Рішення № 100862209, 03.11.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1058/17

Провадження №2/443/1070/21

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Равлінка Р.Г.,

за участю секретаря Рибакової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Жидачеві цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

встановив:

ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення кредитів» (далі- ТОВ «ФК`ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість: за кредитним договором № 500357276 від 28.03.2013 в розмірі 32 440,83 грн., з яких: 10 542,80грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8 798,03 грн. - заборгованість по процентам та комісією; 13 100,00 грн. – пеня, штраф, неустойка.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що між ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500357276 від 28.03.2013 на суму 11 080,00 грн. 30.09.2014 між ПАТ «Альфа-банк» та ТзОВ «Дата Майнінг Груп» було укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ "Дата Майнінг Груп" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 500357276 від 28 березня 2013 року. 10.10.2016 між ТОВ "Дата Майнінг Груп" та ТзОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого, ТОВ "Дата Майнінг Груп" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" належне йому Право вимоги до відповідача коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за Основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ "Дата Майнінг Груп", а ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги грошових коштів від відповідача. Відповідно до Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 - Характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 440.83 грн., з яких: 10 542, 80 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8 798, 03 грн. - заборгованість за процентами та комісією; 13 100,00 грн. - пеня, штраф, неустойка. Відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із даним позовом.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чорненького Я.Б. надійшов відзив на позов в якому він просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представником позивача подано заперечення згідно яких позовну заяву просить задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідно до правової позиції викладеної у п. 60 та п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції. Зазначає, що оскільки позовна заява подана у вересні 2017 року , а відповідно платежі по яким не пройшов строк позовної давності перебувають в періоді з вересня 2017 по вересень 2013, тобто підлягають задоволенню 19 платежів з 36 відповідно до Графіку платежів по Кредитному договору №500357276 від 28.03.2013.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Заочним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 14.09.2020 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за кредитним договором № 500357276 від 28.03.2013 в розмірі 32 440,83 грн., з яких: 10 542,80 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8 798,03 гри. - заборгованість по процентам та комісією; 13 100,00 грн. – пеня, штраф, неустойка та судовий збір в розмірі 1600,00 гривні.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.05.2021 заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 14.09.2020 про стягнення заборгованості за кредитним договором – скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 05.07.2021 /а.с.119-120/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 05.07.2021розгляд справи відкладено на 23.09.2021 /а.с.131/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 23.09.2021 розгляд справи відкладено на 02.11.2021. /а.с.146/

Розгляд справи по суті відбувся 02.11.2021 за відсутності сторін.

Представник позивача, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Чорненький Я.Б. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.11.2021, є дата складення повного тексту судового рішення – 03.11.2021.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500357276 /а.с.7-8/. Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі 11 080,00 грн., зі сплатою 0,01% річних, дата повернення кредиту 29.03.2016./а.с.8/

Відповідно до кредитного договору, позичальник також сплачує банку комісійну винагороду у розмірі 3,55 % від суми кредиту, а у випадку прострочення повернення кредиту сплачує штраф. (п.2.8 та п.4) /а.с.8/

Згідно Додатку №1 до Кредитного договору №500357276 від 28.03.2013 в якому зазначено графік платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг ОСОБА_1 з 28.03.2013 по 29.03.2016 рівними частинами повинене був здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором 28,29, 30, 31 або 1 числа кожного місяця. /а.с.7/

Згідно розрахунку заборгованості станом на 10.10.2016 заборгованість ОСОБА_1 становить 32 440,83 грн. з яких: 10 542,80 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8 795,33 гри. - заборгованість по процентам та комісією; 13 100,00 грн. – пеня, штраф, неустойка. /а.с.13/

Позивачем на адресу ОСОБА_1 направлялися повідомлення про порядок погашення заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями від 19.10.2016 та 24.10.2016./14-15/

30.09.2014 між ПАТ «Альфа-банк» та ТзОВ «Дата Майнінг Груп» було укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ "Дата Майнінг Груп" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 500357276 від 28 березня 2013 року. /а.с.16-17/

10.10.2016 між ТОВ "Дата Майнінг Груп" та ТзОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого, ТОВ "Дата Майнінг Груп" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" належне йому Право вимоги до відповідача коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за Основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ "Дата Майнінг Груп", а ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги грошових коштів від відповідача./а.с.19-21/

Норми чинного законодавства та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, а саме своєчасно не сплачував щомісячні платежі за ним, позовні вимоги про стягнення основної суми боргу, процентів за користування кредитом та штрафу, який прямо передбачений у підписаному відповідачем договору, є обґрунтованими.

