Ухвала суду № 100861713, 02.11.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/6215/21

Номер провадження 6/333/324/21

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2021 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, матеріали за поданням державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Лаврухіної Ю.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу відносно ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2021 року державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Лаврухіна Ю.В. звернулась до суду з вказаним поданням, відповідно до якого просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса за виконавчим документом та зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 333/6105/20 від 26.04.2021 виданим Комунарським районним судом м. Запоріжжя та судовим наказом № 333/4087/19 від 02.10.2019 виданим Комунарським районним судом м. Запоріжжя за зведеним виконавчим провадження № 65515624.

В обґрунтування заявленого подання державний виконавець посилається на те, що на виконанні Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться зведене виконавче провадження № 65515624, до складу якого входять наступні виконавчі провадження ВП за АСВП № 65530063 з примусового виконання виконавчого листа № 333/6105/20 від 26.04.2021 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Добра праця» суми боргу 5280,00 грн.

ВП за АСВП № 65530116 з примусового виконання виконавчого листа № 333/6105/20 від 15.04.2021 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Добра праця» суми боргу 2102,00 грн.

ВП за АСВП № 65478693 з примусового виконання виконавчого листа № 333/6105/20 від 26.04.2021 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Добра праця» суми боргу 4000,00 грн.

ВП за АСВП № 64325969 з примусового виконання судового наказу № 333/4087/19 від 02.10.2019 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну « Міські теплові мережі» суми боргу 29 636,69 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса за виконавчим документом та зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, боржником будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 ЗУ "Про виконавче провадження".

Боржникові неодноразово за адресою зазначеною у виконавчому документі та за зареєстрованим місцем проживання направлялись виклик з`явитись до державного виконавця, виклик 20.05.2021 та 31.05.2021 року. За викликом боржник до відділ не з`являвся, про причини неявки державного виконавця не повідомляв та не надав підтвердження виконання або причини не виконання рішення суду.

31.05.2021 року та 02.07.2021 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця мешкання боржника: АДРЕСА_2 для перевірки майнового стану боржника, але перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим так як двері ніхто не відчинив про, що складено акт державного виконавця.

02.07.2021 року за допомогою телефонного зв`язку за номером телефону НОМЕР_1 було здійснено спробу відібрати пояснення у боржниці ОСОБА_1 , на що вона відмовилась надавати пояснення та повідомила, що з`явитись до Відділу не може, оскільки перебуває за межами м. Запоріжжя.

На протязі тривалого часу виконання рішення суду являється неможливим. Боржник до відділу не з`являється та про причини неявки державному виконавцю не повідомляє. Здійснити перевірку майнового стану боржника на даний час відсутня можливість у зв`язку з відсутністю доступу до квартири за місцем проживання боржника та за адресою зазначеною у виконавчому документі.

Згідно відповіді департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 18.06.2021, боржниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

02.07.2021 року згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме манно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, було встановлено, що боржниці на праві власності належить ј приватна спільна частина нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_2 .Однак звернути стягнення на дане нерухоме майно, відсутня можливість, оскільки сума, що підлягає стягненню за зведеним виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати.

20.05.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та встановлено, що боржниця має рахунок у AT КБ « Приват Банк», однак на ньому не достатньо коштів для виконання постанови.

20.05.2021 року було сформовано запити до сформовано запити до ПФУ, згідно отриманої відповіді було встановлено, що боржник пенсію не отримує, за цивільно-правовим та трудовим договором не працює.

20.05.2021 року було сформовано запит до ДФС, згідно відповіді на які було встановлено, що інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями щодо боржника відсутня.

20.05.2021 року було сформовано запити до ДФС, згідно відповіді та інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО щодо боржника наявна. За пошуком ЄДРПОУ податкового агента 42138363, було встановлено, що боржниця працевлаштована ТОВ « Дніпроторг Україна».

21.05.2021 року у межах зведеного виконавчого провадження № 65515624 державним виконавцем було винесено постанову № 65530063 від 21.05.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Дану постанову за вих. № 40170 було направлено до ТОВ «Дніпроторг Україна» для виконання, сторонам виконавчого провадження до відома. На даний час постанову не виконано.

20.05.2021, 16.06.2021, 02.07.2021 року було сформовано запит до НАІС, згідно відповіді на які було встановлено, що інформації про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутня.

23.06.2021 року згідно відповіді Регіонального центру МВС в Запорізькій області, відомості про зареєстровані транспортні засоби за боржником відсутня.

16.06.2021 року було сформовано запити до ПФУ, згідно отриманої відповіді було встановлено, що боржник пенсію не отримує, за цивільно-правовим та трудовим договором не працює.

16.06.2021 та 02.07.2021 було сформовано запити до ДФС, згідно відповіді на які було встановлено, що інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями щодо боржника відсутня, та інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО щодо боржника відсутня.

08.06.2021 року згідно відповіді УДМС України у Запорізькій області, боржниця була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 11.01.2017.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення, ігнорує виклики державного виконавця.

Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Справа надійшла в провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Ярошенко А.Г..

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя у відставку згідно рішення Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2021 року № 2085/0/15-21, та рішення зборів суддів від 26 жовтня 2021 року № 10/1, на підставі розпорядження керівника апарату Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 420-к від 31 жовтня 2021 року, в порядку, передбаченому п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 333/6215/21 та визначено головуючим по даній справі суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя Стоматова Е.Г.

Згідно положень ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилась, викликався належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши доводи подання, перевіривши матеріали справи, вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

На примусовому виконанні у державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження № 65515624 до складу якого входять наступні виконавчі провадження ВП за АСВП № 65530063 з примусового виконання виконавчого листа № 333/6105/20 від 26.04.2021 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Добра праця» суми боргу 5280,00 грн.

ВП за АСВП № 65530116 з примусового виконання виконавчого листа № 333/6105/20 від 15.04.2021 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Добра праця» суми боргу 2102,00 грн.

ВП за АСВП № 65478693 з примусового виконання виконавчого листа № 333/6105/20 від 26.04.2021 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Добра праця» суми боргу 4000,00 грн.

ВП за АСВП № 64325969 з примусового виконання судового наказу № 333/4087/19 від 02.10.2019 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну « Міські теплові мережі» суми боргу 29 636,69 грн.

За вказаним виконавчим провадженням боржником ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно статті 1 «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

21.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65530063 /а.с. 11/.

21.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 6553011 /а.с. 13/.

20.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65478693 /а.с. 15/.

02.02.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64325969 /а.с. 17/.

Відповідно ч. 1. ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно супровідних листів № 40115-2-18.3-34 від 21.05.2021 року, № 40131-2-18.3-34 від 21.05.2021 року, № 39854-2-18.3-34 від 20.05.2021 року, № 45526-2-18.3-34 від 02.02.2021 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику, однак дані про її отримання боржником у доданих до подання матеріалах відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

21.05.2021 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника. /а.с. 35/

20.05.2021 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника. /а.с. 37/

21.05.2021 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. /а.с. 43/

Згідно акту державного виконавця від 31.05.2021 року, 02.07.2021 року, виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 , майна належного боржнику на праві власності не вдалося виявити через те, що ніхто не відчинив двері. /а.с. 25-27/

Згідно відповіді на запит №107255052 від 02.07.2021 року Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, відсутні дані, щодо перетину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.20/

Згідно інформації Міністерства внутрішніх справ від 16.06.2021 року, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. /а.с. 21/

Відповідно до відповіді № 1072829056 від 17.06.2021 року ОСОБА_1 , не отримує пенсію. /а.с. 22/

Відповідно до відповіді № 1072855751 від 17.06.2021 року інформацію не знайдено про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи /а.с. 23/

У відповідності до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 264080130 від 02.07.2021 року, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ј частки квартири АДРЕСА_3 . /а.с.28-29/

Згідно виклику державного виконавця № 39862-2-18.3-34 від 20.05.2021 року державним виконавцем було здійснено виклик боржника на 01.06.2021 року 09:00 год. /а.с. 33/. Однак даних про його отримання боржником у доданих до подання матеріалах відсутні.

08.06.2021 року згідно відповіді УДМС України у Запорізькій області, боржниця була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 11.01.2017./а.с.32/

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII).

Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Згідно з пунктом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Як випливає з аналізу наведених положень закону підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року, "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV (що кореспондується із п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Такі права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За змістом п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення частини 2 статті 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Отже, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Відповідно до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Аналізуючи положення статті 441 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону № 3857-XII та положеннями Закону № 1404-VIII, слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов`язку.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

При цьому, державним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон позитивно вплине на виконання боржником зобов`язань по сплаті коштів за рішеннями суду.

Будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник саме таким чином ухиляється від виконання судового рішення виконавцем суду не надано.

Державним виконавцем не надано вагомих підстав для задоволення подання та обмеження боржника у праві виїзду за кордон, оскільки право на вільне пересування гарантоване Конституцією України.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати про пропорційність меті застосування такого заходу, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Крім цього відсутні докази на підтвердження обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, підтвердження отримання ним постанов, викликів до державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу приписів ст. 76 ЦПК України у системному зв`язку зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши надані належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи приходить до висновку, що наведені державним виконавцем обставини у сукупності об`єктивно не свідчать про факт ухилення боржника від виконання вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні подання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 18, 28 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 353, 441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Лаврухіної Ю.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу відносно ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 02 листопада 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов