Ухвала суду № 100857802, 04.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:359/3506/19

Провадження №: 1-і/755/10/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мельниченко Л.А.,

при секретарі судових засідань Дзюбі Д.В.,

провівши відкрите судове засідання у залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва за розглядом клопотання прокурора Дядюк Ю. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ст.290, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, -

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Васечко В.В., Гаврищука Я.І.,

представника потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Бірюліна Л.Ю.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Миропольця Д.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження № 359/3506/19, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110140000678 від 11 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи, цей акт отриманий головуючою суддею Мельниченко Л.А. та суддями Козачук О.М. і Сазоновою М.Г.

Ухвалою колегії суддів від 06 вересня 2021 року (склад суду: Мельниченко Л.А. (головуючий), Сазонова М.Г., Козачук О.М.) кожному з обвинувачених було продовжено запобіжний захід у виді утримання під вартою до 04 листопада 2021 року, включно.

На даний час суддя Козачук О.М. перебуває на лікарняному.

Відповідно до вимог п. 1 абз. 6 Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) № 558-ІХ від 13 квітня 2020 року (далі- ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення») встановлено у разі неможливості, у визначений КПК строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України, або розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому законом.

03 листопада 2021 року прокурор групи прокурорів - прокурор Київської обласної прокуратури Ю. Дядюк подала до суду за вх. № 71431 клопотання про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1

АСДС «Д-3» указані клопотання протоколом передачі раніше визначеному складу суду передано за номером провадження № 1-і/755/9/21 для розгляду судді Мельниченко Л.А., так як суддя Козачук О.М. перебуває на лікарняному, а згідно п. 7.50 Засад автоматизованого документообігу суду (1 та 2 абзац пункту виключено рішенням зборів суддів Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року) клопотання про обрання запобіжного заходу або продовження запобіжного заходу, які надійшли до суду в рамках кримінального провадження, яке перебуває на розгляді, передається головуючому судді у справі, а у разі неможливості у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, який визначається за хронологією включення до складу колегії (відповідно до абзацу 5 пункту 1 Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 13.04.2020 р. № № 558-IX). Якщо у рамках одного кримінального провадження, яке перебуває на розгляді, надходить кілька клопотань про обрання або продовження запобіжного заходу відносно кількох обвинувачених, такі клопотання передаються раніше визначеному складу суду (головуючому, а за його відсутності - іншому судді зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, який визначається за хронологією включення до складу колегії) протоколом передачі раніше визначеному складу суду.

У судовому засіданні прокурори Васечко В.В. та Гаврищук Я.І. підтримали клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без застосування застави, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, які дають підстави вважати, що він може продовжувати злочинну діяльність, будучи обізнаними з покаранням за вчинені ним кримінальні правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення; більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Представник потерпілих адвокат Бірюлін Л.Ю. повністю підтримав клопотання та позицію прокурорів, та наполягав на продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без застосування застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Мирополець Д.О. та обвинувачений ОСОБА_1 категорично заперечували щодо продовження останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обговоривши у судовому засіданні клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання ; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні; 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачуються, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі до 15 років та у виді довічного позбавлення волі.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Крім того, на даний час у цьому кримінальному провадженні були досліджені письмові докази сторони обвинувачення, однак, ще не були допитані свідки обвинувачення, потерпілі та їх представники, не досліджені докази та не допитані свідки сторони захисту.

Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, вік, стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зав`язків та їх майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються; на даний час, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів, не допитані потерпілі, їх представники, свідки, покази яких суд повинен сприймати безпосередньо, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на те, що на даний час триває судовий розгляд, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків у судовому засіданні не встановлено та учасниками не доведено, - суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 судом, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.

Враховуючи норми кримінального процесуального закону, обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь та наслідки їх вчинення, суд, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не знаходить підстав для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м`який.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 199, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Дядюк Ю. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 262, ч. 3 ст.28 і п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 209 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 02 січня 2022 року (включно).

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуюча суддя Л.А.Мельниченко