Рішення № 100860309, 04.11.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/1745/21

Справа №235/5137/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі - Грековій Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровської міської ради про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровської міської ради про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/16 частини квартири АДРЕСА_1 .

Він як спадкоємець звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою від 02.07.2021 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неподанням заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк та у зв`язку з відсутністю доказів постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем. Позивач, зазначає, що на момент смерті його матері остання постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_2 , та у зв`язку з цим просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/16 частину будинку 8 квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Позивач, представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні. В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги в частині адреси поживання разом зі спадкодавцем на момент смерті останньої, а саме : АДРЕСА_2 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с. 38).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що спадкодавиця ОСОБА_3 є мати позивача. У 1998 році вона уклала шлюб з ОСОБА_5 . Оскільки вони зловживали спиртними напоями, позивач забрав свою матір до себе в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та на момент її смерті проживав разом з нею.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 ( а.с. 10,13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ( а.с. 13).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/16 частини будинку АДРЕСА_4 ( а. с. 17).

Позивач як спадкоємець за законом після смерті свої матері звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.07.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що він не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк згідно ст. 1269 ЦК України ; не надав рішення суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ( а. . 15).

Згідно довідки Покровської міської ради за № 160 з ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 1990 року проживала його мати ОСОБА_3 по день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 12).

Згідно інформації зі Спадкового реєстру спадкові справи після смерті ОСОБА_3 та після смерті ОСОБА_5 не заводились ( а.с. 34-36).

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа – свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця про- живав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Отже, за змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Визначення терміну «постійне місце проживання» в діючому законодавстві відсуне (окрім судової практики). Також й відсутні будь-які часові критерії для визначення факту постійності.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічні правові позиції викладені в Постанові ВСУ від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.

Відповідно до правових позицій, викладених у вищезазначеній постанові ВСУ від 23.12.2019 року місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наданих суду письмових доказів, показань свідків суд вважає доведеним той факт, що позивач ОСОБА_1 проживав постійно зі своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_2 , на момент смерті останньої, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові ВСУ від 22.09.2021 року в справі № 227/3750/19

Встановивши, що позивач постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та як спадкоємець за законом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подав, тобто є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на 1/16 будинку АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1223,1268-1270, 1297 ЦК України, ст.ст.

3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровської міської ради про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/16 частину будинку АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1

Відповідач: Покровська міська рада 85300 м. Покровськ, пл.Шибанкова, 11, ЄДРПОУ 04052933

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2021 року

Суддя: