБ «ПриватБанк»), в якій банк просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 05.10.2006 року № б/н станом на 25.02.2021 року у розмірі 22453,54 грн., яка складається із: 6722.02 грн.- заборгованості за тілом кредита, в т.ч. : 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 6722,02 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 000.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 15731,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 000,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0.00 грн. - нарахована пеня; 0.00 грн. - нараховано комісії, а також просив стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270.00 грн..

Вимоги позову банк мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 05.10.2006 року №б/н, згідно з якою отримала кредит у розмірі 2100.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Установлюючи кредитний ліміт та його зміни, банк керувався п. п. 3.2, п.3.3 договору, на підставі якого відповідачка дала згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Так, між сторонами виникли правовідносини на підставі ст.ст. 207, 634, 638, 639, 642 ЦК України шляхом приєднання відповідачки до Умов та правил надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості. Таким чином, на порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася зазначена заборгованість. Посилаючись на указані обставини та положення ст. ст. 549, 610, 617, 1050, 1054 ЦК України, банк просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначені у справі судові засідання на 29.09.2021 року о 12:30 год. та на 27.10.2021 року об 10:30 год., роз`яснено сторонам право та строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових заперечень.

Суд, розглянувши та дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2006 року № б/н у розмірі 22453.54 грн.

Судом установлені наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до анкети-заяви від 05 жовтня 2006 року № 4627087858694328 ОСОБА_1 ознайомилася із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку та просила надати послуги, а саме: оформити на своє ім`я платіжну картку кредитка «Універсальна» із бажаним кредитним лімітом у розмірі 2100.00 грн., та цього дня отримала картку та пін-код, про що вказує її підпис в анкеті-заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7000.00 грн..

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 05 жовтня 2006 року № б/н, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 25.02.2021 року заборгованість відповідачки становить: 22453 грн. 54 коп., яка складається : 6722.02 грн.- заборгованості за тілом кредита, в т.ч. : 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 6722,02 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 000.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 15731,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 000,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0.00 грн. - нарахована пеня; 0.00 грн. - нараховано комісії.

Предметом спору є тіло кредиту 6722 грн. 02 коп. та заборгованість за простроченими відсотками - 15731 грн. 52 коп..

Отже суд вирішує позов у відповідності до приписів ст. 13 ЦПК України у межах заявлених вимог.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на дату складання відповідачкою анкети-заяви, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першої і третьою статті 530 ЦК України передбачено, що у разі встановлення у зобов`язанні строку (терміну) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У випадку не встановлення строку (терміну) виконання боржником обов`язку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови таких договорів у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.

АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі її розмір і порядок нарахування, послалося на Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи з обслуговування кредитної карти «Універсальна», що почали діяти з 01.03.2019 року.

Додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг і довідка про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна», у якій викладені Тарифи з обслуговування кредитної карти «Універсальна», позичальником ОСОБА_1 не підписані.

У зв`язку з такими обставинами відсутні підстави вважати, що Умови і правил надання банківських послуг та Тарифи з обслуговування кредитної карти «Універсальна» мають статус невід`ємних частин договору про надання банківських послуг, тому суд вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України щодо договору приєднання і враховує, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банка, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися за період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Зміст цих Умов і Тарифів повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони правовідносин банку, який може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування за власним рішенням. Вказане надає кредитору можливість подати в суд примірники Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку у тій редакції, що найбільш сприятлива для вирішення справи на користь банка.

За відсутності доказів того, що саме додані до позову Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку розуміла ОСОБА_1 при поданні анкети-заяви, ознайомилася та погодилася із ними, ці Умови та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма укладеного із відповідачкою договору про надання банківських послуг.

Такі висновки узгоджуються із висновками щодо застосування норм матеріального права, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

За таким обставин суд дійшов висновку, що аргументи позивача про вступ сторін у договірні правовідносини на умовах, які зафіксовані в анкеті-заяві, Умовах та правилах надання банківських послуг і Тарифах з обслуговування кредитної карти «Універсальна», є помилковими, а додані банком до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг і довідка про зміну умов кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна» у даному випадку не можуть беззаперечно указувати на складові укладеного сторонами договору і врегульовувати спірні правовідносини.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

При зверненні до банка 05 жовтня 2006 року ОСОБА_1 підписала лише анкету-заяву, у якій не визначено розмір простроченої процентної ставки за користування кредитом, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення прострочених процентів .

Позовних вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, АТ КБ «ПриватБанк» не заявив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятій 09 квітня 1985 року №39/248, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку, що при укладенні договору із ОСОБА_1 банк дотримався вимог законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку і розмірів нарахування процентів, комісії і штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 15731 грн. 52 коп., нарахованих позичальнику відповідно до наданих банком Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів з обслуговування кредитної карти «Універсальна».

Крім цього, банком заявлено вимогу про стягнення тіла кредиту у розмірі 6722 грн. 02 коп., у той же час із представленої анкети-заяви вбачається, що відповідачка просила надати їй кредитний ліміт у розмірі 2100 грн..

Разом з тим із виписки за договором №б/н станом на 07.04.2020 р. АТ КБ "ПриватБанк" вбачається , що відповідачці 20.05.2014 року було збільшено кредитний ліміт на суму 7000.00 грн. , після чого відповідачка користувалася збільшеним кредитним лімітом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, про отримання різної суми кредиту у різний час вказує долучений самою випискою за наявними у неї картковими рахунками, відкритими у АТКБ«ПриватБанк» за період з 05.10.2006 року по 27.10.2016 року.

Так, із представленої виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 , яка посвідчена уповноваженою особою банку , що 21 травня 2014 року за нею відбувся перший обіг грошових коштів після збільшення кредитного ліміту до 7000.00 грн. з яких 6722.02 грн. є заборгованість за тілом кредиту.

Як зазначено вище, банком не представлено доказів, на підставі яких можливо установити умови користування кредитними коштами, у тому числі і нарахування прострочених відсотків, тому суд вважає, що заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 15731.52 грн. нарахована банком у борг відповідачці є безпідставною.

Таким чином, за проведеними судом розрахунками борг ОСОБА_1 перед банком за указаним кредитом становить 6722.02 грн. 02 коп., який не повернутий позичальником.

Щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, то суд вище зазначив, що відсутні правові підстави для їх стягнення саме з підстав недоведеності їх розміру.

За таких обставин з відповідача до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредита у розмірі 6722.02 грн..

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом у відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦПК України враховані висновки щодо застосування наведених норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, постановах Верховного суду у складі колегії суддів Першої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 311/4866/13-ц та від 09 січня 2020 року у справі № 203/4297/18.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Розподіл судових витрат.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанцій про сплату судового збору, розмір судових витрат складає на загальну суму 2270 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 6722 грн. 02 коп. х 100% : 22453 грн. 54 коп. ціни позову = 30%), тобто 0,30 % від ціни позову (30 % х 2270.00 грн. : 100% = 681 грн. 00 коп.), що складає 681 грн. 00 коп.

Враховуючи, що суд зробив висновок про часткове задоволення позову (30 %), то судові витати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, пропорційно покладаються на позивача та відповідача.

Керуючись ст.ст. 207, 267, 253, 258, 261, 526, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2006 року № б\н, анкета-заява № 4627087858694328 , у розмірі 6722 ( шість тисяч сімсот двадцять дві )грн. 02 коп..

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати, понесені банком при подачі позову до суду у розмірі 681 ( шістсот вісімдесять одну ) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 01 листопада 2021 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Серії НОМЕР_2 вид. Бережанським РВ УМВС України в Тернопільській області 23.12.2000 р., ІПН - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: 47533, Тернопільська обл., Бережанський район, с. Саранчуки .

Суддя В.І.Шміло