Рішення № 100860330, 04.11.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

04.11.21

Провадження 2/235/2232/21

Справа 235/7189/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з професійним захворюванням, та заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував в трудових відносинах з відповідачем по справі з 03.01.1983 року по 21.04.2008 року та з 16.05.2008 року по 19.11.2020 року, був звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою.

Під час роботи на підприємстві позивач нарахував йому за період з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року заробітну плату на загальну суму 209047,80 грн. Але нараховану заробітну плату відповідач сплатив не в повному обсязі, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість по заробітній платі складає 106697,69 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Отже, позивач вважає, що відповідач порушив його право на оплату праці, яке підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі.

11 серпня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

16 серпня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження.

03 вересня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про роз`єднання позовних вимог, оскільки позивач пред`явив позов з різними позовними вимогами, в зв`язку з чим виконання рішення державним виконавцем буде ускладненим.

05 жовтня 2021 року було роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з професійним захворюванням та стягнення заборгованості по заробітній платі, виділивши позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі в самостійне провадження.

02 листопада 2021 року представник відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що в день звільнення позивач не працював, з вимогою про розрахунок до відповідача не звертався. Також зазначив, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 80998,00 грн, сума заборгованості зазначена після утримання обов`язкових платежів і зборів.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська» з 03.01.1983 року по 21.04.2008 року та з 16.05.2008 року по 19.11.2020 року, працюючи на підземних роботах з повним робочим днем в шахті, був звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13-15).

Згідно довідці № 1041 від 25.10.2021 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по жовтень 2020 року складає 80998,00 грн, сума заборгованості зазначена після утримання обов`язкових платежів і зборів (а.с. 45).

Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 31 січня 2020 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Позивачем надано суду всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, які відповідач не зміг спростувати.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Частиною 5 ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Станом на час розгляду справи судом згідно довідці № 1041 від 25.10.2021 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по жовтень 2020 року становить 80998,00 грн, сума заборгованості з виплати заробітної плати вказана після утримання обов`язкових податків та зборів. (а.с.45), тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в розмірі 80998,00 грн.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як передбачено ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від спати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 97,115, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 80998,00 грн (вісімдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 коп.), сума визначена після утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: вул. Перемоги, 9, м. Родинське, Донецької області, 85310.

Суддя: