Рішення № 100863648, 01.11.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2200/19

Провадження № 2/587/808/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Мошко Є.В розглянувши за правилами спрощеного провадженняв м. Суми цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

17 жовтня 2019 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 05.09.2013 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Позивач зазначав, що Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 17.09.2019 має заборгованість - 37279,30 грн., яка складається з: 11641,79 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 9921,61 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту; 12514,50 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 950,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1751,40 грн. – штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує порушувати договірні зобов`язання, тому позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області від 17.10.2019 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14.11.2019 року, позов було задоволено частково.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 26.08.2021 року, заява представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Стадника С.В. про перегляд заочного рішення у справі № 587/2200/19, була задоволена. Скасовано заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 14.11.2019 року у справі № 587/2200/19 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

09 вересня 2021 року до суду від представника відповідача – адвоката Стадника С.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначав, що відповідач позов визнає частково, а саме: вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в т.ч. простроченим тілом кредиту визнає частково, вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафом не визнає. Зауважив, що надана банком анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підписана ОСОБА_1 , не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, порядку його погашення, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, всупереч положенням ст.ст. 207,1055 ЦК України та ч. 4 ст.11 закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем не підписані і не доводять про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу на умовах визначеними цими документами, тому і вимоги щодо стягнення заборгованості по неустойці (штрафу, пені) безпідставні. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01 червня 2015 року по 17 вересня 2019 року включно, позивачем, щомісячно, починаючи з 01 липня 2016 року і до 01 березня 2019 року, погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредита і додавалися до тіла кредита (підтверджується четвертою колонкою розрахунку заборгованості) на загальну суму 8 251,90 грн. і такий порядок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами між сторонами, в письмовій формі, не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання) відсотків за рахунок кредита і додавання до тіла кредита не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів. У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 05 вересня 2013 року процентна ставка не зазначена. Однак, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору, позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснювалось нарахування та погашення (списання) процентів не відповідно до положень частини першої статті 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 3,6 % на місяць (43,20% на рік) та 3,5% на місяць (42,00% на рік), як договірних (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В розрахунку заборгованості вказано, що сума отриманих відповідачем коштів становить 38 062 грн. 40 коп., на виконання умов договору відповідачем сплачувались грошові кошти, загальна сума складає 24 850 грн. 90 коп.. Отже, різниця між фактично отриманою сумою коштів та сплаченою відповідачем на виконання умов договору коштів становить 13 211 грн. 50 коп. (38 062,40 грн. - 24 850,90 грн.), які і підлягають стягненню з відповідача і на саме на суму 13 211 грн. 50 коп. відповідач визнає позов. Також разом з відзивом на позовну заяву відповідач заявив вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 500,00 грн., які і просив стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відмовивши в задоволенні позову (а.с.115-117).

21 вересня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він звертає увагу на обґрунтованість позовних вимог (а.с.124-132).

Крім того, представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором № б/н від 05.09.2013 р. в розмірі 29 098 грн. 76 коп., з яких: 21 563 грн. 40 коп. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 21 563 грн. 40 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 535 грн. 36 коп. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625), а також понесені судові витрати (а.с.156).

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представника відповідача - адвокат Стадник С.В. в судове засідання не з`явився, в своїй заяві просив слухати справу без сторони відповідача, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності,суд прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.12).

Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне - «Я згоден(-на) з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Я зобов`язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу було видано карту № НОМЕР_1 (а.с.136).

Додані банком до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідачем не підписані (а.с.13-28).

Разом з тим, позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Обґрунтовуючи поданий позов, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначив, що відповідач належним чином не виконав умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Звертаючись до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 29 098 грн. 76 коп., з яких 21 563 грн. 40 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 21 563 грн. 40 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 535 грн. 36 коп. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625) (а.с.156).

Відповідно до частини 3 статті 12,81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язань.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду копію анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.12), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі.

Як вбачається з матеріалів справи, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ, не містять підпису відповідача.

Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) викладена правова позиція, яка зводиться до такого висновку.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обізнаність останнього з цими умовами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05.09.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17.10.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Вказана правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року (провадження № 14-131цс19).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, стягненню не підлягає, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог Банку в частині стягнення з відповідача пені і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, а також процентів за користування кредитними коштами.

Щодо пред`явленої до стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита) в т. ч. простроченим тілом кредита, то за твердженням самого позивача, відповідно до виявленого бажання, відповідачу відкрито один рахунок з встановленим кредитним лімітом у вигляді поновлювальної кредитної лінії на якому обліковується вся заборгованість.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.09.2019 року заборгованість за тілом кредиту становить 21563,40 грн..

Однак, представником відповідача оспорюється наданий банком розрахунок заборгованості, який був доданий як додаток до позовної заяви.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що сума отриманих відповідачем коштів становить 38 062 грн. 40 коп. (третя колонка розрахунку заборгованості «Витрати клієнтом кредитних коштів»). На виконання умов договору відповідачем сплачувались грошові кошти, загальна сума яких складає 24 850 грн. 90 коп. (21-ша колонка розрахунку заборгованості «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості»).

Отже, різниця між фактично отриманою сумою коштів та сплаченою відповідачем на виконання умов договору коштів становить 13 211 грн. 50 коп. (38 062,40 – 24 850,90 грн.), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і які відповідачем фактично не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача належить стягнути на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором б/н від 05.09.2013 року у розмірі 13 211 грн. 50 коп., яка складається з: 13 211 грн. 50 коп.- заборгованість за тілом кредиту.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Стадником С.В.був укладений договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (а.с.118).

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Також, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду Другої судової палати Касаційного цивільного суді від 27 січня 2020 року у справі № 690/408/17.

В даній справі розмір заявлених представником відповідача витрат на правничу допомогу, а саме 5 500 грн., є не співмірним, не в повній мірі відповідає складності справи, ціні позову, об`єму виконаних робіт та часом для їх виконання.

Відповідно до Детального розрахунку витрат по обсягу наданих послуг за Договором № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 13.05.2021, на який послався представник відповідача як на підтвердження факту надання послуг, відповідачем по справі були отримані наступні послуги: надання первинної консультації та роз`яснень, адвокатський запит до Сумського РВ ДВС у місті Суми ПН.-СХ. МУ Міністерства юстиції (м. Суми) від 14.05.2021, надання правової консультації клієнту, узгодження подальшої правової позиції. Клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та видачу копії заочного рішення суду від 24.05.2021, ознайомлення з матеріалами справи від 09.06.2021 в приміщенні Сумського районного суду Сумської області. Складання (написання) заяви про перегляд та скасування заочного рішення суду. Участь у судовому засіданні 30.08.2021. Складання (написання) відзиву на позовну заяву та пошук актуальної судової практики (а.с.120).

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат на правову допомогу суд враховує, що дана справа розглядалась не у загальному, а спрощеному позовному провадженні, справа є малозначною і не становить особливої складності, ціна позову становить 37 279 грн. 30 коп., тоді як витрати на правничу допомогу заявлені представником відповідача складають 5 500 грн., що не можна вважати співмірним ціні позову.

За таких обставин суд визначає суму судових витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК»на користь ОСОБА_1 в розмірі 2 000 гривень.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині стягнення заборгованості суд відмовляє із вищезазначених мотивів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 872 гривні 17 копійок судового збору.

Керуючись статтями 526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) 13 211 (тринадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 50 копійок заборгованості за кредитним договором та 872 (вісімсот сімдесят дві) гривні 17 копійок витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В іншій частині позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко