Ухвала суду № 100860515, 04.11.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/5527/20

Провадження№ 1-кп/266/218/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Курбанової Н.М.,

суддів – Федотової В.М., Пантелєєва Д.Г.,

за участю секретаря Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя кримінальне провадження № 12019050000000371 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.317, ч. 3 ст. 311, ч.1 ст. 306, ч.3 ст. 369 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор - Одуденко А.В.

захисники - Комаров І.О., Нетреба В.С.

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , строком на 60 діб, оскільки ризики встановлені ст.177 КПК України не відпали.

Захисник Нетреба В.С. та обвинувачений ОСОБА_3 просили обрати відносно ОСОБА_3 домашній арешт.

Колегія суддів, заслухавши учасників судового провадження та дослідивши клопотання щодо дії запобіжного заходу, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Колегія суддів не виключає ризику продовження обвинуваченим ОСОБА_3 злочинної діяльності, оскільки він не працює, не має офіційних джерел доходів. Крім того, колегія суддів бере до уваги, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.11.2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1, 2 ст. 307, ч.1 ст. 313 КК України до 5 років позбавлення волі. Покарання за даним вироком ОСОБА_3 не відбув.

Таким чином, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків у кримінальному провадженні, оцінюючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які санкцією закону про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку від 9 до 12 років з конфіскацією майна, не працює, не має офіційних джерел доходу, стійких соціальних зв`язків, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд бере до уваги п.5 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_3 інкриміновані умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже обвинувачений усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його переховуватись від суду, впливати на недопитаних свідків і таким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За таких обставин суд приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та виконання ним процесуальних рішень суду.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 , у разі визнання його винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, спростовують доводи про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України

Окрім того, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 та неможливості його подальшого утримування під вартою, на теперішній час суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на більш м`який, а тому клопотання обвинуваченого та його захисника з цього приводу не підлягають задоволенню.

При цьому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 січня 2022 року включно.

Відповідно до ч. п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (в ред. від 16.12.2020 року) слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, ч. 3 ст. 331 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, до 02.01.2022 року включно.

У задоволені клопотання захисника Нетреби В.С., обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлено та оголошено 05.11.2021 року 12-00 годині.

Головуючий Н.М. Курбанова

Судді: В.М. Федотова

Д.Г. Пантелєєв