Рішення № 100857509, 05.11.2021, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/118/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Романової О.Г.,

при секретарі судового засідання –Данілової О.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Ченцова О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Чорнобаївського районного суду Черкаської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати та інших виплат з компенсацією, передбачених премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

02 лютого 2021 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) із позовною заявою до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі – відповідач, АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати та інших виплат з компенсацією, передбачених премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що з 16 жовтня 2013 року позивач працював в АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я, має загальний стаж роботи в даній структурі більше 38 років. За час роботи позивач неодноразово заохочувався, працював сумлінно та професійно. За весь період працював на посадах шофера Чорнобаївської професійної пожежної частини № 19, заступника начальника ППЧ № 19 по охороні смт. Чорнобай, начальника ППЧ № 19 по охороні смт. Чорнобай, водія автомобіля (пожежної машини) СДПЧ-13 м. Золотоноша. Має статус учасника бойових дій.

23 грудня 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року) наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 101 від 23 грудня 2019 року позивача було звільнено з посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності працівників. Проте, на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року, наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 57 від 28 травня 2020 року позивача поновлено на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області. Крім цього, постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року вказане рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2021 року залишено без змін.

11 січня 2021 року наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року позивача було звільнено з посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності працівників. Позивач вважає своє звільнення із вказаної посади незаконним з огляду на наступне.

Після винесення рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року позивач в той же день – 21 травня 2021 року прибув до АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області однак не був допущений до роботи, у зв`язку з чим позивач був змушений звертатися в Управління ДСНС України в Черкаській області з проханням розібратися в даній ситуації, в прокуратуру, до виконавчої служби. Позивач кожен день прибував до АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, проте не допускався до робочого місця. Лише 28 травня 2020 року позивач був викликаний у кабінет по роботі з персоналом де під тиском змушений був підписати наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 57 від 28 травня 2020 року, який не відповідав змісту рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2021 року та яким позивача було поновлено на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області. Проте, на наступний день після видання вказаного наказу лише позивача було направлено на обов`язковий медичний огляд працівника, який ним уже був пройдений.

Згодом, 11 вересня 2021 року та 27 листопада 2021 року позивача безпідставно не було допущено до виїзду на закріпленому за позивачем службовому автомобілі, про що позивачем були написані письмові звернення до відповідача з проханням надати пояснення таким діям, проте вказані письмові звернення залишилися без відповіді. Крім цього, службовий автомобіль за яким був закріплений відповідач, перемістили із АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на територію Управління ДСНС України у Черкаській області, позбавивши позивача можливості виконувати свої обов`язки.

В подальшому, 26 жовтня 2021 року наприкінці робочого дня, під грубим тиском, застосовуючи фізичну силу, тільки позивачу зачитали наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26 жовтня 2020 року про здійснення організаційно-штатних заходів та відповідно до якого позивача було попереджено про наступне вивільнення з роботи з 28 грудня 2020 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників. Підставою наказу відповідачем вказано наказ ДСНС України від 20 травня 2020 року № 303, який, як стверджує позивач, станом на 26 жовтня 2020 року втратив свою силу. Крім цього, позивачу були запропоновані наступні вакантні посади: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварій та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, які не є рівнозначними займаній позивачем посаді та не відповідають його спеціальності та кваліфікації, мають нижчий посадовий оклад, ніж посадовий оклад водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області. Крім цього, позивач зазначає, що на момент попередження (26 жовтня 2020 року) про наступне вивільнення, йому було запропоновано лише три вказані вакантні посади, тоді як у відповідача були і інші вакантні посади, зокрема вільнонаймана посада водія. Таким чином, відповідачем при попередженні про наступне вивільнення не було дотримано норм трудового законодавства та не було надано переліку всіх вакантних посад.

Позивач 26 жовтня 2020 року не поставив підпису про ознайомлення із наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26 жовтня 2020 року, а лише письмово зазначив, що надасть письмову відповідь 27 жовтня 2020 року.

27 жовтня 2020 року позивач письмово повідомив відповідача про те, що він не згідний з підставами для звільнення, згідно рішення суду його поновлено на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я.

24 грудня 2020 року, під тиском, а також проводячи відеофіксацію, на яку позивач не надавав дозволу, останньому було вручено повідомлення, у якому запропоновано позивачу ті ж самі вакантні посади: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварій та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області. У цей же день, 24 грудня 2020 року, позивачем була надана письмова відповідь стосовно вказаного повідомлення, у якій останній повідомив свою позицію стосовно даної ситуації, а саме, що свою відповідь ним було надано 27 жовтня 2020 року.

Описані вище дії посадових осіб відповідача призвели до погіршення стану здоров`я позивача, а тому останній 27 грудня 2020 року звернувся в приймальне відділення швидкої допомоги де йому була надана медична допомога. Крім цього, 28 грудня 2020 року позивачу було відкрито лікарняний, про що було повідомлено відповідача. Період тимчасової непрацездатності позивача тривав до 08 січня 2021 року. Позивач зазначає, що погіршення його стану здоров`я сталося внаслідок дій відповідача, тому останній повинен компенсувати йому витрати на придбання ліків та лікарських засобів у розмірі 2887,41 грн., квитанції про сплату яких додано до позовної заяви.

06 січня 2021 року, здаючи до бухгалтерії первинний листок непрацездатності АДЯ № 558880, у якому було зазначено, що позивач продовжує хворіти, останній поцікавився коли йому будуть виплачені кошти не донарахованої заробітної плати починаючи з жовтня 2013 року. У відповідь позивачу було повідомлено, що йому все виплачено та надано довідку по заробітній платі за грудень 2020 року, де було вказано, що йому виплачено вихідну допомогу, хоча на той час останній перебував у трудових відносинах із відповідачем.

11 січня 2021 року, після виходу на роботу, у зв`язку із закінченням періоду тимчасової непрацездатності, наприкінці робочого дня, в присутності свідків, проводячи відеофіксацію, на яку позивач не надавав згоди, йому було зачитано наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року, яким позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників. Ознайомлюючись із вказаним наказом, позивач зазначив, що він не згідний з підставами для звільнення, а також наполягає на письмовому повідомленні про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Текст такого звернення було надано відповідачу.

11 січня 2021 року відповідачем було надано позивачу лист про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Проте, ознайомившись із вказаним листом, позивач повідомив відповідача про те, що останнім було проведено не повний розрахунок всіх належних йому сум. Таким чином, відповідач, звільняючи позивача із займаної посади не провів повного розрахунку, передбаченого ст. 47 КЗпП України.

Отже, враховуючи вищевикладене, керуючись нормами трудового законодавства України, позивач вважає, що його звільнення із займаної посади на підставі наказу АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року є незаконним та здійснено із порушенням норм КЗпП України.

Крім цього, позивач вказує на те, що відповідачем не було здійснено виплату всіх належних йому грошових коштів у день його звільнення з огляду на наступне.

Після попереднього звільнення позивача із займаною посади, яке відбулося у грудні 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року), останній, у січні 2020 року, звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області стосовно порушення відповідачем трудового законодавства, наполягаючи при цьому на проведенні повного перерахунку його заробітної плати з 16 жовтня 2013 року по день його звільнення. Крім цього, в подальшому, позивачем подавалися неодноразові звернення до Управління Держпраці в Черкаській області. У зв`язку з цим, у березні 2020 року, за результатами відвідування АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, інспектором праці Яворським В. був складений акт інспекційного відвідування № ЧК 237/1548/АВ від 16 березня 2020 року, відповідно до якого порушень при звільненні позивача із займаної посади не відбулося. Всупереч цьому, рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2021 року вказаний акт інспекційного відвідування оцінено критично та встановлено, що звільнення позивача відбулося із порушенням норм законодавства України.

Крім цього, під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці Яворським В., яке відбулося у березні 2020 року, відповідачем не було надано останньому первинних документів, що підтверджували нарахування та виплату заробітної плати позивача з 16 жовтня 2013 року по день звільнення. В результаті чого було винесено припис про усунення виявлених порушень та зобов`язано відповідача надати всі необхідні для аналізу заробітної плати документи у строк до 06 квітня 2020 року. Проте, у визначений строк, необхідні документи відповідачем інспектору праці надано не було, що на думку позивача свідчить про затягування часу відповідачем та інспектором праці Яворським В.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Державної служби України з питань праці з проханням здійснити перевірку стосовно його незаконного звільнення та наполягав на проведенні перевірки нарахування та виплати заробітної плати позивача з 16 жовтня 2013 року по день звільнення.

У відповідь, у червні 2020 року, за вказівкою та погодженням Державної служби України з питань праці було проведено Управлінням Держпраці у Черкаській області повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) у АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, за результатами якого було виявлено ряд порушень стосовно неправильного нарахування позивачу заробітної плати, не виплати індексації, премії, встановлення занижених посадових окладів у період з 16 жовтня 2013 року по день звільнення (лист Управління Держпраці у Черкаській області № Г-358/14-01/4211 від 24 червня 2020 року). За результатами інспекційного відвідування інспектором праці Яворським В. було винесено припис № ЧК 295/1548/АВ/П, яким було зобов`язано відповідача усунути виявлені порушення. Проте, інспектором праці Яворським В., переважна кількість порушень зазначена у листі Управління Держпраці у Черкаській області № Г-358/14-01/4211 від 24 червня 2020 року у припис № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року не була внесена.

У зв`язку з цим, позивач повторно звернувся до Управління Держпраці в Черкаській області з відповідним листом, після чого, 13 серпня 2020 року, посадовими особами Управління Держпраці в Черкаській області відбулося контрольне інспекційне відвідування відповідача та був винесений припис про усунення виявлених порушень № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року та яким зобов`язано відповідача у строк до 07 вересня 2020 року усунути виявлені порушення та виплатити не виплачені позивачу кошти з 16 жовтня 2013 року по день звільнення.

У відповідності до норм чинного законодавства, стан виконання приписів перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Проте, Управлінням Держпраці у Черкаській області у вересні 2020 року не було здійснено перевірки про стан виконання припису винесеного 13 серпня 2020 року. У зв`язку з цим, позивач адресував відповідачу письмове звернення у якому наполягав зробити йому перерахунок, врахувавши виявлені порушення, та виплатити всі належні йому грошові кошти, надати розширену довідку із зазначенням загальної суми не виплачених позивачу коштів у період з 16 жовтня 2013 року по день звільнення. Проте таке звернення залишилось без відповіді.

Після чергових звернень позивача до Управління Держпраці в Черкаській області про надання інформації стосовно стану виконання приписів, посадовими особами останнього 12 листопада 2020 року було проведено інспекційне відвідування АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області стосовно стану виконання вимог приписів № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року та № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року, за результатами якого повідомлено позивача про те, що при проведенні інспекційного відвідування 12 листопада 2020 року з питань виконання вищевказаних приписів встановлено, що зазначені у приписах порушення відповідачем не усунуто та Управлінням Держпраці у Черкаській області направлено відповідні листи т.в.о. начальника АРЗ СП Управління ДСНС України Черкаській області Суку С.А. та начальнику Управління ДСНС України у Черкаській області Данику А.М.

У листопаді 2020 року відповідачем було направлено позивачу лист з додатками, у якому містилася інформація щодо здійснених відповідачем деяких розрахунків за приписами № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року та № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року, в тому числі і про нараховані суми належні при звільненні 11 січня 2020 року.

Крім цього, іншим листом відповідачем було надіслано позивачу розрахунково-платіжну відомість з розшифровкою нарахувань та проведених виплат за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року, на основі якої здійснювався відповідачем розрахунок за приписами Управління Держпраці у Черкаській області.

Ознайомившись із вищезазначеними листами, позивачем було встановлено, що відповідач не здійснив реального перерахунку коштів, не врахував всіх порушень та не виплатив позивачу належні до сплати грошові кошти, а саме:

- у період з 2013 року і по березень 2017 року включно відповідачем нараховувався позивачу занижений посадовий оклад як працівникові 3 тарифного розряду замість належного посадового окладу працівнику 5 тарифного розряду. Як наслідок, всі обов`язкові надбавки, які нараховувались на посадовий оклад (надбавки за вислугу років, класність водію, особливі умови оплати праці, процентне співвідношення премії) – виплачувались позивачем у заниженому розмірі. Керуючись розміром посадових окладів (тарифних ставок) за ЄТС на 2014, 2015, 2016, 2017 роки, позивачем вирахувано, що відповідач не в повній мірі здійснив перерахунок належних до виплат позивачу грошових коштів, а саме відповідачем за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року включно не дораховано та не здійснена виплата в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад в розмірі 6256,84 грн.;

- у зв`язку з тим, що заробітна плата та всі надбавки за період з жовтня 2013 року по березень 2017 року включно нараховувались позивачу по занижених посадових окладах, тому виплата лікарняних, матеріальної допомоги оздоровлення, відпускних, доплати за роботу у нічні, святкові дні нараховувались менші передбачених та до даного часу відповідачем не перераховані;

- провівши перерахунок відпускних за вересень 2015 року, жовтень – листопад 2016 року, липень 2017 року, вересень – жовтень 2017 року, позивачем встановлено, що відповідач не виплатив різницю недорахованих коштів відпускних у розмірі 3571,54 грн.;

- провівши перерахунок матеріальної допомоги за вересень – жовтень 2015 року, жовтень 2016 року, позивачем встановлено, що відповідач не виплатив різницю недорахованих коштів матеріальної допомоги у розмірі 260,00 грн.;

- провівши перерахунок лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року, позивачем встановлено, що відповідач не виплатив різницю недорахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця у розмірі 357,50 грн.;

- у порушення норм Податкового кодексу України, будучи учасником антитерористичної операції, знаходячись в зоні АТО у період з 14 грудня 2016 року по 01 лютого 2017 року, з позивача відповідачем було утримано військовий збір, який до часу подання позовної заяви не було повернуто, у розмірі 151,04 грн.;

- крім цього, відповідачем не було ознайомлено позивача із наказами про проведення відрахування із заробітної останнього, згоди на які ним не надавалося - у травні 2017 року у розмірі 540,00 грн., у липні 2019 року у розмірі 1471,55 грн., у серпні 2019 року у розмірі 2392,41 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено частковий перерахунок коштів, належних до виплати, а саме перерахунок індексації заробітної плати за період січень 2014 року – грудень 2015 року, перерахунок середньої заробітної плати для обчислення розміру заробітної плати за дні щорічної відпустки за періоди відпусток з 03 липня 2017 року по 16 липня 2017 року, 06 вересня 2017 року по 22 вересня 2017 року, 25 вересня 2017 року – 08 жовтня 2017 року, перерахунок за січень – березень 2017 року, який був здійснений та виплачений відповідачем 04 вересня 2020 року у неповному обсязі. Крім цього, індексація заробітної плати позивача у період 2013 – 2020 років була проведена не у повній мірі та не була виплачена у повному обсязі. Так, відповідачем було здійснено перерахунок індексації заробітної плати за період з січня 2014 року по грудень 2015 року.

Крім цього, приписами № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року та № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року було встановлено, що у табелях обліку робочого часу за 2017 – 2019 роки виявлено недостовірний облік робочого часу, зокрема за квітень – червень 2017 року, січень – квітень 2018 року, травень – серпень 2019 року, у зв`язку з чим відповідачем не здійснено доплату позивачу за роботу в нічні та святкові дні у вказані періоди.

Також, керуючись Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», враховуючи, що на день звільнення як 11 січня 2021 року так і на день звільнення 23 грудня 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року) відповідачем не було проведено повного розрахунку із позивачем, останній просить стягнути із відповідача компенсацію втрати частини доходу та компенсацію передбачену ст. 265 КЗпП України у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Положенням про преміювання та колективним договором передбачено преміювання до святкових та ювілейних дат, проте всупереч цьому, відповідачем у 2014 – 2016 роках та 2019 році позивачу не було встановлено премію до професійного свята «Дня рятівника», також у 2020 році позивачу не було встановлено премію з нагоди ювілейної дати – 60 років.

Положеннями ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Всупереч цьому при звільненні 11 січня 2021 року та при звільненні 23 грудня 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року), відповідач не здійснив виплату всіх належних позивачу грошових коштів у день звільнення, а тому просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що за розрахунком позивача, на день подання позовної заяви становить 146177,52 грн.

Також, позивач вказує, що при звільненні 11 січня 2021 року відповідачем не була правильно нарахована та виплачена 19 січня 2021 року сума вихідної допомоги та заробітна плата за січень 2021 року, у результаті чого позивачу було нараховано грошові кошти у меншому розмірі, а саме менше на 1399,30 грн.

Крім цього, позивач повідомив, що станом на день подання позовної заяви відповідачем не було здійснено в повній мірі виплату позивачу всіх належних коштів.

Позивач зазначає, що у період з 2019 року і по день звільнення (11 січня 2021 року) посадовими особами АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області по відношенню до нього регулярно здійснювався тиск та мобінг, вищевказані дії призвели до погіршення стану здоров`я останнього, підтвердженням чого є перебування на лікуванні позивача. Вищезазначене призвело до моральних страждань останнього, він був змушений докладати зусиль для організації свого життя та життя родини, а тому позивач просить стягнути із відповідача моральну шкоду, яку оцінює в сумі 200000,00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою та, посилаючись на приписи трудового законодавства, просить суд:

- скасувати наказ виданий АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я (амбулаторно-поліклінічного відділення) АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача не донараховану заробітну плату в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі у святкові та нічні години за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року включно у розмірі 6256,84 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача різницю не донарахованих коштів відпускних за вересень 2015 року, жовтень – листопад 2016 року, липень 2017 року, вересень – жовтень 2017 року у розмірі 3571,54 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача різницю не донарахованих коштів матеріальної допомоги за вересень – жовтень 2015 року, жовтень 2016 року в розмірі 260,00 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача різницю не донарахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року в розмірі 357,50 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача утриманий військовий збір за грудень 2016 року – січень 2017 року в розмірі 151,04 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача відраховані кошти із заробітної плати позивача за травень 2017 року в розмірі 540,00 грн., липень 2019 року в розмірі 1471,55 грн., серпень 2019 року в розмірі 2392,41 грн.;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача компенсацію за несвоєчасно виплачену не донараховану заробітну плату у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача невиплачену суму індексації заробітної плати за 2013 – 2020 роки;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача передбачені премії до професійного свята «Дня рятівника» за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, вересень 2020 року у встановлених розмірах;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача передбачену премію до ювілейної дати в розмірі посадового окладу;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача не донараховану заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 1399,30 грн.;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з дня попереднього звільнення – 11 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення);

- зобов`язати АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області відшкодувати майнову шкоду в розмірі 2887,41 грн. згідно чеків на придбання ліків і лікарських засобів;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Крім цього, позивачем заявлено наступні клопотання:

- витребувати у АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області належним чином затверджений штатний розпис (штат) АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області станом на 28 травня 2020 року, станом на 26 жовтня 2020 року, станом на 11 січня 2021 року;

- зобов`язати АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області надати позивачу довідку з правильно проведеним перерахунком, враховуючи різницю не донарахованої заробітної плати (помісячно за кожен рік) з жовтня 2013 року по 11 січня 2021 року.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім цього, вказаною ухвалою витребувано у відповідача АРЗ СП У ДСНС України в Черкаській області наступні документи: належним чином завірену копію штатного розпису станом на 28 травня 2020 року; належним чином завірену копію штатного розпису станом на 26 жовтня 2020 року; належним чином завірену копію штатного розпису станом на 11 січня 2021 року.

02 березня 2021 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній з позовними вимогами не погоджується з огляду на наступне. Посада водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області була вилучена зі штату у 2019 році, даний факт встановлено у постанові Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року (справа № 709/90/20). В той час ОСОБА_1 пропонувалась інша робота в АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області, однак через те, що останній від неї відмовився, його було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Після звільнення ОСОБА_1 подав позовну заяву про поновлення його на роботі, за результатами розгляду якої рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року його було поновлено на посаді. У зв`язку з цим, наказом АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області. Внаслідок того, що такої посади вже не існувало ОСОБА_1 став «позаштатним працівником». Проте, згідно наказу ДСНС України від 20 травня 2020 року № 303 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Управлінню ДСНС України у Черкаській області» АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області, що утримувалося на штаті № 25/82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» переведено на штат № 25/172 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області», у результаті чого відбулася ліквідація підрозділу «Пункт охорони здоров`я», відповідно відбулася ліквідація посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я та зменшилась чисельність працівників АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області із 60 працівників до 44 працівників.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 49-2 КЗпП України, згідно наказу АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області від 26 жовтня 2020 року № 157 «Про здійснення організаційно-штатних змін» ОСОБА_1 , у присутності комісії, було ознайомлено з даним наказом та попереджено про наступне вивільнення через два місяці і запропоновано іншу роботу у структурі відповідача, яку б ОСОБА_1 міг виконувати відповідно до кваліфікаційних вимог. У вказаному наказі ОСОБА_1 підпис про ознайомлення відмовився поставити, однак на зворотній стороні наказу написав зауваження, про що комісією із працівників АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області складено відповідний акт.

27 жовтня 2020 року позивачу було направлено попередження про наступне вивільнення разом із листом від 27 жовтня 2020 року, який останнім було отримано 31 жовтня 2020 року.

Крім цього, позивачем 27 жовтня 2020 року було подано звернення, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомив, що 26 жовтня 2020 року його було ознайомлено із наказом АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області № 157 від 26 жовтня 2020 року, зазначив, що з підставами для звільнення не згодний та що його рішенням суду поновлено на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я. Також, факт ознайомлення з наказом і отримання пропозиції іншої роботи ОСОБА_1 підтверджує у позовній заяві.

24 грудня 2020 року, перед звільненням, ОСОБА_1 , у присутності комісії АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області, в черговий раз було запропоновано іншу роботу, яку він міг виконувати відповідно до кваліфікаційних вимог. Ставити свій підпис на повідомленні позивач відмовився, про що було складено відповідний акт. Також, 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав звернення, відповідно до якого підтвердив ознайомлення з вказаним повідомленням, зазначив, що свою відповідь надав 27 жовтня 2020 року. Крім цього, факт отримання повідомлення про запропонування посад від 24 грудня 2020 року позивач підтверджує у позовній заяві.

Отже, позивача було повідомлено про наступне вивільнення із 28 грудня 2020 року. Проте останній 28 грудня 2020 року захворів та перебував на лікарняному до 08 січня 2021 року включно.

11 січня 2021 року, після виходу ОСОБА_1 на роботу, останнього наказом АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників. На вказаному наказі ОСОБА_1 написав, що не згідний із підставами для звільнення. Крім цього, 11 січня 2021 року ОСОБА_1 було вручено лист про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Представник відповідача зазначає, що конкретних сум (за що і в якому розмірі), які, як вважає позивач, відповідач повинен йому виплатити ОСОБА_1 не вказав.

Також представник відповідача вказує на те, що твердження позивача, що йому не було запропоновано всіх вакантних посад, які були в АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області, зокрема посади водія, яке не була запропонована – неправдиві.

Враховуючи вище викладене, представник відповідача вважає, що звільнення ОСОБА_1 із посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області відповідає вимогам трудового законодавства. Крім цього, звертає увагу на те, що позивач вважає таке звільнення незаконним, проте будь-які посилання на конкретні норми законодавства, які на його думку були порушені, у позовній заяві не вказує.

Крім цього, 02 березня 2021 року представником позивача подано клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про витребування доказів а саме: витребувати у ОСОБА_1 його амбулаторну картку, зобов`язати надати її до огляду на судовому засіданні, а копії записів з амбулаторної картки за період з 01 травня 2020 року по 11 січня 2021 надати відповідачу заздалегідь перед судовим засіданням; витребувати від КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради»: амбулаторну картку ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні (якщо вона знаходиться на зберіганні в КНП «Чорнобаївська БПЛ»); картку працівника ОСОБА_1 (за формою, зазначеною у додатку 7 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246), яка була складена під час проходження періодичного медичного огляду, за результатами якого була видана довідка № 2028; інформацію про діагнози, історії хвороб в результаті яких ОСОБА_1 були видані лікарняні листи серії АДФ № 823273 виданого 01 червня 2020 року, АДЯ № 558720 виданого 13 жовтня 2020 року, АДЯ № 558880 виданого 05 січня 2021 року, АДЯ № 570911 виданого 06 січня 2021 року.

Також, 18 березня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача подане додатково до клопотання поданого 02 березня 2021 року, відповідно до якого просить витребувати від КНП "Чорнобаївська БПЛ" Чорнобаївської селищної ради інформацію про діагнози, історії хвороб, в результаті яких ОСОБА_1 були видані лікарняні листи № АДОN № 762365, АДО № 720449, які видані 18 січня 2018 року та 10 лютого 2018 року, АДО № 720579 від 03 червня 2019 року, АДФ № 832416 від 02 січня 2020 року.

25 березня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування доказів, а саме: чи є ОСОБА_1 пенсіонером та чи отримує пенсію.

У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 пояснив, що вказані відомості необхідні для спростування вимог позивача про завдання діями відповідача завданої останньому моральної шкоди.

Ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 березня 2021 року у задоволенні клопотання АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області про витребування доказів та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

16 березня 2021 року на адресу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву, відповідно до якого останнім повідомлено суд, що порядок нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_1 перевірявся Управлінням Держпраці у Черкаській області у червні 2020 року, серпні 2020 року, листопаді 2020 року. Під час зазначених перевірок АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області було надано Управлінню Держпраці у Черкаській області первинні документи за період з 2013 року по 2020 рік. За результатами вказаних перевірок було винесено приписи від 18 червня 2020 року та від 13 серпня 2020 року, які відповідачем було виконано. Управління Держпраці у Черкаській області у листопаді 2020 року перевіряло виконання вказаних двох приписів та встановило, що всі порушення, зазначені у приписах було виконано окрім двох: у вересні 2020 року заробітна плата виплачена не відповідно до табелю обліку робочого часу за вказаний період та не в повному обсязі виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (акт № ЧК-295/1548/АВ-ЧК 476/374/АВ-ЧК-704/П/375). Тобто, станом на 12 листопада 2020 року жодних порушень, про які позивач описує у позовній заяві Управлінням Держпраці у Черкаській області виявлено не було. Із наявністю двох порушень, які не були усунуті відповідачем, останні не згідні та в даний час оскаржують у Черкаському окружному адміністративному суді.

Крім цього, позивачу 12 листопада 2020 року та 17 листопада 2020 року було направлено розгорнутий розрахунок нарахованих сум. У своїх зверненнях від 22 грудня 2020 року та від 24 грудня 2020 року на які позивач звертає увагу, конкретних сум, які, як він вважав йому не було сплачено, не вказував. У відповідь на вказані звернення позивача, відповідачем було направлено лист у якому було описано всі проведені останнім доплати та було запропоновано конкретизувати вимоги, проте цього не було зроблено.

При звільненні ОСОБА_1 із займаної посади, йому було повідомлено про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. При отриманні цього повідомлення, ОСОБА_1 не вказав жодних конкретних сум, які він вважає не виплаченими, а тому представник відповідача вважає, що предмету спору стосовно невиплачених сум на момент звільнення не існувало. Вперше конкретні вимоги щодо невиплачених відповідачем сум ОСОБА_1 було викладено у позовній заяві. В даний час, ознайомившись із позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідачем робиться перерахунок по деяким вимогам позивача та у разі виявлення факту недоплати коштів, вони йому будуть сплачені.

Крім цього, представник відповідача заперечив позовну вимогу про стягнення із відповідача моральної шкоди так як звільнення позивача відбулося відповідно до трудового законодавства та законодавства про оплату праці, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Також, представник відповідача вказує на те, що документів, передбачених законодавством та які б свідчили про застосування пільги з оподаткування військовим збором ОСОБА_1 до АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області не подавав.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену не донараховану заробітну плату у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, представник відповідача зазначив наступне. Передбачена ст. 265 КЗпП України відповідальність у розмірі трьох мінімальних заробітних плат є штрафом (санкцією) який, відповідно ж до цієї статті накладається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановлену Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зазначена вимога позивача є безпідставною.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача на його користь невиплачених премій до професійного свята «Дня рятівника» та премії до ювілейної дати, представник відповідача вказує на те що обов`язку виплачувати вказані премії позивачу у АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області не має.

Отже, представник відповідача вказує на те, що АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області було перераховано та доплачено всі невиплачені суми заробітної плати, а тому, в даний час, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають в повному обсязі.

16 березня 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшло заперечення, відповідно до якого останній зазначив, що строк для подачі відзиву, який було встановлено ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області закінчився 09 березня 2021 року, а доповнення до відзиву на позовну заяву відповідачем було направлено 12 березня 2021 року, тобто з порушенням визначеного строку, у зв`язку з чим доповнення до відзиву на позовну заяву при винесенні рішення судом до уваги не потрібно брати та їх не потрібно приєднувати до матеріалів даної справи.

На вищезазначене суд повідомляє, що відповідачем був вчасно поданий відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 02.03.2021. Поняття «доповнення до відзиву» діючим ЦПК України не передбачено. Одночасно положеннями ст. 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Отже, враховуючи те, що розгляд справи по суті, на момент подання вказаного доповнення, не розпочався, враховуючи обсяг позовних вимог позивача, кількість поданих до суду доказів, прийняття судом вказаної заяви не буде порушувати принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судомта змагальності процесу.

Крім цього, 16 березня 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає про те, що представником відповідача не була належним чином виконана ухвала Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року в частині витребування у відповідача належним чином завірених копій штатних розписів станом на 28 травня 2020 року, 26 жовтня 2020 року, 11 січня 2020 року. Так, представником відповідача до відзиву на позовну заяву додано копія штатного розпису № 25/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» станом на 20 травня 2020 року, проте вона не була завірена представником відповідача належним чином.

Також, позивач зазначає, що представником відповідача у відзиві на позовну заяву вказано, що посада водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області вилучена зі штату у 2019 році, у підтвердження цьому надає копію штатного розпису перша сторінка якого відповідає штатному розпису № 25/82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області», а в самих додатках наданий штатний розпис № 27/82, тобто штатний розпис Чернігівської області.

Позивач зазначає, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису – внести скорочену посаду. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року позивача було поновлено на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, а тому твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що вказаної посади з 2019 року у штатному розписі не існувало є помилковим. Також зазначає про те, що твердження представника відповідача, що позивач став «позаштатним працівником» є помилковим, тому що норми законодавства України не містять такого поняття як «позаштатний працівник», окрім цього, із позивачем не було укладено жодного трудового договору. Після поновлення на вказаній посаді, позивачу виплачувались грошові кошти як вільнонайманому працівникові водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області.

Позивач вчергове повідомив суд, що йому було запропоновано не всі вакантні посади, а лиши три такі посади, які не були рівнозначними займаній ним посаді. Вказує на те, що він не відмовлявся від запропонованих вакантних посад, а лише зазначив, що не згідний з підставами для звільнення та згідно з рішенням суду його поновлено на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я.

26 жовтня 2020 року позивача повідомили про наступне вивільнення, шляхом зачитування наказу АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26 жовтня 2020 року, підставою видачі якого слугував наказ ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року. Проте, наказ ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року втратив свою силу, адже в ньому вказано про проведення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Управлінню ДСНС України у Черкаській області у період з травня 2020 року по червень 2020 року, а аж ніяк не жовтня 2020 року, коли було видано наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26 жовтня 2020 року.

Крім цього, позивач повідомив суд, що вказані у позовній заяві, відповіді на відзиві дії посадових осіб АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області являється проявом неповаги та намаганням принизити честь та гідність позивача. Повідомив суд, що протягом тривалого часу на нього здійснювався тиск та мобінг, застосовувалась фізична сила, що в свою чергу призвело до погіршення стану здоров`я позивача.

Також, як при звільненні 23 грудня 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року) так і при звільненні 11 січня 2021 року позивачу у день звільнення не було проведено оплату всіх належних для виплат грошових коштів, які детально описані у позовній заяві та додатках до неї. Станом на день подання відповіді на відзив відповідачем не виплачено всі належні грошові суми.

Щодо виплати премій до професійного свята «Дня рятівника» та премії до ювілейної дати передбачені колективним договором та повинні стосуватися всіх без винятку працівників. Повідомив, що відповідачу було достеменно відомо про те, що позивач являється учасником бойових дій та йому видано посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 .

Крім цього, позивач повідомив суд, що відповідачем 05 березня 2021 року були перераховані кошти за період тимчасової непрацездатності, які фінансувалися за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

25 березня 2021 року до суду надійшли заперечення представника відповідача, які окрім інформації, яка була зазначена у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву на позовну заяву, містили наступне. На виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року представником відповідача до відзиву на позовну заяву було додано завірену копію штатного розпису № 25/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» станом на 28 травня 2020 року, 26 жовтня 2020 року, 11 січня 2021 року. У період з 20 травня 2020 року по 01 березня 2021 року змін до вказаного штатного розпису не було. Невідповідність номеру на титульному аркуші штатного розпису і інших його листках є лише опискою. Те, що ОСОБА_1 став «позаштатним працівником» пояснюється його поновленням на посаді, яка вже була скорочена, обов`язку вносити зміни до штатного розпису і вводити скорочену посаду законодавством не передбачено. Твердження позивача, що до нього була застосована фізична сила є неправдивим, у підтвердження цьому не надано жодних доказів. Посилання ОСОБА_1 на наказ ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року жодним чином не впливає на спір. Крім цього, додатково повідомлено, що відповідачем здійснено перерахунок грошових коштів, які необхідно було сплатити позивачу у день звільнення, виявлені помилки відповідач бажає виправити та сплатити не донараховані грошові кошти. Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку з дня попереднього звільнення – 11 січня 2020 року, вважають безпідставними, оскільки в подальшому 28 травня 2020 року позивача було поновлено на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області з 12 січня 2020 року, за час вимушеного прогулу йому було виплачений середній заробіток. Крім цього, представник позивача вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі 2887,41 грн., оскільки майнова шкода відшкодовується винною стороною, проте звільнення позивача відбувалося згідно норм КЗпП України. При цьому, періоди тимчасової непрацездатності жодним чином не пов`язані з протиправними діями відповідача.

25 березня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , які окрім інформації, яка була зазначена у позовній заяві, відповіді на відзив містили наступне. Так позивач зазначає, що перерахунки здійснені відповідачем та направлені як додаток до клопотання від 15 березня 2021 року являються неточними та містять помилки, у підтвердження чого позивачем надано свій розрахунок.

26 березня 2021 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , які окрім інформації, яка була зазначена у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях від 25 березня 2021 року, містили наступне. Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (справа № 580/5886/20) у задоволенні позовних вимог АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень – відмовлено повністю.

06 квітня 2021 року до суду надійшли пояснення позивача ОСОБА_1 , які окрім інформації, яка була зазначена у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях від 25 березня 2021 року, додаткових письмових поясненнях від 26 березня 2021 року, містили наступне. Так, позивач ОСОБА_1 зазначає, що проведений відповідачем перерахунок належних для виплати при звільненні грошових коштів зроблений з помилками. Крім цього, вказує на обов`язок відповідача провести коригуючу персоніфікацію його заробітної плати (помісячно за кожен рік) з жовтня 2013 року по день звільнення, а також надати відкориговану довідку з правильно проведеним перерахунком заробітної плати (помісячно за кожен рік) з жовтня 2013 року по день звільнення.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково та витребувано у АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області бухгалтерську довідку про всі належні ОСОБА_1 суми грошових коштів з детальними розрахунками та розшифруванням за розмірами нарахованих, заборгованих та виплачених сум за видами виплат, періодами і підставами всіх нарахувань та утримань (з обов`язковим зазначенням: основної та додаткової заробітної плати, інших сум заохочувальних та компенсаційних виплат, включаючи індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплат) починаючи з жовтня 2013 року до 11 січня 2021 року помісячно. У задоволенні клопотання в частині зобов`язання АРЗ СП Управління ДСНС у Черкаській області провести коригуючу персоніфікацію заробітної плати ОСОБА_1 (помісячно за кожний рік) з жовтня 2013 року до дня незаконного звільнення – відмовлено. 27 квітня 2021 року на виконання вказаної ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року до суду від відповідача надійшла витребувана бухгалтерська довідка про нараховану та виплачену основну та додаткову заробітну плату, інших заохочувальних та компенсаційних виплат за період з жовтня 2013 року до березня 2021 року.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 та клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про приєднання доказів - задоволено. Приєднано до матеріалів справи докази подані до клопотання від 06 квітня 2021 року, а саме: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, справа № 580/5886/20 та докази подані до клопотання від 06 квітня 2021 року, а саме: перерахунок індексації заробітної плати згідно нових посадових окладів за період жовтень 2013 - січень 2021; детальний розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 2015 року; детальний розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2015 року; детальний розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за травень 2016 року; копії листка непрацездатності № 605084; копії листка непрацездатності № 602706; копії наказу АРЗ СП від 27 серпня 2015 року № 183.

26 квітня 2021 року до суду надійшли пояснення позивача ОСОБА_1 , які окрім інформації, яка була зазначена у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях від 25 березня 2021 року, додаткових письмових поясненнях від 26 березня 2021 року та поясненнях від 06 квітня 2021 року містили наступне.

Так, позивач ОСОБА_1 , як було уже зазначено вище, перебував на лікарняному з 27 грудня 2020 року по 08 січня 2021 року. 27 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в приймальне відділення швидкої медичної допомоги із скаргами на головні болі, колючі болі в області серця, серцебиття, потемніння в очах, слабкість, підвищений АТ, безсонниця. Захворів гостро після психоемоційної напруги. Отже, на думку позивача, саме незаконні дії посадових осіб відповідача призвели до погіршення його стану здоров`я. Також, позивач ОСОБА_1 звертає увагу на те, що представник відповідача вказує на те, що позивачу при звільненні були запропоновані всі вакантні посади, а вакансії водія, яка, як стверджує позивач, не була йому запропонована – неправдиві. Проте, жодних доказів цьому представником відповідача надано не було, так як надана копія штатного розпису АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області не була завірена належним чином.

11 травня 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, які окрім інформації, яка була вказана у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву на позовну заяву містили наступне. Так, представник відповідача не визнає всі позовні вимоги позивача, вважає, що звільнення останнього відбулося відповідно до норм законодавства України, а тому вимоги позивача про скасування наказу АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення останнього на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я (амбулаторно-поліклінічного відділення) АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, стягнення з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі не підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача не донараховану заробітну плату в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі у святкові та нічні години за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року включно у розмірі 6256,84 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати - вказує на те, що розрахунки які були надані позивачем є невірними, відповідачем сплачено всі належні до виплати суми.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача різницю не донарахованих коштів відпускних за вересень 2015 року, жовтень – листопад 2016 року, липень 2017 року, вересень – жовтень 2017 року у розмірі 3571,54 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати та не донарахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року в розмірі 357,50 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати – представник відповідача зазначає, що позивач не надав жодних обґрунтованих розрахунків, дані вимоги не підкріплені жодним доказом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача утриманого військового збору за грудень 2016 року – січень 2017 року в розмірі 151,04 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати – вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу у підтвердження своїх позовних вимог, докази які були подані позивачем як додаток до своїх пояснень від 25 березня 2021 року були подані із порушенням норм ЦПК України, а тому до розгляду судом не повинні прийматися.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача невиплаченої суми індексації заробітної плати за 2013 – 2020 роки; передбачених премій до професійного свята «Дня рятівника» за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, вересень 2020 року у встановлених розмірах; передбаченої премії до ювілейної дати в розмірі посадового окладу – вказує на те, що позовна заява не містить жодного розрахунку по цим вимогам, а тому вважає, що предмет спору по ним відсутній.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку (з дня попереднього звільнення – 11 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення) – представник відповідача вказує, що відповідно до ст. 233 КЗпП України позивачем був пропущений строк для звернення до суду із вказаною вимогою.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн. представник відповідача зазначає, що сам позивач у судових засідання на його питання надав відповідь, що він має гарний стан здоров`я. Крім того, перебуваючи на лікарняному з 01 червня 2020 року по 03 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 10 червня 2020 року успішно пройшов періодичний медичний огляд працівника та отримав довідку № 2028 від 10 червня 2020 року. З огляду на викладене, просить суд, надані позивачем копії листків непрацездатності оцінювати критично.

Також, представник відповідача зазначає, що позивачем у позовній заяві не вказано розмір вимоги по стягненню компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року узадоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме витребувати у відповідача правильну бухгалтерську довідку про всі належні йому суми грошових коштів з детальними розрахунками та розшифруваннями за розмірами нарахованих, заборгованих та виплачених сум за видами виплат, періодами і підставами всіх нарахувань та утримань (з обов`язковим зазначенням: основної та додаткової заробітної плати, інших сум заохочувальних та компенсаційних виплат, включаючи індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат) починаючи з жовтня 2013 року до 11 січня 2021 року помісячно та зобов`язати АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області надати йому відкориговану довідку з правильно проведеним перерахунком, враховуючи різницю не донорахованої йому заробітної плати (помісячно за кожний рік) з жовтня 2013 року до дня його звільнення – відмовлено, у зв`язку із тим, що на виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року відповідачем вже була надана бухгалтерська довідка про нараховану та виплачену основну та додаткову заробітну плату, інших заохочувальних та компенсаційних виплат за період з жовтня 2013 року до березня 2021 року з додатками до неї, яка містить підписи головного бухгалтера та бухгалтера, а отже, у суду на час розгляду вказаного клопотання, відсутні достатні підстави вважати, що вказана довідка є завідомо недопустимим доказом.

18 травня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду пояснення, які за своїм змістом є аналогічними тим письмовим поясненням, які вже містяться у матеріалах справ та були надані позивачем під час попередніх судових засідань, крім наступного. Так подана представником відповідача бухгалтерська довідка не містить всіх належних до виплати сум грошових коштів позивачу при звільненні, розрахунки проведені невірно, у підтвердження чому надано розрахунок, як вважає позивач, правильний розрахунок деяких сум.

27 травня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про заміну відповідача на його правонаступника так як відповідно до наказу ДСНС України № 335 від 18 травня 2021 року змінено найменування Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, яке протокольною ухвалою задоволено.

09 червня 2021 року, у зв`язку із перейменуванням відповідача, позивачем подано заяву у якій останній просив у прохальній частині позовної заяви замінити Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. Вказане клопотання задоволено протокольною ухвалою від 09 червня 2021 року.

Крім цього, ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про приєднання доказів, а саме копії листа Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 34/Г-31 від 27 травня 2021 року.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 липня 2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування документів – задоволено та витребувано із Черкаської філії ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» відомості про те чи перераховані та чи отримав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15615,85 грн. на рахунок НОМЕР_2 , джерелом доходу яких являється АРЗ СП УДСНС України у Черкаській області. Крім цього, представник відповідача, мотивуючи вказане клопотання, зазначив, що відповідачем було здійснено перерахунок коштів, які було необхідно виплатити позивачу при звільненні та виявлено помилку у такому підрахунку, внаслідок чого відповідачем було доплачено позивачу грошові кошти у розмірі 15615,85 грн. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ухилився від відповіді на те чи дійсно він отримав зазначену суму від відповідача, повідомивши про те, що на час його звільнення, першого та другого судового засідання жодних нарахувань йому не надходило.

Ухвала Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 липня 2021 року була виконана, листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-210716/6285 від 27 липня 2021 року було повідомлено Чорнобаївський районний суд Черкаської області про те, що на карту ОСОБА_1 23 березня 2021 року була зарахована виплата на суму 15615,85 від АРЗ СП УДСНС України у Черкаській області.

Протокольною ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 липня 2021 року задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (справа № 580/5886/20), якою у задоволенні апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області відмовлено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року залишено без змін.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування документів, а саме витребування у відповідача оригіналу наказу ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року на основі якого відповідачем зроблено копію для огляду в судовому засіданні – задоволено частково та витребувано у Державної служби України з надзвичайних ситуацій оригінал наказу ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року (за місце його знаходження).

Ухвала Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2021 року була виконана, Державною службою України з надзвичайних ситуацій на адресу Чорнобаївського районного суду Черкаської області було направлено оригінал наказу ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року, який було досліджено у судовому засіданні та у відповідності до вимог ст. 96 ЦПК України повернуто до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Протокольною ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2021 року задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи скриншоту з підтвердженням відправки листа ДСНС України № 03-14196/283 від 17 вересня 2021 року з системи АСКОД та лист ДСНС України № 03-14196/283 від 17 вересня 2021 року.

Крім цього, ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2021 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування документів, а саме витребування у відповідача оригіналу наказу ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року на основі якого відповідачем зроблено копію для огляду в судовому засіданні – відмовлено. Заявляючи дане клопотання позивач вказував на те, що він має сумніви, що наданий ДСНС України оригінал наказу № 303 від 20 травня 2020 року в повній мірі відповідає копії, яка наявна у матеріалах справи. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд керувався тим, що ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування документів задоволено частково та витребувано оригінал наказу ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року за місцем його знаходження, тобто у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. На виконання вказаної ухвали Державною службою України з надзвичайних ситуацій було направлено до Чорнобаївського районного суду Черкаської області оригінал витребовуваного наказу. У судовому засіданні 10 вересня 2021 року було досліджено оригінал наказу ДСНС України № 303 від 20 травня 2020 року, наданого Державною службою України з надзвичайних ситуацій, зміст якого повністю відповідає змісту копії зазначеного наказу, який міститься у матеріалах справи, а тому у суду відсутні об`єктивні підстави вважати, що наданий Державною службою України з надзвичайних ситуацій наказ № 303 від 20 травня 2020 року не являється оригіналом та існує інший його оригінал, який знаходиться у відповідача.

04 жовтня 2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про постановлення окремої ухвали у зв`язку із порушенням представником відповідача ОСОБА_2 та відповідачем законодавства, наявністю складу правопорушення передбаченого ст. 358 КК України та довести дану ухвалу до відома Чорнобаївського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області для внесення відомостей до ЄРДР. У зв`язку з цим, позивачеві ОСОБА_1 було роз`яснено положення ст. 262 ЦПК України.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із заявами від 14 квітня 2021 року, від 15 квітня 2021 року, від 12 липня 2021 року, від 06 вересня 2021 року, від 07 вересня 2021 року, від 27 вересня 2021 року та від 04 жовтня 2021 року, у яких висловлював свої зауваження щодо порядку ведення судової справи, порядку листування Чорнобаївського районного суду Черкаської області із учасниками справи та зауваження щодо неповноти та неправильності ведення протоколу судового засідання. У зв`язку з цим, позивачеві ОСОБА_1 неодноразово було роз`яснено положення ст. 249 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Підтримав всі подані ним під час розгляду справи письмові пояснення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та інших його письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Із відомостей трудової книжки позивача (т. 1, а.с. 37-41) вбачається, що з 07.06.1982 останній почав працювати в установах, які на теперішній час підпорядковані Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Наказом № 130 від 16.10.2013 Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі – АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області) призначено ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України у Черкаській області, з 16.10.2013, встановивши посадовий оклад у розмірі 1162 грн., надбавку за виконання особливо важливої роботи – 50 %, стаж роботи для виплати відсоткової надбавки станом на 10.10.2013 – 30 років, 02 місяці, 25 днів (т. 1 а.с. 42), зроблено запис у трудову книжку за № 18.

11.01.2020 ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності працівників), на підставі наказу АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 (з подальшими змінами), запис у трудовій книжці за № 19.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020, яке вступило в законну силу 30.09.2020, визнано незаконним та скасовано наказ АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 (з подальшими змінами) про звільнення з роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33615,30 гривень з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів, витрати на відрядження у розмірі 60,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь держави судовий збір у розмірі 2604,43 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (т. 1 а.с. 43-48).

Наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 28.05.2020 № 57 поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з 12.01.2020, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці позивача за № НОМЕР_3 . Наказано проводити нарахування та виплату заробітної плати позивачу починаючи з 21.05.2020 (день ухвалення рішення Чорнобаївським районним судом Черкаської області від 21.05.2020 про поновлення позивача на роботі), т. 1 а.с. 69.

26.10.2020 позивача було попереджено про наступне звільнення з посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області та можливе звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, через два місяці, оскільки відповідно до наказу ДСНС України від 20.05.2020 № 303 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Управлінню ДСНС України в Черкаській області» Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління переведений на новий штат. Запропоновано ОСОБА_1 наступні посади до призначення: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області (т. 1 а.с. 82).

Суд зазначає про те, що у копії попередження про звільнення з посади доданого позивачем до матеріалів позовної заяви (т. 1 а.с. 82) відсутній підпис та дата ознайомлення з ним позивачем, однак до відзиву на позов відповідачем приєднано аналогічну копію попередження про звільнення з посади (т. 1 а.с. 256) в якій також відсутній підпис та дата ознайомлення ОСОБА_1 із даним попередженням, але міститься запис про те, що в присутності гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 останній відмовився від підпису у попередженні о 16 год. 30 хв. 26.10.2020.

Також відповідачем надано до суду копію наказу (по особовому складу) АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 26.10.2020 № 157, відповідно до відомостям якого т.в.о начальника загону ОСОБА_6 було наказано попередити про наступне вивільнення з роботи з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області по ст. 40 п. 1 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності працівників), 28 грудня 2020 року водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ОСОБА_1 . У вказаній копії наказу в графі «Ознайомлений» міститься запис наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , згідно чинного законодавства та Конституції України маю час подумати. Вичерпну відповідь надам 27.10.2020».

Відповідно відомостей копії акту від 26.10.2020 складеного комісією в складі: першого заступника начальника АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Павловського Д.Л., заступника начальника АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Терещенка О.А., провідного фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області ОСОБА_7 , фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Ковтун Т.В., рятувальника рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Король О.М. про те, що 26.10.2020 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 відмовився поставити свій підпис у попередженні про наступне звільнення (т. 1 а.с. 257) та копію акту від 26.10.2020 складеного комісією в тому ж складі, відповідно до якого 26.10.2020 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 ознайомився з наказом (по особовому складу) АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 26.10.2020 № 157, але в графі «ознайомлений» свій підпис поставити відмовився (т. 1 а.с. 258).

У зв`язку із відмовою позивача поставити свій підпис у попередженні про звільнення про ознайомлення із вказаним документом, він був направлений на адресу позивача рекомендованим листом, який був отриманий останнім 31.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 260).

Факт ознайомлення позивача із попередженням про звільнення та копією наказу (по особовому складу) АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 26.10.2020 № 157 не заперечується позивачем ані в позовній заяві, ані в змісті доданого позивачем до позовної заяви звернення, в якому останній повідомляє про те, що 26.10.2020 йому під тиском з боку АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області був оголошений наказ по особовому складу АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26.10.2020 про здійснення організаційно-штатних заходів в АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, який керувався наказом ДСНС України від 20.05.2020 № 303, що втратив свою силу станом на 26.10.2020 (т. 1 а.с. 83).

Крім того, у судовому засіданні був досліджений аудіозапис, який міститься на CD-R диску та приєднаний позивачем до позовної заяви, відомості якого також підтверджують факт ознайомлення позивача зі змістом наказу (по особовому складу) АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 26.10.2020 № 157 та попередженням про звільнення, автентичність якого не заперечувалося сторонами під час його дослідження (т. 1 а.с. 198).

27.10.2020 позивач подав до відповідача письмове звернення (т. 1 а.с. 83), в якому зазначив про те, що він не згідний з підставами для звільнення, згідно рішення суду він поновлений на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я. Отже, відомостей стосовно того чи він погоджується на будь-яку запропоновану відповідачем посаду останній не повідомив.

До матеріалів позовної заяви позивачем приєднано повідомлення про запропонування посад від 24.12.2020 № 933/01-03 (т.1 а.с. 158), відповідно до відомостям якого ОСОБА_1 було вчергове запропоновано посади з метою його працевлаштування, а саме: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області.

Відповідно до відомостей акту від 24.12.2020 (т. 1 а.с. 262) складеного комісією у складі: першого заступника начальника АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Павловського Д.Л., начальника відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Мозгового С.О., провідного фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Сімончук О.В., начальника групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Декалюк О.О., ОСОБА_1 24.12.2020 о 09 год. 30 хв. отримав повідомлення про запропонування посад від 24.12.2020 № 933/01-03, від підпису про засвідчення одержання повідомлення відмовився, відповідь щодо згоди чи відмови від запропонованих посад не надав.

24.12.2020 позивачем було подано відповідачу чергове звернення (т. 1 а.с. 159), відповідно до змісту якого позивач зазначив про те, що він надав свою відповідь 27.10.2020, яка викладена у його звернення від 27.10.2020. Зауважив про те, що непотрібно в черговий раз застосовувати до нього незаконний тиск та мобінг.

Отже, факт ознайомлення позивача із повідомлення про запропонування посад від 24.12.2020 № 933/01-03 підтверджується змістом його чергового звернення від 24.12.2020 та не заперечується останнім у позовній заяві.

Таким чином, із досліджених судом документів, не вбачається, що позивач погодився на будь-яку запропоновану йому відповідачем посаду, бездіяльність останнього в частині не надання відповіді на пропозиції відповідача, суд оцінює як відмову в переведенні.

У період з 28.12.2020 по 08.01.2021 включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня» ЧРР, що підтверджується копіями листків непрацездатності серія АДЯ № 558880, серія АДЯ № 570911(т.1 а.с. 264-265).

11.01.2021 наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області (по особовому складу) № 3 від 11.01.2021 звільнено ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності працівників) КЗпП України з 11.01.2021, внесено запис у трудову книжку за № 21.

Відповідно до відомостям зазначеним у копії наказу № 3 від 11.01.2021, у графі «ознайомлений» відсутній підпис ОСОБА_1 , але наявний запис наступного змісту: « Я, ОСОБА_1 , з підставами для звільнення не згідний. Наполягаю письмово повідомити мене про всі належні мені суми» (т. 1 а.с. 171).

Факт ознайомлення позивача із наказом про звільнення № 3 від 11.01.2021 не заперечується останнім у змісті позовної заяви та підтверджується власноручним його записом на копії наказу. Також, у судовому засіданні був досліджений аудіо запис, який міститься на CD-R диску та приєднаний позивачем до позовної заяви, відомості якого також підтверджують факт ознайомлення позивача зі змістом наказу про звільнення № 3 від 11.01.2021, автентичність якого не заперечувалося сторонами (т. 1 а.с. 198).

Листом від 11.01.2021 АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області за № 10/01-03 було повідомлено позивача про виплату остаточних сум належних йому при звільненні за наказом У ДСНС України у Черкаській області від 11.01.2021 № 3, а саме лікарняні за п`ять днів за рахунок організації на суму 1837,85 грн. ( з урахуванням обов`язкових відрахувань), решта сім днів буде нарахована фондом соціального страхування; за ст. 44 КЗпП України, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку на суму 11323,31 грн. (з урахуванням обов`язкових відрахувань). Повідомлено про те, що за табелем робочого часу за січень, за один робочий день (11.01.2021), немає можливості нарахувати суму заробітку у зв`язку з відсутністю наказу від ДСНС України про затвердження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери на 2021 рік. Після опублікування даного наказу та відповідно розрахунку нарахованої заробітної плати за один робочий день буде здійснено перерахування та надано окремо лист-інформування. У вказаній копії листа від 11.01.2021 за № 10/01-03 міститься запис від імені ОСОБА_1 , датований 11.01.2021, про те, що йому був наданий не повний розрахунок всіх належних йому при звільненні сум (т. 1 а.с. 267).

Суд зауважує, що п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України дає можливість власнику або уповноваженому ним органу розірвати трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

Таким чином, скорочення чисельності або штату працівників як передумова звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України має мати місце реально, а не штучно та візуально створена.

Чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2011 року № 114/06/187-11, далі - Лист № 114/06/187-11).

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Право на працю регламентовано ст. 43 Конституції України, гарантії вивільнених працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі переважне право на залишення на роботі, прописане ст. 42 КЗпП України, порядок вивільнення працівників визначений ст. 49-2 КЗпП України, при цьому гарантовані Конституцією та КЗпП України права особи не можуть «нівелюватися» ні обставинами, ні посадовими особами за будь яких обставин.

У відповідності до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштування самостійно.

За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Перевага в залишенні на роботі надається, крім інших: особам, в сім`ї яких немає інших утриманців з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази що до змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи будь-яку іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048 цс 15.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Відповідно до змісту наказу (по особовому складу) № 157 від 26.10.2020 про здійснення організаційно-штатних заходів в АРЗ СП, підставою для вжиття заходів щодо скорочення чисельності працівників став наказ ДСНС України від 20.05.2020 № 303 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Управлінню ДСНС України в Черкаській області.

Згідно з п. 1.1. витягу із статуту АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, який діяв на час звільнення позивача (т. 1, а.с. 218), вказаний загін є аварійно-рятувальним підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби, який утворено з метою запобігання, реагування та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, випробувальних та дослідних робіт, дослідження пожеж та надзвичайних ситуацій, пов`язаних з ними, інших робіт у зоні відповідальності, а також здійснення відповідно до вимог законодавства проведення первинної професійної підготовки, професійно-технічного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів.

Пунктом 1.2. витягу із статуту визначено, що засновником загону є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 1.3. витягу із статуту загін належить до сфери управління ДСНС України та підпорядковується Управлінню ДСНС України у Черкаській області.

Дислокацію, організаційну структуру, штат загону за поданням його начальника та погодженням з Управлінням ДСНС України у Черкаській області та із зацікавленими структурними підрозділами ДСНС України затверджує голова ДСНС України (п. 1.6. витягу із статуту).

Згідно з копією наказу голови ДСНС України ОСОБА_8 (з основної діяльності) про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Управлінню ДСНС України у Черкаській області від 20.05.2020 № 303, останнім, відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМУ від 16.12.2015 № 1052, з метою вдосконалення діяльності структурних підрозділів ДСНС, наказано: затвердити штат № 25/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» (мирного часу) чисельністю 184 одиниці за рахунок коштів державного бюджету; затвердити штат № 25/173 «2 державний пожежно-рятувальний загін Управління ДСНС України у Черкаській області» (мирного часу) чисельністю 278 одиниць за рахунок коштів державного бюджету; аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області, що утримується на штаті № 25/82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області», перевести на штат № 25/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» (мирного часу); штати ввести в дію з моменту їх отримання Управлінням ДСНС України у Черкаській області; після здійснення організаційно-штатних заходів скасувати штати № 25/82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області», № 25/132 «2 державний пожежно-рятувальний загін Управління ДСНС України у Черкаській області» та передати їх на архівне зберігання; Управлінню ДСНС України у Черкаській області у двомісячний строк після отримання наказу здійснити організаційно-штатні заходи відповідно до чинного законодавства та укомплектувати підпорядковані підрозділи особовим складом згідно з класифікацією та освітою, про що доповісти через Департамент персоналу ( т. 1 а.с. 219).

У судовому засіданні був досліджений оригінал штату № 25-82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області», затверджений наказом ДСНС України від 20.05.2013 № 264, зазначені в ньому відомості повністю відповідали змісту його копії, яка приєднана до матеріалів справи (т. 1 а.с. 220-224), відповідно до відомостям якого у структурному підрозділі «Пункт охорони здоров`я» вилучено посаду «водій» та включено посаду «водій автотранспортних засобів» зі спеціальним званням «старшина служби цивільного захисту».

Також був досліджений оригінал штату № 25/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» (м. Черкаси), затверджений наказом ДСНС від 20.05.2020 № 303, зазначені в ньому відомості повністю відповідали змісту його копії, яка приєднана до матеріалів справи (т. 1 а.с. 225-254), відповідно до відомостям якого відбулася ліквідація підрозділу «Пункт охорони здоров`я», відповідно скоротилася посада «водій автотранспортних засобів», також зменшилася чисельна кількість працівників з 60 до 44.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що наданий представником відповідача для огляду оригінал штату № 25-82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області», як і його копія, яка знаходиться в матеріалах справи, не відповідає дійсності, оскільки у вказаному штаті № 25/82 лише титульна перша сторінка відповідає змісту вказаного наказу, а в самих додатках зазначений штат Чернігівської області № 27/82. Вказаними діями відповідач намагається ввести суд в оману, у зв`язку із чим він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинений відповідачем злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, який був внесений до ЄДРДР та за вказаним кримінальним провадженням проводяться слідчі дії.

На вказане зауваження представник відповідача повідомив про те, що наданий суду штат № 25-82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» є дійсним, складений по Черкаській області, а не Чернігівській, як зазначає позивач, а невідповідність номеру на титульному аркуші штату № 25/82 і інших його листках є лише опискою. Стосовно внесення відомостей по вказаному факту до ЄРДР України повідомив про те, що діючим КПК України передбачений обов`язок правоохоронних органів вносити відомості до ЄРДР за будь-якими зверненнями громадян, лише потім правоохоронними органами проводиться перевірка. На даний час вина відповідача не встановлена.

Аналізуючи вказане повідомлення суд звертає увагу на тому, що досліджений судом штат № 25-82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» був предметом розгляду цивільної справи № 709/90/20 за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення витрат на відрядження і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідно до змісту судових рішень, які були ухвалені судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, був встановлений факт вилучення посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області внаслідок організаційно-штатних змін, при цьому суд не ставив під сумнів відомості зазначені у вказаному штаті з мотивів зазначених позивачем.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно повідомлених позивачем відомостей про внесення даних про вчинення посадовими особами АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області кримінального правопорушення, передбаченого положеннями ч. 4 ст. 358 КК України до ЄРДР, суд зауважує, що винуватість особи у вчиненні певного кримінального правопорушення підтверджується обвинувальним вироком суду який вступив в законну силу. Наразі винуватість посадових осіб ДСНС України у Черкаській у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України а саме підробки штату № 25-82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області» вироком суду не встановлена.

Також в судовому засіданні був досліджений оригінал наказу ДСНС України № 303 від 20.05.2020, який був надісланий ДСНС України на виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02.08.2021 (т. 3 а.с. 226-228).

Під час огляду оригіналу наказу від 20.05.2020 судом встановлено, що зазначені у ньому відомості відповідають змісту приєднаної до матеріалів справи копії вказаного наказу (т. 1 а.с. 81).

Після проведення огляду позивач ОСОБА_1 зауважив на тому, що на оригіналі дослідженого судом наказу міститься лише підпис голови ДСНС України Миколи Чечоткіна, який не був засвідчений печаткою ДСНС України для довідок та документів. Натомість його копія яка міститься в додатках до відзиву на позовну заяву наданого відповідачем, була поставлена відмітка «згідно з оригіналом», засвідчена печаткою відповідача, підписом представника відповідача Ченцовим та дата (т. 1 а.с. 219).

Із цього позивач зробив висновки про те, що твердження представника відповідача на судовому засіданні про те, що ніби-то даний наказ ДСНС України № 303 від 20.05.2020 був переданий по офіційній електронній пошті по АСКОДУ – не відповідають дійсності, оскільки в наданій відповідачем копії наказу ДСНС України № 303 від 20.05.2020 відсутній цифровий електронний підпис. Отже, надана відповідачем копія наказу ДСНС України № 303 від 20.05.2020 не відповідає вимогам ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», не містить електронного цифрового підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документообігу.

Суд зауважує, що позивачем не було заявлено клопотання про визнання копії наказу ДСНС України № 303 від 20.05.2020 не допустимим доказом, а тому суд, під час розгляду справи, не вирішував питання щодо допустимості даного доказу шляхом постановлення відповідної ухвали, але усунув вказані протиріччя шляхом огляду оригіналу даного наказу і як зазначив раніше зазначені у оригіналі наказу відомості відповідали змісту його копії.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що наказ ДСНС України № 303 від 20.05.2020, на час його звільнення, втратив свою силу, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок втрати сили наказу підприємства, установи, організації щодо здійснення організаційно-штатних заходів. При цьому суд звертає увагу на те, що строк дії наказу у його змісті не зазначений, а отже у суду відсутні підстави вважати, що останній не є діючим.

Також, однією з підстав для скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі позивач зазначає те, що на виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020 відповідач повинен був привести штатний розпис у відповідність до рішення суду, тобто ввести до штату скорочену посаду. Наказом по особовому складу АРЗ СП № 57 від 28.05.2020 його було поновлено на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, але скорочена посада водія протиправно не була введена відповідачем в штат. Натомість, за твердженням відповідача, він став позаштатним працівником.

Вказані обставини представник відповідача пояснив тим, що оскільки посада водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я була вилучена зі штату, обов`язку вносити зміни до штату законом не передбачено, ОСОБА_1 , на виконання рішення суду про поновлення його на роботі, був поновлений на посаді з якої він був звільнений, але, у зв`язку із відсутністю вказаної посади в штаті, остання була виведена «поза штат».

На вищезазначене суд повідомляє наступне.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020, яке вступило в законну силу 30.09.2020, визнано незаконним та скасовано наказ АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 (з подальшими змінами) про звільнення з роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (редакції чинної на час поновлення позивача на роботі) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному ст. 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, тлумачення наведених норм ЗУ «Про виконавче провадження» дозволяє зробити висновок, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним за одночасного виконання роботодавцем двох умов: 1) видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі; 2) внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

На виконання даного рішення відповідачем був виданий наказ АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 28.05.2020 № 57 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з 12.01.2020, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці позивача за № НОМЕР_3 .

Отже, суд констатує, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020 в частині поновлення позивача на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області було повністю виконано відповідачем.

Як було встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 28.05.2020 № 57 був поновлений на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з 12.01.2020. Фактично був допущений до виконання посадових обов`язків водія. Останньому виплачувалася заробітна плата, відпускні, лікарняні тощо, враховуючи посадовий оклад водія. При цьому у розрахунково-платіжних відомостях наданих відповідачем заробітна плата позивачу нараховувалася як вільнонайманому працівнику – водію автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я.

Як було встановлено судом із пояснень сторін та досліджених матеріалів справи, відповідачем не були внесені зміни до штатного розпису шляхом введення скороченої посади – водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я, також не був укладений трудовий договір із ОСОБА_1 як вільнонайманим працівником.

З огляду на вищевикладене суд приходить до наступних висновків.

За положеннями ст.ст. 62, 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Штатний розпис визначає норму чисельності працівників, тобто містить перелік посад і професій працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, які потрібні для виконання виробничих або управлінських функцій, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства та виконання ним завдань, передбачених статутом. Визначений штатним розписом перелік посад та професій працівників називають ще штатом підприємства, а працівника, прийнятого на роботу за посадою (професією) згідно зі штатним розписом, - включеним до штату, або штатним працівником.

Слід зазначити, що на практиці, якщо потрібно, підприємство може, оскільки це не заборонено законодавством, прийняти на роботу працівника за посадою (професією), не передбаченою штатним розписом, уклавши з ним трудовий договір. У цьому випадку такого працівника називають позаштатним працівником. Розмір його заробітної плати встановлюється за домовленістю сторін і не визначається штатним розписом.

Тобто, позаштатні працівники - це особи, які працюють на підприємстві, в установі, організації на основі трудового договору, але не є штатними працівниками, тобто без зарахування їх до штатного розпису. Ними можуть бути викладачі ВНЗ з погодинною оплатою праці, викладачі фізичної культури, тренери, лікарі, керівники гуртків художньої самодіяльності, страхові агенти та ін. До другої категорії позаштатних працівників належать особи, які не укладають трудового договору, а виконують певну роботу на громадських засадах (безплатно) у вільний від роботи чи навчання час або у свій робочий час за основним місцем роботи.

Праця позаштатних працівників організацій, що фінансуються лише з бюджету, має оплачуватися в межах затвердженого фонду заробітної плати (за рахунок економії цього фонду, яка створюється внаслідок вакансій посад, тимчасової непрацездатності працівників тощо). Організації, що мають власні доходи від господарської діяльності, можуть виплачувати заробітну плату позаштатним працівникам за рахунок і цих коштів.

Таким чином, виведення працівника за штат чи прийняття на роботу позаштатного працівника прямо законодавством не передбачено, водночас ним і не заборонено, тому на практиці досить часто застосовується.

Проте слід звернути увагу, що виведення працівників за штат слід застосовувати як крайній захід, аби тимчасово вирішити проблемні питання, оскільки інколи це може мати й невигідні для роботодавця наслідки.

Як встановлено судом, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем займаючи посаду водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я, в подальшому був звільнений з вказаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлений на посаді відповідно до рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020, однак в зв`язку із скороченням даної посади був виведений «поза штат». Останньому виплачувалася заробітна плата у розмірі, який відповідає розміру заробітної плати, визначеної штатним розписом для працівника, який займає посаду водія, з відповідними доплатами. З нарахованої позивачу заробітної плати здійснювалися всі передбачені законодавством відрахування. Позивач після поновлення його на роботі за рішенням суду працював саме на посаді водія автотранспортних засобів. Зазначені обставини свідчать про фактичне встановлення позивачу як працівнику при поновленні на посаді повноважень, які він мав до звільнення.

Отже, аналіз зазначених обставини в їх сукупності свідчить про те, що не внесення в штатний розпис після поновлення позивача на посаді водія автотранспортних засобів відповідних змін не призвели до порушення особистих прав та охоронюваних законом інтересів позивача на працю, оскільки останній виконував роботу водія та отримував за це заробітну плату за відповідною посадою.

До вказаних висновків дійшов ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.02.2021, справа № 479/1054/18.

Частиною 2 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Водночас п.п. 3,5 ч. 2 ст. 42 КЗпП України передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, з-поміж іншого, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, а також учасникам бойових дій.

Крім того, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації закріплено за учасниками бойових дій у п. 13 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копію посвідчення учасника бойових дій від 10.04.2017 серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 54) та має стаж роботи понад 30 років, копія трудової книжки серія НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 37-41), отже останній має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Як було встановлено в судовому засіданні відповідачем, з метою майбутнього працевлаштування позивача, було запропоновано останньому посади, які хоча і не відповідали його спеціальності та професії, але останній міг виконуватиз урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, а саме: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області.

Із зайняттям вказаних посад позивач не погодився в зв`язку із тим, що на думку останнього, йому не була запропонована рівнозначна посада та не всі вакантні посади були запропоновані, не тільки у структурному підрозділі, а і всі вакансії, які є у юридичної особи.

Необхідність дотримання вимог трудового законодавства щодо запропонування працівнику всіх наявних вакансій зазначено у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року по справі №21-52а15. Верховний суд України зазначив, що у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів» містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення п.1 ч.1ст.40, ч.1 та 3 ст.49-2 КЗпПУ колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

На підставі зазначеного і з огляду на те, що під час дослідження у судовому засіданні штатного розпису, який діяв на час попередження про наступне звільнення та наступного звільнення позивача (штату № 25/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області»), не виявлено жодних інших відповідних рівню освіти і кваліфікації позивача вакансій на момент звільнення позивача, суд вважає, що відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, визначивши і запропонувавши йому наявні вакантні посади, які були найбільш відповідними рівню освіти і кваліфікації позивача. Натомість позивач, стверджуючи про існування не запропонованих йому вакантних посад, не повідомив суду відомості щодо наявності жодної конкретної посади.

Стосовно доводів позивача про переважне право на залишення на роботі, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається категоріям працівників, які перелічені у цій статті.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. Порівняльний аналіз проводиться стосовно працівників, які виконують однакові з позивачем функції та посади яких були скорочені одночасно зі скороченням посади позивача і при цьому були залишені на роботі, однак порівняно з ними позивач мав вищий рівень кваліфікації і продуктивності праці (ч. 1 ст. 42 КЗпП України), або ж з такими працівниками він мав однаковий рівень кваліфікації і продуктивності праці та більшу кількість переваг на залишення на роботі (ч. 2 ст. 42 КЗпП України).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № №753/3889/17.

Тобто, порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці з метою визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, мав би проводитись серед працівників, які займали посаду водія або іншу рівнозначну посаду (посаду з такими ж функціями). Оскільки, як встановлено в судовому засіданні скороченню підлягав лише позивач, якого роботодавець вирішив скоротити, керуючись своїм виключним правом на управління юридичною особою, натомість до штатного розпису не вводилась будь-яка інша аналогічна посада з такими ж функціями, то було відсутнє коло працівників для проведення такого порівняльного аналізу.

Стосовно твердження позивача про те, що відповідач повинен був запропонувати всі наявні у юридичній особі вакантні посади суд зазначає наступне.

Згідно з частинами другою та третьою статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відповідно до відомостям статуту Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (на час звільнення позивача), наразі Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області є аварійно-рятувальним підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби, який утворено з метою запобігання, реагування та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, випробувальних та дослідних робіт, дослідження пожеж та надзвичайних ситуацій, пов`язаних з ними, інших робіт у зоні відповідальності, а також здійснення відповідно до вимог законодавства проведення первинної професійної підготовки, професійно-технічного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів.

Засновником загону є Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Загін належить до сфери управління ДСНС України та підпорядковується Управлінню ДСНС України у Черкаській області.

Відповідно до відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою (ідентифікаційний код 25576385), основні структурні підрозділи якого передбачені у штаті № 25/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області», зокрема якими є господарське відділення, відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення, відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності тощо, вакантні посади в яких були запропоновані позивачу.

Отже, під час судового розгляду, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, судом не встановлено жодних підстав для висновку, що дії роботодавця стосовно скорочення чисельності працівників були спрямовані на порушення трудових прав працівника, оскільки обставини цієї справи свідчать про реальні зміни в організації виробництва і праці. Крім того, позивачу пропонувалася інша робота, що забезпечило б реалізацію його права на працю, однак він не скористалася можливістю переведення.

Оскільки, як було встановлено в судовому засіданні позивач не є членом профспілкової організації, а тому в силу вимог ст. 43-1 КЗпП України згода профспілки на звільнення позивача не потрібна.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині скасування наказу АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області (по особовому складу) № 3 від 11.01.2021 про звільнення ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (позовна вимога під № 1) та поновлення його на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я (амбулаторно-поліклінічного відділення) АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області (позовна вимога під № 2).

Відносно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (позовна вимога під № 3) слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виходячи зі змісту вказаних положень вбачається, що суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу одночасно із прийняттям рішення про поновлення на роботі.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає до задоволення.

Виходячи зі змісту позовних вимог позивач не погоджується також із проведеним відповідачем розрахунком при звільненні, зазначає про те, що при звільненні йому були виплачені не всі суми, що належать йому. При цьому зазначає про те, що враховуючи виявлення численні порушення при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати відповідач протиправно не включив у розрахунок не донараховану йому заробітну плату починаючи з жовтня 2013 року.

Зазначає про те, що у день звільнення (11.01.2021) він отримав від відповідача лист про нараховані суми, належні працівникові при звільненні датований 11.01.2021 № 10/01-03, в якому було зазначено про те, що до виплати йому підлягають наступні суми: лікарняні за п`ять днів за рахунок організації на суму 1837,85 грн. (з урахуванням обов`язкових відрахувань), решта сім днів буде нарахована фондом соціального страхування; за ст. 44 КЗпП України, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку на суму 11323,31 грн. (з урахуванням обов`язкових відрахувань). Повідомлено про те, що за табелем робочого часу за січень, за один робочий день (11.01.2021), немає можливості нарахувати суму заробітку у зв`язку з відсутністю наказу від ДСНС України про затвердження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери на 2021 рік. Після опублікування даного наказу та відповідно розрахунку нарахованої заробітної плати за один робочий день буде здійснено перерахування та надано окремо лист-інформування.

Позивач не погодився із даним розрахунком та повідомив про те, що йому був наданий не повний розрахунок всіх сум, про що останній зазначив у вказаному листі, а також надіслав звернення із аналогічним змістом начальнику АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Б.Диченку від 11.01.2021.

19.01.2021 на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 14111,85 грн., із призначенням зарплата АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області (т. 1 а.с. 178). Відповідно до відомостей розрахункового листа за січень 2021 року вказана сума складається з: оклада в сумі 162,47 грн., премія - 357,45 грн., вихідна допомога – 11323,31 грн.; класність – 40,62 грн., надбавка за особливі умови праці – 81,24 грн., вислуга – 40,62 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні (7 днів) – 3686,69 грн., лікарняні за 5 днів від організації. Із вказаної суми були відраховані наступні платежі: ПДФО – 3155,45 грн., військовий збір – 262,95 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, враховуючи те, що відповідачем було невчасно проведено розрахунок при звільненні (розрахунок проведений 19.01.2021 замість 11.01.2021 (12.01.2021 при умові, що працівник в цей день не працював), суд констатує порушення відповідачем ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до відомостям розрахункового листа за січень 2021 року відповідач самостійно нарахував та виплатив позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні (7 днів) у сумі 3686,69 грн.

Стосовно не проведення відповідачем повного, як зазначає позивач, розрахунку при звільненні починаючи з жовтня 2013 року суд зазначає наступне.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України слід дійти висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком (правова позиція ВСУ від 26.10.2016 у справі №6-1395цс16).

Порядок нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_1 , за неодноразовими зверненнями останнього, перевірялося Управлінням Держпраці у Черкаській області у червні, серпні та листопаді 2020 року.

Так, за результатами перевірки проведеної у червні 2020 року був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 18.06.2020 № ЧК 237/1548/АВ. На підставі якого Управлінням Держпраці у Черкаській області був винесений припис про усунення виявлених порушень № ЧК-295/1548/АВ/П від 18.06.2020 (т. 1 а.с. 143-144), а саме:

-ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» (не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. В наданих табелях за 2017-2019 рік виявлено недостовірний облік робочого часу квітень, травень,червень 2017 року. Згідно розрахунків у серпні 2017 року при нарахуванні святкових та нічних не донараховано 1,52 грн. Протягом січня-квітня 2018 року у зв`язку із недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Зокрема нарахування та виплата заробітної плати коригувалася протягом 4 наступних місяців. За травень-серпень 2019 року в зв`язку із недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не відповідно до фактично відпрацьованого часу). Встановлений термін виконання до 18.08.2020;

-ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст.ст. 12,33 ЗУ «Про оплату праці», п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (відповідно до наказу від 06.10.2014 з 01 жовтня встановлено посадовий оклад в розмірі 1233 грн. Індексація в 2014 році за вересень-грудень виплачена не в повному обсязі при базових місяцях грудень 2013, серпень 2014 року. У вересні-грудні 2014 року індексація проведена не в повному обсязі. За 2015 рік індексація нарахована та виплачена з порушенням вимог постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078. У червні 2017 року було помилково нараховано індексацію в сумі 62,31 грн. (базовий місяць квітень). Відповідно до встановленого законодавством порядку проведення індексації заробітної плати передбачено нарахування та виплата індексації заробітної плати працівникам у липні-вересні 2019 року належна індексація заробітної плати не проводилась). Встановлений термін виконання до 18.08.2020;

-ст. 127 КЗпП України (у червні 2017 року було помилково нараховано індексацію в сумі 62,31 грн. (базовий місяць квітень). За таким базовим місяцем виплата індексації не передбачена. Тому у наступному місяці було здійснено відрахування на суму 62,31 грн. При цьому відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Протягом січня-квітня 2018 року у зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Зокрема нарахування та виплата заробітної плати коригувалася протягом чотирьох наступних місяців. За травень – серпень 2019 року в зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Нарахування та виплати з/п що коригувалася протягом чотирьох місяців). Термін виконання до 18.08.2020.

Вказаний припис вручений керівнику АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області 18.06.2020, що підтверджується його підписом.

На виконання першого пункту вказаного припису від 18.06.2020 відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 1,52 грн. (святкові та нічні, які не були донараховані), що підтверджується відомістю розподілу виплат від 29.07.2020 АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області (т. 2 а.с. 25).

У серпні 2020 року за результатами перевірки Управлінням Держпраці у Черкаській області був складений акт інспекційного відвідування від 13.08.2020 № ЧК 476/374/АВ (т. 2 а.с. 8-15). На підставі якого останнім був винесений припис про усунення виявлених порушень № ЧК-476/374/АВ/П від 13.08.2020 (т. 1 а.с. 146-149), а саме:

-ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» (не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. В наданих табелях за 2017-2019 рік виявлено недостовірний облік робочого часу зокрема за квітень, травень, червень 2017 року, травень-серпень 2019 року. Згідно розрахунків у серпні 2017 року при нарахуванні святкових та нічних не донараховано 1,52 грн. Протягом січня-квітня 2018 року у зв`язку із недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Зокрема нарахування та виплата заробітної плати коригувалася протягом 4 наступних місяців. За травень-серпень 2019 року в зв`язку із недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не за фактично відпрацьований час). Встановлений термін виконання до 07.09.2020;

-п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженої постановою КМУ від 17.08.2003 № 1078 (при базовому місяці грудень 2013 за період з листопада 2014 року по грудень 2015 року індексація заробітної плати нарахована та виплачена не в повному обсязі. При базовому місяці грудень 2013 року за період з листопада 2014 року по грудень 2015 року індексація заробітної плати нарахована та виплачена не в повному обсязі). Встановлений термін виконання до 07.09.2020;

-п. 3 р. 3 Постанови КМУ від 08.12.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст. 115 КЗпП України (при проведенні розрахунку середньої заробітної плати для обчислення заробітної плати за дні щорічної відпустки ОСОБА_1 у липні, вересні, жовтні 2017 року встановлено, що заробітна плата врахована не в повному обсязі. Внаслідок чого заробітна плата за час щорічної щорічної відпустки також була нарахована не в повному обсязі). Встановлений термін виконання до 07.09.2020;

-ст.ст. 96,97,98,115 КЗпП України (посадові оклади працівникам Загону визначаються на підставі наказу МВС України від 14.08.2015 «Про затвердження Умов оплати праці бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій». Разом з тим, згідно наказу Управління ДСНС України у Черкаській області від 10.01.2017 № 5 «Про встановлення посадових окладів працівникам» ОСОБА_1 встановлено в меншому розмірі, ніж передбачено працівникам 5 розряду. Так посадовий оклад ОСОБА_1 в січні-березні 2017 нарахований в розмірі 1888 грн., а не 2176 грн. Перерахунок заробітної плати в частині підвищення посадового окладу за січень-березень 2017 року проведено в квітні 2017 року. Перерахунок обов`язкових надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, а саме надбавка за вислугу років, надбавка за класність водію, надбавка за особливі умови праці не проведено). Встановлений термін виконання до 07.09.2020;

-ст. 115 КЗпП України (перевіркою особових рахунків, штатних розписів встановлено, що підвищення посадового окладу ОСОБА_1 проведено в січні 2019 року. Відповідно до постанови від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» передбачено проведення індексації заробітної плати ОСОБА_1 у липні-серпні 2019 року. Належна індексація заробітної плати за липень-серпень 2019 року нарахована та виплачена у вересні 2019 року). Встановлений термін виконання до 07.09.2020;

-ст. 116 КЗпП України (про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. ОСОБА_1 звільнено згідно наказу від 13.01.2020 № 7 з 11.01.2020, про нараховані суми, належні при звільненні адміністрацією АРЗ СП У ДСНС ОСОБА_1 не повідомлено). Встановлений термін виконання до 07.09.2020;

-ст. 116 КЗпП України (перевіркою встановлено, що при звільненні працівників виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводилось не в день звільнення, а саме ОСОБА_1 звільнений відповідно до наказу від 13.01.2020 № 7 з 11.01.2020, а остаточний розрахунок, згідно платіжного доручення від 22.01.2020 № 22, перераховано на картковий рахунок 23.01.2020). Встановлений термін виконання до 07.09.2020;

-ст. 117 КЗпП України (у разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строк зазначений в ст. 116 КЗпП України організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. АРЗ СП У ДСНС звільненому працівнику ОСОБА_1 не проведено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час фактичної затримки, а саме ОСОБА_1 звільнений відповідно до наказу від 13.01.2020№ 7 з 11.01.2020, а остаточний розрахунок, згідно платіжного доручення від 22.01.2020 № 22, перераховано на картковий рахунок 23.01.2020). Встановлений термін виконання до 07.09.2020.

Вказаний припис вручений керівнику АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області 19.08.2020, що підтверджується його підписом.

На виконання вказаного припису відповідачем АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області були перераховані на картку позивача ОСОБА_1 : доплата заробітної плати за січень 2020 року в сумі 3755,52 грн. (платіжне доручення № 896 від 08.09.2020, т. 2 а.с. 45); доплата заробітної плати за січень 2014 року до жовтня 2017 року в сумі 4227,70 грн. (платіжне доручення № 884 від 03.09.2020, т. 2 а.с. 30). Із вказаних платежів були здійснені обов`язкові відрахування.

Також на виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020 (справа № 709/90/20) відповідачем АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області були перераховані позивачу ОСОБА_1 наступні платежі : перерахунок коштів на відрядження в сумі 60 грн. (платіжне доручення № 1077 від 07.10.2020, т. 2 а.с.35); перерахунок коштів на середній заробіток в сумі 27060,32 грн. (платіжне доручення № 1075 від 06.10.2020, т. 2 а.с. 40). Із вказаних платежів були здійснені обов`язкові відрахування.

З метою перевірки виконання припису 12.11.2020 посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства на підставі якої був складений акт інспекційного відвідування юридичної особи № ЧК-295/1548/АВ/ЧК 476/374/АВ-ЧК-704/П/375 від 12.11.2020 (т. 2 а.с. 17-22).

В акті зазначено про повне виконання пунктів 2-3 припису №ЧК-295/1548/АВ/П та пунктів 2-7 припису №ЧК-476/374/АВ/П, неповне виконання п.8 останнього припису та невиконання пунктів №1 обох приписів. Зокрема, відображено наявність порушень:

-ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» (згідно з табелем обліку робочого часу за вересень 2020 року ОСОБА_1 відпрацьовано 4 робочі дні. Відповідно до розрахункового листа за вересень йому нарахована заробітна плата не відповідно до табеля обліку робочого часу за вказаний період);

-ч. 1 ст.117 КЗпП України (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівнику сум у день звільнення, при відсутності спору про право їх розмір, виплачується середній заробіток за весь час затримки до фактичного розрахунку. ОСОБА_1 не в повному обсязі нараховано середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку).

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 01.12.2020 Управлінням Держпраці у Черкаській області винесено постанови про накладення штрафу на АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області в розмірі 5000,00 грн. кожна за порушення законодавства про працю та зайнятість населення:

-№ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-48(за невиконання приписів від 18.06.2020 та від 13.08.2020, а саме згідно з розрахунковим листом за вересень 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата не відповідно до табеля обліку робочого часу за вказаний період, чим порушено ч.2 ст.30 ЗУ «Про оплату праці»);

-№ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-49( за невиконання припису від 13.08.2020, а саме невиплата ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, чим порушено ст.117 КЗпП України).

Вказані постанови були оскаржені відповідачем АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області до Черкаського окружного адміністративного суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у задоволенні позовних вимог АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов від 01.12.2020 №ЧК-295/1548/АВ-ЧК 476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-48 та від 01.12.2020 №ЧК-295/1548/АВ-ЧК 476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-49 було відмовлено повністю (т. 2 а.с. 219-224).

Вказане рішення було оскаржено АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 апеляційну скаргу АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області залишено без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 – залишено без змін (т. 3 а.с. 188-192).

Таким чином, вищезазначеними судами була встановлена несвоєчасність виплати сум коштів ОСОБА_1 , зокрема, належних до виплати при звільненні 11.01.2020. Під час перевірки виконання припису від 13 серпня 2020 року Управління Держпраці у Черкаській областіз`ясувало, що АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області частково виконало п. 8 припису: нарахувало за таке порушення середній заробіток згідно вимог статей 116-117 КЗпП за період з 11 січня 2020 року до 23 січня 2020 року, хоча компенсацію витрат відрядження вказаній фізичній особі здійснено лише 27.02.2020 у сумі 120,00 грн. Отже, порушення щодо не нарахування звільненому працівнику відшкодування згідно статті 117 КЗпП усунуто не повністю, у зв`язку з чим постанова №ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-49 є правомірною та скасуванню не підлягає.

Також, було встановлено порушення АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області ч.2 ст. 30ЗУ «Про оплату праці», у т.ч. в табелях за 2017-2019 роки виявлено недостовірний облік робочого часу, зокрема за квітень-червень 2017 року, травень-серпень 2019 року, протягом січня-квітня 2018 року, а отже суд прийшов до висновку про правомірність постанови №ЧК-295/1548/АВ-ЧК 476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-48.

12.11.2020 (листом від 12.11.2020 за № 829/01-03), 17.11.2020 (листом від 17.11.2020 за № 835-01-03) відповідачем було надіслано на адресу позивача розрахунок нарахованих останньому сум під час його звільнення 13.01.2020, розрахунок сум заробітної плати, яка перерахована за період січень 2014 р.- грудень 2015 р., липень 2017 р. – жовтень 2017 р., січень 2017 р. – березень 2017 р., серпень 2018 р., січень 2020 р., повну розшифровку всіх нарахувань та виплат за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року (т. 1 а.с. 88-111).

30.11.2020 позивач надіслав на адресу відповідача звернення в якому повідомив про те, що відповідачем не було здійснено реального перерахунку, не враховано всіх порушень та не виплачені всі кошти. Зазначив про те, що посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області 12.11.2020 було проведено інспекційне відвідування АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області з питань виконання вимог вищезазначених приписів та встановлено, що порушення не усунуті та було зазначено, що йому нараховано і виплачено середній заробіток не за всі дні затримки по день фактичного розрахунку при звільненні (т. 1 а.с. 112).

22.12.2020 позивач звернувся до відповідача із черговим зверненням в якому повідомив про те, що йому не було здійснено реального перерахунку, не враховано всіх порушень та до даного часу не виплачено всі належні йому кошти. В черговий раз наполягав здійснити реальний перерахунок, врахувати всі порушення, повернути не виплачені йому кошти та надати розширену довідку із зазначенням загальної суми не виплачених йому коштів за період з 16.10.2013 по день його звільнення (т.1 а.с. 115).

23.12.2020 позивач вчергове звернувся до відповідача із зверненням-скаргою в якій повідомив про те, що відповідачем до цього часу не вжито заходів стосовно виплати йому не донарахованих сум (т. 1 а.с. 156).

24.12.2020 позивач вкотре звернувся до відповідача із зверненням в якому повідомив про те, що йому не було здійснено реального перерахунку належної йому заробітної плати, не враховано всіх порушень, які були виявлені під час перевірки Управлінням Держпраці у Черкаській області, які зазначені в приписах від 18.06.2020, 13.08.2020, а саме: Управлінням Держпраці у Черкаській області було виявлено недостовірний облік робочого часу за квітень, травень, червень 2107 року, травень-серпень 2019 року, протягом січня-квітня 2018 року у зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не відповідно до фактично відпрацьованого часу, заробітна плата за травень-серпень 2019 року нараховувалася та виплачувалася не за фактично відпрацьований час. Середній заробіток був виплачений не за всі дні затримки розрахунку. Стосовно інших пунктів припису зазначив, що перерахунок був здійснений не точний, виплата не донарахованих коштів по заробітної платі за перерахунком відповідача була проведена не в повному обсязі. В черговий раз просив надати розширену довідку з зазначенням загальної суми не виплачених йому коштів за період, а саме: з 16.10.2013 по день його звільнення (помісячно за кожен рік) (т. 1 а.с. 157).

22.12.2020 на адресу позивача відповідачем був надісланий лист за № 927/01-03 від 22.12.2020 в якому АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області повідомило позивача про те, що за результатами виконання приписів ними були здійснені перерахунки заробітної плати та виплачені всі виявлені суми доплат. Запропоновано позивачу, у випадку не згоди із проведеними розрахунками, конкретизувати його вимоги. Разом із листом була надіслана позивачу розширена розрахунково-платіжна відомість із зазначенням усіх видів нарахувань та виплат за період з 16.10.2013 по 11.01.2020, розширена розрахунково-платіжна відомість по всім видам нарахувань та виплат, із зазначенням усіх доплат по виконанню приписів № ЧК-295/1548/АВ/П від 18.06.2020 та № ЧК-476/374/АВ/П від 13.08.2020 за період з червня 2020 року по листопад 2020 року (т. 1 а.с. 164-171).

При дослідженні судом вказаних листів представник відповідача звернув увагу суду на те, що відповідачем пропонувалося позивачу конкретизувати його вимоги щодо розміру сум, які, на його думку, не були сплачені йому відповідачем, але свої розрахунки останній навів лише у позовній заяві. Коли АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області була отримана позовна заява із конкретними вимогами позивача, ними був здійснений перерахунок по вимогам позивача за №№ 4,5,6,7,9,11,14. Дані перерахунки були направлені позивачу 15.03.2021. Оскільки позивачем у позовній заяві не були зазначені реквізити, на які відповідач міг здійснити перерахування коштів, останньому 12.03.2021 був направлений лист з проханням повідомити їх. 18.03.2021 АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області від ОСОБА_1 були отримані вказані відомості та 22.03.2021 платіжні доручення були передані в казначейство.

У відповідь на зауваження представника відповідача позивач повідомив про те, що він є лише працівником, а у відповідача в штаті перебувають декілька бухгалтерів, у посадові обов`язки яких входить нарахування заробітної плати працівникам, а тому він не зобов`язаний був робити роботу яка відноситься до повноважень бухгалтерів відповідача.

На вказане суд зазначає про те, що положеннями ст. 116 КЗпП України передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу письмово повідомити працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Обов`язку працівника повідомляти роботодавця про розмір належних йому нарахувань по заробітній платі чинним законодавством не передбачено.

25.03.2021 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які підтверджують здійснення перерахунку заробітної плати позивача за позовними вимогами № № 4, 5, 6, 7, 9, 11, 14, а саме:

- відомості щодо нарахування доплат до заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до якої останньому були здійснені наступні нарахування : перерахунок посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (вислуга, класність, овз, премія, нічні, святкові) за період жовтень 2014-березень 2017 р.р. – 3910,26 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 2092,84 грн. (компенсація втрати частини доходів); перерахунок середньої заробітної плати відпускних за період липень, вересень, жовтень 2017 р.р. – 452,82 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 188,20 грн. (компенсація втрати частини доходів); перерахунок лікарняних у зв`язку із перерахунком посадових окладів – 191,61 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 65,54 грн. (компенсація втрати частини доходів); перерахунок матеріальної допомоги у зв`язку із перерахунком посадового окладу – 100 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 32,04 грн. (компенсація втрати частини доходів); перерахунок індексації за період січень 2016 р. - січень 2021 р.- 4687,84 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 1443,22 грн. (компенсація втрати частини доходів); перерахунок заробітної плати за один робочий день (11.01.2021) – 120,25 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором); перерахунок вихідної допомоги за період січень 2021 року – 1279,02 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором); сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (травень 2017 р.) – 540 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 114, 76 грн. - (компенсація втрати частини доходів); сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (липень 2019 р.) – 1471,55 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 78,18 грн. (компенсація втрати частини доходів); сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (серпень 2019 р.) – 2392,41 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 238,03 грн. (компенсація втрати частини доходів) (т. 2 а.с. 177);

- платіжне доручення № 152 від 22.03.2021 про перерахування на рахунок Казначейства коштів в розмірі 3491,74 грн. з призначенням платежу: податок з доходів фізичних осіб з розрахункових за березень 2021 р. (т. 2 а.с. 178);

- платіжне доручення № 151 від 22.03.2021 про перерахування на рахунок позивача коштів в розмірі 15615,85 грн. з призначенням платежу: перерахування розрахункових за березень 2021 р. (т. 2 а.с. 178);

- платіжне доручення № 153 від 22.03.2021 про перерахування на рахунок Казначейства коштів в розмірі 290,98 грн. з призначенням платежу: військовий збір 1,5 % із розрахункових за березень 2021 р. (т. 2 а.с. 178);

- платіжне доручення № 154 від 22.03.2021 про перерахування на рахунок Казначейства коштів в розмірі 3929,73 грн. з призначенням платежу: Єдиний соціальний внесок 22 % із розрахункових за березень 2021 р. (т. 2 а.с. 178).

Відповідно до відомостей листа АТ КБ «ПриватБанк» від 27.07.2021 за № 20.1.0.0./7-210716/6285 кошти в розмірі 15615,85 грн. від АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області були зараховані на карту клієнта ОСОБА_1 23.03.2021 (т. 3 а.с. 224).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив про те, що він не зменшує розмір заявлених ним позовних вимог у зв`язку із проведеним відповідачем перерахунком та наполягає на стягненні вказаних коштів в повному обсязі.

Аналізуючи подані відповідачем докази щодо проведення перерахунку належних позивачу виплат та заперечення позивача щодо останніх, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту позову позивачем були заявлені наступні позовні вимоги про стягнення:

- не донарахованої заробітної плати в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі у святкові та нічні години за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року включно у розмірі 6256,84 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати (позовна вимога під № 4).

На виконання вказаної вимоги відповідачем у добровільному порядку був проведений перерахунок, внаслідок якого нараховано та виплачено позивачу кошти в розмірі 3910,26 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 2092,84 грн. (компенсація втрати частини доходів). Отже, спірна сума заборгованості становить 2346,58 грн.

У вказаному розрахунку відповідачем наведені наступні роз`яснення: «за перерахунком посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі святкові та нічні години виявлено недоплату в розмірі 6541,48 грн. За перевіркою фінансового аудиту та аудиту відповідності (за період 01.07.2014 по 31.12.2016) було виплачено 25.04.2017 доплату посадового окладу за період жовтень 2014-грудень 2016 року в розмірі 901,70 грн. За перевіркою Управління Держпраці 04.09.2020 було виплачено доплату посадового окладу, надбавку за вислугу років, надбавку за класність водію, надбавку за особливі умови праці за період січень, лютий, березень 2017 року в розмірі 1728 грн. Згідно припису № ЧК-295/1548/АВ/П від 18.06.2020, 29.07.2020 було здійснено перерахування коштів за святкові та нічні дні за серпень 2018 року в розмірі 1,52 грн. Враховуючи це, сума недоплати посадового окладу та всіх обов`язкових надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі святкові та нічні години за період жовтень 2014-березень 2017 року становить 3910,26 грн. (сума з урахуванням ПДФО і військовим збором), т. 3 а.с. 53-55.

Заперечуючи вказаний розрахунок позивач у своїх письмових поясненнях зазначає про те, що відповідач в жовтні 2015 року з невідомих причин відраховує суми, а в вересні 2015 року виводить не вірний оклад. Також за травень 2016 року відповідач виводить невірний, зменшений оклад та відраховує суми за травень 2016 року. При цьому зазначає про те, що відповідач вказуючи у своїх роз`ясненнях про те, що йому після проведення перевірки Управлінням Держпраці у Черкаській області було перераховано кошти в розмірі 901,70 грн., замовчує той факт, що в наступному місяці в травні 2017 року відповідач безпідставно відрахував з його заробітної плати кошти в розмірі 540 грн. Також незаконне відрахування коштів із його заробітної плати було проведено відповідачем в липні та серпні 2019 року про що зазначено у його позовній заяві (т. 3 а.с. 122-127).

Отже, вирішуючи дану позовну вимогу, суд зазначає про те, що дійсно однією із позовних вимог позивача є стягнення відрахованих коштів із заробітної плати за травень 2017 року в розмірі 540,00 грн., липень 2019 року в розмірі 1471,55 грн., серпень 2019 року в розмірі 2392,41 грн., на загальну суму 4403,96 грн.

Відповідно до даних відомості щодо нарахування доплат до заробітної плати ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 177) та платіжного доручення № 151 від 22.03.2021 (т. 2 а.с. 178) вказані кошти на загальну суму 4403,96 грн. були перераховані на картку позивача.

Отже, на час ухвалення рішення судом, відповідачем була повністю погашена заборгованість за даною позовною вимогою позивача, в тому числі і спірна сума, у зв`язку із чим спір стосовно вказаною вимоги відсутній, що є підставою для відмови у задоволенні позову в даній частині.

- не донарахованих коштів відпускних за вересень 2015 року, жовтень – листопад 2016 року, липень 2017 року, вересень – жовтень 2017 року у розмірі 3571,54 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати (позовна вимога під № 5).

На виконання вказаної вимоги відповідачем у добровільному порядку був проведений перерахунок відпускних за період липень, вересень, жовтень 2017 року. Відповідно до якого нараховано та виплачено позивачу кошти в розмірі 452,82 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 188,20 грн. (компенсація втрати частини доходів). Отже різниця проведених сторонами перерахунків, без компенсації втрати частини доходів, становить 3118,72 грн. До вказаного розрахунку відповідачем надано наступні роз`яснення: «За перерахунком середнього заробітку відпускних виявлено недоплату в сумі 501,42 грн. Перерахувавши середню заробітну плату відпускних за період липень, вересень, жовтень 2017 року, перевірка Управління Держпраці у Черкаській області (припис № ЧК-476/374/АВ/П від 13.08.2020) виявила недоплату в розмірі 48,60 грн. Відповідно, виявлена сума була виплачена 04.09.2020. Враховуючи це, сума недоплати відпускних становить 452,82 грн. (сума з урахуванням ПДФО і військовим збором), т. 3 а.с. 56-57.

Заперечуючи вказаний розрахунок позивач у своїх письмових поясненнях зазначає про те, що проводячи перерахунок відпускних відповідач за основу приймає занижений розмір заробітної плати без врахування індексації. Наприклад, за вересень 2016 року зазначає заробітну плату в розмірі 4600,38 грн. (т. 3 ст. 56). Вказана сума (4600,38 грн.) взята з перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (надбавка за вислугу років, надбавка за класність водіям, надбавка за особливо важливі умови праці, премія, а також нічні та святкові дні) за вересень 2016 року (т. 3 а.с. 54). Проте до вказаної суми відповідач не включає суму індексації за вересень 2016 року в сумі 342,32 грн. (т. 3 а.с. 60). Тому заробітна плата за вересень 2016 року становить 4942,70 грн., а ні – 4600,38 грн. Зазначає про те, що аналогічні помилки та неточності були допущені відповідачем і в інших, наступних місяцях при проведеному відповідачем перерахунку лікарняних (т. 3 а.с. 122-127). Отже, суд звертає увагу на те, що до своїх заперечень повного розрахунку, не вірного, на його думку, перерахунку проведеного відповідачем, останній не надав, посилаючись в них, як приклад, лише на окремі місяці.

Крім того, до позовної заяви в обґрунтування суми заборгованості за відпускними позивачем приєднано роз`яснення, в яких позивач визнає той факт, що відповідачем 04.09.2020 в рахунок погашення заборгованості було перераховано йому 48,60 грн., однак повідомляє про те, що вказаний перерахунок був проведений не повністю, по занижених посадових окладах, а отже і всіх надбавках. При цьому наводить наступний перерахунок: «Середня заробітна плата для обчислення заробітної плати за дні щорічної відпустки за жовтень 2016 - листопад 2016 становить 223, 17 грн., за липень 2017 – 228,31 грн., за вересень 2017-жовтень 2017 – 229,86 грн. (т. 1 а.с. 188).

Вказаний неповний розрахунок, за наведеними в них відомостями, достатнім чином не спростовує перерахунок проведений відповідачем.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 12, ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість даної позовної вимоги позивача, а тому відмовляє у її задоволенні.

-не донарахованих коштів матеріальної допомоги за вересень – жовтень 2015 року, жовтень 2016 року в розмірі 260,00 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати (позовна вимога під № 6).

На виконання вказаної вимоги відповідачем у добровільному порядку був проведений перерахунок внаслідок якого було нараховано та виплачено позивачу кошти в розмірі 100 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 32,04 грн. (компенсація втрати частини доходів). Отже різниця матеріальної допомоги, з врахуванням розрахунків сторін, становить 160 грн.

У вказаному розрахунку відповідачем наведені наступні роз`яснення: «матеріальна допомога виплачується в розмірі посадового окладу. У вересні 2015 року було виплачено позивачу матеріальну допомогу в розмірі 1233 грн. і в жовтні 2015 року доплачено матеріальної допомоги 160 грн., в загальній сумі 1393 грн. За перерахунком потрібно виплатити матеріальну допомогу в сумі 1413 грн. Різниця в виплаті матеріальної допомоги за вказаний період становить 20 грн. Також у жовтні 2016 року було виплачено матеріальну допомогу в розмірі 1532 грн., а потрібно було 1612 грн. Різниця в виплаті матеріальної допомоги за вказаний період становить 80 грн. Отже, загальна сума недоплати матеріальної допомоги становить 100 грн. (т. 3 а.с. 59).

У роз`ясненнях приєднаних до позовної заяви позивач зазначає про те, що при виплаті посадового окладу відповідач брав за основу занижені посадові оклади. Отже, враховуючи вірний посадовий оклад заборгованість відповідача складає 180 грн. (вересень 2015 року) + 80 грн. (жовтень 2016 року) = 260 грн. (т. 1 а.с. 188)

Дослідивши дані докази, суд зазначає про те, що заборгованість в розмірі 100 грн. була виплачена відповідачем позивачу за платіжним дорученням № 151 від 22.03.2021, разом із компенсацією частини втрати доходу. Спірна сума невиплаченої матеріальної допомоги в розмірі 160 грн. була виплачена позивачу у жовтні 2015 року, що підтверджується відомостями нарахованої та виплаченої основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат за період з жовтня 2013 року по березень 2021 року (т. 3 а.с. 31).

Отже, враховуючи те, що на час ухвалення судом рішення, заборгованість за вказаною позовною вимогою погашена відповідачем повністю, у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

-не донарахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року в розмірі 357,50 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати (позовна вимога під № 7).

На виконання вказаної вимоги відповідачем у добровільному порядку був проведений перерахунок лікарняних. Відповідно до якого було нараховано та виплачено позивачу кошти в розмірі 191,61 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 65,54 грн. (компенсація втрати частини доходів). На а.с. 58 т. 3 міститься розрахунок лікарняних у зв`язку із перерахунком посадових окладів та відповідно всієї заробітної плати проведений АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, в якому зазначено про те, що перерахунок був проведений у зв`язку із перерахунком посадового окладу та всіх обов`язкових надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі святкові та нічні години за період жовтень 2014 – березень 2017р.р.

Заперечуючи вказаний розрахунок позивач зазначає про те, що проводячи перерахунок відповідач за основу приймає занижений розмір заробітної плати без врахування індексації. Наприклад, за березень 2016 року зазначає заробітну плату в розмірі 4294,65 грн. (т. 3 ст. 58). Вказана сума (4294,65 грн.) взята з перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (надбавка за вислугу років, надбавка за класність водіям, надбавка за особливо важливі умови праці, премія, а також нічні та святкові дні) за період жовтень 2014 р – березень 2017 р. (т. 3 а.с.53-55). Проте до вказаної суми відповідач не включає суму індексації за березень 2016 року в сумі 440,32 грн. (т. 3 а.с. 60). Тому заробітна плата за березень 2016 року становить 4734,97 грн., а ні – 4294,65 грн. Зазначає про те, що аналогічні помилки та неточності були допущені відповідачем і в інших, наступних місяцях при проведеному відповідачем перерахунку лікарняних (т. 3 а.с. 122-127). При цьому зазначаючи про невірність проведеного відповідачем перерахунку останній власних розрахунків не надає.

До позовної заяви позивачем приєднано роз`яснення стосовно перерахунку лікарняних в якому останній зазначає про те, що за його підрахунками різниця не донарахованих йому коштів лікарняних за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року складає 357,50 грн. При цьому наводить наступний розрахунок: «20,05 (серпень 2015) + 91,70 (жовтень 2015) + 245,75 (травень 2016) = 357, 50 грн. (т. 1 а.с. 189).

Наведений позивачем не повний розрахунок, за наведеними в ньому відомостями, не спростовує перерахунок проведений відповідачем.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість даної позовної вимоги позивача, а тому відмовляє у її задоволенні.

-відраховані кошти із заробітної плати позивача за травень 2017 року в розмірі 540,00 грн., липень 2019 року в розмірі 1471,55 грн., серпень 2019 року в розмірі 2392,41 грн. (позовна вимога під № 9).

Відповідачем у добровільному порядку була здійснена виплата суми відрахування із заробітної плати за травень 2017 року в сумі 540 грн., у тому числі 114,76 грн. - компенсація втрати частини доходів; за липень 2019 року в сумі 1471,55 грн., у тому числі 78,18 грн. – компенсація втрати частини доходів; серпень 2019 року в сумі 2392,41 грн., у тому числі 238,03 грн. – компенсація втрати частини доходів.

Отже, оскільки судом встановлено, що проведеними відповідачем виплатами були повністю задоволені позовні вимоги позивача, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити повністю.

- невиплачену суму індексації заробітної плати за 2013 – 2020 роки (позовна вимога під № 11).

На виконання вказаної вимоги відповідачем у добровільному порядку був проведений перерахунок внаслідок якого було нараховано та виплачено позивачу індексацію за період січень 2016 р.- січень 2021 р. в розмірі 4687,84 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 1443,22 грн. (компенсація втрати частини доходів).

Суд, вирішуючи вказану позовну вимогу, звертає увагу на те, що позивачем у вказаній позовній вимозі не зазначено, яку суму заборгованості він просить стягнути з відповідача, розрахунку заборгованості за вказаною позовною вимогою не надає, отже враховуючи положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд визнає вказану позовну вимогу не обґрунтованою, а тому відмовляє у її задоволенні.

- не донараховану заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 1399,30 грн.(позовна вимога під № 14).

Враховуючи відомості зазначені у розрахунках заборгованості приєднані позивачем до позовної заяви вказана заборгованість складається з перерахунку заробітної плати за один відпрацьований робочий день (11.01.2021) в розмірі 120,28 грн. та перерахунку не донарахованої суми вихідної допомоги, яка складає 1279,02 грн. (т. 1 а.с. 196-196).

Відповідачем був здійснений перерахунок та виплата вихідної допомоги за період січень 2021 року в сумі 1279,02 грн. (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором) та 120 грн. 25 коп. перерахунок заробітної плати за один відпрацьований робочий день, 11.01.2021, (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором).

Отже, оскільки під час ухвалення рішення, судом встановлено, що заборгованість перед позивачем за даною позовною вимогою повністю погашена відповідачем, у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Крім вищенаведених позовних вимог, позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з АРЗ СП У ДСНС України в Черкаській області на його користь передбачених премій до професійного свята «Дня рятівника», зокрема за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, а також вересень 2020 року у встановлених розмірах (позовна вимога під № 12) та стягнення з відповідача на його користь передбаченої премії до ювілейної дати в розмірі посадового окладу (позовна вимога під № 13).

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що відповідно до колективного договору в Положенні про преміювання передбачені премії до святкових та ювілейних дат. Однак, ознайомившись з надісланою йому відповідачем в листопаді 2020 року розрахунково-платіжною відомістю ним було з`ясовано, що йому у вересні 2014 року, вересні 2015 року, вересні 2016 року, вересні 2019 року, у березні 2020 року не були виплачені премії. Зазначає про те, що йому не було надано відповідачем, за його зверненням, роздрукованого колективного договору з додатками.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, суду пояснив, що позивачу надана була можливість ознайомитися з колективним договором та зробити собі копію та останній реалізував своє право на ознайомлення. Вважає, що вказані вимоги позивачем не доведені, останній не зазначає суму, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь та у відповідача відсутній обов`язок сплачувати позивачу премії.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підприємства самостійно встановлюють умови та розміри оплати праці, в тому числі перелік надбавок та доплат, у колективному договорі з дотриманням законодавства, генеральної, галузевої угод (ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 97 КЗпП України).

Повноваження керівника закладу, установи щодо преміювання працівника є дискреційними.

Розмір доплат встановлюється у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці (наприклад, положення про оплату праці).

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування того, чи був виданий розпорядчий документ, зокрема, наказ, про виплату йому такої премії, та в ході судового розгляду такі докази також не здобуто. Також, не надано суду копію колективного договору, в якому передбачений порядок та розмір преміювання працівників установи.

Стосовно твердження позивача про те, що йому не надана була копія колективного договору, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи мається копія звернення позивача адресована т.в.о. начальника АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області С.Сук від 30.10.2020, відповідно до якого останній просить надати копію діючого колективного договору з додатками завіреного належним чином (т. 1 а.с. 84).

На а.с. 85 т. 1 міститься відповідь на вказане звернення від 13.11.2020 № 831/01-03, відповідно до якого ОСОБА_1 було повідомлено про те, що примірник вказаного Договору зберігається в профспілковому комітеті первинної профспілкової організації Управління ДСНС України у Черкаській області. Рекомендовано звернутися для ознайомлення з колективним договором до голови профкому первинної профспілкової організації Управління.

18.11.2020 позивачем надіслано на адресу начальника Управління ДСНС України в Черкаській області Даника А. звернення в якому останній просить зобов`язати голову профспілкового комітету первинної профспілкової організації Управління ДСНС України у Черкаській області Ніколаєнко Г. надати йому копію діючого колективного договору з додатками завіреного належним чином (т. 1 а.с. 86).

20.11.2020 була надана відповідь ОСОБА_1 за № 6802-6281/14, в якій останнього повідомлено про те, що зміст діючого колективного договору доводиться до працівників Управління шляхом надання можливості ознайомитися з ним в зручний для них та роботодавця час. Обов`язку надати копії, ксерокопії, сканкопії або фотокопії, в тому числі завірених належним чином, діючим законодавством про колективні договори і угоди не передбачено. Запропоновано позивачу уточнити календарну дату і період часу необхідний для ознайомлення (т. 1 а.с. 87).

Суд констатує, що позивачем не було надано суду копію колективного договору, також не було заявлено вимоги про зобов`язання відповідача надати йому договір у випадку якщо останній відмовляється це зробити або клопотання про його витребування безпосередньо судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 113 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь передбачених премій до професійного свята «Дня рятівника», зокрема за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, а також вересень 2020 року у встановлених розмірах та передбаченої премії до ювілейної дати в розмірі посадового окладу.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації за несвоєчасно виплачену не донараховану заробітну плату розмірі трьох мінімальних заробітних плат (позовна вимога під № 10), суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовуючи вказану позовну вимогу посилається на положення ст. 265 КЗпП України, відповідно до частин першої та другої якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частина четверта вказаної статті передбачає, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, із аналізу змісту вказаної статті вбачається, що статтею 265 КЗпП України передбачена фінансова відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які винні у порушенні законодавства про працю, зокрема: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі. Вказана фінансова відповідальність у вигляді штрафу накладається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зараховується на користь Держави.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не може бути суб`єктом звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача фінансових стягнень, відповідно до положень ст. 265 КЗпП України та суб`єктом отримання вказаних стягнень.

У зв`язку із вищевикладеним дана позовна вимога позивача не підлягає задоволенню у зв`язку із її не обґрунтованістю.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь незаконно утриманого військового збору за грудень 2016 року – січень 2017 року в сумі 151,04 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушення строків їх виплати ( позовна вимога під № 8) суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України передбачено звільнення від оподаткування цим збором доходів у вигляді грошового забезпечення на час безпосередньої участі особи в антитерористичній операції (підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Порядок підтвердження статусу осіб, які мають пільги з оподаткування військовим збором передбачений постановою КМУ від 30.12.2015 № 1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором» (далі-Порядок).

Відповідно до вказаного Порядку, редакції станом на грудень 2016 року, підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції. Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивачем не було надано відповідачу передбачених вказаним Порядком документів, а тому із заробітної плати останнього за грудень 2016 року – січень 2017 року був утриманий військовий збір.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що відповідачу було достеменно відомо про те, що він в період з 14.12.2016 по 01.02.2017 безпосередньої приймав участь в антитерористичної операції, оскільки був відряджений в зону АТО за наказом начальника АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області. Зазначив про те, що ним були подані всі необхідні, для звільнення від сплати військового збору, документи, зокрема довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України від 01.02.2017.

На вищезазначене суд зазначає про те, що позивачем в обґрунтування даної позовної вимоги подано копію посвідчення серія НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (т. 1 а.с. 54), копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України від 01.02.2017 № 912/ато (т. 1 а.с. 55), копію наказу (по особовому складу) про службове відрядження від 06.12.2016 № 384, відповідно до якої ОСОБА_1 був відряджений в службове відрядження до м. Сєверодонецька Луганської області, м. Краматорська Часів Яр Донецької області з 13 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 56), копію посвідчення про відрядження № 1137 від 06.12.2016 про відрядження ОСОБА_1 терміном на 52 доби, з 13 грудня 2016 року по 02 лютого 2017 року до м. Сєверодонецька Луганської області, м. Краматорська Часів Яр Донецької області з метою виконання завдань у зоні проведення АТО (т. 1 а.с. 57).

При цьому суд погоджується із твердженням представника відповідача про те, що відповідно до вимог законодавства, а саме прийнятої КМУ постанови від 30.12.2015 № 1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором» єдиним документом на підставі якого підтверджується статус осіб, які мають пільги з оподаткування військовим збором є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції. Надана позивачем довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України від 01.02.2017 № 912/ато є підставою для отримання статусу учасника бойових дій, як в останній і зазначено.

Суд звертає увагу на те, що передбачені Порядком документи не були надані позивачем суду та останній не довів перед судом той факт, що вказані витяги з наказів були подані ним до АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області. Суд зазначає про те, що позивач у випадку виникнення перешкод в отриманні доступу до необхідних йому доказів, наприклад особової справи працівника, міг звернутися до суду із клопотанням про витребування доказів, але вказаним правом останній не скористався.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 12, ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про недоведеність вказаної вимоги позивачем, а тому відмовляє у її задоволенні.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь період затримки розрахунку з дня попереднього незаконного звільнення (11.01.2020) по день ухвалення судового рішення (позовна вимога під № 15) суд зазначає наступне.

Наказом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 (з подальшими змінами) ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки з 23 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 13.01.2020 № 7 (по особовому складу) внесено зміни до п. 1 наказу АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 стосовно звільнення позивача, а саме змінено дату звільнення з 23 грудня 2019 року на 11 січня 2020 року.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020, яке вступило в законну силу 30.09.2020, визнано незаконним та скасовано наказ АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 (з подальшими змінами) про звільнення з роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33615,30 гривень з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів, витрати на відрядження у розмірі 60,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь держави судовий збір у розмірі 2604,43 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (т. 1 а.с. 43-48).

Наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 28.05.2020 № 57 поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з 12.01.2020, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці позивача за № НОМЕР_3 . Наказано проводити нарахування та виплату заробітної плати позивачу починаючи з 21.05.2020 (день ухвалення рішення Чорнобаївським районним судом Черкаської області від 21.05.2020 про поновлення позивача на роботі), т. 1 а.с. 69.

В подальшому наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області (по особовому складу) № 3 від 11.01.2021 звільнено ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності працівників) КЗпП України з 11.01.2021.

Оскільки на думку позивача на час його звільнення з ним не був проведений повний розрахунок, останній просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку з дня попереднього незаконного звільнення (11.01.2020) по день ухвалення судового рішення. До матеріалів позовної заяви позивачем був приєднаний розрахунок середнього заробітку за період затримки розрахунку, який останній рахував з 11.01.2020 (день його попереднього звільнення) по 02.02.2021 (день звернення з позовом до суду), що за його підрахунками становить 146177,52 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення вказаної позовної вимоги з підстав того, що оскільки рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020 ОСОБА_1 поновлений на роботі, його звільнення фактично не відбулося, останній продовжив свою роботу, у зв`язку із цим положення ст. 117 КЗпП України до вказаного випадку не можуть бути застосовані.

Крім того, звернув увагу на те, що позивач пропустив трьохмісячний строк позовної давності, передбачений положеннями ст. 233 КЗпП України, а саме ОСОБА_1 стало відомо про порушення його права у вересні 2020 року, коли йому були перераховані кошти на виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020, а звернувся із вказаними позовними вимогами лише 02.02.2021, із клопотанням про поновлення строку позовної давності до суду не звертався.

Також, просив суд, якщо останній прийде до висновку про необхідність задовольнити вказані позовні вимоги позивача зменшити суму відшкодування враховуючи критерії принципу пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

На заперечення представника відповідача стосовно пропуску ним строку позовної давності, позивач звернув увагу суду на те, що він довідався про не проведення з ним повного розрахунку лише після отримання 17.11.2020 від АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області листа за № 835/01-03 з повною розшифровкою усіх нарахувань та виплат за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року, а отже враховуючи той факт, що із позовом до суду він звернувся 02.02.2021, тримісячний строк позовної давності ним не був пропущений. Також заперечував проти зменшення суми відшкодування.

Аналізуючи вищезазначене суд приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Зі змісту положень ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» вбачається, що відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ст. 47 КЗпП України).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні наказом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 (з подальшими змінами) ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки з 23 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 13.01.2020 № 7 (по особовому складу) внесено зміни до п. 1 наказу АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 № 101 стосовно звільнення позивача, а саме змінено дату звільнення з 23 грудня 2019 року на 11 січня 2020 року.

Отже, враховуючи положення ст. 116 КЗпП України, позивачу повинні були бути виплачені всі нараховані суми, належні йому при звільненні, в день звільнення, а отже 11.01.2020, чого відповідачем у повній мірі зроблено не було.

Визнавши факт не проведення із відповідачем повного розрахунку при звільненні відповідачем 22.03.2021 було здійснено перерахування всіх належних йому при звільненні сум, що підтверджується платіжним дорученням № 151 від 22.03.2021 (т. 2 а.с. 186), вказані кошти поступили на рахунок позивача 23.03.2021, що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 27.07.2021 за № 20.1.0.0./7-210716/6285 (т. 3 а.с. 224).

Під час розгляду справи суд не дійшов висновку про те, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають інші кошти в рахунок належних йому платежів під час звільнення, яке відбулося 11.01.2020. Отже, прийшов до висновку про проведення відповідачем повного розрахунку із позивачем саме 22.03.2021.

При цьому, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до складу заробітної плати (основної та додаткової), а є компенсаційної виплатою, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який не був сплачений позивачу за період з 23.01.2020 по 27.02.2020, що було встановлено актом інспекційного відвідування Управління Держпраці у Черкаській області від 12.11.2020 не входить до складу належних при звільненні позивачу коштів та повинен стягуватися окремо. Однак, вказаної вимоги позивачем не було заявлено.

Також суд звертає увагу на те, що оплата вимушеного прогулу, присуджена судом під час вирішення трудового спору про поновлення працівника на роботі та відшкодування коштів за час затримки розрахунку при звільненні є різними видами сум коштів, належних до виплаті особі, а отже стягнення з відповідача на користь позивача судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу не позбавляє права останнього вимагати від відповідача сплати йому середній заробіток за час затримки розрахунку.

Суд не погоджується із думкою представника відповідача про те, що до вказаних порушень не може бути застосовано положення ст. 117 КЗпП України, оскільки позивач був поновлений на роботі, а тому фактично звільнення не відбулося, оскільки вказане формулювання застосовується у трудовому законодавстві переважно для обчислення безперервності трудового стажу працівника, натомість стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є компенсаційною виплатою за порушення власником обов`язку щодо проведення вчасного розрахунку з працівником.

Також, суд не вважає, що позивачем пропущений трьохмісячний строк позовної давності для звернення до суду із вказаною вимогою, оскільки, на думку суду, він дізнався про порушення його права (не повну виплату всіх йому належних сум при звільненні) з 12.11.2020, коли отримав від відповідача розрахунок сум заробітної плати, яка перерахована за період січень 2014 р. - грудень 2015 р, липень 2017 р. – жовтень 2017 р., січень – березень 2017 р.р., серпень 2018 р., січень 2020 р. (лист АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області від 12.11.2020 за № 829/01-03), тільки із відомостей яких останній мав можливість достовірно переконатися щодо неповної сплати йому всіх належних платежів, а ні з проведеного відповідачем перерахунку коштів на картковий рахунок позивача, як зазначає представник відповідача.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з наступного дня після його попереднього незаконного звільнення, отже з 12.01.2020 по 22.03.2021 (включно).

У ході розгляду справи судом встановлено, що з моменту звільнення позивача до моменту остаточного розрахунку останньому була не виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 15615,85 грн.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р № 100 (далі Порядок) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

У абз. 3 і 4 п. 2 розділу ІІ вказаного Порядку зазначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до розрахунку середньоденного заробітку позивача проведеного відповідачем (т. 1 а.с. 96), який не заперечується позивачем, оскільки останній посилається на вказану суму в своїх розрахунках, його розмір складає 388,77 грн.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня та загальних вихідних днів.

Таким чином судом вирахувано, що з 12.01.2020 (наступний день після звільнення) по 22.03.2021 (включно), кількість робочих днів становить 299 днів.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 12.01.2020 по 22.03.2021 (включно), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 116242,23 грн. та обрахований наступним чином: 388,77 гривень середньоденної заробітної плати х 299 робочих днів.

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати позивача визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов`язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні необхідно стягнути з відповідача на користь позивача з утриманням необхідних відрахувань (податків) до бюджетних фондів.

Стосовно клопотання представника відповідача щодо зменшення судом суми відшкодування враховуючи критерії принципу пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, суд приходить до наступних висновків.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи. Зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. До вказаних висновків прийшов Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019, справа № 761/9584/15-ц, вирішуючи це питання як виключну правову проблему і за можливості відступу від правової позиції ВСУ, зробила такий висновок.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549-552 ЦК). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати працівник.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду погодилась із правовою позицією ВСУ від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності і з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, у частині врахування критеріїв, за якими можна зменшити розмір відшкодування, і вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Велика Палата також відступила від висновку ВСУ, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Отже, під час розгляду клопотання представника відповідача АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області про зменшення розміру відшкодування суд враховує наступні критерії: розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум становить 15615,85 грн., розмір нарахованої компенсації за затримку розрахунку - 116242,23 грн.; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості становить з 12.01.2020 по 22.03.2021 (включно); у діях позивача суд не вбачає не добросовісної поведінки оскільки останній неодноразово звертався до відповідача із заявами про не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, ініціював перевірки Управління Управлінням Держпраці у Черкаській області, якими були встановлені порушення трудового законодавства відповідачем під час нарахування та виплати заробітної плати останньому; виявлені перевіркою порушення не були вчасно усунуті, таким чином відповідач своїми діями грубо порушив трудові права позивача, при цьому суд звертає увагу на те, що порушення прав позивача відбувалося досить тривалий час.

Отже, враховуючи, що позивач не отримав належні йому платежі з 12.01.2020 по 22.03.2021 (включно), що становить більше 14 місяців, суд приходить до висновку про співмірність розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача буде стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі саме 116242,23 грн.

Тобто, виходячи з встановлених по справі обставин, наведених законодавчих норм права та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 2887,41 грн., згідно чеків на придбання ліків і лікарських засобів (позовна вимога під № 16) суд приходить до наступних висновків.

Позивач обґрунтовує завдання йому, як на його думку, незаконними діями відповідача майнової шкоди тим, що 24.12.2020 під час спілкування з посадовими особами АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, які застосовували до нього тиск та мобінг він відчув різке погіршення свого самопочуття та 27.12.2020 був змушений звернутися в приймальне відділення швидкої медичної допомоги, де йому була надана медична допомога про що зафіксовано в журналі обліку прийому хворих. 28.12.2020 йому був відкритий лікарняний лист, який був продовжений до 08.01.2020. Повідомив про те, що перебуваючи на лікуванні він був змушений позичати кошти на лікування у знайомих. Під час лікування ним було витрачено на придбання ліків і лікарських засобів 2887,41 грн.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог представник відповідача зазначає про те, що дії відповідача не є незаконними, копії чеків надані позивачем поганої якості та на них не можливо прочитати написи. Крім того, з наданих позивачем доказів неможливо з`ясувати який діагноз йому був поставлений лікарями. Також, просив звернути увагу на те, що під час перебування на лікарняному у червні 2020 року, 10.06.2020 він проходив медичний огляд та був визнаний здоровим.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Верховний Суд звернув увагу на те, що, хоча цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред`явлено позов (постанова від 10.06.2019 у справі № 591/5118/14-ц).

В ході розгляду справи судом був встановлений факт неправомірності дій відповідача стосовно здійснення з позивачем неповного розрахунку під час його звільнення, яке відбулося 11.01.2020, отже такий склад правопорушення, як протиправна поведінка заподіювача шкоди вважається встановленим судом.

У підтвердження шкоди позивачем були надані наступні копії квитанцій, оригінали яких були оглянуті судом:

-чек за № 26862 від 28.12.2020, відповідно до якого було придбано наступні лікарські засоби: вітамін С, 500 мг на суму 33,50 грн., амлесса 8мг/10 мг на суму 143,07, на загальну суму 176,50 грн.;

-чек за № 26765 від 28.12.2020, відповідно до якого було придбано наступні лікарські засоби: трикардин на суму 30,25 грн., корвалол на суму 14,30 грн., настоянка плоду глоду на суму 28,70 грн., лізопрес на суму 16,23 грн. амплодипін-кв 5 мг на суму 10,35 грн., на загальну суму 99,80 грн.;

-чек за № 0000002729 від 31.12.2020, відповідно до якого була придбана настоянка глоду 100 мл на суму 70,70 грн.;

-чек за № 00023887 від 28.12.2020, відповідно до якого був придбаний лікарський засіб: бисопролол-ратиофарм на суму 10 грн.;

-чек за № 4446 від 31.12.2020, відповідно до якого були придбані наступні лікарські засоби: свісс енерджи маг на суму 122,50 грн., гідазепам на суму 218,12 грн., вітамін С 500 мг на суму 100,50 грн., на загальну суму 441,12 грн.;

-чек за № 0000016027 від 29.12.2020, відповідно до якого був придбаний лікарський засіб: омега 3-6-9, 1000 мг на суму 129,95 грн.;

-чек за № 26745 від 27.12.2020, відповідно до якого був придбаний наступний лікарський засіб: конкор, 5 мг № 50 на суму 174,90 грн.;

-чек за № 00000047106 від 31.12.2020, відповідно до якого був придбаний наступний лікарський засіб корвалол 50 мл на суму 18,70 грн.;

-чек за № 33 від 02.01.2021, відповідно до якого були придбані наступні лікарські засоби: діокор № 80, 80 мг на суму 81,20 грн., діфорс 80, 5 мг № 80 на суму 74,30 грн., всього на суму 130 грн.;

-чек за № 0000002740 від 03.01.2021, відповідно до якого були придбані наступні лікарські засоби: гематоген 50 мг на суму 60,50 грн., магнікор № 100 на суму 27,80 грн., ібупрофен 200 мг № 20 на суму 28,80 грн., еналаприл 5 мг № 20 на суму 17 грн., всього на суму 134,10 грн.;

-чек за № 0000002223 від 30.12.2020, відповідно до якого була придбана настоянка глоду на суму 20,20 грн.;

-чек за № 0000047693 від 05.01.2021, відповідно до якого була придбана настоянка глоду на суму 50,50 грн.;

-чек за № 0000047688 від 05.01.2021, відповідно до якого були придбані наступні лікарські засоби: Ко-Пренеса 4мг/1,25 м на суму 168,95 грн., Небіволол Сандоз 5мг на суму 373,95 грн., на загальну суму 542,90 грн.;

- чек за № 0000047664 від 05.01.2021, відповідно до якого були придбані наступні лікарські засоби: превентор 20 мг № 90 на суму 146,94 грн., трипліксам 10 мг/2,5м на суму 200,95 грн., на загальну суму 347,90 грн.;

-чек за № 0000047313 від 02.01.2021, відповідно до якого була придбана настоянка глоду на суму 10,10 грн.;

-чек за № 0000047646 від 05.01.2021, відповідно до якого був придбаний лікарський засіб лізиноприл –тева 10 мг на суму 21,20 грн. (т. 1 а.с. 167).

З інших досліджених судом чеків на суму 20,60 грн. від 30.12.2020, 26 грн. від 31.12.2020, не можливо зрозуміти назву лікарського препарату який був придбаний позивачем, а на чеку № 00023886 від 28.12.2020 на загальну суму 462,24 грн. маються записи ручкою щодо придбаних позивачем товарів, із яких неможливо встановити чи уповноваженою особою були зроблені вказані дописи. Вказані недоліки не були усунуті судом шляхом огляду в судовому засіданні оригіналів вказаних документів, оскільки вони були неналежної якості. Отже, вказані документи є неналежними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки не містять інформацію щодо предмету доказування.

Всі інші досліджувані судом копії чеків є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оскільки вони містять інформацію щодо предмету доказування, одержані у передбаченому законом порядку, на підставі їх можна встановити дійсні обставини справи та підтверджують факт завдання позивачу збитків на підтверджену суму в розмірі 2378,57 грн.

Суд звертає увагу на те, що перелік вказаних лікарських препаратів передбачений у призначені лікаря КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня» ЧРР, який міститься у виписці з медичної картки амбулаторно (стаціонарного) хворого № 1 від 08.01.2021, в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарному відділенні з 28.12.2020 по 05.01.2021 та на амбулаторному лікуванні з 06.01.2021 по 08.01.2021, зі скаргами на головні болі, колючі болі в області серця, серцебиття, потемніння в очах, слабкість, підвищення артеріального тиску АТ 200/100, безсонниця (т. 1 а.с. 165).

У вказаній виписці з медичної карти хворого дійсно, на що звернув увагу представник відповідача, відсутній встановлений лікарем діагноз, але це, на думку суду, не спростовує той факт, що позивач дійсно перебував на стаціонарному, потім на амбулаторному лікуванні та останньому призначалося лікування, на яке позивачем були витрачені грошові кошти.

Факт того, що позивач на період з 28.12.2020 по 05.01.2021 тимчасово втратив працездатність у зв`язку із хворобою також підтверджується копіями приєднаних до матеріалів справи листків непрацездатності серія АДЯ № 558880, АДЯ № 570911 (т. 1 а.с. 163-164).

Також позивачем до матеріалів позовної заяви приєднана копія журналу обліку прийому хворих у стаціонарі та відмов у госпіталізації, в якій міститься запис про те, 27.12.2020 о 18:40 год. до прийомного відділення поступив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з попереднім діагнозом – ГХ –криз протік (т. 1 а.с. 160-162).

Вирішуючи питання про наявність між завданою позивачу майновою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди причинного зв`язку суд приходить до висновку, що подія після якої позивач тимчасово втратив працездатність була за декілька днів до його госпіталізації (24.12.2020), тривала невиплата позивачу всіх належних йому коштів після його попереднього звільнення, яке відбулося 11.01.2020 у сукупності із його наступним звільненням 11.01.2021, яке як було встановлено судом є законним, з урахуванням «балансу вірогідностей» могло стати причиною погіршення самопочуття останнього.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив наявність причинного зв`язку між завданою позивачу майновою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Посилання представника відповідача про те, що під час перебування на лікарняному у червні 2020 року, позивач 10.06.2020 проходив медичний огляд та був визнаний здоровим, на думку суду не є підставою для повної відмови у задоволення вказаної позовної вимоги позивача, оскільки судом надається оцінка лише погіршення стану здоров`я, яке відбулося 27.12.2020.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність всіх складових правопорушення, передбачених положеннями ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, а отже вважає необхідним задовольнити частково дані позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь останнього майнову шкоду в розмірі 2378,57 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 200 000 грн. (позовна вимога під № 17) суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом,моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14.12.2016 у справі №428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови №4).

Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 13 указаної постанови роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наявність всіх складових правопорушення, передбачених положеннями ст.ст. 1166, 1167 ЦК України судом було встановлено під час вирішення позовної вимоги позивача про стягнення майнової шкоди.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, посилався на завдання йому душевних страждань (його здоров`я погіршилося, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані), він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини.

Таким чином за сукупністю встановлених обставин судом підтверджена проблематизація життя позивача, що стало додатковою психотравмуючою проблемою для нього та спричинила психоемоційний стрес.

Отже, враховуючи тривалість порушення трудових прав позивача, яке тривало з 11.01.2020 до 22.03.2021, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., вказана сума відшкодування, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості та не призведе до «безпідставного» збагачення позивача.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір, за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (908 грн.) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (11350 грн.)

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1083-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2021 року складає 2270,00 грн.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 116242,23 грн., а ні 146 177, 52 грн., як просив позивач, до стягнення із відповідача на користь держави підлягає судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 1162,40 грн. (116242,23 х 100/146177,52 = 79,52 %, 79,52 % х 1461,77/100 = 1162,40 грн.)

Також, оскільки Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 2378,57 грн., а ні 2887,41 грн., як було заявлено позивачем, до стягнення із відповідача на користь держави підлягає судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 748,01 грн. (2378,57 х 100/2887,41 = 82,38 %, 82,38 % х 908/100 = 748,01 грн.).

Оскільки, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., а ні 200 000 грн., як було заявлено позивачем, до стягнення із відповідача на користь держави підлягає судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 100 грн. (10000 х 100/200000 = 5 %, 5 % х 2000/100 = 100 грн.).

Отже, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 2010,41 грн.

Так як у задоволенні інших позовних вимог позивачу було відмовлено, але останній відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від його сплати, сплату судового збору в цієї частині позовних вимог слід віднести за рахунок держави.

04.10.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про постановлення судом окремої ухвали відносно ОСОБА_2 , представника АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області, щодо порушення останнім законодавства, а саме наявності в його діях складу правопорушення, яке, на думку позивача, полягає в тому, що в судовому засіданні останній повідомив про те, що ніби-то наказ ДСНС України № 303 від 20.05.2020 був переданий по офіційній електронній пошті по АСКОДУ, що не відповідає дійсності так як в даному документі відсутні електронний цифровий підпис. Отже, надана відповідачем копія наказу ДСНС України № 303 від 20.05.2020 не відповідає вимогам ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Таким чином, представник відповідача ОСОБА_2 з відповідачем вчинили правопорушення, передбачене ст. 358 КК України. У зв`язку із цим просить довести до відома органу досудового розслідування Чорнобаївського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області для внесення відомостей до ЄРДР, згідно ст. 214 КПК України, відносно вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачені ст. 358 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 262 ЦПК України, Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено (ч. 11 ст. 262 ЦПК України).

На вказане клопотання позивача суд зазначає наступне.

Глава 5 ЦПК України містить положення про «Докази та доказування», зокрема в ст. 78 ЦПК України вказаної глави зазначено поняття «допустимості доказів», відповідно до частини першої якої Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, питання про те чи відповідає вимогам законодавства надана представником відповідача копія наказу ДСНС України № 303 від 20.05.2020 повинна вирішуватися з огляду на положення ст. 78 ЦПК України, в рамках розгляду даної цивільної справи.

З огляду на встановленні судом обставини справи, суд не вбачає наявності в діях представника відповідача складу будь-якого кримінального правопорушення, а тому відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали.

Однак, роз`яснює позивачу, що останній не позбавлений права звернутися самостійно із відповідною заявою до правоохоронних органів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що

вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок

щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа

«Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати та інших виплат з компенсацією, передбачених премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування майнової та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, код ЄДРПОУ: 25576385) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_6 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 116242,23 грн. (сто шістнадцять тисяч двісті сорок дві гривні двадцять три копійки) з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, код ЄДРПОУ: 25576385) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_6 ) 2378,57 грн. (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень п`ятдесят сім копійок) в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, код ЄДРПОУ: 25576385) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_6 ) 10 000 грн. (десять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали – відмовити.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтьска, 4, код ЄДРПОУ: 25576385) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір в розмірі 2010,41 (дві тисячі десять гривень сорок одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 05 листопада 2021 року.

Суддя О.Г. Романова