Рішення № 100859656, 04.11.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1643/21

Номер провадження № 2/220/495/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Дурач О.А.

за участю секретаря судового засідання - Сербіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Великоновосілківської селищної ради 04341577 Донецька обл. Великоновосілківський р-н с. Шахтарське вул. Пушкіна, б. 32 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 20.09.2021 р. у порядку загального позовного провадження, витребувано докази по справі. 27.09.2021 р. ухвалу суду виконано. 20.10.2021 р. справу призначено до судового розгляду. Залучено третю особу – ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті останній був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач звернулась до Великоновосілківської державної нотаріальної контори. До складу спадкового майна, входять квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , квартира, розташована за адресою АДРЕСА_4 , та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1995 року власниками квартири АДРЕСА_5 , є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Великоновосілківського районного суду від 12.11.2007 року, зареєстрованого 28.01.2008 року ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_6 . 01.09.2021 року ОСОБА_1 державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посилаючись на наступне. До складу спадкового майна входить земельна ділянка яка належить на підставі державного акту на земельну ділянку площею 0,094 га, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - АДРЕСА_2 , яка належить померлому ОСОБА_4 . Зі змісту ч.1 та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу, ч. 1 ст. 6 Земельного кодексу 1990 р., «Інструкції про порядок складання, видачі, зберігання державних актів на право власності на землю…», слідує, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку під уже збудоване нерухоме майно могла бути передана власнику будинку, а якщо будинок належав на праві спільної власності, усім співвласникам будинку. Передача у власність земельної ділянки оформлялась рішенням сільської, селищної чи міської ради народних депутатів, на території якої була розташована ділянка, на підставі якого, після розроблення та затвердження технічної документації, видавався документ про право власності - державний акт на право приватної власності на землю. Враховуючи, що власниками житлового будинку є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а власником земельної ділянки для його обслуговування є лише померлий ОСОБА_4 , видати свідоцтва про право на спадщину не можливо. Крім того, при проведенні технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорту встановлено, що фактично, в наявності, на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 розташовані не квартири АДРЕСА_7 і АДРЕСА_8 , а житловий будинок з чисельними господарськими будівлями та спорудами, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Таким чином нотаріусом було зроблено висновок про те що, наданий правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку, також видано з порушеннями діючого на день його видачі законодавства, оскільки мав видаватися на всіх співвласників нерухомого майна, а лише одному із співвласників, а дві квартири фактично були об`єднані в один житловий будинок, у зв`язку з викупом померлим другої квартири у зазначеному будинку, що в сукупності унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно. У зв`язку з викладеним, у позивача не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері в установленому законом порядку. Просить суд визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_5 з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартири АДРЕСА_6 з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція відповідача

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Позиція третьої особи

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 надала письмову заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги визнає, не претендує на спадщину після смерті чоловіка та відмовляється від неї.

Процедура розгляду

Сторони, їх представники та третя особа у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача, діючи від імені позивача, у письмовій заяві просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримає, третя особа також у письмовій заяві просила розгляд справи провести без неї, позицію стосовно позову висловила, представник відповідача надав письмову заяву, у якій просить справу розглянути без його участі, рішення прияйняти на розсуд суду.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, їх представників та третьої особи, зважаючи на подані ними заяви та на їх обізнаність з датою, часом та місцем розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, оглянувши належним чином завірену копію спадкової справи № 250/2018 р. померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (а.с. 40-156), судом фактично встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана обставина, а також ступінь родинних зв`язків зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 15 від 02.07.2018 р. (а.с. 7), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 8)., На день смерті останній був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , мав наступний склад сім`ї: дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11).

Після його смерті залишилось спадкове майно, яке у тому числі складається з житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_3 (1/3 частка) (а.с. 12), житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_4 (1/1 частка) (а.с. 14). Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25.04.1995 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.01.2008 р. відповідно. Аналогічна інформація міститься у відповіді Великоновосілківського РБТІ № 439 від 23.11.2018 р. (а.с. 16).

Як вбачається з даних Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 043532, земельна ділянка площею 0,094 га, розташована на території с. Шахтарське, Шахтарської сільської ради Донецької області, для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, належить ОСОБА_4 на підставі рішення Шахтарської сільської ради народних депутатів від 19.09.2002 р. (а.с. 15). Вказане підтверджується відповіддю ГУ Держгеокадастру у Донецькій області МУ у Великоновосілківському районі та м. Донецьку від 28.08.2018 р. (а.с. 27).

ОСОБА_5 , спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 подала заяву, у якій відмовилась від прийняття обов`язкової частки у спадщини і від частини частки в спадщині за законом (а.с. 41).

30.05.2007 р. ОСОБА_4 складено заповіт, де все спадкове майно він заповідав доньці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено ОСОБА_6 , секретарем виконавчого комітету Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області 30.05.2007 р., зареєстровано у реєстрі за № 60 (а.с. 44). Отже, позивач є спадкоємицею майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , першої черги, за заповітом.

Інші спадкоємці відсутні.

Постановою державного нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори Кравець С.В. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно – квартири та земельну ділянку, після смерті батька – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . У постанові зазначено, що до складу спадкового майна, згідно поданої ОСОБА_1 заяви, до нотаріальної контори входять квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , квартира, розташована за адресою АДРЕСА_4 , та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .Відповідно до Інформаційного листа №204 від 19.05.2021 року, виданим Комунальним підприємством «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації», розташованим за адресою: АДРЕСА_9 , зазначено, що згідно архівних даних станом на 31 грудня 2012 року власниками квартири АДРЕСА_5 є (російською мовою) ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1995 року (реєстраційний №242), загальна площа станом на останню дату інвентаризації - 08.11.2008 року склала 53,4 кв.м., житлова - 19,6 кв.м. Згідно архівних даних станом на 31 грудня 2012 року власниками квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_4 , на підставі рішення суду від 12.11.2007 року (реєстраційний №242), загальна площа станом на останню дату інвентаризації -08.11.2008 року склала 40,8 кв.м., житлова - 23,5 кв.м. В заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом спрямованої до нотаріальної контори зазначено що до складу спадкового майна входить земельна ділянка яка належить на підставі державного акту на земельну ділянку площею 0,094 га, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - АДРЕСА_2 , яка належить померлій особі - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Здійснюючи правовий аналіз документу на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що Великоновосілківським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на квартиру номер АДРЕСА_5 , (без господарських будівель та споруд), реєстрація права внесена до реєстрової книги 242 та при проведенні технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорту встановлено, що фактично, в наявності, на земельній ділянці розташований житловий будинок з чисельними господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_2 , а не квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6 , що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися в суд за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Рішення Шахтарської сільської ради про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки, акт ІІ-ДН № 043532, прийнято 19.09.2002 р., судом застосовуються норми законодавства, які діяли станом на зазначену дату.

Так, частиною 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 1993 р. доручено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України; установити, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює (ч. 2); право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю (ч. 3).

Статтею 6 Земельного кодексу України 1990 р. визначено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема, для: будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

П. 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України 1990 р. визначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 42 Земельного кодексу України, громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Статтею 44 Земельного кодексу України 1990 р. визначено, що порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню.

Аналізуючи зазначенні положення законодавства, суд зазначає, що вказані правові норми нерозривно пов`язували виникнення права власності на житловий будинок з виникненням права власності на земельну ділянку для його обслуговування. Тобто, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , будучи співвласниками житлового будинку, АДРЕСА_3 на час прийняття рішення Роздольненською сільською радою, мали право на оформлення права власності на вказану земельну ділянку, відповідно до часток їх власності на житло. Під час прийняття рішення Шахтарською сільською радою, вказане враховано не було. Враховуючи, що на теперішній час ОСОБА_4 помер, у позивача відсутня можливість реалізувати свої спадкові права шляхом прийняття спадщини після його смерті.

Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно за позивачем не порушуватиме право інших осіб, при цьому судом здійснено всі необхідні та достатні заходи щодо з`ясування кола спадкоємців щодо спадкового майна, вимогу про визнання права власності на яке ставить у позові позивач.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази стосовно його позовних вимог. Нею підтверджено факт наявності спадкових прав на спадкове майно та неможливість їх оформлення у встановленому законом порядку, її вимоги не суперечать чинному законодавству та не порушують прав відповідача, який заперечень за позовом не надав, спадкоємець реалізував своє право на отримання відповідних правовстановлюючих документів на успадковане нерухоме майно в позасудовому порядку, але це зробити фактично не має можливості. Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.

Щодо судового збору

Позивач не заявляє у позові вимог про стягнення з відповідача судового збору тому судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Великоновосілківської селищної ради 04341577 Донецька обл. Великоновосілківський р-н с. Шахтарське вул. Пушкіна, б. 32 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_5 з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_6 , з господарськими будівлями та спорудами, у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.А. Дурач