Що стосується вимог про стягнення комісії, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, позивач, підписавши оферту про укладення угоди про надання особистого кредиту, а також відповідач, підписавши відповідний акцепт, уклали угоду про надання особистого кредиту від 28.03.2013 №500357276, істотні умови якої визначені в акцепті, а також в додатку №1 «Графік платежів та розрахунок вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг».

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов додатку №1 «Графік платежів та розрахунок вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг» до угоди про надання особистого кредиту від 28.03.2013 №500357276, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (які діяли на момент укладення угоди), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

У розглядуваному випадку встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16.

Отже, оскільки в кредитному договорі № 500357276 від 28.03.2013 банк встановив комісійну винагороду (п. 2.8 кредитного договору), що суперечить приписам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положенням п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, суд дійшов висновку, що вказаний підпункт договору є нікчемним.

Одночасно, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Отже, в чинному законодавстві відсутній такий спосіб захисту порушеного права як визнання нікчемним правочину або його частини. В даному випадку суд констатує, що спірний підпункт угоди є нікчемним в силу закону та, відповідно, застосовує правові наслідки такої нікчемності.

У зв`язку з тим, умови кредитного договору № 500357276 від 28.03.2013 за комісійною винагородою є нікчемними (недійсним в силу закону), що встановлено судом, тому суд застосовує наслідки недійсності цієї частини правочину, а тому відмовляє у стягненні з відповідача комісійної винагороди.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позовну давність щодо заборгованості не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Викладене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

З врахуванням вище наведеного, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 28.29.30.31, 01 та 02 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (36 місяців), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.

Позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2017, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за період з 29.09.2014 по 29.03.2016.

Щодо стягнення відсотків після закінчення строку дії договору.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом у гривні /а.с.13/ просив стягнути з відповідача, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), також заборгованість за простроченими відсотками та штрафом за період з 28.03.2013 по 29.09.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховую вищенаведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договором строку кредитування, а саме 29.03.2016.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано заперечень стосовно розміру заборгованості, а також не було надано свій розрахунок заборгованості на спростування розміру заборгованості нарахованої позивачем.

Останній платіж, внесений відповідачем у погашення заборгованості був 29.01.2014, строк дії договору закінчився 29.03.2016, позивач звернувся до суду 26.09.2017.

Визначаючи остаточну суму заборгованості за позикою суд застосовує строки позовної давності, враховує відсутність правових підстав для нарахування комісійної винагороди та відсутність підстав для нарахування відсотків за користування кредитом та штрафів після закінчення строку кредитного договору.

З врахуванням вище наведеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за період з 29.09.2014 по 29.03.2016 у розмірі 12 913, 42 грн. з яких 6 962,70 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 0,72 грн. – заборгованість за процентами та 5 950,00 грн., - штраф.

З врахуванням вищенаведеного в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 636, 96 грн. (12 913,42 х 100% : 32 440, 83 = 39, 81 %; 1 600 : 100% х 39, 81 % = 633,96).

На підставі статей 207, 526, 549, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд –

вирішив

Позов ТОВ «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, фактична адреса м. Бровари, вул.Лісова,2, поверх, 4 ЄДРПОУ 35625014,) суму заборгованості: за кредитним договором № 500357276 від 28.03.2013 в розмірі 12 913 (дванадцять тисяч дев`ятсот тринадцять) грн. 42 грн., з яких: 6 962 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят дві) 70 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 0,72 грн. – заборгованість за процентами та 5 950 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн., - штраф та судовий збір в розмірі 636 (шістсот тридцять шість) 96 гривні, а всього: 13 550 (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 38 коп.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко