Рішення № 100859649, 03.11.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1526/21

Номер провадження № 2/220/474/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А. за участю секретаря Черновал І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу у порядку окремого провадження за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Комарської сільської ради, про встановлення факту спільного проживання, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2021 р. заявник звернувся до суду з зазначеною заявою.

Провадження у справі відкрито 06.09.2021 р., витребувано копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвала суду виконана 09.09.2021 р. Ухвалою від 18.10.2021 р. справу призначено до судового розгляду, клопотання представника позивача задоволено та вирішено викликати до суду свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог заяви

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та постійно проживала до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 видане виконкомом Комарської сільської ради, актовий запис про смерть № 8.

В силу свого похилого віку, потребувала постійного догляду та турботи. З 2010 року такий догляд здійснювала позивач, оскільки інших родичів у ОСОБА_3 не було та соціальний працівник також, двічі на тиждень допомагала її по домогосподарству. Позивач кожного дня приходила до ОСОБА_3 допомагала з щоденними домашніми справами. З 2014 року ОСОБА_3 стала гірше чути і бачити, швидко втомлювалася, що зумовило спільне проживання з нею. На переїзд до будинку позивачки покійна не погодилися, а тому позивач була змушена переїхати до неї, а додому була вимушена лише навідуватися. Так тривало до самої смерті ОСОБА_3 . Бажаючи бути впевненою, що позивач після її смерті точно успадкує все її майно вона декілька разів складала заповіти не розуміючи, що фактично кожним наступним скасовує попередні, що призвело до можливості отримати ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом лише на частину спадкового майна, яка була зазначена в останньому заповіті померлої. Окрім позивача, спадкодавець на день смерті не мала близьких та рідних, інших спадкоємців, які б відповідно до вимог ст.ст. 1261-1263 ЦК України та мали би право на спадщину відповідно до встановленої законом черговості спадкування. Вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги, просить суд встановити факт що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Комар Великоновосілківського району, Донецької області, проживала однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , більш п`яти років починаючи з 2014 року і до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Процедура судового розгляду

Сторони у судове засідання не з`явились, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача, діючи від імені позивача, надала заяву, у якій просить справу розглянути за їх відсутності , позовні вимоги підтримує. Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи, доказів поважності причин неявки не надав. У справі достатньо матеріалів для проведення розгляду справи за відсутності сторін та прийняття законного та обґрунтованого рішення, а тому суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача та його представника на підставі поданої заяви, а також без участі відповідача, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Судова фіксація засідання здійснювалась під час допиту свідків. У зв`язку з неявкою учасників справи після проведення допиту свідків на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судом вирішено не здійснювати фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2019 р., оскільки є соціальним робітником та знала цю родину з 2019 р., зазначила, що вони проживали разом, вона бачила речі ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_4 також підтвердила факт сумісного проживання заявника із ОСОБА_3 приблизно 5-6 років. Зазначила, що є корінною жителькою села, працює директором фельдшерського пункту, до неї зверталась ОСОБА_3 для лікування, вона разом із заявником, яка піклувалась про неї. За місцем проживання ОСОБА_3 бачила особисті речі заявника та їй достеменно відомо про їх спільне проживання та ведення сумісного господарства.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, у тому числі й матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом фактично встановлено наступне.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Благодатне Великоновосілківського району, Донецької області, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10). Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді земельної ділянки, розташованій на території Підубненської сільської ради, належній померлій на підставі державного акта серії ЯЕ № 705045 (а.с. 11).

ОСОБА_3 за життя складались заповіти на ім`я ОСОБА_1 , позивача, у тому числі й на вказану земельну ділянку - 24.06.2008 р., 21.05.2013 р. на житловий будинок с. Піддубне (а.с. 13), 22.07.2014 р. – на земельну ділянку площею 7,520 га (державний акт ЯБ № 471384 (а.с. 46). Натомість, дійсно, останнім заповітом скасовується попередній заповіт відповідно до положень ст. 1254 ЦК України, а тому в вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 7,78 га, розташовану на території Піддубненської сільської ради, позивачу нотаріусом було відмовлено (а.с. 27).

Згідно довідки від 11.01.2021 р. на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована і мешкала постійно за адресою АДРЕСА_1 ; на момент смерті у будинку з померлою ніхто не був зареєстрований та не мешкав за даними по господарського обліку (а.с. 44).

На підтвердження факту сумісного проживання із спадкодавцем позивачем надано довіреність на її ім`я від ОСОБА_3 , датовану 13.07.2015 р. на отримання орендної плати за земельним паєм (а.с. 14), довіреність від 06.09.2017 р. щодо представництва інтересів ОСОБА_3 щодо майна померлого ОСОБА_6 , який помер 2006 р. (а.с. 16), довіреність від 19.05.2020 р. на її ім`я від ОСОБА_3 на отримання орендної плати (а.с. 15), квитанції щодо сплати комунальних послуг з жовтня 2015 р. по листопад 2020 р. (а.с. 21-25).

Судом перевірено коло спадкоємців після померлої ОСОБА_3 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші спадкоємці не встановлені.

Щодо мети встановлення вказаного факту, зазначеної заявником, суд зазначає наступне.

Дійсно, заявник просить встановити факт проживання зі спадкодавцем з метою прийняття спадщини, вона у разі встановлення такого факту є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 та має право на спадщину.

Без встановлення вказаного факту дійсно не є можливим отримання спадщини, відповідно до положень Закону України «Про нотаріат».

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. ( п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Для застосування положень ст.1264 ЦК України умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі (Постанова Верховного Суду України від 17.06.2020 у справі № 755/18012/16-ц), натомість зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини. Вказане визначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Необхідною умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Аналізуючи, оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази на підтвердження факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менш п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме періоду з жовтня 2015 р. по 07.01.2021 р., суд зазначає, що досліджені письмові докази, якщо їх розглядати окремо, не підтверджують у достатній мірі даний факт, але, якщо досліджувати їх у сукупності, враховуючи показання допитаних у судовому засіданні свідків, то суд вважає такі докази саме у їх сукупності належними, допустимими та достатніми для підтвердження вищевказаного факту. Суд звертає увагу, що довідка сільської ради від 11.01.2021 р. надана на підставі даних по господарської книги, а тому у ній не відображена реєстрація позивача. Даний доказ не протирічить іншим дослідженим доказам у судовому засіданні. Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та відповідає змісту права, про порушення якого вона зазначає.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Оскільки позивачем не ставиться питання про відшкодування судових витрат, дане питання судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Комарської сільської ради, про встановлення факту спільного проживання - задовольнити.

Встановити факт що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Комар, Великоновосілківського району, Донецької області, проживала однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років, починаючи з жовтня 2015 року і до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.А. Дурач