Рішення № 100862029, 04.11.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

04.11.2021

ЄУН 337/5694/21

Провадження № 2/337/2727/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Сидорової М.В.

за участю секретаря - Сабліної А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 07.05.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, реєстровий №31349, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») заборгованості за кредитним договором №2350209, укладеним 06.11.2020р. між позивачем та ТОВ «Мілоан» за період з 09.02.2021 по 06.05.2021р. в загальній сумі 40960,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. від 04.08.2021р. відкрито виконавче провадження №66361798 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог нормативно-правових актів України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, та не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості, виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не було посвідчено нотаріально, як це передбачено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ №1172 від 29.06.1999р. в редакції, чинній на час виконання оскаржуваного виконавчого напису. Позивач не отримував від відповідача письмової вимоги стягувача про усунення порушення та договору відступлення прав вимоги, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до відповідача.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 31349, вчинений 07.05.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №2350209 від 06.11.2020р. в розмірі 40960,00 грн. та стягнути на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.10.2021р. за даним позовом відкрито спрощене позовне провадження і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Крім того, цією ж ухвалою за заявою ОСОБА_1 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 07.05.2021р., реєстровий №31349. А також витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. копію нотаріальної справи за виконавчим написом за реєстраційним №31349 від 07.05.2021р.

29.10.2021р. до суду від представника відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що вони є необґрунтованими, оскільки 06.11.2020р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2350209, за умовами якого позивачу були надані в кредит грошові кошти у розмірі 10000грн. на умовах, передбачених Договором. 10.02.2021р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір відступлення прав вимоги №61-МЛ, згідно з умовами якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло, зокрема, право вимоги за Договором, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . На теперішній час заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором є непогашеною, зобов`язання по виплаті кредитних коштів не виконані та не виконуються, внаслідок чого відбувається порушення прав відповідача. 10.05.2021р. відповідач направив позивачу письмову претензію про погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідач, реалізуючи право на захист порушених цивільних прав, звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на Договорі. Разом з заявою про вчинення виконавчого напису, приватному нотаріусу надано документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Позивач не спростував належними і допустимим доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості. Вважає, приватний нотаріус не порушував вимоги законодавства при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису. В зв`язку з вищевказаним, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Також вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат по оплаті правової допомоги в розмірі 6500,00грн. є необґрунтованою, неспівмірною та не відповідає критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг. В зв`язку з вищевказаним, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув. Суду надана заява про розгляд справи без участі позивача, позов підтримує повністю.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, пояснень на позов до суду не подали.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наданих документів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Судом встановлено, що 06.11.2020р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан»» було укладено договір №2350209, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав фінансовий кредит в сумі 10000,00грн. строком на 30 днів та зобов`язався повернути його та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 30,00грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом. Вказаний договір укладений в електронній формі (п.6 Договору).

Зі змісту Договору відступлення прав вимоги №61-МЛ від 10.02.2021р., укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», копія якого надана представником відповідача, вбачається, що за його умовами до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитними договорами. До вказаного договору долучено витяг з реєстру боржників кредитних договорів, в якому зазначено прізвище, ім`я та по-батькові позивача.

06.05.2021р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. з заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі №2350209 від 06.11.2020р.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №2350209 від 06.11.2020р., яка надана представником відповідача, станом на 06.05.2021р. заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 40030,00грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 10000,00грн., простроченої заборгованості за відсотками 30030,00грн.

Згідно з даними, які містяться у претензії від 10.05.2021р., адресованої відповідачем ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №2350209 від 06.11.2020р. становить 40030,00грн., які позичальнику слід негайно погасити.

07.05.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, реєстровий №31349, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №2350209, укладеним 06.11.2020р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги №61-МЛ від 10.02.2021р. є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за період з 09.02.2021р. по 06.05.2021р. в сумі 40030,00 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 30030,00 грн., а також витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом, а всього 40960,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. від 04.08.2021р. відкрито виконавче провадження №66361798 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №31349 від 07.05.2021р.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 цього ж Закону нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Порядок вчинення виконавчих написів передбачений Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок).

Згідно з п.1.1 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

П.1.2. Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.3.1 п.3 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Окрім того, пп.3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014р. (набрала чинності 10.12.2014р.) Перелік документів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включений п.2 в редакції: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ця постанова суду набрала законної сили з моменту її проголошення, а її резолютивна частина опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» №23 від 21.03.2017 року.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року (справа №826/20084/14) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі №826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши обставини справи та оцінивши надані докази, проаналізувавши викладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

В даному випадку суд виходить з того, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.

З`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні докази, суд встановив, що при вчиненні виконавчого напису 07.05.2021р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

В той же час, вказаний Перелік документів у редакції, чинній станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів у простій письмовій формі, оскільки п.2 Переліку документів з 22.02.2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови суду.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що укладений 06.11.2020р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитний договір №2350209 був нотаріально посвідчений, суду не надано. Зокрема, в оскаржуваному виконавчому написі відомості про це відсутні.

В матеріалах справи знаходиться копія зазначеного договору, з якої достовірно вбачається, що він був укладений в електронній формі та відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Жодних домовленостей сторін про його нотаріальне посвідчення ним не зафіксовано.

Представник відповідача у відзиві на позов заперечень з приводу форми укладання кредитного договору не виказував і факт його укладання без нотаріального посвідчення не оспорював.

Крім того, судом встановлено, що за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса з ОСОБА_1 здійснено стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 40960,00 грн. за період з 09.02.2021р. по 06.05.2021р., однак документів, які б підтверджували безспірність цієї заборгованості та встановлювали прострочення виконання кредитного зобов`язання, зокрема, первинні бухгалтерські документи, суду не надані.

Дані про фактичне направлення відповідачем вимог позивачу про усунення порушень кредитних зобов`язань, на що також посилається представник відповідача, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вказане, суд вважає встановленим та доведеним, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом за кредитним договором, укладеним в письмовій формі, за відсутності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, а також за відсутності даних про фактичне направлення письмової вимоги про усунення порушень боржником.

Таким чином, вимоги законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, в даному випадку не дотримано, тому вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. виконавчий напис №31349 від 07.05.2021р. є незаконним і його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України, та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за звернення до суду з позовною заявою в розмірі 908,00 грн. та за звернення до суду з заявою про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн., а всього 1362,00 грн.

Крім того, відповідно до ст.137, 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу через наступне.

Так, згідно з ч.1, 2, 4, 5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Слизовської М.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №ЗП 001237 від 31.01.2020р.) та сплатив за це в загальній сумі 6500,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються Договором про надання правової допомоги б/н від 09.09.2021р., розрахунком обсягу та вартості послуг та розміру компенсації витрат по наданню правової (правничої) допомоги за договором про надання правової допомоги б/н від 09.09.2021р., актом наданих послуг від 30.09.2021р., квитанцією серії ААІ №354909 від 20.09.2021р. на суму 6500,00 грн.

Водночас, представник відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у відзиві заперечив щодо розміру витрат на правову допомогу з посиланням на те, що вони не є співмірними із складністю справи, фактично витраченим адвокатом часом та обсягом відповідних послуг, у зв`язку з чим просив відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Оцінивши повідомлені представником відповідача обґрунтування, які суд знаходить частково доречними, виходячи з предмету спору, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, враховуючи, що дана цивільна справа є незначної складності, має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії, адвокат участь у судових засіданнях не брав, суд відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.3,6,15,16,18,526,530,610,611,626-629,1049,1050,1054,1055 ЦК України, ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,258,259,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 07.05.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, реєстровий №31349, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №2350209 від 06.11.2020р. та плати за вчинення виконавчого напису в загальній сумі 40960,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1362,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., а всього 6362,00 грн. (шість тисяч триста шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Сидорова