Ухвала суду № 100860018, 03.11.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6004/21

2-з/264/47/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області за головуванням судді Кузнецова Д.В., за участю секретаря судового засідання Кушнаренко Є.О., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2021 року до Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області надійшов позов ОСОБА_1 , в якому вона просила визнати незаконним та скасувати рішення комісії ПАТ «Маріупольгаз» з розгляду акту про порушення, оформленого протоколом розгляду порушення від 28.07.2021 року щодо задоволення акту про порушення №08/1263-21 від 12 червня 2021 року, відповідно до якого було проведено донарахування об`єму та вартості не облікованого (донарахованого) природного газу ОСОБА_1 за період з 12.06.2020 року по 12.06.2021 року в об`ємі 5177,79 м.куб. на суму 35174,17 грн. Зобов`язати відповідача за власні кошти поновити газопостачання до будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачці.

В ході розгляду справи 03.11.2021 року від позивачки надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить зобов`язати відповідача за рахунок позивача відновити газопостачання до будинку АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви вказує, що на теперішній час розпочався опалювальний сезон, а її будинок відключений від газу та інших джерел опалення будинок не має, що, в умовах низьких температур повітря, ставить під загрозу життя позивача та членів її сім`ї, в тому числі дитини-інваліда. Невжиття заходів забезпечення позову може створити для позивача несприятливі умови для проживання, а також може призвести до пошкодження газової та опалювальної системи, що в подальшому істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду.

Суд, вивчивши заяву та матеріали справи, доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо прийнятого рішення відповідача за результатами розгляду порушення та нарахування заборгованості в розмірі 35174,17 грн.. Виявлене відповідачем порушення полягало у несанкціонованому втручанні в газорозподільну систему до вузла обліку газу, виконане прихованим шляхом, а саме: у вхідну трубу до вузла обліку газу вкручено на різьбу іншу трубу – несанкціоновану, до якої підьєднаний також на різьбі металопластиковий шланг, який приховано в стіні опускається до підлоги, де встановлено шарів кран, від якого також йде металопластиковий шланг, кінцівка якого розміщена під плиткою біля опалювального приладу «Данко» та газової колонки, без підключення. Про вказані факти було складено акт про порушення №08/1263-21 від 12.06.2021 року. Також в акті вказано, що виявлені порушення не усунуті, газ відімкнений на вводі. Газогін роз`єднано, заглушений та опломбований.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вимог цивільного процесуального закону, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені.

Положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Нормою частини 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до пункту 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Із заяви про забезпечення позову слідує, що ОСОБА_1 просить встановити обов`язок ПАТ «Маріупольгаз» вчинити певні дії з негайного відновлення газопостачання на об`єкті споживача. Водночас аналогічна вимога пред`явлена в позові, якій розглядається по суті.

Отже, можливе задоволення заяви про забезпечення позову фактично призведе до передчасного вирішення спору та задоволення майбутніх позовних вимог по суті щодо захисту порушених прав споживача, що є недопустимим та суперечить нормам цивільного процесуального законодавства, зокрема частині 10 статті 150 ЦПК України.

Фактично заявлені ОСОБА_1 як забезпечення позову вимоги становлять собою самостійний спір з приводу правомірності відключення житла від газопостачання та підключення будинку до мережи газопостачання. Вимога заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про відновлення постачання природного газу, відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, є окремим способом захисту порушених прав.

Крім того, заява про забезпечення позову щодо зобов`язання ПАТ «Маріупольгаз» негайно відновити газопостачання позивачці у її домоволодінні, не може бути розглянута судом без перевірки безпечності та технічної правомірності такого відновлення газопостачання, при наявності в матеріалах справи попередніх доказів виявленого порушення по несанкціонованому втручанню в газорозподільну систему до вузла обліку газу, виконане прихованим шляхом.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

На підставі цього суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено необхідність забезпечення позову та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

До аналогічних висновків також дійшов Донецький апеляційний суд та Верховний суд у справі 265/7519/19 від 15.01.2020 року.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 157, 260, 261 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» про захист прав споживачів, відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Д. В. Кузнецов